Ухвала

іменем україни

10 березня 2015 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Марчук Н.О.,

суддів: Матієк Т.В., Міщенка С.М.,

при секретарі Мельник Г.А.,

розглянувши кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013220500002746, щодо

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця м. Сімферополя, АР Крим,

який проживає за адресою: АДРЕСА_1,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України,

за касаційною скаргою захисника ОСОБА_2 на вирок Жовтневого районного суду м. Харкова від 16 квітня 2014 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Харківської області від 21 серпня 2014 року,

за участю прокурора Басюка С.В.,

в с т а н о в и л а:

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_2, не погоджуючись із судовими рішеннями, ухваленими щодо ОСОБА_1, через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить їх скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Свої вимоги захисник мотивує тим, що суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, неправильно кваліфікував дії ОСОБА_1, оскільки під час судового розгляду не було встановлено приналежності грошових коштів саме потерпілому. Посилається на те, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні клопотання, заявленого стороною захисту, залишив поза увагою те, що ОСОБА_1 під час досудового розслідування був допитаний спочатку як свідок, а потім - як підозрюваний, що у відповідності до ст. 87 КПК України впливає на допустимість доказів, неправильно розв'язав цивільний позов потерпілого. Крім того, зазначає, що матеріали кримінального провадження не містять доказів винуватості його підзахисного.

На касаційну скаргу захисника потерпілим ОСОБА_3 подано письмове заперечення.

Вироком Жовтневого районного суду м. Харкова від 16 квітня 2014 року, залишеним без зміни ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 21 серпня 2014 року, ОСОБА_1 визнано винуватим за ч. 1 ст. 190 КК України та призначено йому за цим законом покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік з покладенням на нього обов'язків, передбачених пунктами 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь потерпілого ОСОБА_3 13 399 грн. 65 коп. на відшкодування матеріальної шкоди.

За вироком суду 27 серпня 2013 року між ФОП «ОСОБА_3» та ОСОБА_1 укладено цивільно-правовий договір підряду, на підставі якого останній взяв на себе зобов'язання виконувати перевезення вантажу відповідно до завдання замовника, строком до 27 лютого 2014 року, в свою чергу ФОП «ОСОБА_3» зобов'язався забезпечувати його паливом, документацією та здійснювати оплату виконаної ним роботи.

Після цього, починаючи з 28 серпня 2013 року до 21 жовтня 2013 року ОСОБА_1 на автомобілі «ДАФ», державний номер НОМЕР_1, з бортовим напівпричепом, державний номер НОМЕР_2, за замовленнями ОСОБА_3 здійснив чотири рейси по перевезенню вантажу з території України до Російської Федерації.

12 листопада 2013 року на адресу ОСОБА_3 з ТОВ «Лтек-Транс» надійшло замовлення на перевезення вантажу з м. Луганськ до м. Тихвін Ленінградської області Російської Федерації. Для виконання вказаної заявки ОСОБА_3 домовився про зустріч із ОСОБА_1 на окружній дорозі м. Харкова біля СТО «Тіп-Топ» для передачі йому документів та грошей, необхідних для забезпечення виконання вказаного замовлення.

Цього ж дня ОСОБА_1 на автомобілі «ДАФ» приїхав до СТО «Тіп-Топ», де зустрівся з ОСОБА_3 Останній, для забезпечення рейсу, передав ОСОБА_1 гроші в сумі 55 000 російських рублів та в рахунок оплати за попередню роботу 1 700 гривень. У свою чергу ОСОБА_1, отримавши право на користування та розпорядження вказаними грошима, маючи мету, направлену на їх привласнення та невиконання при цьому зобов'язання перед ОСОБА_3 щодо перевезення вантажу, поставив вищевказаний автомобіль на стоянку, звернув на свою користь грошові кошти у сумі 55 000 російських рублів, і, не виконавши зобов'язання з перевезення вантажу, поїхав до себе додому.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора про часткове підтримання касаційної скарги та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що вона підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Положенням п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України встановлено, що підставою для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

За змістом ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 419 КПК України при залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

Цих вимог закону суд апеляційної інстанції під час перегляду вироку суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 не дотримався.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, засуджений, не погоджуючись із вироком суду першої інстанції через неповноту судового розгляду, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, подав апеляційну скаргу, в якій, із наведенням відповідних обґрунтувань, просив рішення скасувати, провадження - закрити.

Суд апеляційної інстанції, зазначивши в ухвалі коротко доводи апеляційної скарги засудженого, належним чином їх не перевірив, не навів переконливих мотивів для їх спростування, не зазначив обґрунтованих підстав, через які залишив скаргу без задоволення.

Так, під час апеляційного перегляду судом апеляційної інстанції не були перевірені та належно спростовані доводи засудженого про те, що сторона обвинувачення не підтвердила наявність грошових коштів - 55 000 російських рублів на час вчинення інкримінованого злочину та приналежність їх потерпілому; не дана оцінка показанням потерпілого та свідків з урахуванням родинних стосунків між ними та того, що в судовому засіданні показання потерпілого частково не підтвердились; не перевірена правильність кваліфікації дій ОСОБА_1, пред'явлена стороною обвинувачення, виходячи, зокрема, з того, що не зазначено розмір шкоди, заподіяної потерпілому, в національній грошовій одиниці.

З огляду на зазначене, колегія суддів уважає, що ухвала суду апеляційної інстанції не відповідає вимогам ст. 419 КПК України, а тому підлягає скасуванню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 цього Кодексу з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції.

Під час нового апеляційного розгляду суд має перевірити належним чином усі доводи, наведені в апеляційній скарзі засудженого, співставити їх з наявними у кримінальному провадженні доказами, яким дати юридичну оцінку з огляду на їх допустимість та достатність, перевірити доводи касаційної скарги захисника про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, і відповідно до вимог ст. 370 КПК України ухвалити законне та обґрунтоване рішення.

Керуючись статтями 433, 434, 436 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу захисника ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Харківської області від 21 серпня 2014 року щодо ОСОБА_1 скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

С у д д і:

Н.О. Марчук Т.В. Матієк С.М. Міщенко