Справа № 22-Ц-5432 2006 р.                                        Головуючий 1-ї інст.ЯРЕМЧУК B.І.

Категорія - житлове                                                     Доповідач - ЗАЗУЛИНСЬКА Т.П.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ       УКРАЇНИ

14 грудня 2006 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - КАРІМОВОЇ Л.В.

судців - ЗАЗУЛИНСЬКОЇ Т.П. КІРСАНОВОЇ Л.І.

при секретарі - ЗЕЛІНСЬКІЙ І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Московського районного суду міста Харкова від 14 вересня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про встановлення порядку користування приміщеннями квартири, -

встановила :

У червні 2005 року ОСОБА_4 звернулася до Московського районного суду міста Харкова з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, у своїх та неповнолітнього сина ОСОБА_5, інтересах про поновлення порушеного права власності, вселення в квартиру, усунення перешкод у користуванні і розпорядженні майном і встановлення порядку користування квартирою.

Позивачка зазначала, що з 1990 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3, мають сина ОСОБА_5.

Вона і син проживали і зареєстровані в квартирі АДРЕСА_1 як члени сім"ї наймача, а згодом ця квартира була приватизована у їх з сином та відповідачів спільну сумісну власність.

У жовтні 2003 року шлюб між нею та ОСОБА_3 розірвано за рішенням суду, після чого стосунки з відповідачами погіршилися і сумісне проживання стало неможливим. Вона з сином змушена була проживати у гуртожитку.

Посилаючись на те, що відповідачі не визнають її та сина право власності на частку у спільному майні, не бажають компенсувати належні їм частки у цьому майні та перешкоджають у користуванні і розпорядженні сумісним майном, позивачка просила суд поновити порушене право власності, вселити її та сина у спірну квартиру з визначенням порядку користування її приміщеннями, виділивши у користування їй та неповнолітньому сину кімнату, площею 16,2 кв.м., відповідачам - кімнати площею 14,8 і 13,0 кв.м., а інші приміщення залишити у загальному користуванні.

У забезпечення позову просила накласти арешт на спірну квартиру.

Ухвалою судді Московського районного суду міста Харкова від 16 червня 2005 року з метою забезпечення позову ОСОБА_4 був накладений арешт на квартиру АДРЕСА_1.

27 березня 2006 року позивач доповнила позов вимогами про припинення спільної сумісної власності і встановлення спільної часткової власності на спірну квартиру.

Ухвалою Московського районного суду міста Харкова від 27 березня 2006 року роз"єднані у самостійні провадження:

-вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_2,ОСОБА_1, ОСОБА_3 про припинення спільної сумісної власності і встановлення спільної часткової власності на квартиру, про поновлення порушеного права власності, вселення в квартиру, усунення перешкод у користуванні і распорядженні квартирою

і -вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_1, ОСОБА_2,ОСОБА_3 про встановлення порядку користування жилим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1.

Цивільна справа за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про встановлення порядку користування жилим приміщенням провадженням була зупинена через неможливість її розгляду до вирішення цивільної справи за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 та ін. про припинення права спільної сумісної власності і встановлення права спільної часткової власності на квартиру, поновлення порушеного права власності, вселення у квартиру, усунення перешкод у користуванні і розпорядженні квартирою.

Рішенням Московського районного суду міста Харкова від 13 квітня 2006 року поновлено порушене право власності ОСОБА_4 і ОСОБА_5 на квартиру АДРЕСА_1 із вселенням їх у зазначену квартиру.

Припинено право спільної сумісної власності і встановлено право спільної часткової власності із засвідченням, що ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 мають на праві спільної* часткової власності квартиру АДРЕСА_1 і частка кожного з них у праві спільної часткової власності складає 1/5 частку квартири.

Цим рішенням суду скасовано арешт, накладений на квартиру ухвалою Судді Московського районного суду міста Харкова від 16 червня 2005 року.

Ухвалою Московського районного суду міста Харкова від 02 серпня 2006 року відновлено провадження у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3 про встановлення порядку користування жилим приміщенням -квартирою АДРЕСА_1.

Рішенням Московського районного суду міста Харкова від 14 вересня 2006 року позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2,ОСОБА_1,ОСОБА_3 про встановлення порядку користування приміщеннями квартири задоволений: виділено у квартирі АДРЕСА_1 ОСОБА_4 і ОСОБА_5 у користування кімнату, площею 16,2кв.м. і балкон площею 1 кв.м.; відповідачам ОСОБА_2, ОСОБА_1 і ОСОБА_3 - дві кімнати площею 14,8 кв.м. і 13,0 кв. і балкон 0,8 кв.м.

Встроена шафа, коридор, кухня, ванна, туалет і вхід до квартири залишені у загальному користуванні сторін.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 просять змінити вказане рішення: виділити у користування ОСОБА_1 і ОСОБА_3 кімнату площею 16,2 кв.м. з балконом, ОСОБА_2- кімнату, площею 14,8 кв.м. з балконом, а ОСОБА_4 з неповнолітнім сином - кімнату площею 13,8 кв.м., площу якої суд помилково зазначив як 13,0кв.м.

При цьому посилаються на те, що суд не з"ясував позиції по справі ОСОБА_1 і ОСОБА_2, які не були присутні у судовому засіданні 14.09.2006 року з поважних причин. Крім того вказують на те, що суд не врахував ряд обставин, що мають значення у справі, а саме, що шлюб між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 розірвано у 1997 році і з того часу ОСОБА_1 користується кімнатою 16,2 кв.м., яку відремонтувала за свої кошти і якою на теперешній час разом з нею користується ОСОБА_3, а кімната, площею 14,8 кв.м. знаходиться у користуванні ОСОБА_2.

Посилаються також на те, що за станом здоров"я ОСОБА_2 і ОСОБА_1 потребують у користування кімнат з балконами.

Вважають, що для ОСОБА_4 не має значення яка кімната буде виділена у її з сином користування, оскільки вона в квартирі не проживає і не має наміру проживати і протягом тривалого часу не несе ніяких витрат по сплаті комунальних послуг.

ОСОБА_4 на апеляційну скаргу подала заперечення, в яких просить про відхилення скарги, посилаючись на невідповідність доводів скарги фактичним обставинам.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників процесу; перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного:

Рішенням Московського районного суду міста Харкова від 13 квітня 2006 року припинено право спільної сумісної власності сторін на спірну квартиру, встановлено право спільної часткової власності з визначенням, що частка кожного співвласника становить 1/5 частину квартири. Зазначене рішення набрало законної сили.

Відповідно до ст.358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитись про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.

За роз"ясненнями, які містяться у п.14 постанови Пленуму Верховного Суду України №20 від 22 грудня 1995 року „ Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності" (з подальшими змінами), квартира, яка є спільною частковою власністю, на вимогу учасника (учасників) цієї власності підлягає поділу в натурі, якщо можливо виділити сторонам ізольовані жилі та інші приміщення із самостійними виходами,які можуть використовуватись як окремі квартири або які можна переобладнати в такі квартири. У протилежному випадку може бути встановлено порядок користування приміщеннями квартири, якщо про це заявлено позов.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4 про встановлення порядку користування квартирою, які були заявлені нею у своїх та неповнолітнього сина інтересах, суд виходив з висновків судової будівельно-технічної експертизи і дійшов висновку, що запропонований експертом варіант порядку користування квартирою практично відповідає часткам співласників у загальній та житловій площі квартири.

Цей висновок суду є обгрунтованим і доводи апеляційної скарги його не спростовують.

Розгляд справи у відсутності ОСОБА_1 і ОСОБА_2 не є підставою для скасування рішення ,оскільки про день та час судового засідання вони були повідомлені належним чином, про що свідчать розписки в отриманні судових повісток(а.с.70-72) і з заявами про відкладення справи розглядом до суду не зверталися.

Посилання апелянтів на існуючий порядок користування квартирою, який на їх думку суд повинен був покласти в основу рішення, судова колегія вважає необгрунтованим.

Матеріали справи свідчать про те, що позивач з неповнолітнім сином у спірній квартирі не проживали, тому порядок користування цією квартирою визначався тільки відповідачами без згоди іншіх співвласників.

Зазначені обставини апелянти у суді апеляційної інстанції не заперечували. Інші доводи апеляційної скарги не є суттєвими і не свідчать про порушення судом норм матеріального або процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.

Судова колегія визнає, що судом першої інстанції правильно встановлені фактичні обставини справи, рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, що є підставою для відхиленння апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст.303,304,п.1ч.1ст.307,ст.ст.308,313-315,317,319 ЦПК України, судова колегія, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу відхилити..

Рішення Московського районного суду міста Харкова від 14 вересня 2006 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання законної сили, безпосередньо до Верховного Суду України.