ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493
ПОСТАНОВА
Іменем України
|
05.02.09 |
Справа №2а-7788/08/1 |
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючої судді Трещової О.Р. , при секретарі Єлжовій Н.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Управління Пенсійного Фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АРК
про визнання дій протиправними та зобов'язання до нарахування щомісячної соціальної державної допомоги
ВСТАНОВИВ:
До Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим звернулася з позовом ОСОБА_1 до Управління ПФУ в Центральному районі м.Сімферополя АРК про визнання дій відповідача протиправними щодо невиконання вимог ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», відповідно до якого відповідач в період з 01.01.2006 року зобов'язаний був підвищити позивачу пенсію а 30% від мінімальної пенсії за віком; зобов'язання відповідача здійснити перерахунок позивачу недоотриманої в період з 01.01.2006 року по теперішній час підвищену пенсію в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком в порядку, встановленому Законом України «Про соціальний захист дітей війни».
Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 26.11.2008 року відкрито провадження по справі.
Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 26.11.2008 року закінчено підготовче провадження і справу призначено до судового розгляду.
У судове засідання позивач не з'явився, повідомлений належним чином про час, дату та місце розгляду справи, надіслав клопотання про розгляд справи за його відсутністю.
У судове засідання представник відповідача не з'явився, повідомлений належним чином про час, дату та місце розгляду справи, клопотання про розгляд справи за його відсутністю не надіслав.
На підставі клопотання позивача про розгляд справи за його відсутністю, приймаючи до уваги, що відповідач є суб'єктом владних повноважень, враховуючи ч.4 ст. 128 КАС України, суд відповідно до частини 3 статті 122 КАС України ухвалив здійснювати судовий розгляд справи в порядку письмового провадження на підставі наявних у справі доказів.
Згідно з частиною 1 статтю 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до пункту 1.1. Розділу 1 Положення про Головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 27.06.2002, № 11-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.03.2008 року за № 208/14899, головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі утворюють систему органів Пенсійного фонду України, який є центральним органом виконавчої влади.
Відповідно до пункту 1.1. розділу 1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого Постановою Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року, № 8-2 управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Фонду, підвідомчими відповідно головним управлінням Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему органів Фонду.
Таким чином, Управління Пенсійного фонду в Центральному районі м.Сімферополя АРК у відносинах з фізичними та юридичними особами, під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, являється органом виконавчої влади та суб'єктом владних повноважень.
Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо.
Тому вирішуючи справу стосовно позовних вимог позивача, суд зобов'язаний встановити чи діяв відповідач на підставі закону, чи являються його дії обґрунтованими, безсторонніми та добросовісними.
Правовий статус дітей війни, основи їх соціального захисту та гарантії їх соціальної захищеності шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки встановлені Законом України "Про соціальний захист дітей війни".
Відповідно до статті 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004, № 2195-IV дитина війни - особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_1 (а.с.6), тобто станом на час закінчення Другої світової війни їй було менше 18 років, тому являється особою, яка віднесена до категорій осіб, визнаних дітьми війни.
Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 має право на пільги, встановлені законодавством України для дітей війни, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 від 16.06.2005 року (а.с.7), у тому числі на передбачену статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» щомісячну державну соціальну допомогу, підвищену на 30% мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003, № 1058-IV мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Згідно з частиною 1 статті 65 Закону України від 20.12.2005, № 3235-IV "Про Державний бюджет України на 2006 рік" прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність на 2006 рік затверджений у наступному розмірі з 1 січня - 350 гривень, з 1 квітня - 359 гривень, з 1 жовтня - 366 гривень.
Згідно з частиною 1 статті 62 Закону України від 19.12.2006 № 489-V "Про Державний бюджет України на 2007 рік" прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність на 2007 рік затверджений у наступному розмірі з 1 січня - 380 гривень, з 1 квітня - 406 гривень, з 1 жовтня - 411 гривень.
Відповідно до частини 3 статті 62 Закону України від 19.12.2006 № 489-V "Про Державний бюджет України на 2007 рік" встановлено, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058 з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п'ятим частини першої цієї статті, збільшений на 1 відсоток.
Відповідно зі статтею 58 Закону України від 28.12.2007 року № 107-VI «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність на 2008 рік затверджений у наступному розмірі: з 1 січня - 470 гривень, з 1 квітня - 481 гривня, з 1 липня - 482 гривні, з 1 жовтня - 498 гривень.
Судом встановлено, що щомісячна державна соціальна допомога відповідно до статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” розраховується на підставі мінімальної пенсії за віком, розмір якої визначений частиною 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Судом встановлено, що дійсно, згідно з частиною 3 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003, № 1058-IV мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Зазначена норма Закону введена в дію згідно із Законом України від 25.03.2005 р. № 2505-IV.
Але суд враховує, що згідно з частиною 4 статті 8 КАС України забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.
Відповідно до частин 1, 2 статті 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Крім того, судом встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком встановлений також частиною 3 статті 62 Закону України від 19.12.2006 № 489-V "Про Державний бюджет України на 2007 рік", відповідно до якої для визначення мінімального розміру пенсії за віком з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, збільшений на 1 відсоток. Зазначена норма введена в дію Законом України від 15.03.2007 р. № 749-V, який набрав чинності після Закону України від 25.03.2005 р. № 2505-IV, яким встановлені обмеження в частині 3 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003, № 1058-IV. Тому відповідно до принципу дії закону в часі застосуванню підлягає закон, який набрав чинності пізніше.
Суд не погоджується з тим, що для визначення розміру мінімальної пенсії за віком необхідно керуватися розміром пенсії, встановленим Постановою Кабінету Міністрів України № 374 від 28.03.2002 року "Про підвищення розмірів пенсій, призначених відповідно до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а також пенсій, призначених відповідно до інших законів України, які раніше не підвищувались", а також Постановою Кабінету Міністрів Україні від 03.01.2002 року № 1 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету» з наступних підстав.
Зазначеними Постановами не встановлені мінімальні пенсії за віком, які б могли бути підставою для розрахунку щомісячної державної соціальної допомоги, тому зазначені нормативні акти не може регулювати спірні правовідносини, що виникли між позивачем та відповідачами.
На підставі викладеного, суд не може визнати обґрунтованою позицію, що позов не може бути задоволеним у зв'язку з невизначеністю мінімального розміру пенсії за віком, яка має бути підставою для розрахунку щорічної грошової допомоги.
Таким чином, розрахунок щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни необхідно здійснювати за наступною формулою:
Щомісячна державна соціальна допомога за 2006 рік дорівнює 1290,60 гривень
Січень - березень (350 гривень х 30%) х 3 місяця = 315 гривні;
Квітень-вересень (359 гривень х 30%) х 6 місяців = 646,20 гривень;
Жовтень-грудень (366 гривень х 30%) х 3 місяця = 329,40 гривень
Щомісячна державна соціальна допомога за 2007 рік дорівнює 1453,71 гривні:
Січень - березень (380 гривень х 30%) х 3 місяця = 342 гривні;
Квітень-вересень (406 гривень + (406 гривень х 1% )) х 30% х 6 місяців = 738,11 гривень;
Жовтень-грудень (411 гривень + (411 гривень х 1%)) х 30% х 3 місяця = 373,60 гривень
Щомісячна державна соціальна допомога за 2008 рік дорівнює 1737,90 гривні:
Січень - березень (470 гривень х 30%) х 3 місяці = 423 гривні;
Квітень - червень (481гривень х 30%) х 3 місяці =432,90 гривні;
Липень - вересень (482 гривні х 30%) х 3 місяці = 433,80 гривні;
Жовтень - листопад (498 гривень х 30%) х 2 місяці = 448,20 гривень.
Судом встановлено, що розрахунок, здійснений позивачем по справі, відповідно до якого щомісячна державна соціальна допомога за 2006 рік дорівнює 1290,60 гривень, за 2007 рік - 1442,70 гривень, не суперечить розрахунку, проведеному відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни ", частині 1 статті 65 Закону України від 20.12.2005, № 3235-ІУ "Про Державний бюджет України на 2006 рік", частинам 1, 3 статті 62 Закону України від 19.12.2006 № 489-У "Про Державний бюджет України на 2007 рік", частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003, № 1058-ІV.
Але судом встановлено, що позивач при визначенні допомоги за 2007 рік не врахував збільшення прожиткового мінімуму на 1%, тому він зазначив в позові суму 1442,70 гривні, а не 1453,71 гривні, яка розрахована судом.
Суду не надані відповідачем докази, що позивач в період 2006-2007 років отримував державну допомогу, тому суд приходить до висновку, що позивачем за 2006 та 2007 роки не отримувалася щомісячна державна соціальна допомога дітям війни.
Судом встановлено, що позивач частково отримував вказану соціальну щомісячну допомогу в 2008 році у наступному розмірі:
за період січень - березень 2008 року - 47 гривень щомісячно;
за період квітень - червень 2008 року - 48,10 гривень щомісячно;
за період липень - вересень 2008 року - 48,20 гривень щомісячно;
за період жовтень - грудень 2008 року - 49,80 гривень щомісячно.
Згідно зі статтею 110 Закону України від 20.12.2005, № 3235-IV "Про Державний бюджет України на 2006 рік" установлено, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим статті 5 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", запроваджуються у 2006 році поетапно, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
Відповідно до п. 17 ст. 77 цього Закону з метою приведення окремих норм законів у відповідність з цим Законом зупинена на 2006 рік дія ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Але судом встановлено, що Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 19.01.2006 року № 3367-ІV п. 17 ст. 77 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" виключений, тобто дія статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" на 2006 рік поновлена. Зазначений закон набрав чинності 02.04.2006 року.
Отже, з квітня 2006 року ніяких перешкод для нарахування щомісячної державної соціальної допомоги в розмірах, передбачених, статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" не існувало.
Згідно ст. 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Відповідно до п. 12 ст. 71 цього Закону з метою приведення окремих норм законів у відповідність з цим Законом зупинена на 2007 рік дія ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 “У справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29,36 частини 2 статті 56, частини 2 статті 62, частини 1 статті 66, пунктів 7,9,12,13,14,23,29,30,39,41,43,44,45,46 статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”(справа про соціальні гарантії громадян) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) стаття 111 та пункт 12 статті 71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”.
Що стосується дії у 2008 р. статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18.11.2004, № 2195-IV, то Законом України "Про державний бюджет України на 2008р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007р. передбачена інша редакція наведеної статті, а саме: "Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Але положення пункту 41 розділу ІІ Закону України "Про державний бюджет України на 2008 р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007р. визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008р. №10-рп/2008.
Суд враховує, що відповідно до пунктів 5, 6 Рішення Конституційного суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/20075 (справа про соціальні гарантії громадян) рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Таким чином, при визначенні розміру щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни в 2006, 2007 та 2008 роках необхідно керуватися статтею 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, а не положеннями Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" які визнані неконституційними, та положеннями Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», які фактично позбавили осіб отримувати зазначену соціальну допомогу.
На підставі викладеного суд зазначає, що позивач має право за період з квітня до грудня 2006 року, липня по грудень 2007 року, та за період з травня по грудень 2008 року, тобто з дня набрання чинності рішень Конституційного Суду України, отримувати допомогу в розмірі, встановленому статтею 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни».
Суд також вказує, що відповідач не просив застосувати наслідки пропуску строку, передбаченого статтями 99,100 КАС України, тому підстави для відмови в задоволенні позову з зазначених підстав відсутні.
Необґрунтованими є також дії відповідача і в частині нарахування допомоги відповідачем за 2008 рік відповідно до Закону України “Про Державний бюджет на 2008 рік”, Постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року "Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» у період з січня 2008 р. по червень 2008 р. по 47 грн. щомісячно, у період з липня 2008 р. по вересень 2008 р. 48 грн. 20 коп. щомісячно, за період жовтень - грудень 2008 року - 49,80 гривень щомісячно.
Ці дії є безпідставним тому, що з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. №10-рп/2008 р. розрахунок вищенаведених виплат необхідно здійснювати відповідно до ст.6 ЗУ “Про соціальний захист дітей війни" в редакції від 01.01.2006 р., у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст.28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування ”. Крім того, суд зазначає, що розмір допомоги, встановлений, Постановою Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року "Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» суперечить розміру, передбаченому Законом України “Про соціальний захист дітей війни".
Згідно статті 9 КАС України суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Статтею 58 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на Пенсійний фонд покладене керівництво та управління солідарною системою, збір, акумуляція та облік страхових внесків, призначення пенсії та підготовка документів для її виплати, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, здійснення контролю за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішення питань, пов'язаних з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснення адміністративного управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені Законом і статутом Пенсійного фонду.
Згідно з підпуктом 6 пункту 2.2. розділу 2 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого Постановою Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року № 8-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 13.03.2008 року № 209/14900 саме на територіальні управління Пенсійного фонду України в районах, містах, в районах в містах покладені обов'язки щодо призначення (здійснення перерахунку) і виплати пенсії.
Крім того, головним розпорядником коштів для виплати до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, передбаченої статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», є Пенсійний фонд України (у 2006 році - бюджетна програма КПКВ 6481030 «Відшкодування на виплату пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за різними пенсійними програмами, державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам і державної соціальної допомоги на догляд», у 2007 році - бюджетна програма КПКВ 3508100 «Дотація Пенсійному фонду України на виплату пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за різними пенсійними програмами», у 2008 році - бюджетна програма КПКВ 3513020 «Дотація Пенсійному фонду України на виплату пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за різними пенсійними програмами»). Цей факт також знайшов своє відображення в запереченні на позов Міністерства фінансів України від 24.07.2008 року № 31-28020-02-2-26/29008.
У той же час, судом встановлено, що відповідно до п. 2.1. розділу 2 Положення "Про утворення головних управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 27.06.2002, № 11-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.03.2008 року за № 208/14899 основними завданнями Головного управління Пенсійного фонду України в АРК є забезпечення у відповідному регіоні збирання та акумулювання внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інших коштів, призначених для пенсійного забезпечення, ведення їх обліку. На Головне управління ПФУ в АРК не покладені обов'язки щодо нарахування щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни.
Таким чином, суд приходить до висновку, що належним відповідачем по справі, який зобов'язаний відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст. 58 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" здійснювати нарахування та виплату щомісячної державної соціальної допомоги являється Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м.Сімферополя АРК.
Суд також не погоджується з тим, що законодавчими актами не передбачено за рахунок яких коштів необхідно здійснювати виплати, тому що кошти Пенсійного фонду являються цільовими, бюджет формується виключно зі страхових внесків, які використовуються виключно на виплату пенсій.
Суд приймає до уваги, що статтею 72 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003, № 1058-IV передбачено, джерелами формування коштів Пенсійного фонду є також кошти державного бюджету та цільових фондів, що перераховуються до Пенсійного фонду у випадках, передбачених цим Законом. Статтею 113 Закону встановлено що у разі виникнення дефіциту коштів Пенсійного фонду для фінансування виплати пенсій у солідарній системі (перевищення видатків над доходами, у тому числі з урахуванням резерву коштів Пенсійного фонду) у зв'язку із забезпеченням виплати пенсій в розмірі, передбаченому статтею 28 цього Закону такий дефіцит покривається за рахунок коштів Державного бюджету України.
Доводи з приводу того, що позов не підлягає задоволенню у зв'язку з відсутністю бюджетних коштів, призначених на ці виплати, не можуть прийняті до уваги.
Суд звертає увагу учасників процесу, що реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання суб'єктами владних повноважень на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань, судом не приймається до уваги. Так, у справі “Кечко проти України” Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Таким чином, невиконання або неналежне виконання законів, якими передбачено певні соціальні гарантії, через відсутність коштів для їх виплати не є підставою для виправдання дискримінуючої невиплати щомісячної державної соціально допомоги дітям війни.
В позовній заяві позивач заявляє вимоги щодо визнання дій відповідача протиправними та зобов'язання відповідача здійснити перерахунок позивачу несплаченої в період з 01.01.06 року по теперішній час підвищеної пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком в порядку, встановленому ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Але судом встановлено, що задоволення таких позовних вимог не зможе забезпечити захист прав позивача, оскільки існують різні редакції ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, різне визначення мінімальної пенсії за віком та ін.
Крім того, в обґрунтування позовних вимог позивач наводить розрахунок допомоги за 2007 рік без урахування збільшення прожиткового мінімуму на 1 %.
Відповідно до ч. 2 ст. 11 КАС України, суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
На підставі викладеного суд вважає можливим вийти за межі позовних вимог та зобов'язати відповідача здійснити нарахування позивачу неправомірно недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги в конкретно визначеній сумі, розрахованої судом в розмірі, встановленому законом з урахуванням збільшення прожиткового мінімуму на 1%.
Крім того, суд також вважає необхідним вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо відмови у нарахуванні щомісячної соціальної допомоги дітям війни за квітень - грудень 2006 року, листопад - грудень 2007 року та з травня по грудень 2008 року ОСОБА_1, оскільки будь-яких дій ним не виконувалося.
Суд вважає можливим зобов'язати відповідача нарахувати за квітень - грудень 2006 року допомогу у розмірі 975,60 гривень (( 359 гривень х 30% х 6 місяців )+ (366 гривень х 30% х 3 місяця)).
Суд вважає можливим зобов'язати відповідача нарахувати за липень - грудень 2007 року допомогу у розмірі 742,65 гривень ((406 гривень + (406 гривень х 1% )) х 30% х 3 місяця) + (411 гривень + (411 гривень х 1%)) х 30% х 3 місяця).
Що стосується вимоги позивача про виплату щомісячної державної допомоги за 2008 рік, то у цій частині позов підлягає задоволенню частково, оскільки, як було вже вказано вище, суд задовольняє вимоги позивача тільки за термін з травня по грудень 2008 року (оскільки в травні 2008 року набрало законної сили Рішення Конституційного суду України від 22.05.2008 р.), а також не враховані суми, що вже виплачені відповідачем.
На підставі викладеного суд вважає можливим зобов'язати відповідача нарахувати за травень - грудень 2008 року допомогу у розмірі 780,40 гривень (за травень - червень (481гривень х 30%) х 2 місяці =288,60 гривень; за липень - вересень (482 гривні х 30%) х 3 місяці = 433,80 гривні; за жовтень - грудень (498 гривень х 30%) х 3 місяця = 448,20 гривень. Відповідачем виплачено за період травень - червень 2008 року - 96,20 гривень; за період липень - вересень 2008 року - 144,60 гривень; за жовтень - грудень 2008 року - 149,40 гривень).
Тому, відповідач може бути зобов'язаний здійснити позивачеві нарахування щомісячної грошової соціальної допомоги за період з квітня - грудень 2006 року у розмірі 975,60 гривень, за період з липня по грудень 2007 року у розмірі 742,65 гривень, за період з травня до грудня 2008 року у розмірі 780,40 гривні.
Суд враховує, що рішення, дії суб'єкта владних повноважень не можуть бути упередженими, тобто здійснюватися дискримінаційно через власний, у тому числі фінансовий, корпоративний інтерес. Приймаючи рішення по справі або вчинюючи дію, суб'єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може проявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб'єкта, визначених законом.
Суд також враховує, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів.
На підставі викладеного, суд вважає, що бездіяльність відповідача щодо відмови в нарахуванні щомісячної державної соціальної допомоги у розмірах, визначених Законом України “Про соціальний захист дітей війни” не може бути визнана такою, що вчинена на підставі, у межах повноважень, безсторонньо (неупереджено) та добросовісно, тому позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Приймаючи до уваги, що суд задовольнив позовні вимоги частково, суд вважає необхідним стягнути на користь позивача судовий збір частково у сумі 1,89 гривень - пропорційно суми задоволених вимог.
На підставі викладеного,
ПОСТАНОВИВ:
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Визнати бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м.Сімферополя Автономної Республіки Крим щодо відмови у нарахуванні щомісячної соціальної допомоги дітям війни за квітень - грудень 2006 року, липня - грудень 2007 року та з травня по грудень 2008 року ОСОБА_1 протиправною.
3. Зобов'язати відповідача Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м.Сімферополь АР Крим АР Крим нарахувати ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження щомісячну державну соціальну допомогу за період з квітня - грудень 2006 року у розмірі 975,60 гривень, за період з липня по грудень 2007 року у розмірі 742,65 гривень, за період з травня до грудня 2008 року у розмірі 780,40 гривні.
4. Стягнути на користь ОСОБА_1 з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1,89 гривень.
5. В решті позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня оголошення у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги).
Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набуває законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Протягом 10 днів з дня оголошення через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим до Севастопольського апеляційного адміністративного суду може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої протягом 20 днів може бути подана апеляційна скарга.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження (10 днів).
Суддя Трещова О.Р.