Справа № 2- 902/08
Р і ш е н н я
Іменем України
14 лютого 2008 р. Залізничний районний суд м. Львова в складі:
головуючого - судді Ганича І.М.
при секретарі Шира І.Б.
адвокатів ОСОБА_3., ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору дарування квартири недійсним.
ВСТАНОВИВ:
Позивачка в червні 2007 року звернулася в суд з позовом, який в подальшому уточнювала і доповнювала, про визнання укладеного 31.03.1997 р. між нею і ОСОБА_2 договору дарування квартири АДРЕСА_1 та виданих відповідачу, на підставі такого, правовстановлюючих документів на вказану квартиру - недійсними. Свої позовні вимоги вона мотивує тим, що цей договір не відповідав її волі і волевиявленню та був укладений нею внаслідок помилки, оскільки, на момент оформлення такого, вона тривалий час перебувала в пригніченому стані, так як напередодні загинув її чоловік та помер один брат і тяжко захворів - другий, а вона і її мати, 1911 року народження, теж тривалий час хворіли та потребували матеріальної допомоги, яку їй запропонували відповідач із своїм батьком, - її братом, чому вона уклала із ОСОБА_2 цю угоду, не маючи наміру відразу відчужити квартиру, але відповідач свого зобов'язнання не виконав і в 2003 р. вона взнала, що вже не є власником квартири, після чого звернулася в суд про визнання складеної угоди недійсною.
В судовому засіданні позивачка свій позов підтримала, посилаючись на мотиви такого, який просить задоволити.
Відповідач позову не визнав і зазначив, що договір дарування спірної квартири був укладений з ініціативи позивачки без будь-яких додаткових умов щодо її матеріального утримання та що, на підставі цього договору, він оформив право власності на спірне житло, але не заперечує проти проживання в такому ОСОБА_1., просить в позові відмовити.
Заслухавши пояснення сторін і свідків, виступи адвокатів і розглянувши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підставний і підлягає до задоволення.
Як встановлено судом, ОСОБА_1., згідно нотаріально посвідченого договору дарування від 31.03.1997 р. /а.с. 8/, подарувала однокімнатну квартиру АДРЕСА_1, що складається із однієї жилої кімнати площею 14,5 м2 і кухні - 11,8 м2 без вигод /а.с. 6/, ОСОБА_2, який, на підставі такого, оформив право власності на вказану квартиру /а.с. 7/.
Також встановлено, що, після укладення цієї угоди, позивачка залишилася проживати у спірній квартирі, утримує таку і оплачує комунальні послуги та що, після складення договору, певний час отримувала від батьків відповідача матеріальну допомогу.
Наведене підтверджується поясненнями позивачки, свідків ОСОБА_5. і ОСОБА_6., а також ОСОБА_7. - батька відповідача та, в певній мірі, і самогоОСОБА_2, який підтвердив, що ОСОБА_1. приносила до нього на підпис якусь ще додаткову угоду про її матеріальне утримання, зазначаючи, що в нотконторі таку забули підписати, а також квитанціями про сплату позивачкою комунальних послуг за спірну квартиру з 1997 р. до 2008 р. /а.с. 49-103/.
Між тим, згідно вимог ч.1 ст.243 ЦК України /в ред.1963 р./, який діяв на час укладення договору дарування, за договором дарування одна сторона передає безоплатно другій стороні майно у власність. За змістом зазначеної статті дарувальник добровільно позбавляє себе права власності на майно, не маючи при цьому на меті отримання будь-яких вигод матеріального чи морального характеру з боку обдарованого, у свою чергу обдарований набуває права власності на майно при відсутності з його боку обов'язків надання таких вигод.
Договір дарування вважається укладеним з моменту передачі майна обдарованому /ч.2 ст.243 ЦК України/.
Разом з тим, судом встановлено, що позивачка, до укладення договору із відповідачем, мала на меті отримання відОСОБА_2 матеріальної допомоги, надання можливості проживати їй у квартирі та догляду за нею у разі погіршення стану здоров'я, аОСОБА_2., зі свого боку, брав на себе обов'язок таку допомогу надавати і виконувати свої зобов'язання з часу укладення договору дарування, що сторони підтвердили і в судовому засіданні.
Із наведеного вбачається, що позивачка, укладаючи договір дарування квартири, діяла під впливом помилки, тобто неправильно сприймала умови угоди, що вплинуло на її волевиявлення, при відсутності чого, як видно із обставин справи, цей договір не був би укладений.
Крім цього заслуговують на увагу доводи позивачки з приводу того, що до укладення цієї угоди її спонукав збіг тяжких для неї обставин, зокрема, трагічна смерть її чоловіка /а.с. 42/, хвороба і смерть двох її братів в 1996 і 1997 р.р. /а.с. 43/, її тривала хвороба /а.с. 45/ та престарілої її матері, 1911 р. народження /а.с. 47, 48/, з якою вона проживала у спірній квартирі та гостра потреба, на цей час, в матеріальній допомозі.
Також встановлено, що позивачка взнала про те, що позбавила себе права власності на спірну квартиру і що власником такої є вже відповідач лише в 2003 р., зокрема, після одруження і реєстрації чоловіка за місцем свого проживання /1.04.2003 р./, після чого відразу звернулася з позовом в суд про визнання недійсним договору дарування квартири /справа №2-62/06/, так як іншого житла, крім спірного, в неї немає.
З огляду на викладене, суд вважає за необхідне поновити для позивачки строк позовної давності, так як такий пропущений нею з поважних причин.
Оцінюючи зібрані докази в їх сукупності, суд вважає, що посвідчений 31.03.1997 р. договір дарування квартири між сторонами, не відповідає вільному волевиявлення та внутрішній волі ОСОБА_1., а тому такий слід визнати недійсним з моменту його посвідчення, чому не може залишатися в силі і видане ОСОБА_2, на підставі цього договору, реєстраційне посвідчення на спірну квартиру /а.с. 11 та а.с. 6 справи 2-62/06/.
На підставі ст.ст. 10, 60, 212 ЦПК України і керуючись ст.ст. 56, 59, 243 ЦК України /в ред. 1963 р./, суд -
ВИРІШИВ:
Поновити строк позовної давності. Позов задоволити. Визнати укладений ОСОБА_1 договір дарування квартири АДРЕСА_1 в користь ОСОБА_2 і посвідчений 2-ою Львівською державною нотконторою 31.03.1997 р. в реєстрі за №1568 та видане Львівським обласним державним комунальним бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки, на підставі вказаного договору, ОСОБА_2 реєстраційне посвідчення від 25.04.1997 р. про право власності на квартиру по АДРЕСА_1 /номер запису - 6903 в книзі - 6/ - недійсними.
Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя: /підпис/
З оригіналом згідно. Оригінал у справі № 2-902/08. Рішення оскаржено. Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 02.06.2008 р. апеляційну скаргу відхилено, а рішення залишено без змін. Рішення набрало законної сили та підлягає до виконання.
Суддя: Ганич І.М.