АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_________________________________________________________________

Провадження № 22ц/790/1828/15 Головуючий 1 інст. - Малихін О.Р.

Справа № 643/8730/14-ц Доповідач - Пономаренко Ю.А.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого судді : Пономаренко Ю.А.,

суддів колегії: Черкасова В.В.

Кукліної Н.О.,

за участю секретаря : Лашаковій Д.І.

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на заочне рішення Московського районного суду м. Харкова від 04 листопада 2014 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, третя особа: Московський РВ Державної міграційної служби України в м. Харкові, про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом виселення та зняття з реєстраційного обліку, -

В С Т А Н О В И Л А :

У червні 2014 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 та просив позбавити відповідачку права користування АДРЕСА_1, усунути перешкоди у користуванні ним належною йому на праві приватної власності квартирою шляхом виселення відповідачки з вказаної квартири і зняття її з реєстраційного обліку. Також просив стягнути з відповідачки на його користь суму сплаченого судового збору.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилався на те, що спірна квартира належить йому на праві власності на підставі свідоцтва про власність від 16.04.2014 року, виданого приватним нотаріусом Горша А.О. на підставі акту державного виконавця про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу боржника ОСОБА_3 Але відповідач, колишня власниця квартири, належну йому квартиру не звільняє і не виселяється, з реєстраційного обліку не знімається, чим порушує його право користування власністю.

Заочним рішенням Московського районного суду м. Харкова від 04 листопада 2014 року позовні вимоги задоволено повністю. Позбавлено ОСОБА_3 права користування кв.АДРЕСА_1. Усунено перешкоди ОСОБА_4 в здійсненні ним права володіння, користування та розпорядження належною йому на праві приватної власності кв. АДРЕСА_1 і виселено ОСОБА_3 з вказаної квартири без надання іншого житлового приміщення, знято її з реєстраційного обліку у вказаній квартирі. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 судовий збір в сумі 243,60 грн.

Не погодившись з вказаним заочним рішенням суду 1 інстанції ОСОБА_3 через свого представника ОСОБА_7 звернулася з апеляційною скаргою, посилаючись на те, що оскаржуване заочне рішення постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права. В своїй апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду 1 інстанції.

Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Згідно зі ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Вислухавши думку учасників процесу, перевіривши матеріали справи, судова колегія знаходить, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Суд першої інстанції, розглядаючи справу та задовольняючи позов ОСОБА_4, обґрунтовано виходив з того, що позов заснований на законі та підлягає задоволенню, оскільки відповідач своїми діями чинить перешкоди позивачеві в користуванні, розпорядженні та володінні майном, що належить позивачу на праві власності, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню.

Судова колегія вважає, що такі висновки суду першої інстанції є правильними, обґрунтованими та такими, що відповідають вимогам діючого законодавства, зокрема Постанові Пленуму ВССУ від 07.02.2014 р. № 5 "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав".

Матеріали справи містять дані про те, що згідно свідоцтва від 16.04.2014 року, виданого приватним нотаріусом Горша А.О. відповідно до ст.61 Закону України "Про виконавче провадження" на підставі акта про передачу майна стягувачу в рахунок гашення боргу, затвердженого Московськім ВДВС ХМУЮ 26.03.2014 року, ОСОБА_4 належить на праві власності кв.АДРЕСА_1, яка раніше належала на праві власності ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 15.12.2006 року.

Судовим розглядом встановлено, що на теперішній час відповідачка зареєстрована у спірній квартирі і проживає в неї.

Колегія суддів погоджується з висновком суду1 інстанції, що оскільки відповідач є колишнім власником квартири, була позбавлена права власності на неї, але продовжує проживати в квартирі та бути зареєстрованою в неї без згоди нового власника квартири, вона тим самим порушує право власника квартири на користування власністю, виходячи з наступного.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а відповідно до п.3 ч.2 ст.16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути припинення дії, яка порушує право.

Відповідно до ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження майном.

В пункті 34 Постанови Пленуму ВССУ від 07.02.2014 р. № 5 "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав" зазначено, що оскільки право власності є абсолютним правом, яке включає право володіння, користування та розпорядження майном, якого ніхто не може бути позбавлений, крім випадків, передбачених законом (стаття 41 Конституції України, статті 316- 319 ЦК), то власник на підставі статті 391 ЦК не може бути визнаний таким, що втратив право користування своїм майном, зокрема жилим приміщенням або виселений із нього, оскільки це не відповідає характеру спірних правовідносин, й такі вимоги регулюються, зокрема, статтями 71, 72, 109, 110, 116 Житлового кодексу Української РСР (далі - ЖК УРСР).

У зв'язку із цим під час розгляду позовів про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, судам необхідно чітко розмежовувати правовідносини, які виникають між власником та попереднім власником житла, і правовідносини, які виникають між власником житла та членами його сім'ї, попередніми членами його сім'ї, а також членами сім'ї попереднього власника житла. Так, власник житла має право вимагати визнання попереднього власника таким, що втратив право користування житлом, що є наслідком припинення права власності на житлове приміщення (пункт 3 частини першої статті 346 ЦК) із зняттям останнього з реєстрації.

Усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, зокрема жилим приміщенням, шляхом зняття особи з реєстраційного обліку, залежить від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства (наприклад, статті 71, 72, 116, 156 ЖК УРСР; стаття 405 ЦК), а саме від вирішення однієї із таких вимог: про позбавлення права власності на жиле приміщення; про позбавлення права користування жилим приміщенням; про визнання особи безвісно відсутньою; про оголошення фізичної особи померлою.

Тому правильні висновки суду 1 інстанції про те, що відповідач своїми діями чинить перешкоди позивачу в користуванні, розпорядженні та володінні майном, що належить йому на праві власності та про те, що його право власності підлягає захисту шляхом виселення відповідача з вищевказаної квартири, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.308 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

При такому положенні судова колегія вважає, що суд повно та всебічно дослідив усі обставини по справі, дав їм належну оцінку і постановив законне та обґрунтоване рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального закону.

Інші доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 304, п.1 ч.1ст. 307, 308, п.1 ч.1 313, 314, 315, 317,319,324 ЦПК України, судова колегія,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу скаргою ОСОБА_3 відхилити.

Заочне рішення Московського районного суду м. Харкова від 04 листопада 2014 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили негайно з моменту проголошення.

Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий -

Судді -