Ухвала

іменем україни

10 березня 2015 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Марчук Н.О.,

суддів: Матієк Т.В., Міщенка С.М.,

при секретарі Мельник Г.А.,

розглянувши кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014230020001227, щодо

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця та жителя АДРЕСА_1,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 186 КК України,

за касаційними скаргами прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, та захисника ОСОБА_2 на вирок Комсомольського районного суду м. Херсона від 26 червня 2014 року та вирок колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Херсонської області від 14 серпня 2014 року,

за участю прокурора Басюка С.В.,

в с т а н о в и л а:

У касаційній скарзі прокурор, не погоджуючись із вироком суду апеляційної інстанції, ухваленим щодо ОСОБА_1, через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить його скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Свої вимоги прокурор мотивує тим, що суд апеляційної інстанції, скасовуючи вирок суду першої інстанції та призначаючи нове покарання, у порушення вимог ст.ст. 370, 374, 420 КПК України свого рішення не мотивував і не обґрунтував неможливість призначення засудженому більш м'якого покарання.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_2, не погоджуючись із судовими рішеннями, ухваленими щодо ОСОБА_1, через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить їх скасувати, призначивши новий розгляд у суді першої інстанції. Свої вимоги захисник мотивує тим, що суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, неправильно кваліфікував дії його підзахисного, оскільки останній мав умисел лише на таємне викрадення чужого майна. Крім того, посилається на те, що прокурор Маренчук Г.Л., який зазначений у вироку суду першої інстанції, участі у судовому розгляді не брав, а тому, на його думку, неправомірно подав на зазначене судове рішення апеляційну скаргу, яка була розглянута судом апеляційної інстанції.

Вироком Комсомольського районного суду м. Херсона від 26 червня 2014 року ОСОБА_1 визнано винуватим за ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 186 КК України та призначено йому за цим законом покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки та із застосуванням ст. 69 КК України - покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.

14 серпня 2014 року Апеляційний суд Херсонської області за апеляційною скаргою прокурора скасував вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 у частині призначення покарання та ухвалив новий, за яким призначив останньому за ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 186 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

У решті вирок суду першої інстанції залишив без зміни.

За вироком суду 29 березня 2014 року ОСОБА_1, знаходячись у м. Херсоні, повторно, відкрито, шляхом ривка сумки, намагався заволодіти майном ОСОБА_3 - гаманцем із грошовими коштами в сумі 500 грн., однак не довів свій злочинний умисел до кінця з причин, що не залежали від його волі, так як був помічений потерпілою та затриманий сторонніми особами.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора про підтримання поданої скарги та часткове підтримання касаційної скарги захисника, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, наведені у касаційних скаргах, колегія суддів дійшла висновку, що вони підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення кримінального процесуального закону.

Положенням ст. 370 КПК України визначено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотримання вимог кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Згідно з положенням ст. 94 КПК України суд під час прийняття відповідного процесуального рішення за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінював кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв'язку.

За змістом ст. 374 КПК України у мотивувальній частині вироку в разі визнання особи винуватою, крім іншого, зазначаються формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення; статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений, докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви не врахування окремих доказів, обставини, які пом'якшують або обтяжують покарання; мотиви призначення покарання, звільнення від відбування покарання, застосування примусових заходів медичного характеру при встановленні стану обмеженої осудності обвинуваченого, застосування примусового лікування відповідно до статті 96 Кримінального кодексу України, мотиви призначення громадського вихователя неповнолітньому.

Однак, суд апеляційної інстанції не дотримався вказаних вимог кримінального процесуального закону під час розгляду кримінального провадження щодо ОСОБА_1 та ухвалення вироку.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 у частині призначеного покарання, як убачається з мотивувальної частини вироку, свого рішення належно не мотивував, лише формально послався на невідповідність призначеного судом першої інстанції покарання вимогам ст. 65 КК України.

При цьому суд апеляційної інстанції у вироку не зазначив достатніх мотивів для призначення ОСОБА_1 покарання саме у виді позбавлення волі на певний строк і не обґрунтував своїх висновків про неможливість застосування до засудженого положень ст. 69 КК України, як про це справедливо зазначив прокурор у касаційній скарзі.

За таких обставин вирок суду апеляційної інстанції щодо ОСОБА_1 не можна вважати законним, обґрунтованим та вмотивованим, а тому він підлягає скасуванню, з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду кримінального провадження суду апеляційної інстанції необхідно повно й всебічно, з дотриманням вимог кримінального та кримінального процесуального закону, розглянути апеляційну скаргу прокурора, перевірити інші доводи, викладені у касаційних скаргах учасників провадження, та відповідно до вимог ст. 370 КПК України ухвалити законне, обґрунтоване та вмотивоване рішення.

Керуючись статтями 433, 434, 436 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Касаційні скарги прокурора та захисника ОСОБА_2 задовольнити частково.

Вирок колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Херсонської області від 14 серпня 2014 року щодо ОСОБА_1 скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

С у д д і:

Н.О. Марчук Т.В. Матієк С.М. Міщенко