УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 березня 2015 року Справа № 5917/14
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді - Макарика В.Я.
суддів - Большакової О.О., Глушка І.В.
за участю секретаря судового засідання - Омеляновської Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24.04.2014 року у справі № 813/2285/14 за позовом Прокурора Личаківського району м. Львова в інтересах держави в особі Інспекції з питань захисту прав споживачів у Львівській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення коштів,-
В С Т А Н О В И В:
13 березня 2014 року Прокурор Личаківського району м. Львова в інтересах держави в особі Інспекції з питань захисту прав споживачів у Львівській області звернувся в суд з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 в якому просив стягнути до Державного бюджету Личаківського району м. Львова ( р/р 31116106700006, ЗКПО 38007620, МФО 825014, код 21081100, банк одержувача: ГУДК у Львівській області) штраф у розмірі 1 700,00 (одна тисяча сімсот) гривень. Судові витрати покласти на відповідача.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 24.04.2014 року адміністративний позов задоволено. Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державного бюджету Личаківського району м. Львова (р/р 31116106700006, ЗКПО 38007620, МФО 825014, код 21081100, банк одержувача: ГУДК у Львівській області) штраф у розмірі 1 700 (одна тисяча сімсот) грн. 00 коп.
Не погодившись із постановою суду першої інстанції фізична особа-підприємець ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу в якій просить на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2014 року у справі № 813/2285/14 - скасувати. Прийняти нову постанову, котрою у адміністративному позові Прокурора Личаківського району в інтересах держави в особі Інспекції з питань захисту прав споживачів у Львівській області до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення коштів відмовити у повному обсязі.
Апелянт свої вимоги мотивує тим, що позивачем не надано жодного доказу і відповідно відсутнє посилання на такі докази у оскаржуваній постанові Львівського окружного адміністративного суду, а саме на підтвердження того факту, що саме відповідачем в порушення вимог пункту 1 частини 1 статті 16 Закону України «Про рекламу», самовільно встановлено спеціальні конструкції зовнішньої реклами по АДРЕСА_1.
В оскаржуваній постанові вказано, що відповідачем не виконано вимогу № 23/Р-1-2781 від 13.09.13, відтак Департамент економічної політики Львівської міської ради направив на ім'я начальника Держспоживінспекції у Львівській області подання № 23/р-1- 3068 від 03.10.13 про порушення відповідачем Закону України «Про рекламу». У подальшому Інспекцією з питань захисту прав споживачів у Львівській області складено протокол № 0569 від 18.12.13 та прийнято рішення № 0369 від 18.12.13, згідно якого за самовільне розміщення зовнішньої реклами у населеному пункті без погодження з органами місцевого самоврядування, що є порушенням пункту 1 частини 1 статті 16 Закону України «Про рекламу», на відповідача накладено штраф у розмірі 1700,00 грн. та зобов'язано сплатити штраф у зазначеному розмірі в бюджет м. Львова.
Як вбачається із оскаржуваної постанови суду, Інспекція з питань захисту прав споживачів у Львівській області, після отримання документів з Департаменту економічної політики Львівської міської ради, крім надіслання викликів відповідачу, жодних інших дій до винесення рішення № 0369 від 18.12.13 не вчиняла, чим порушила процедуру розгляду справи, передбачену Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 26.05.04 за № 693.
Тобто, на підставі отриманих документів від Департаменту економічної політики Львівської міської ради, Інспекція «формально» прийняла рішення про накладення штрафу, навіть при відсутності доказів вини відповідача.
Представник фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 в судове засідання на виклик суду не з'явився, що не перешкоджає розгляду справи у його відсутності згідно із ч.4 ст. 196 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.
Відповідно до матеріалів справи, фізична особа-підприємець ОСОБА_1, самовільно встановила спеціальні конструкції зовнішньої реклами по АДРЕСА_1.
Департаментом економічної політики Львівської міської ради винесено вимогу № 23/Р-1-2781 від 13.09.2013 року про усунення самовільного розміщення реклами та надано термін на усунення вказаного правопорушення до 18.09.2013 року та відповідно до п.9.4 Правил розміщення зовнішньої реклами у м. Львові письмово інформувати про виконання вимоги КП "Адміністративно-технічне управління".
Відповідач не виконав вимогу № 23/Р-1-2781 від 13.09.2013 року, відтак Департамент економічної політики Львівської міської ради направив на ім'я начальника Держспоживінспекції у Львівській області подання № 23/Р-1-3068 від 03.10.2013 року про порушення фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 Закону України "Про рекламу".
Відповідно до ст.. 26 контроль за дотриманням законодавства України "Про рекламу" щодо захисту прав споживачів реклами у межах своїх повноважень здійснює спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів.
Функції державного контролю за дотриманням законодавства про рекламу у Львівській області здійснює Інспекція з питань захисту прав споживачів у Львівській області, яка наділена повноваженнями по застосуванню до порушників законодавства фінансових санкцій, передбачених Законом України «Про рекламу».
Відповідно до вимог частини 2 статті 26 Закону України «Про рекламу», на вимогу органів державної влади, на які покладено контроль за дотриманням законодавства про рекламу, рекламодавці, виробники та розповсюджувачі реклами зобов'язані надавати документи, усні чи письмові пояснення, відео - та звукозаписи, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення ними повноважень щодо контролю.
За результатами розгляду подання № 23/Р-1-3068 посадовою особою Інспекції з питань захисту прав споживачів у Львівській області складено протокол №0068 від 24.10.2013 року про порушення фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, законодавства про рекламу, а саме пункту 1 частини 1 статті 16 Закону України «Про рекламу».
25.10.2013 року Інспекція з питань захисту прав споживачів у Львівській області листом за №4896 запропонувала відповідачу в строк до 19.11.2013 року надати інформацію про вартість розміщеної реклами, розповсюдженої з порушенням вимог рекламного законодавства та пояснення по факту розміщення рекламних конструкцій з порушенням вимог Закону України "Про рекламу".
19.11.2013 року Інспекцією з питань захисту прав споживачів у Львівській області прийнято рішення №0724 про початок розгляду справи про порушення законодавства про рекламу.
Відповідно до положень пункту 2 частини 2 статті 26 Закону України «Про рекламу», органи державної влади зобов'язані повідомляти рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами про розгляд справ про порушення ними законодавства про рекламу не пізніш як за три дні до такого розгляду, а у невідкладних випадках - не пізніш як за один день.
11.12.2013 року Інспекцією з питань захисту прав споживачів у Львівській області на виконання вказаних вимог Закону України «Про рекламу» листом за №5719 повідомлено відповідача про розгляд справи про порушення законодавства про рекламу.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 на засідання по розгляду справи про порушення ним законодавства про рекламу не з'явилася.
Відповідальність за порушення законодавства про рекламу встановлена статтею 27 Закону України «Про рекламу», відповідно до якої особи, винні у порушенні законодавства про рекламу, несуть дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну та кримінальну відповідальність відповідно до закону. Відповідальність за порушення законодавства про рекламу несуть рекламодавці, виробники та розповсюджувачі реклами.
Відповідно до частини 4 цієї статті, спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі за поданням органів державної влади, зазначених у статті 26 цього Закону, або самостійно у випадках, передбачених цією статтею, крім тих, які віднесено виключно до компетенції Антимонопольного комітету України та які регулюються законодавством з питань авторського права та суміжних прав, накладають штрафи у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, на рекламодавців за вчинення дій, передбачених пунктом 1 частини другої цієї статті, - у розмірі п'ятикратної вартості розповсюдженої реклами.
На засіданні по справі про порушення законодавства про рекламу Інспекцією з питань захисту прав споживачів у Львівській області складено протокол №0569 від 18.12.2013 року та прийнято рішення №0369 від 18.12.2013 року, згідно якого за самовільне розміщення зовнішньої реклами у населеному пункті без погодження з органами місцевого самоврядування, що є порушенням вимог пункту 1 частини 1 статті 16 Закону України «Про рекламу», на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 1 700,00 грн. та зобов'язано сплатити штраф у зазначеному розмірі в бюджет м. Львова.
Рішення № 0369 від 18.12.2013 року про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу надіслано відповідачу листом №5823 від 19.12.2013 року.
Судом першої інстанції було встановлено, що 26.03.2014 року ФОП ОСОБА_1 оскаржила до суду рішення № 0369 від 18.12.2013 року про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу, однак станом на день розгляду справи провадження за позовною заявою ФОП ОСОБА_1 до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Львівській області про скасування рішення не відкрито, ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 11.04.2013 року позовну заяву повернуто позивачу. Штрафних санкцій, визначених ФОП ОСОБА_1 згідно рішення № 0369 від 18.12.2013 року про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу до бюджету не сплатила.
В зв'язку з вищевикладеним, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний спір, на підставі правильно встановлених обставин справи та визначених їм правовідносин, прийшов до обґрунтованих і законних висновків. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції і не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи і відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст.. ч.3 ст. 160, ст.ст. 195, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24.04.2014 року у справі № 813/2285/14 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя: В.Я. Макарик
Судді: О.О. Большакова
І.В. Глушко
Повний текст ухвали складений 24 березня 2015 року.