АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________________________________________________

Провадження № 22-ц/790/18/15 Головуючий 1-ї інстанції - Оксененко В.А.

Справа № 643/7807/13-ц Доповідач - Колтунова А.І.

Категорія: інші

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«26» березня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого: Колтунової А.І.,

суддів: Гальянової І.Г., Костенко Т.М.,

при секретарі: Щербань Р.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за апеляційними скаргами представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Московського районного суду м. Харкова від 07 лютого 2014 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Дряпко Ольга Олександрівна про визнання правочину недійсним, визнання права власності та витребування майна,-

ВСТАНОВИЛА:

28 травня 2013 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Дряпко Ольга Олександрівна про визнання правочину недійсним, визнання права власності та витребування майна.

В обґрунтування позову зазначив, що на підставі договору купівлі-продажу від 11 вересня 2009 року, укладеного між ним та ОСОБА_7, який діяв в інтересах ОСОБА_3 за договором комісії, набув право власності на квартиру АДРЕСА_1 (далі - квартира).

10 березня 2010 року відповідач ОСОБА_3, як законний представник свого сина ОСОБА_8, звернулася до суду першої інстанції з позовом про визнання недійсним цього договору купівлі-продажу квартири.

Заочним рішенням Московського районного суду м. Харкова від 26 травня 2010 року зазначений договір купівлі-продажу був визнаний недійсним, скасовано проведену на його ім'я державну реєстрацію права власності на квартиру.

Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 01 квітня 2011 року зазначене заочне рішення скасовано.

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 24 квітня 2012 року визнано вказаний договір купівлі-продажу недійсним.

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 26 липня 2012 року скасовано рішення Московського районного суду м. Харкова від 24 квітня 2012 року, у задоволенні позову ОСОБА_8 до ОСОБА_9 про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним відмовлено.

03 грудня 2010 року ОСОБА_3 здійснила відчуження квартири на користь ОСОБА_5, яка, в свою чергу, за договором купівлі-продажу від 30 грудня 2010 року продала її ОСОБА_4

Позивач вважає, що ці правочини є недійсними, порушують його права, оскільки він є законним власником спірної квартири, її відчуження було здійснено поза його волею особою, яка не мала на це законного права. У зв'язку з чим, просив суд відновити становище, яке існувало до порушення права, витребувати квартиру з незаконного володіння ОСОБА_4, визнати за ним право власності на цю квартиру.

Відповідач ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_10 проти задоволення позову заперечували. Пояснили, що ОСОБА_3 здійснила відчуження квартири на той період часу, коли була її власником, будь-яких заборон на її відчуження не було.

Відповідачі ОСОБА_5 та ОСОБА_4 проти задоволення позову заперечували, посилаючись на те, що є добросовісними набувачами зазначеної квартири.

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 07 лютого 2014 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений 03 грудня 2010 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_5, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО за реєстровим номером 4905. В іншій частині позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції представником ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подано апеляційну скаргу, в якій просить рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання права власності на квартиру та витребування її з незаконного володіння ОСОБА_4 скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. При цьому посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Так, судом необґрунтовано не було взято до уваги, що квартира вибула з його володіння поза його волею, у зв'язку з чим, відповідно до п.3 ч.1 ст. 388 ЦК України він має безумовне право на витребування спірного майна у добросовісного набувача. Судом першої інстанції безпідставно відмовлено у задоволенні позову про визнання права власності на спірну квартиру, оскільки воно оспорюється ОСОБА_4

Також не погодившись з висновками суду першої інстанції ОСОБА_3 подано апеляційну скаргу на рішення суду від 07 лютого 2014 року в частині задоволення позову ОСОБА_1 Зазначила, що судом першої інстанції необґрунтовано не були прийняті до уваги надані нею під час розгляду справи докази, які свідчать, що під час укладення договорів позики, іпотеки та комісії було надано фальшивого документу - довідки про склад сім'ї. Крім того, набрало чинності заочне рішення Московського районного суду м. Харкова від 26 травня 2010 року, яким визнано недійсним договір комісії від 26 січня 2009 року, укладений між ОСОБА_7 та нею. Зазначені обставини необґрунтовано не були взяті до уваги судом першої інстанції.

В суді апеляційної інстанції представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримав, проти задоволення апеляційної скарги ОСОБА_3 заперечував.

Представник ОСОБА_3 та ОСОБА_4 апеляційну скаргу ОСОБА_3 підтримали, проти задоволення апеляційної скарги представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 заперечували у зв'язку з її необґрунтованістю.

ОСОБА_3, ОСОБА_8 та ОСОБА_5 в судове засідання не з'явились, про час та місце слухання справи повідомлені належним чином (а.с. 129, 130, том 2).

В поданих до суду заявах просили про відкладення розгляду справи у зв'язку з незадовільним станом здоров'я (а.с. 131, 133, 134, том 2).

Оскільки відповідно до ч.2 ст. 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, не перешкоджає розгляду справи, то колегія суддів вважає за можливе слухати справу за їх відсутності.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення представників ОСОБА_1 та ОСОБА_3, ОСОБА_4, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скаргах доводи, вважає, що апеляційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню, апеляційна скарга ОСОБА_3 не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 та визнаючи недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений 03 грудня 2010 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_5, суд першої інстанції виходив з того, що на час укладення цього договору сторони усвідомлювали, що інші особи претендують на цю квартиру та існують обставини, за яких кредитор може провести звернення стягнення на зазначену квартиру в рахунок боргу. Крім того, за договором купівлі-продажу від 11 вересня 2009 року, укладеним між ОСОБА_1 та ОСОБА_7, який діяв в інтересах ОСОБА_3 за договором комісії, право власності на квартиру набув ОСОБА_1 Рішення суду першої інстанції, яким цей договір було визнано недійсним, скасовано в апеляційному порядку.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що договір купівлі-продажу, укладений 03 грудня 2010 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_5, є недійсним, оскільки укладений з порушенням вимог ч.1 ст. 203, ст. 215 ЦК України.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Судом встановлено, підтверджується письмовими доказами та не заперечується сторонами, що 26 січня 2009 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_11 укладено договір позики на суму 10 800,00 доларів США (а.с. 224, том 1).

В забезпечення цього договору 26 січня 2009 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_11 був укладений договір іпотеки, предметом якого була квартира АДРЕСА_1 (а.с. 225, том 1).

26 січня 2009 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_7 укладено договір комісії, відповідно до умов якого комісіонер - ОСОБА_7 діє за дорученням комітента - ОСОБА_3, вчиняючи правочини в інтересах останнього та за його рахунок, а саме здійснює продаж однокімнатної квартири АДРЕСА_1 (далі - договір комісії) (а.с. 227, том 1).

11 вересня 2009 року ОСОБА_7, який діяв на підставі зазначеного договору комісії, за договором купівлі-продажу здійснив відчуження вказаної квартири на користь ОСОБА_1 (а.с. 8, том 1).

Заочним рішенням Московського районного суду м. Харкова від 26 травня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_3 були задоволені частково, визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири, укладений 11 вересня 2009 року (а.с. 14, том 1).

В період набрання чинності зазначеним рішенням, 03 грудня 2010 року ОСОБА_3 продала квартиру своїй сусідці ОСОБА_5 (а.с. 21, 22, том 1), а остання за договором купівлі-продажу від 30 грудня 2010 року передала її у власність

ОСОБА_4 (а.с. 27, 28, том 1).

Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 01 квітня 2011 року заочне рішення Московського районного суду м. Харкова від 26 травня 2010 року скасовано (а.с. 15, том 1).

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 24 квітня 2012 року визнано недійсним договір купівлі-продажу спірної квартири від 11 вересня 2009 року, укладений між ОСОБА_7 та ОСОБА_1

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 26 липня 2012 року рішення Московського районного суду м. Харкова від 24 квітня 2012 року скасовано. У задоволенні позову ОСОБА_8 до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу відмовлено (а.с. 16-20, том 1).

Таким чином, договір купівлі-продажу квартири, за яким ОСОБА_1 набув право власності на квартиру АДРЕСА_1, є дійсним.

У зв'язку з чим, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно того, що з моменту придбання цієї квартири ОСОБА_1, ОСОБА_3 втратила право власності на неї, зважаючи на що правові підстави для відчуження нею спірної квартири були відсутні.

Крім того, під час розгляду справи в суді першої інстанції позивачем було надано докази, які підтверджують факт того, що ОСОБА_5, як покупцю, було відомо про наявність спору щодо даної квартири (а.с. 23-26, том 1).

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку стосовно того, що договір купівлі-продажу квартири, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 з порушенням ч.1 ст. 203, ст. 215 ЦК України, у зв'язку з чим підлягає визнанню недійсним. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 стосовно того, що при визнанні договору купівлі-продажу спірної квартири недійсним судом першої інстанції необґрунтовано не було прийнято до уваги, що заочним рішенням Московського районного суду м. Харкова від 26 травня 2010 року було визнано недійсним договір комісії, укладений між нею та ОСОБА_7, а також те, що вона надала для оформлення договору іпотеки підроблену довідку № 266 від 23 січня 2009 року про склад сім'ї, в якій були зазначені завідомо неправдиві відомості про те, що вона зареєстрована і проживає в зазначеній квартирі одна, не є правовою підставою для скасування судового рішення в цій частині.

Викладені підстави мають суттєве значення для вирішення питання щодо дійсності договору купівлі-продажу квартири від 11 вересня 2009 року, укладеного 14 вересня 2009 року між ОСОБА_7, який діяв від імені ОСОБА_3, та ОСОБА_1

Як вже було зазначено вище, рішенням апеляційного суду Харківської області від 26 липня 2012 року, яке було залишено без змін в касаційному порядку, відмовлено у визнанні вказаного договору купівлі-продажу недійсним (а.с. 16-20, том 1).

Нові позовні вимоги, що були пред'явлені ОСОБА_8 до ОСОБА_11, ОСОБА_1, ОСОБА_7, треті особи - приватний нотаріус ХМНО Широкова В.А., приватний нотаріус ХМНО Малахова Г.І., ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_14 про визнання договорів позики, іпотеки, комісії, купівлі-продажу квартири недійсними були залишені без розгляду (а.с. 105, 121-123, том 2).

За таких обставин ОСОБА_3 та ОСОБА_8 було надано можливість захисту своїх прав та оспорювання дійсності договору купівлі-продажу спірної квартири, який було укладено між ОСОБА_3 та ОСОБА_1, але вони недобросовісно здійснювали надані процесуальні права, що стало підставою для залишення вищевказаного позову ОСОБА_8 без розгляду.

Крім того, у разі визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, який було укладено між ОСОБА_3 та ОСОБА_1, рішення суду в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу, який укладено між ОСОБА_3 та ОСОБА_5, може бути переглянуто за нововиявленими обставинами.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що правові підстави для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_3 та скасування рішення суду в зазначеній частині відсутні.

Що ж стосується рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про витребування майна з чужого незаконного володіння, то колегія суддів вважає, що рішення суду в цій частині підлягає скасуванню зважаючи на наступне.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в цій частині, суд першої інстанції зазначив, що ОСОБА_4 діяв як добросовісний набувач, а саме він повністю виплатив вартість квартири в розмірі 232 000,00 грн., уклав правочин у встановленому законом порядку, здійснив його державну реєстрацію, оселився в квартирі разом зі своєю сім'єю. Зважаючи на що, суд дійшов висновку, що ОСОБА_4, як добросовісний набувач, відповідно до чинного законодавства не може бути позбавлений права власності на цю квартиру та вона не підлягає витребуванню з його володіння.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо визнання ОСОБА_4 добросовісним набувачем, оскільки дійсно з матеріалів справи вбачається, що він виконав покладені на нього за договором купівлі-продажу обов'язки, він не знав та не міг знати про наявність перешкод до вчинення цього правочину, в тому числі й того факту, що колишньому власнику - ОСОБА_3 не належало право відчуження (продажу) майна.

Проте, за змістом п.3 ч.1 ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане у особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав та не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він його передав у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Судом встановлено, що майно вибуло з володіння ОСОБА_1 поза його волею, шляхом укладення 03 грудня 2010 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 договору купівлі-продажу, яка, в свою чергу, за договором купівлі-продажу від 30 грудня 2010 року передала його у власність ОСОБА_4

Посилання відповідачів на ті обставини, що на період укладення цих правочинів було чинним рішення Московського районного суду м. Харкова від 26 травня 2010 року, яким визнано недійсним договір купівлі-продажу, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_7, який діяв в інтересах ОСОБА_3 за договором комісії, не можуть бути визнані правовою підставою для висновку щодо наявності волевиявлення ОСОБА_1 на відчуження спірної квартири.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, яка висловлена в постанові від 11 червня 2014 року по справі № 6-52цс14, що відповідно до ч.1 ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів України при застосуванні одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, майно, яке вибуло з володіння власника на підставі рішення суду, ухваленого щодо цього майна, але в подальшому скасованого, слід вважати таким, що вибуло з володіння власника поза його волею.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції помилково вказав, що спірна квартира не може бути витребувана у добросовісного набувача, яким є ОСОБА_4

У зв'язку з чим, на підставі п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України колегія суддів скасовує рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 про витребування майна та ухвалює нове рішення.

При ухваленні нового рішення в цій частині, колегія суддів виходить з того, що з матеріалів справи вбачається той факт, що ОСОБА_4 на час придбання квартири перебував в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_15 (а.с. 122-124, том 2), яка разом з малолітньою дитиною ОСОБА_16, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрована та проживає в спірній квартирі (а.с. 120, 121, том 1).

Відповідно до ч.1 ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

За таких обставин, при витребуванні квартири, яка була набута подружжям ОСОБА_4 та ОСОБА_15 в період шлюбу, зачіпаються права кожного з цього подружжя.

Разом з тим, ОСОБА_15 до участі у справі притягнута не була та позовні вимоги до неї пред'явлені не були.

Таким чином, колегія суддів вважає, що правові підстави для задоволення позову ОСОБА_1 про витребування майна з володіння ОСОБА_4 відсутні, оскільки спірна квартира знаходиться у володінні не тільки ОСОБА_4, але й ОСОБА_15

На підставі викладеного, колегія суддів відмовляє у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Дряпко О.О. про витребування майна з інших підстав.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання за ним права власності на квартиру АДРЕСА_1, оскільки право власності на цю квартиру він набув на підставі договору купівлі-продажу від 11 вересня 2009 року, який є чинним, у зв'язку з чим додаткового визнання за рішенням суду права власності на квартиру за ОСОБА_1 не потрібно.

На підставі викладеного, керуючись ст. 16 ЦК України, ст.ст. 303, 304 п.3 ч.1 ст. 307, п.3,4 ч.1 ст. 309, ст. 313, ч.2 ст. 314, ст.ст. 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - відхилити.

Рішення Московського районного суду м. Харкова від 07 лютого 2014 року - змінити, скасувавши його в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 про витребування квартири АДРЕСА_1, у ОСОБА_4.

В цій частині у позові ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Дряпко Ольга Олександрівна про витребування майна відмовити з інших підстав.

В іншій частині рішення Московського районного суду м. Харкова від 07 лютого 2014 року залишити без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:

Судді: