СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
27 січня 2009 року | Справа № 5020-5/026 |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Антонової І.В.,
суддів Котлярової О.Л.,
Ткаченка М.І.,
за участю представників сторін:
представник позивача - товариства з обмеженою відповідальністю "Амфора" - не з'явився;
представник відповідача - Адміністрації державної прикордонної служби України - не з'явився;
представник третьої особи - товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Кримзалізобетон" - Ставіло Андрій Олександрович, довіреність № б/н від 02.06.08;
розглянувши апеляційну скаргу Адміністрації державної прикордонної служби України на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Євдокімов І.В.) від 12 листопада 2008 року у справі № 5020-5/026
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Амфора" (вул. Промислова, 7а, Севастополь,99040)
до Адміністрації державної прикордонної служби України (вул. Ялтинська, 11, Київ, 02099)
3-тя особа товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Кримзалізобетон" (вул. Пушкіна, 11а,Сімферополь,95000)
про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та стягнення збитків в розмірі 7206,71 грн.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду міста Севастополя від 12 листопада 2008 року (суддя Євдокимов І.В.) у справі № 5020-5/026 частково задоволено позов товариства з обмеженою відповідальністю "Амфора" до Адміністрації державної прикордонної служби України, третя особа товариство з обмеженою відповідальністю „Будівельна компанія „Кримзалізобетон” про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та стягнення збитків в розмірі 8522,59 грн.
Суд зобов'язав Адміністрацію державної прикордонної служби України усунути перешкоди товариству з обмеженою відповідальністю „Амфора" в користуванні земельною ділянкою, розташованою за адресою: м. Севастополь, вул. Куліково поле, 7, протягом семі днів з моменту набрання рішенням законної сили шляхом вивезення будівельних матеріалів, будівельних вагончиків, транспортних засобів та іншого, та повернути вказану земельну ділянку у стані, придатному для подальшого використання.
Суд стягнув з Адміністрації державної прикордонної служби України на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Амфора" витрати по сплаті державного мита в сумі 85,00 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн. та витрати за проведення судової землевпорядної експертизи в розмірі 4006,40 грн.
В частині позовних вимог щодо стягнення збитків у розмірі 8522,59 грн. товариству з обмеженою відповідальністю „Амфора" відмовлено.
При прийнятті рішення суд першої інстанції, приймаючи до уваги висновок проведеної у справі судової землевпорядної експертизи, дійшов висновку про наявність порушень прав позивача як орендаря земельної ділянки, оскільки будівельні матеріали відповідача розташовані саме на його земельній ділянці.
Стосовно стягнення збитків місцевий господарський суд зазначив, що позивач не надав належних доказів у підтвердження понесених збитків, а тому у даній частині позову відмовив.
На вказане судове рішення відповідачем, Адміністрацією державної прикордонної служби України, подана апеляційна скарга, в якій сторона просить скасувати судове рішення від 12 листопада 2008 року, прийняти нове рішення у справі, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Доводи апеляційної скарги полягають у тому, що при прийнятті рішення судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, а також неповно з’ясовані обставини, які мають значення для справи.
Так, зокрема, відповідач твердить про те, що він жодним чином не порушує права позивача як землекористувача, оскільки використовує належну саме йому земельну ділянку, яка навіть не є суміжною із земельною ділянкою позивача.
Більш детальніше доводи заявника викладені безпосередньо в апеляційній скарзі.
У судове засідання 27 січня 2009 року представники позивача та відповідача не з’явились, повідомлені належним чином про час та місце розгляду справи.
Оскільки явка у судове засідання це право, а не обов’язок сторони, а неявка учасників процесу не перешкоджає розгляду справи, судова колегія вирішила можливим розглянути справу за відсутності осіб, що не з’явились.
Розглянувши справу повторно у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.
Рішенням Севастопольської міської ради № 1114 від 13 грудня 2006 року IV сесії V скликання „Про передачу в оренду товариству з обмеженою відповідальністю „Амфора” земельної ділянки в районі пр.Ген.Острякова, 7 –вул.. Супруна для будівництва та обслуговування торгівельного комплексу” товариству з обмеженою відповідальністю „Амфора” передано в оренду строком на 25 років земельну ділянку площею 0,3527 га для будівництва та обслуговування торгівельного комплексу з віднесенням цих земель до категорії земель житлової та громадської забудови.
Також, на підставі вказаного рішення Севастопольської міської ради товариству з обмеженою відповідальністю "Амфора" надано згоду на розробку проекту землеустрою по відведенню земельної ділянки в районі пр. Ген. Острякова, 7 - вул. Супруна для будівництва та обслуговування торгівельного комплексу.
Земельній ділянці площею 0,3527 га, що виділена для будівництва та обслуговування торгівельного комплексу та знаходиться по пр. Ген. Острякова, 7 - вул. Супруна, надана адреса: м. Севастополь, вул. Куліково поле, 7 (довідка Управління містобудівництва та архітектури Севастопольської міської державної адміністрації № 408/5-2 від 05.02.2007).
На сусідній земельній ділянці, розташованій по пр. Ген. Острякова, 3, яка належить відповідачу на підставі акта на право постійного користування землею, виданого 28.12.1998, товариством з обмеженою відповідальністю „Будівельна компанія „Кримзалізобетон" згідно з договором про пайову участь у будівництві № 621-06/58 від 23 жовтня 2006 року виконуються роботи з будівництва багатоповерхового житлового будинку за замовою відповідача.
Підставою для звернення товариства з обмеженою відповідальністю „Амфора” із позовною заявою до суду стало складування на земельній ділянці, яку орендує позивач, будівельних матеріалів та металевих конструкцій, які належать відповідачу.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків суду обставинам справи, вивчивши доводи апеляційної скарги, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги Адміністрації державної прикордонної служби України, виходячи з наступного.
Згідно зі статтею 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Орендодавцями земельних ділянок є їх власники або уповноважені ними особи.
У відповідності до статті 25 Закону України „Про оренду землі” орендар земельної ділянки, зокрема, має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі.
Як вбачається з матеріалів справи, земельна ділянка, яка знаходиться на умовах оренди в користуванні товариства з обмеженою відповідальністю „Амфора”, об’єднана с земельною ділянкою, яка належить Адміністрації державної прикордонної служби України згідно з актом на право постійного користування землею та є єдиною земельною ділянкою, яка використовується як будівельний майданчик.
На земельній ділянці, якою користується товариство з обмеженою відповідальністю „Афмора”, складовані будівельні матеріали, металеві конструкції баштового крану та бетонні грузи для баштового крану.
Згідно з висновком комісійної судової будівельно-технічної експертизи № 8349 від 07.07.2008, проведеної Севастопольським відділенням Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса, товариство з обмеженою відповідальністю „Амфора” та Адміністрація державної прикордонної служби України є суміжними землекористувачами. Встановити, чи має місце співпадіння або накладення меж земельної ділянки, що знаходиться у користуванні товариства з обмеженою відповідальністю „Амфора” та Адміністрації державної прикордонної служби України, не виявляється можливим. Межі земельної ділянки, яка належить товариству з обмеженою відповідальністю „Амфора”, порушені, однак питання про те, ким: чи Адміністрацією державної прикордонної служби України, чи товариством з обмеженою відповідальністю „Будівельна компанія „Кримзалізобетон" має правовий характер та повинно бути вирішено судом.
Відповідно до частини 2 статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Частинами 1 та 2 статті 27 Закону України „Про оренду землі" встановлено, що орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону. Орендар в установленому законом порядку має право витребувати орендовану земельну ділянку з будь-якого незаконного володіння та користування, на усунення перешкод у користуванні нею, відшкодування шкоди, заподіяної земельній ділянці громадянами і юридичними особами України, іноземцями, особами без громадянства, іноземними юридичними особами, у тому числі міжнародними об'єднаннями та організаціями.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою повинна сама Адміністрація державної прикордонної служби України, оскільки саме вона є суміжним землекористувачем і замовником робіт за договором від 23.10.2006 про пайову участь у будівництві житла.
В якості збитків, які позивач просить стягнути з відповідача в розмірі 8522,59 грн., вказана сума орендної плати, сплачена за 2007 рік за користування цілою земельною ділянкою, у той час як частина земельної ділянки незаконно займається відповідачем.
Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність підстав для задоволення позову в частині стягнення збитків в розмірі 8522,59 грн. з огляду на наступне.
Статтею 22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Сплачена товариством з обмеженою відповідальністю „Амфора” орендна плата за користування земельною ділянкою не може вважатися збитками у розумінні статті 22 Цивільного кодексу України, що свідчить про необґрунтованість позовних вимог у даній частині позову.
З огляду на викладене, судове рішення є цілком обгрунтованим та законним, а тому правові підстави для його скасування та задоволення апеляційної скарги відсутні.
Керуючись статтями 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Адміністрації державної прикордонної служби України залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду міста Севастополя від 12 листопада 2008 року у справі № 5020-5/026 залишити без змін.
Головуючий суддя І.В. Антонова
Судді О.Л. Котлярова
М.І. Ткаченко