Справа № 2 - а - 19/ 2008 року

ПОСТАНОВА

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2008 року Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі :

головуючої судді     Зайончковської І. А.

при секретарі     Діхтяренко І.Г,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.  Сміла справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління праці та соціального захисту населення Черкаської ОДА про стягнення недоплаченої щорічної разової грошової допомоги,

встановив:

Згідно посвідчення Б № 538054,  виданого 12 січня 2004 року,  ОСОБА_1 є інвалідом війни 2 групи. В зв"язку з цим у 2005-2007 роках йому до Дня Перемоги була виплачена щорічна одноразова допомога відповідно в сумах: 330 грн.,  330 грн.,  360 грн.

Позивач просить визнати неправомірними дії відповідача в частині відмови провести перерахунок вказаних сум відповідно до  ст.  13 ЗУ „Про статус ветеранів війни,  гарантії їх соціального захисту" від 22 жовтня 1993 року,  згідно якої одноразова грошова допомога повинна становити 8 мінімальних пенсій за віком,  та рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року,  яким визнані неконституційними деякі статті ЗУ „Про Державний бюджет на 2007 рік",  в тому числі щодо вказаних виплат,  а також стягнути на користь нього 7778 грн. На підтримку своїх позовних вимог позивач посилався також на те,  що про розмір одноразової допомоги та порушення своїх прав дізнався лише у грудні 2007 року.

Відповідач в своїх письмових запереченнях,  оскільки його представник в судове засідання не з'явився,  позов не визнав повністю,  посилаючись на те,  що розмір виплат згідно вказаного закону встановлюється ЗУ „Про Державний бюджет України" на відповідний рік та здійснюються за рахунок коштів державного бюджету і в межах фінансування; обсяги державного фінансування визначаються лише ЗУ „Про Державний бюджет України",  норми закону втрачають чинність лише з дня ухвалення рішення Конституційним судом,  яке до того ж зворотної сили не має,  а на той час виплати вже були проведені; щодо розміру виплат за 2005-2006 роки,  то з приводу неконституційності норм ЗУ „Про Державний бюджет України" на вказані роки Конституційним Судом України рішень не приймалось. Крім того,  Головне управління виконує лише делеговані функції,  а не владні управлінські,  а тому не є суб'єктом владних повноважень.

Дослідивши докази по справі,  суд приходить до наступного.

Відповідно до  ст.  13 ЗУ „Про статус ветеранів війни,  гарантії їх соціального захисту" інвалідам війни 2 групи до 5 травня поточного року виплачується щорічна допомога в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком.  Законами України „Про Державний бюджет України на відповідний рік" у 2005-2007 роках визначався розмір мінімальної пенсії за віком,  що становив відповідно: 332 грн.,  359 грн.,  410 грн. Таким чином,  позивачі у 2005 році повинні були отримати допомогу в сумі 2656 грн.,  у 2006 році - 2872 грн.,  у 2007 році - 3280 грн.,  а тому заборгованість по виплаті допомоги вказаній категорії осіб за 3 роки,  з врахуванням фактично отриманих сум,  становить 7778 грн.

Відповідно до  ст.   ст.  22,  48 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод,  а також кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї.

Оскільки право позивачів на отримання вказаного виду допомоги було передбачено діючим законодавством,  виходячи з норм Конституції України,  ЗУ „Про Державний бюджет України" не може позбавляти їх права,  визначеного іншим Законом України. На підставі наведеного суд не може прийняти до уваги посилання представника відповідача на те,  що вони керувалися саме ЗУ „Про Державний Бюджет на 2007 рік",  оскільки він звужує права позивачів та не відповідає вимогам  ст.  22 Конституції України,  а також  ст.  2

2

ЗУ „Про статус ветеранів війни,  гарантії їх соціального захисту",  що передбачає неможливість скасування,  встановлених раніше законодавством України чи колишнього СРСР,  прав та пільг для ветеранів і членів їх сімей без їх рівноцінної заміни. З тих же підстав рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року  ст.   ст.  29,  71 п.13 ЗУ „Про Державний бюджет України на 2007 рік" визнано неконституційними. Аналогічні рішення були прийняті Конституційним Судом України 20 березня 2002 року № 5-рп та 1 грудня 2004 року № 20-рп з підстав неконституційності положень бюджетного законодавства щодо скорочення соціальних виплат.

На підставі викладеного суд також не може прийняти посилання представника відповідача на те,  що виплата може бути проведена лише в межах виділених коштів. Відсутність самостійних коштів у відповідача для проведення виплат та недосконалість законодавства,  де є суперечливість норм одного Закону іншому,  не може бути підставою невиконання зобов'язань держави перед особою,  щодо якої передбачені відповідними Законами України соціальні пільги чи допомоги.

Що стосується адміністративної юрисдикції,  то згідно  ст.  З КАС України суб'єктом владних повноважень може бути будь-який орган при здійсненні ним владних управлінських функцій на основі законодавства,  в тому числі і на виконання делегованих повноважень. Відповідач саме і виконує делеговані функції,  тобто проводить нарахування та виплату вказаної щорічної допомоги.

Разом з тим  ст.  99 КАС України,  який введений в дію з 1 вересня 2005 року,  передбачає річний строк на звернення до суду за захистом прав,  що вираховується з дня,  коли особа дізналась або повинна була дізнатися про їх порушення. Позивач не мав ніяких перешкод для ознайомлення з нормами Закону України,  що передбачав для нього пільги,  та звернення до суду,  якщо вважав,  що його права порушені,  так як Закон був загальнодержавним,  опублікованим у засобах масової інформації,  доступним для ознайомлення,  не вимагав спеціальних правових знань. В зв'язку з цим задоволенню підлягають лише вимоги в межах стягнень за 1 рік.

Так як вимоги позивача,  який звільнений від сплати судового збору при зверненні до суду,  задоволені з відповідача на користь держави підлягають стягненню судові витрати по справі у вигляді судового збору в сумі по 3 грн. 40 коп.

Керуючись  ст.   ст.  9,  11,  159,  161,  163 КАС України,  рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007,   ст.  12 ЗУ „Про статус ветеранів війни,  гарантії їх соціального захисту",  суд,  -

постановив:

Позов задоволити частково.

Визнати неправомірними дії Головного управління праці та соціального захисту населення Черкаської ОДА по частковій виплаті ОСОБА_1 щорічної одноразової допомоги у 2007 році як інваліду війни 2 групи.

Стягнути з Головного управління праці та соціального захисту населення Черкаської ОДА на користь ОСОБА_1 щорічну одноразову допомогу за 2007 рік в сумі 2920 грн.,  а також на користь держави судовий збір в сумі 3 грн. 40 коп.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Смілянський міськрайсуд шляхом подачі в 10 денний строк з дня її проголошення заяви про апеляційне оскарження та поданням протягом 20 днів після подання такої заяви - апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана і в 10 денний строк з дня проголошення постанови без попереднього подання заяви про її оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження,  а в разі її оскарження - після розгляду справи апеляційним судом,  якщо вона не буде скасована.