ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Київської області
01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"16" березня 2015 р. Справа № 910/23130/14
Господарський суд Київської області в складі судді Скутельника П.Ф., при секретарі Жилі Б.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 910/23130/14
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ФІДЛЕНС-УКРАЇНА", ідентифікаційний код: 36426518, місцезнаходження: 03038, м. Київ, вул. Лінійна, буд. 17,
до товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЕЙДАГРОПОСТАЧ-61", ідентифікаційний код: 34979368, місцезнаходження: 08205, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Центральна, буд. 6-А,
про стягнення заборгованості,
за участю представників сторін:
від позивача: Дякевич Т.В., яка діє на підставі довіреності від 12.06.2013 року;
від відповідача: не з'явився, -
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
товариства з обмеженою відповідальністю "ФІДЛЕНС-УКРАЇНА" (далі за текстом: Позивач) звернулось до господарського суду м. Києва з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЕЙДАГРОПОСТАЧ-61" (далі за текстом: Відповідач) про стягнення заборгованості за договором поставки від 06.02.2014 року за № 276-УМ.
Позивач свої вимоги обґрунтовує тим, що Відповідач не виконав свої зобов'язання за договором поставки від 06.02.2014 року за № 276-УМ (далі за текстом: Договір), внаслідок чого у Відповідача перед Позивачем виникла заборгованість.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.10.2014 року порушено провадження у справі № 910/23130/14 та прийнято позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю "ФІДЛЕНС-УКРАЇНА" до розгляду; розгляд справи призначено на 24.11.2014 року.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.11.2014 року матеріали справи №910/23130/14 надіслано за підсудністю до господарського суду Київської області в зв'язку з тим, що місцезнаходженням відповідача є: 08205, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Центральна, буд. 6-А.
29.12.2014 року матеріали справи № 910/23130/14 надійшли до господарського суду Київської області, які за наслідками автоматизованого розподілу № 910/23130/14 передані для подальшого розгляду судді господарського суду Київської області Скутельнику П.Ф., який ухвалою від 31.12.2014 року прийняв справу до свого провадження та призначив останню до розгляду на 02.02.2015 року.
02.02.2015 року Позивач в судове засідання не з'явився будучи повідомленим про день та час розгляду справи. Відповідач в судове засідання не з'явився будучи повідомленим про день та час розгляду справи, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду від 31.12.2014 року не виконав. Ухвалою суду від 02.02.2015 року розгляд справи відкладено на 02.03.2015 року.
20.02.2015 року до господарського суду Київської області через відділ діловодства за вхідним номером 3949/15 від Відповідача надійшло клопотання про припинення провадження у справі від 20.02.2015 року за № 24 в зв'язку з тим, що між тим ж сторонами вирішено аналогічний спір господарським судом м. Києва.
02.03.2015 року в судове засідання з'явився Позивач, який дав пояснення та заявив клопотання про продовження строку вирішення спору. Відповідач в судове засідання не з'явився будучи повідомленим про день та час розгляду справи, про причини неявки суд не повідомив, вимоги попередніх ухвал суду не виконав. Ухвалою суду від 02.03.2015 року задоволено клопотання Позивача про продовження строку вирішення спору, зобов'язано Відповідача надати суду копію рішення господарського суду м. Києва від 05.02.2015 року у справі № 910/21059/14 з метою підтвердження викладених в його клопотання про припинення провадження у справі від 20.02.2015 року за № 24 фактів, відкладено розгляд справи на 16.03.2015 року.
03.03.2015 року через відділ діловодства господарського суду Київської області від Позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог від 02.03.2015 року за № 0203-5 (вх. № 4759/15 від 03.03.2015 року), в якій Позивач просить стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЕЙДАГРОПОСТАЧ-61" заборгованість за договором поставки від 06.02.2014 року за № 276-УМ у вигляді відсотків за користування товарним кредитом у сумі 170150,10 грн. (сто сімдесят тисяч сто п'ятдесят гривень 10 коп.).
Детально дослідивши матеріали справи, розглянувши заяву Позивача про уточнення позовних вимог від 02.03.2015 року за № 0203-5 (вх. № 4759/15 від 03.03.2015 року), судом встановлене наступне.
Згідно ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.
Відповідно до п. 3.10. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року №18, передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовнихвимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення. При цьому питання щодо повернення зайво сплаченої суми судового збору у зв'язку із зменшенням позовних вимог вирішується господарським судом на загальних підставах і в порядку, визначеному законодавством. Якщо ж до заяви про збільшення розміру позовних вимог не додано доказів сплати суми судового збору у встановленому порядку та розмірі (з урахуванням такого збільшення), то відповідна заява повертається господарським судом на підставі пункту 4 частини першої статті 63 ГПК, а у разі якщо відповідні недоліки виявлено після прийняття господарським судом заяви про збільшення розміру позовних вимог, суд стягує несплачені в установленому порядку та розмірі суми судового збору за результатами розгляду справи на підставі статті 49 ГПК.
Згідно п. 3.11. Постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 року за №18, ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про «доповнення» або «уточнення» позовних вимог, або заявлення «додаткових» позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову.
Детально дослідивши заяву Позивача про уточнення позовних вимог від 02.03.2015 року за № 0203-5 (вх. № 4759/15 від 03.03.2015 року) судом встановлено, що Позивач змінив предмет позову в зв'язку з тим, що просить суд стягнути з Відповідача заборгованість за договором поставки від 06.02.2014 року за № 276-УМ у вигляді відсотків за користування товарним кредитом у сумі 170150,10 грн. (сто сімдесят тисяч сто п'ятдесят гривень 10 коп.) на відміну від вимог, заявлених у позовній заяві від 17.10.2014 року за № 1710-1.
Таким чином, враховуючи подання Позивачем заяви про уточнення позовних вимог від 02.03.2015 року за № 0203-5 (вх. № 4759/15 від 03.03.2015 року) до початку розгляду справи по суті, справа станом на 16.03.2015 року розглядається у редакції позовних вимог, з урахуванням заяви Позивача про уточнення позовних вимог від 02.03.2015 року за № 0203-5 (вх. № 4759/15 від 03.03.2015 року), а саме про стягнення з Відповідача на користь Позивача заборгованості за договором поставки від 06.02.2014 року за № 276-УМ у вигляді відсотків за користування товарним кредитом у сумі 170150,10 грн. (сто сімдесят тисяч сто п'ятдесят гривень 10 коп.).
16.03.2015 року в судове засідання з'явився Позивач, який дав пояснення, підтримав та просив задовольнити позов у редакції позовних вимог, з урахуванням заяви Позивача про уточнення позовних вимог від 02.03.2015 року за № 0203-5 (вх. № 4759/15 від 03.03.2015 року). Відповідач в судове засідання не з'явився будучи повідомленим, про день та час розгляду справи, про причини неявки суд не повідомив, вимоги попередніх ухвал суду не виконав.
За наслідками розгляду клопотання Відповідача про припинення провадження у справі від 20.02.2015 року за № 24 суд приходить до висновку, що останнє є безпідставним, задоволенню не підлягає та відхиляється судом в зв'язку з тим, що в провадженні господарського суду м. Києва перебувала справа № 910/21059/14 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ФІДЛЕНС-УКРАЇНА" до товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЕЙДАГРОПОСТАЧ-61" про стягнення заборгованості за договором поставки від 06.02.2014 року за № 276-УМ у вигляді основного боргу з оплати вартості товару, пені та 20 процентів річних за простроченими грошовими зобов'язаннями, за наслідками розгляду якої господарським судом м. Києва прийнято рішення від 05.02.2015 року про часткове задоволення вимог Позивача, внаслідок чого предмет позову у справі № 910/21059/14, яка перебувала в провадженні господарського суду м. Києва, не співпадає с предметом позову у справі № 910/23130/14, яка перебуває в провадженні господарського суду Київської області, через те, що предметом позову у справі № 910/23130/14 є стягнення з Відповідача на користь Позивача заборгованості за договором поставки від 06.02.2014 року за № 276-УМ у вигляді відсотків за користування товарним кредитом у сумі 170150,10 грн. (сто сімдесят тисяч сто п'ятдесят гривень 10 коп.).
Згідно абз. 1 п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 року за №18, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що неявка в судове засідання представників Відповідача не перешкоджає розгляду справи.
Відповідно до абз. 3 п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 року за №18, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Беручи до уваги викладене, а також те, що ухвали господарського суду Київської області від 31.12.2014 року, від 02.02.2015 року та від 02.03.2015 року у справі № 910/23130/14 направлені на адресу Відповідача, суд дійшов висновку, що Відповідач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи.
Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Оскільки Відповідач про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, доказів, на які він посилався би, як на підставу для відмови в задоволенні позову, суду не надав, то відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
У зв'язку з цим, спір розглядався за наявними у справі матеріалами, після дослідження яких та врахування наданих пояснень представника Позивача суд видалився до нарадчої кімнати для прийняття рішення у справі, оголошення якого призначено на 16.03.2015 року.
Згідно ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.
Детально розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника Позивача, з'ясувавши фактичні обставини, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши подані докази, суд -
ВСТАНОВИВ:
в провадженні господарського суду м. Києва перебувала справа № 910/21059/14 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ФІДЛЕНС-УКРАЇНА" до товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЕЙДАГРОПОСТАЧ-61" про стягнення заборгованості за договором поставки від 06.02.2014 року за № 276-УМ у вигляді основного боргу в сумі 198 456, 60 грн., пені в сумі 6 818, 96 грн., 20 % річних.
В ході розгляду судом справи № 910/21059/14 Позивач свою позицію обґрунтовував тим, що Відповідач не виконав належним чином зобов'язання за договорами поставки від 06.02.2014 року за № 276-УМ з оплати отриманого товару, у зв'язку з чим у Відповідача виникла заборгованість перед Позивачем у вигляді основного боргу в сумі 198 456, 60 грн., пені в сумі 6 818, 96 грн., 20 % річних.
Одночасно господарським судом м. Києва в ході розгляду справи № 910/21059/14 встановлено, що поставка Позивачем Відповідачу товару за договором поставки від 06.02.2014 року за № 276-УМ здійснювалась на умовах товарного кредиту, Позивач свої зобов'язання за договором поставки від 06.02.2014 року за № 276-УМ виконав своєчасно в повному обсязі належним чином, Відповідач свої зобов'язання за договором поставки від 06.02.2014 року за № 276-УМ щодо своєчасного та повного розрахунку за поставлений товар на умовах товарного кредиту не виконав.
За наслідками розгляду справи № 910/21059/14 господарський суд м. Києва своїм рішенням від 05.02.2015 року вимоги Позивача задовольнив частково шляхом стягнення товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЕЙДАГРОПОСТАЧ-61" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ФІДЛЕНС-УКРАЇНА" заборгованості за договорами поставки від 06.02.2014 року за № 276-УМ у вигляді основного боргу в сумі 198456,60 грн., пені в сумі 6818,94 грн., 20 процентів річних у сумі 6903,12 грн. та судового збору в сумі 4243,57 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог рішенням господарського суду м. Києва від 05.02.2015 року у справі № 910/21059/14 відмовлено.
Господарський процесуальний кодекс України в ч. 3 ст. 35 передбачає, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
За таких обставин факти своєчасного і належного постачання Позивачем Відповідачу товару, вартість якого складала 198456,60 грн., за договорами поставки від 06.02.2014 року за № 276-УМ на умовах товарного кредиту та невиконання своїх зобов'язань Відповідачем за договорами поставки від 06.02.2014 року за № 276-УМ щодо оплати поставленого Позивачем товару, вартість якого складала 198456,60 грн. та поставка якого відбувалась на умовах товарного кредиту, встановлені рішенням господарського суду м. Києва від 05.02.2015 року у справі № 910/21059/14, в зв'язку з чим дані факти в силу вимог ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України новому доведенню та доказуванню не підлягають.
Дослідженням змісту рішення господарського суду м. Києва від 05.02.2015 року у справі № 910/21059/14 встановлено, що Позивачем вимога про стягнення з Відповідача заборгованості за договором поставки від 06.02.2014 року за № 276-УМ у вигляді відсотків за користування товарним кредитом у сумі 170150,10 грн. (сто сімдесят тисяч сто п'ятдесят гривень 10 коп.) не заявлялась та господарським судом м. Києва в межах справи № 910/21059/14 не розглядалась.
Судом береться до уваги, що рішенням господарського суду м. Києва від 05.02.2015 року у справі № 910/21059/14 встановлено факти визначення та закріплення сторонами договору поставки від 06.02.2014 року за № 276-УМ умов, підстав, періоду, розміру та порядку нарахування Позивачем Відповідачу відсотків за користування товарним кредитом, на умовах якого Позивачем Відповідачу поставлявся товар, внаслідок чого дані факти в силу вимог ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України новому доведенню та доказуванню не підлягають.
Станом на 16.03.2015 року рішення господарського суду м. Києва від 05.02.2015 року у справі № 910/21059/14 є чинним.
Позивач просить суд стягнути з Відповідача заборгованість за договором поставки від 06.02.2014 року за № 276-УМ (далі за текстом: Договір) у вигляді відсотків за користування товарним кредитом у сумі 170150,10 грн. (сто сімдесят тисяч сто п'ятдесят гривень 10 коп.).
Вивченням змісту договору поставки від 06.02.2014 року за № 276-УМ встановлено, що Сторони договору поставки від 06.02.2014 року за № 276-УМ при укладенні останнього досягли згоди щодо умов, порядку, періоду і розміру нарахування Позивачем Відповідачу відсотків за користування товарним кредитом внаслідок виконання договору поставки від 06.02.2014 року за № 276-УМ, в зв'язку з чим п.п. 1.5., 2.4., 2.5., 2.6. договору поставки від 06.02.2014 року за № 276-УМ відповідають принципу свободи договору і не порушують будь-які права або інтереси Сторін Договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Абзацом 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утримуватися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 2 ст. 205 Цивільного кодексу України, правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Договір у п. 1.5. передбачає, що товар продається на умовах товарного кредиту, за користування яким Покупець зобов'язується сплатити відсотки в сумі, визначеній відповідно до умов договору. Розмір відсотків за користування товарним кредитом, строк товарного кредитування визначаються в договорі або специфікаціях до нього.
За умовами п. 2.4. Договору, Товар (його вартість (ціна), в т.ч. ПДВ), отриманий Покупцем у власність на умовах відстрочення кінцевого розрахунку, визнається товарним кредитом. За користування товарним кредитом, Покупець сплачує на користь Постачальника відсотки. Перебіг строку користування товарним кредитом починається з 40 (сорокового) календарного дня, після отримання Товару Покупцем та припиняється в день оплати вартості Товару Покупцем. За користування товарним кредитом Покупець сплачує на користь Постачальника проценти в розмірі нуль цілих сім десятих процента від вартості неоплаченого Товару за кожен день.
Відповідно до п. 2.5. Договору, відсотки за користування товарним кредитом, нараховуються Постачальником. Сторони підписують Акт надання (приймання-передачі) послуг товарного кредитування. Покупець зобов'язується підписаний акт не пізніше 5 календарних днів з дати його отримання надіслати Постачальнику. У випадку відмови від підписання актів без належного письмового обґрунтування акти зі строками та сумами нарахування вважаються узгодженими по закінченню 10 денного строку з моменту отримання Покупцем акту.
Згідно із п. 2.6. Договору, Покупець має право провести дострокову оплату вартості (ціни) товару. В цьому випадку, проценти нараховуються та сплачуються за фактичну кількість днів користування товарним кредитом.
Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Як встановлено судом, Позивач свої зобов'язання за Договором виконав належним чином та своєчасно шляхом поставки на умовах товарного кредиту Відповідачу Товару, вартість якого складала 198456,60 грн., за який Відповідач в порушення взятих на себе за Договором зобов'язань не розрахувався з Позивачем.
В ході розгляду справи судом встановлено, що Позивач з дотриманням п.п. 1.5., 2.4., 2.5. Договору нарахував Відповідачу за період користування товарним кредитом з моменту отримання Відповідачем Товару по 16.10.2014 року включно відсотки на загальну суму 170150,10 грн. (сто сімдесят тисяч сто п'ятдесят гривень 10 коп.), в зв'язку з чим Позивачем складено, підписано та скріплено відбитком печатки Акт надання (приймання-передачі) послуг товарного кредитування від 12.01.2015 року за № 1, який Позивач 12.01.2015 року направив Відповідачу для підписання. Копії Акту та фіскального чеку відділення поштового зв'язку про направлення Позивачем Відповідачу вказаного Акту знаходяться в матеріалах справи, достовірність яких Відповідач не заперечував та не спростовував.
Цивільний кодекс України у ч. 3 ст. 205 передбачає, що у випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.
Судом встановлено, що Відповідач отримавши від Позивача для підписання Акт надання (приймання-передачі) послуг товарного кредитування від 12.01.2015 року за № 1 останній не підписав, Позивачу не повернув, жодних претензій або зауважень щодо суми, підстави, розміру та періоду нарахування відсотків за користування товарним кредитом за Договором на адресу Позивача не направляв і не висловлював, внаслідок чого в силу вимог ст. 193 Господарського кодексу України, ч. 3 ст. 205 Цивільного кодексу України та п. 2.5. Договору Акт надання (приймання-передачі) послуг товарного кредитування від 12.01.2015 року за № 1 вважається таким, який підписаний Відповідачем без жодного зауваження або заперечення, в зв'язку з чим сума заборгованості Відповідача перед Позивачем за Договором у вигляді відсотків за користування товарним кредитом у сумі 170150,10 грн. (сто сімдесят тисяч сто п'ятдесят гривень 10 коп.) вважається узгодженою.
Станом на момент розгляду справи Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів виконання зобов'язань за Договором щодо сплати відсотків за користування товарним кредитом.
Відповідно до вимог ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Цивільний кодекс України у ст. 612 передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.
Суд приходить до висновку, що дії Відповідача є порушенням договірних зобов'язань, тому Відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання за Договором щодо сплати відсотків за користування товарним кредитом.
Таким чином, внаслідок порушення Відповідачем положень п.п. 1.5., 2.4., 2.5. Договору та положень ст.ст. 526, 530, 629 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, у зв'язку з тим, що Відповідач належним чином не виконав зобов'язань за Договором з своєчасної та повної сплати відсотків за користування товарним кредитом, за Відповідачем перед Позивачем наявна заборгованість за Договором у вигляді відсотків за користування товарним кредитом у сумі 170150,10 грн. (сто сімдесят тисяч сто п'ятдесят гривень 10 коп.).
За наслідками детального дослідження матеріалів справи, суд приходить до висновку про те, що Позивач довів суду та Відповідач не спростував належними і допустимими доказами того, що у Відповідача перед Позивачем наявна заборгованість за Договором у вигляді відсотків за користування товарним кредитом у сумі 170150,10 грн. (сто сімдесят тисяч сто п'ятдесят гривень 10 коп.), в зв'язку з чим вимога Позивача про стягнення з Відповідача заборгованості за Договором у вигляді відсотків за користування товарним кредитом у сумі 170150,10 грн. (сто сімдесят тисяч сто п'ятдесят гривень 10 коп.) є обґрунтованою та підлягає задоволенню судом в повному обсязі.
Відповідно до положень ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Господарський процесуальний кодекс України у ст. 36 встановлює, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що копії документів, які знаходяться в матеріалах справи та надавались суду Сторонами у справі в якості доказів, є належними та допустимими письмовими доказами, які стосуються предмету спору.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.
Надані Позивачем докази не спростовані та Відповідачем протягом розгляду справи не заперечувались.
Поряд з цим, Позивач при поданні позову сплатив судовий збір в сумі 4654,62 грн. (чотири тисячі шістсот п'ятдесят чотири гривні 62 коп.).
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Таким чином, у зв'язку із внесенням судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено Законом, сума судового збору у розмірі 1251,62 грн. (одна тисяча двісті п'ятдесят одна гривня 62 коп.), сплачена Позивачем платіжним дорученням від 17.10.2014 року за № 2587, підлягає поверненню Позивачу.
Відповідно до абз. 3 ч. 1, ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.
Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги, що даний спір виник виключно внаслідок неправильних дій Відповідача через невиконання останнім Договору при наявності права і можливості виконувати Договір своєчасно та належним чином, то суд, на підставі абз. 3 ч. 1, ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладає на Відповідача господарські витрати у вигляді судового збору в сумі 3403,00 грн. (три тисячі чотириста три гривні 00 коп.).
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ВИРІШИВ:
1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю "ФІДЛЕНС-УКРАЇНА" до товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЕЙДАГРОПОСТАЧ-61" про стягнення заборгованості, - задовольнити повністю.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЕЙДАГРОПОСТАЧ-61", ідентифікаційний код: 34979368, місцезнаходження: 08205, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Центральна, буд. 6-А, на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ФІДЛЕНС-УКРАЇНА", ідентифікаційний код: 36426518, місцезнаходження: 03038, м. Київ, вул. Лінійна, буд. 17, заборгованість за договором поставки від 06.02.2014 року за № 276-УМ у вигляді відсотків за користування товарним кредитом у сумі 170150,10 грн. (сто сімдесят тисяч сто п'ятдесят гривень 10 коп.) та судовий збір в сумі 3403,00 грн. (три тисячі чотириста три гривні 00 коп.).
3. Повернути з Державного бюджету України товариству з обмеженою відповідальністю "ФІДЛЕНС-УКРАЇНА", ідентифікаційний код: 36426518, місцезнаходження: 03038, м. Київ, вул. Лінійна, буд. 17, надмірно сплачений судовий збір у сумі 1251,62 грн. (одна тисяча двісті п'ятдесят одна гривня 62 коп.), що перерахований на підставі платіжного доручення від 17.10.2014 року за № 2587, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи господарського суду Київської області № 910/23130/14.
4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.
Суддя П.Ф. Скутельник
Повний текст рішення складено та підписано 23 березня 2015 року