АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 552/1153/14-ц Номер провадження 22-ц/786/936/15Головуючий у 1-й інстанції Васильєва Л. М. Доповідач ап. інст. Буленко О. О.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2015 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючого судді: Буленка О.О.

суддів:Одринської Т.В., Омельченко Л.М.

при секретарі: Ачкасовій О.Н.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4

на рішення Київського районного суду м. Полтави від 11 лютого 2015 року

по справі за позовом ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_4 про стягнення коштів,-

В С Т А Н О В И Л А :

У лютому 2014 року ОСОБА_5 та ОСОБА_6 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_7, ОСОБА_4 про відшкодування коштів, затрачених на придбання квартири. В позовній заяві позивачі вказували, що вони мали намір придбати для себе житло, в зв'язку з цим ОСОБА_5 20 липня 2010 року уклав з Полтавським акціонерним банком "Полтава-Банк" договір №37 про участь у фонді фінансування будівництва. З метою отримання пільгових умов на придбання квартири, зазначений договір було переоформлено на ОСОБА_7, якому ОСОБА_5 передав для цього грошові кошти в сумі 185000 грн. Вказані кошти в повному обсязі були направлені ОСОБА_6 з-за кордону. Для досягнення спільної мети, а саме - придбання квартири, 01 грудня 2010 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_5 укладено договір про спільну діяльність, за яким ОСОБА_7, отримавши квартиру, мав переоформити право власності на квартиру на спільну сумісну з ним, проте взяті на себе зобов'язання не виконав, право власності на дану квартиру було зареєстровано за відповідачами та їх малолітнім сином. Посилаючись на те, що квартира придбана за їх-позивачів кошти, які відповідач повернути їм відмовляється, просили стягнути з ОСОБА_7та ОСОБА_4 на їх користь у солідарному порядку кошти в сумі 185 000 грн.

Рішенням Київського районного суду м. Полтави позовні вимоги ОСОБА_5, ОСОБА_6 - задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_7, ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5, ОСОБА_6 - 185 000 грн.

Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_5 925 грн.судових витрат.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 925 грн.судових витрат.

З вказаним рішенням не погодилася відповідачка ОСОБА_4 та подала на нього апеляційну скаргу, вказуючи на порушення місцевим судом при ухваленні рішення норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування апеляційної скарги вказала, що судом не враховано, що договір про спільну діяльність, жодних інтересів її родини не визначав, згоди на його укладення вона не надавала, а оскільки вона не є стороною спірного договору, то за порушення зобов'язання ОСОБА_7 за вказаним договором, вона не має нести відповідальності. Також, остання вказала, що в матеріалах справи відсутні докази того, що надані позивачами кошти її родині на придбання квартири, були надані саме на умовах оплатності.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи у межах доводів апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Згідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Так, задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що кошти в сумі 185 000 грн. були отримані ОСОБА_7 на оплатній основі на виконання договору про спільну сумісну діяльність від 01.12.2010 року, який був вчинений в інтересах сім'ї для придбання квартири.

Колегія суддів погоджується з такими висновками з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 20 липня 2010 року між ОСОБА_5 та Полтавським акціонерним банком "Полтава-Банк" було укладено договір №37 про участь у фонді фінансування будівництва виду А. За даним договором управитель - ПАБ "Полтава-Банк" в порядку та на умовах, визначених цим договором та правилами ФФБ, здійснює управління майном ФФБ, а довіритель - ОСОБА_5 - бере участь у ФФБ шляхом надання майна у довірчу власність управителю в управління з метою отримання у власність визначеного договором об'єкту інвестування в об'єкті будівництва житлового будинку по АДРЕСА_1 / а.с. 8-11/..

Як встановлено судом першої інстанції та не заперечувалося сторонами у справі, в подальшому даний договір було розірвано, а на цей об'єкт інвестування укладено договір про участь у фонді фінансування будівництва з ОСОБА_7, оскільки останній входив до кола осіб, який міг придбати квартиру на пільгових умовах, а саме на умовах укладення договору по придбанню квартири з державним фондом сприяння молодіжному будівництву.

Також, як вбачається з матеріалів справи, 01 грудня 2010 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_5 було укладено договір про спільну діяльність / а.с.45/

Згідно умов вказаного договору про спільну діяльність ОСОБА_5 та ОСОБА_7 домовились про організацію спільної діяльності для досягнення наступних цілей: укладення з ПАБ "Полтава-Банк" або іншою установою договору на участь у фонді фінансування будівництва, спільного фінансування договору для отримання двокімнатної квартири площею не менше 60 м кв., отримання у спільну власність придбаної квартири шляхом переоформлення відповідних документів.

За умовами зазначеного договору про спільну діяльність від 01 грудня 2010 року ОСОБА_5 зобов'язувався у строк протягом 10 днів з моменту його підписання надати ОСОБА_7 кошти у розмірі не менше, ніж 185000 грн., ОСОБА_7 в свою чергу зобов'язувався отримати кошти та укласти відповідний договір на придбання квартири, а після отримання квартири у свою власність здійснити її переоформлення на спільну сумісну власність з ОСОБА_5 не пізніше 01 вересня 2011 року.

Як встановлено судом першої інстанції, що лише після укладення договору про спільну діяльність, ОСОБА_5 розірвав договір про участь у фонді фінансування будівництва виду А з ПАБ « Полтава-Банк», а з 13.12.2010 року отримав кошти, які були передані ним ОСОБА_7 в рахунок виконання умов цього договору/ а.с. 38-39/.

На виконання договору про спільну діяльність, 01.12.2010 року ОСОБА_7 видав розписку про отримання коштів у розмірі 185000 від ОСОБА_5 / а.с. 23/.

Як вбачається з матеріалів справи, 14.12.2010 року ОСОБА_7 на виконання договору про спільну діяльність, вніс кошти у розмірі 185 384,76 грн. по квитанції № 532, як внесок за програмою « Доступне житло» / а.с. 39/.

Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 25 жовтня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_4 в своїх інтересах та інтересах малолітнього ОСОБА_8 до ОСОБА_7 про встановлення порядку користування квартирою встановлено, що 17 грудня 2010 року ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_8, з одного боку, та Полтавським акціонерним банком "Полтава-банк", що виступив Управителем, з іншого боку, було укладено договір №90 про участь у Фонді фінансування будівництва виду А.

Згідно додатку №1 до даного договору від 17 грудня 2010 року об'єктом інвестування виступила квартира АДРЕСА_1

Зазначеним судовим рішенням визначено порядок користування двокімнатною квартирою АДРЕСА_1 в м. Полтаві , що знаходиться за вищевказаною адресою та належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_8 на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого виконавчим комітетом Полтавської міської ради від 29 серпня 2011 року, зареєстрованого ПП ПБТІ "Інвентаризатор"/ а.с. 61-63/.

Як встановлено судом першої інстанції та не заперечувалося відповідачкою ОСОБА_4, частину коштів на придбання двокімнатної квартири АДРЕСА_1 було надано ОСОБА_5

Відповідно до ч. 2 ст. 65 Сімейного кодексу України, при укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.

Як встановлено судом першої інстанції, відповідачкою не було оскаржено в судовому порядку спірний договір про спільну діяльність, укладений між її колишнім чоловіком -ОСОБА_7 та його батьком - ОСОБА_5

Відповідно до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

В свою чергу, відповідно до абз. 4 п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 4 жовтня 1991 року № 7 « Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок», особи, які приймали участь у будівництві жилого будинку (його купівлі) не на підставі угоди про створення спільної власності, яка відповідає законодавству, вправі вимагати не визнання права власності на будинок, а відшкодування своїх затрат на будівництво (купівлю будинку), якщо допомогу забудовнику (покупцю) вони надавали не безоплатно.

Встановивши, що кошти позивачами було надано відповідачам на придбання квартири не безоплатно, що в свою чергу підтверджується договором про сумісну діяльність та розпискою, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_5 та ОСОБА_6

Доводи апелянта щодо того, що вона не являється стороною спірного договору, а тому не має нести відповідальність за його не виконання, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки договір про спільну діяльність був вчинений в інтересах сім'ї, вказаний договір відповідачкою не оскаржений, а тому є дійсним.

Також, колегія суддів вважає безпідставними твердження апелянта щодо покладення на відповідачів солідарного обов'язку по відшкодуванню коштів, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 541 ЦК України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.

Оскільки відповідачі володіють квартирою на праві спільної сумісної власності, розмір часток у праві спільної часткової власності не встановлений, тому у відповідачів виник солідарний обов'язок щодо повернення коштів позивачам.

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314, 317 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - відхилити.

Рішення Київського районного суду м. Полтави від 11 лютого 2015 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий суддя: __________ О.О.Буленко

Судді: _____________ Т.В.Одринська ____________ Л.М.Омельченко