Справа № 346/5339/14-ц

Провадження № 2/353/23/15

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2015 року м.Тлумач

Тлумацький районний суд Івано-Франківської області у складі:

головуючого - судді Луковкіна У.Ю.

за участю: cекретаря - Мороз М.І.

старшого прокурора прокуратури Тлумацького району - Вівчарук Л.В.

відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тлумач цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа: виконавчий комітет Коломийської районної державної адміністрації, про позбавлення батьківських прав, -

В С Т А Н О В И В:

Позивачка ОСОБА_3 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав відносно його дітей: сина - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, доньки - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, та сина - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3 Свої вимоги позивачка мотивує тим, що вона разом з відповідачем перебувала у зареєстрованому шлюбі. За час шлюбу у них народилось двоє дітей: син - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та донька - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 15.09.2003 року шлюб між сторонами було розірвано. За час фактичних шлюбних відносин у них народився син - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3 Відповідач неодноразово перебуваючи у нетверезому стані бив, ображав, погрожував життю та здоров'ю дітей та позивачки, нищив та викрадав майно позивачки, скандалив. Будучи вагітною першою дитиною, через постійні бійки та скандали відповідача, позивачка народила сина ОСОБА_4 недоношеним. Позивачка витрачає кошти на лікування сина ОСОБА_4, який хворіє на ДЦП, тоді як Відповідач жодної допомоги не надає. Крім цього, відповідач ніколи не цікавився життям та навчанням доньки ОСОБА_5 та не допомагає виховувати сина ОСОБА_6, який також росте неврівноваженим. А тому, враховуючи те, що відповідач ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків, позивачка просила позбавити відповідача батьківських прав відносно його дітей: сина - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, доньки - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, та сина - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3

В судові засідання 11.03.2015 року та 23.03.2015 року позивачка ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_9 не з'явились причин неявки суду не повідомили, хоча були двічі належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи. Проте в попередніх судових засіданнях позивачка ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_9 позов підтримали з підстав наведених у позовній заяві, та просили позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно його дітей: доньки - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, та сина - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3 Також в судовому засіданні уточнили позовні вимоги в частині позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно сина - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, просили дану вимогу не розглядати, оскільки дитина досягла повноліття. Позивачка також ствердила, що увесь час, коли вони проживали однією сім'єю з відповідачем, в

тому числі і після розлучення, він матеріально утримував сім'ю, купляв дітям речі. Проте після того, як відповідач перестав їздити на заробітки в м. Москву, він майже матеріально не допомагає утримувати дітей. Зазначила, що відповідач бив її та погано відносився до дітей, проте жодним чином зазначені факти підтвердити не може. Також додала, що до суду з позовом про стягнення аліментів з ОСОБА_2 вона не зверталась.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні щодо позову заперечив, вважає його безпідставним, а всі звинувачення позивачки в свою адресу надуманими. Пояснив, що він їздив на заробітки в м. Москву заробляв кошти, які витрачав на сім'ю та дітей, а коли був вдома, то працював по господарству. Зазначив, що вони з позивачкою розлучились для того, щоб вона мала можливість оформити допомогу на дітей. Щодо участі у вихованні дітей пояснив, що він підтримує зв'язок з донькою ОСОБА_5 та сином ОСОБА_6. Час від часу він разом з позивачкою та дітьми проживають однією сім'єю, ведуть спільне господарство, зокрема останній раз вони тиждень проживали разом у м. Івано-Франківську взимку 2015 року.

Прокурор проти позовних вимог позивачки заперечила, просила в задоволенні позову відмовити, оскільки позивачкою не було подано, а під час судового розгляду не було здобуто беззаперечних доказів, які б свідчили про необхідність позбавлення відповідача батьківських прав щодо його неповнолітніх дітей. Додатково зазначила, що неодноразова неявка в судове засідання позивачки та її представника свідчить про небажання позивачки підтримувати позовні вимоги.

Представник третьої особи - виконавчого комітету Коломийської районної державної адміністрації, в судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив.

Представник органу опіки та піклування Коломийської РДА Садівник Н. в судове засідання не з'явився, однак до суду направив письмову заяву, в якій вказав, що позовні вимоги підтримує та просив розгляд справи провести без його участі.

Свідок ОСОБА_11, яка є матір'ю позивачки, ствердила, що відповідач утримував сім'ю, коли їздив на заробітки, а тепер грошима майже не допомагає, оскільки не працює. Зазначила, що коли відповідач тверезий, то будь-які претензії до нього відсутні. Коли відповідач перебував у нетверезому стані, то донька тікала з дітьми з хати. Підтвердила, що зимою 2015 року відповідач проживав разом з позивачкою та дітьми в м. Івано-Франківську.

Відповідно до ст. 12 Конвенції про права дитини, Держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що торкаються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю. 3 цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою в ході будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що торкається дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства». Статтею 171 СК України передбачено, що дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім'ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також з питань сім'ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Проте суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.

В судовому засіданні неповнолітня ОСОБА_5, якій на момент прийняття рішення по справі виповнилось майже 17 років повідомила, що весь час протягом спільного сімейного життя тато з мамою з'ясовували стосунки між собою, а до дітей у них не було діла. Зазначила, що тато їздив на роботу до Росії, забезпечував сім'ю, купляв дітям все необхідне. З серпня 2014 року вона з матір'ю, бабусею та братами проживає в м. Івано-Франківську, батько приїжджав до них, вони зустрічались та гуляли. Потім батько проживав разом з ними в м. Івано-Франківську, але більше уваги приділяв сину ОСОБА_6. Також, ствердила, що коли у неї були проблеми у гуртожитку, то тато приїжджав, щоб їх владнати.

Стаття 3 Конвенції ООН про права дитини зазначає, що в усіх діях щодо дітей, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Відповідно до ч.ч. 8, 9 ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватись з максимально можливим врахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Частиною 2 статті 11 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна

дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. В свою чергу статтею 14 зазначеного Закону зазначається, що діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили. Аналогічні норми містить і стаття 9 Конвенції ООН про права дитини: «Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини».

Відповідно до статті 51 Конституції України, статті 5 Сімейного кодексу України держава охороняє сім'ю, дитинство, материнство, батьківство, забезпечує охорону прав матері та батька, створює умови для зміцнення сім'ї. Ніхто не може зазнавати втручання в його сімейне життя, крім випадків, встановлених Конституцією України.

Згідно ст. 151 СК України, батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини. Батьки мають право залучати до виховання дитини інших осіб, передавати її на виховання фізичним та юридичним особам, а також обирати форми та методи виховання, крім тих, які суперечать закону, моральним засадам суспільства.

Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. А ст. 150 Сімейного Кодексу України прямо передбачено, що батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Згідно ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.

Частиною 1 ст. 164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо існують наступні підстави: батьки не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків.

При вирішенні даного спору суд враховує, насамперед, інтереси неповнолітніх дітей та першочергове право батьків перед іншими особами на те, щоб неповнолітні діти проживали з ними та право батьків на їх виховання.

Згідно із ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст. ст. 57- 60 ЦПК України.

Пленум Верховного Суду України в п.п. 15, 16 Постанови від 30 березня 2007 року N 3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" роз'яснив, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Особи можуть бути позбавленні батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК України.

Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов'язками.

Заслухавши позивачку та її представника, відповідача, прокурора, пояснення свідка, врахувавши думку неповнолітньої ОСОБА_5 та органу опіки та піклування, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає, оскільки під час судового розгляду не здобуто належних та допустимих доказів, які б свідчили про ухилення відповідача ОСОБА_2 від виконання батьківських обов'язків щодо його неповнолітніх дітей та інших підстав для позбавлення його батьківських прав, передбачених ст. 164 СК України.

Згідно ст. 19 СК України орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Вказаний висновок є обов'язковим при вирішенні даної категорії справ відповідно до ст. 19 СК України. Суд може не погодитись з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Так, ухвалою судді Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 02.12.2014 року до участі у справі для надання висновку було залучено орган опіки та піклування Коломийської РДА Івано-Франківської області та його було зобов'язано надати письмовий висновок про доцільність/недоцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав щодо його дітей. Вказаний висновок органом опіки та піклування Коломийської РДА Івано-Франківської області до суду поданий не був.

Проте, позивачкою 16.12.2014 р. через канцелярію суду було подано висновок № 695/01/055/107 про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав щодо його трьох дітей від 11.12.2015 р., який був надрукований на бланку Коломийської РДА Івано-Франківської області, підписаний головою Коломийської РДА Івано-Франківської області та не містив круглої (гербової) печатки Коломийської РДА (а.с. 83-84). З змісту вказаного висновку вбачається, що цей висновок був наданий не органом опіки та піклування Коломийської РДА, а Комісією з питань захисту прав дитини Коломийської РДА на прохання ОСОБА_3 після її звернення до цієї Комісії, а не на виконання Ухвали Тлумацького районного суду Івано-Франківської області. Відповідно до протоколу № 12 засідання Комісії з питань захисту прав дитини Коломийської РДА від 11.12.2014 року, який також належним чином не оформлений (а.с. 85-86), вказана комісія вважає за доцільне позбавити ОСОБА_2 батьківських прав щодо неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, доньки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, та сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3

Суд не бере вище вказаний висновок до уваги, оскільки він, по-перше, оформлений неналежним чином, по-друге, є необґрунтованим, не містить посилання на підстави та докази, в зв'язку з якими комісія прийшла до висновку про необхідність позбавлення відповідача батьківських прав, оскільки факт злісного ухилення відповідача від покладених на нього обов'язків, передбачених ст. 150 СК України, підтверджувався лише словами позивачки ОСОБА_3, а відповідач ОСОБА_2 комісією з питань захисту прав дитини Коломийської РДА в Івано-Франківській області на розгляд питання не викликався, будь-яких пояснень з цього приводу не надавав.

Проте, як вбачається з матеріалів справи та з встановлених в судовому засіданні обставин, підтверджених фактів щодо злісного ухилення відповідача від піклування про фізичний, духовний та моральний розвиток дітей, від їх матеріального забезпечення та виховання, не має. Також позивачкою не подано жодних доказів, які би свідчили про протиправну поведінку відповідача щодо неї та дітей.

Отже, при прийнятті висновку Коломийською РДА Івано-Франківської області недостатньо вивчена ситуація, яка стала приводом для розгляду даної справи судом, не повністю досліджені обставини життя дітей та участь батька і матері у їх вихованні та утриманні.

Враховуючи вказане, суд вважає, що висновок Коломийської РДА Івано-Франківської області про доцільність позбавлення ОСОБА_2 (відповідача) батьківських прав щодо його трьох дітей: сина - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, доньки - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, та сина - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, є необґрунтованим та передчасним, оскільки в основу даного висновку покладено неповне та необ'єктивне дослідження всіх умов проживання та навчання дітей, їх виховання та утримання за участі батька ОСОБА_2 Крім того, в ході розгляду справи встановлено, що вказаний висновок Коломийської РДА Івано-Франківської області не відповідає інтересам дітей, не узгоджується із встановленими в засіданні обставинами та поясненнями учасників процесу.

Приймаючи рішення про відмову у позові, суд також бере до уваги наступні фактичні обставини справи, встановлені у судовому засіданні.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 (відповідач) та ОСОБА_3 (позивачка) є батьками трьох дітей: сина - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, який на даний час є повнолітнім, доньки - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, та сина - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, які на даний час є неповнолітніми, що підтверджується копіями їх свідоцтв про народження (а.с. 6, 7, 10). 15.09.2015 року шлюб між ОСОБА_2 (відповідач) та ОСОБА_3 (позивачка) було розірвано, що підтверджується копією свідоцтва про розірвання шлюбу (а.с. 8), а місце проживання дітей було визначено за місцем проживання їх матері. Згідно копії медичного висновку про дитину-інваліда віком до 18 років станом на 13.05.2013 року ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, хворіє на ураження центральної нервової системи у вигляді дитячого церебрального паралічу (а.с. 13). В зв'язку з цим позивачка до досягнення сином ОСОБА_4 16-ти років отримувала пенсію призначену по інвалідності дитини (копія пенсійного посвідчення а.с. 9). Згідно посвідчення НОМЕР_1 виданого Коломийською РДА 01.03.2013 року, ОСОБА_3 (позивачка) до 12.01.2015 року мала право на пільги, передбачені законодавством для багатодітних сімей, оскільки вона мала на утриманні трьох дітей: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 11). Згідно посвідчення НОМЕР_2 виданого Коломийською РДА 01.03.2013 року, ОСОБА_4 (син), до досягнення ним повноліття, також мав пільги, передбачені законодавством для дітей з багатодітної сім'ї (а.с. 12). Крім цього, ОСОБА_3 (позивачка) неодноразово сплачувала кошти на навчання доньки ОСОБА_5 у Івано-Франківському ФКК Коледжі ім. С. Граната, що підтверджується копіями квитанцій про сплату за навчання за період з 09.08.2013 року по 14.04.2014 року (а.с. 14). Згідно акту обстеження матеріально-побутових і сімейних обставин від 10.12.2014 року ОСОБА_3 (позивачка) проживає у задовільних умовах, здійснює догляд за дитиною-інвалідом та має на утриманні трьох дітей: сина - ОСОБА_4 (дитина-інвалід), ІНФОРМАЦІЯ_1, доньку - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, та сина - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 87). Відповідно до акту обстеження матеріально-побутових умов і сімейних обставин від 22.12.2014 року ОСОБА_2 (відповідач) проживає по АДРЕСА_1, житлово-побутові умови та санітарно гігієнічний стан житла задовільний, а також створені умови для проживання, навчання та виховання дітей (а.с. 99).

Крім цього, відповідно до ч. 1 ст. 6 СК України правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття. Частиною 3 ст 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав щодо усіх своїх дітей або когось із них. Враховуючи те, що на час розгляду даної справи ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, виповнилось вісімнадцять років, тобто він досяг повноліття, та те, що позивачка та її представник в судовому відмовились від позовних вимог в частині позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 щодо сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, оскільки останній досяг повноліття, суд приймає відмову позивачки від позову та в цій частині позов не вирішує.

При прийняття рішення по даній справі суд, в першу чергу, виходить з інтересів неповнолітніх дітей та враховує відсутність належного та мотивованого висновку органу опіки та піклування щодо обставин спору та про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2

(відповідача) стосовно його доньки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, та сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3

Виходячи із встановлених в судовому засіданні обставин, зазначених норм права та роз'яснення Верховного Суду України, суд приходить до висновку про те, що вимога позивачки про позбавлення відповідача батьківських прав не буде відповідати інтересам дітей, є передчасною, і обставини, на які вона посилається не є достатніми та належним чином підтвердженими для застосування до відповідача, як батька, такого крайнього заходу, як позбавлення батьківських прав, тому в задоволенні позову слід відмовити.

При такому вирішенні спору судові витрати по справі слід віднести на рахунок позивачки.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 5, 7, 19, 141, 151, 164, 180 Сімейного кодексу України, п.п. 15, 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року N 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», ст. 3, 12, 18, Конвенції ООН про права дитини, ч. 2 ст. 11, ст. 14 Закону України «Про охорону дитинства», ст.ст. 10, 11, 57-60, 169, 209, 212-215 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа: виконавчий комітет Коломийської районної державної адміністрації, про позбавлення батьківських прав - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Івано-Франківської області протягом десяти днів з дня його проголошення через Тлумацький районний суд. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуюча Луковкіна У.Ю.