СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
22 січня 2009 року | Справа № 2-18/617-2008 |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді ,
суддів ,
,
за участю представників сторін:
позивача: Марков Денис Олександрович, довіреність від 08.01.2009, Кримське республіканське підприємство "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства міста Сімферополя"
відповідача: Рачев Дмитро Костянтинович, довіреність від 02.01.2009, Державне підприємство "Кримські генеруючі системи"
розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства "Кримські генеруючи системи" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Осоченко І.К.) від 02.12.2008 у справі №2-18/617-2008
за позовом Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства міста Сімферополя" (вул. Гурзуфська, 5,Сімферополь,95053)
до Державного підприємства "Кримські генеруючи системи" (вул. Монтажна, 1,Сімферополь,95000)
про стягнення 148691,92 грн.
ВСТАНОВИВ:
По уточненим позовним вимогам, позивач, Кримське республіканське підприємство "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства міста Сімферополя", звернувся до господарського суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості у сумі 55065,05 грн. , мотивуючи позовні вимоги тим, що відповідач не виконує обов’язки по сплатi послуг за договором на відпуск води з комунального водопроводу та прийом стоків в комунальну каналізацію.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 02.12.2008 у справі № 2-18/617-2008 (суддя Осоченко І.К.) позов Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства міста Сімферополя " задоволено частково. З державного підприємства "Кримські генеруючи системи" на користь позивача стягнуто 55065,05 грн. заборгованості . У іншій частинi провадження у справі припинено по пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити .
Підставою для скасування зазначеного судового рішення сторона вважає неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи, а саме статті 79 Господарського процесуального кодексу України, статті 1016,1024 Цивільного кодексу України.
Окрім того, відповідач вважає, що зазначений договір № 141 від 01.11.2006 року на водопостачання та водовідведення є змішаним та містить елементи договору комісії, а тому відповідач не може нести відповідальність за невиконання умов договору третіми особами (населенням).
Доводи відповідача мотивовані також іншими підставами, які більш детально викладені безпосередньо в апеляційній скарзі.
Позивач надав судовій колегії відзив на апеляційну скаргу, у якому просить залишити рішення суду першої інстанції без змін.
У судовому засіданні 22 січня 2009 року сторони підтримали свої вимоги та заперечення.
Повторно розглянувши справу в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступні обставини.
Як встановлено судом першої інстанції, 01.11.2006 року між Сімферопольським виробничим підприємством водопровідно - каналізаційного господарства (правонаступник - Кримське республіканське підприємство "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства міста Сімферополя") ("Водоканал") та Державним підприємством „Кримські генеруючи системи ” ("Абонент") укладено договір № 141 на водопостачання з комунального водопроводу і відведення стоків (водовідведення) у комунальну каналізацію, відповідно до пункту 2.2. якого позивач приймає на себе зобов’язання забезпечувати відповідача питною холодною водою при наявності води у джерелах і проводити водовідведення, а відповідач приймає на себе зобов’язання споживати вказані у цьому договорі послуги в кількості, не більше встановленого ліміту. При цьому "Абонент" приймає на себе зобов'язання своєчасно оплачувати надані йому послуги з водопостачання та водовідведення, згідно з даним договором, Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, Правилами прийняття стічних вод підприємств в комунальні та відомчі системи каналізації міст і селищ України, Правилами приймання стічних вод підприємств в систему каналізації міста Сімферополя, а також Правилами технічної експлуатації систем водопостачання і водовідведення. ( а.с. 7-12, том 1 ).
Згідно з підпунктом „а” пункту 7.1.,7.2. договору облік витраченої води та стоків визначається за показниками приладів обліку, на об’єктах відповідача.
Однак, відповідач від сплати заборгованості добровільно відмовився та сплату виставлених рахунків належним чином не проводив , що і стало підставою для звернення з відповідним позовом.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що висновки, викладені в рішенні суду першої інстанції, відповідають нормам чинного законодавства та фактичним обставинам у справі, тому підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування судового рішення відсутні, виходячи з наступного.
Відповідно до пункту 1,2 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Судовою колегією встановлено, що згідно зазначеного у пункті 2.2., предметом договору № 141 від 01.11.2006 року є виключно правовідносини сторін (Водоканалу та Абонента) щодо надання послуг водопостачання та водовідведення відповідачу та зобов'язання відповідача, своєчасно сплачувати вказані послуги.
Розрахунки за воду здійснюються згідно тарифам в розмірі за 1 м. куб. відпущеної води та за 1 м. куб відведених стоків з урахування ПДВ. Зміна тарифів на послуги водопостачання та водовідведення проводиться відповідно до пункту 1.10 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, які затверджені Наказом Держжитлкомунгоспу України № 65 від 01.07.1994 (діючих на момент звернення з позовом ) та відповідно пунктам 3.3, 4.1 договору № 141.
При цьому, відповідач з тарифами згодний, проти тарифів не заперечував.
Нарахування за надані послуги проводилось відповідно до встановлених тарифів.
Також на підтвердження обсягів спожитої води та водовідведення складені акти від 18.12.2007, від 17.12.2007, в яких вказані показання водолічільників , якими зафіксовано факт отримання відповідачем послуг (а.с.13-14, том 1).
Згідно пункту 4.2.1 договору, в редакції Протоколу узгодження розбіжностей до цього договору встановлено, що оплата проводиться шляхом внесення авансового платежу на розрахунковий рахунок водоканалу в розмірі 35% від вартості спожитих послуг за попередній місяць (який був перед звітним). Авансовий платіж вноситься "Абонентом" до 15 числа звітного місяця. Остаточний розрахунок за отримані послуги з водопостачання та водовідведення проводиться протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання "Абонентом" виставленого "Водоканалом" рахунку за спожиті послуги. (а.с.66-67, том 1)
Однак, відповідачем оплата за вказаним договором та виставленими рахунками належним чином не проводилась.
Сума заборгованості відповідача підтверджується також актом звірки взаємних розрахунків на 07.03.2008 року, який підписаний сторонами (а.с.64, том 1).
Також, в підтвердження прийнятих на себе зобов'язань (визнання боргу) за вищезазначеним договором на водопостачання та водовідведення, після подання позову, відповідачем було сплачено 93626,87 грн., що підтверджується самим відповідачем .
Отже, судова колегія робить висновок про те, що в частині стягнення 93626,87 грн. - основного боргу провадження у справі обгрунтовано припинено судом першої інстанції на підставі пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.
При таких обставинах, сума основного боргу відповідача з урахуванням часткової оплати після звернення позивача з позовом складає 55 065,05 грн.
Відповідно до статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином у встановлені строки відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Посилання відповідача в апеляційній скарзі, на те, що, на його думку, зазначений договір № 141 від 01.11.2006 на водопостачання та водовідведення є змішаним та містить елементи договору комісії , а тому відповідач не може нести відповідальність за невиконання умов договору (своєчасну оплату) третіми особами (населення ГРЕС), а також, що фактично безпосередніми споживачами послуг водопостачання та водовідведення за вказаним договором є населення селища ГРЕС, судова колегія не приймає до уваги, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 1011 Цивільного кодексу України, за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів (угод) від свого імені, але за рахунок комітента.
В договорі № 141 від 01.11.2006 не міститься жодної умови відносно того, що Кримське республіканське підприємство "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства міста Сімферополя" дає Державному підприємству "Кримські генеруючи системи", будь-яке доручення на укладення яких-то правочинів (угод) з третіми особами за рахунок Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства міста Сімферополя". Отже, у договорі № 141 відсутні істотні умови договору комісії, передбачені законом.
Також, згідно протоколу узгодження розбіжностей, підписаного сторонами, була відхилена редакція пункту 6.5.9 відповідача щодо перерахування саме комісійної винагороди в розмірі 3% від перерахованої суми за збирання грошових коштів і підписана узгоджена редакція пункту 6.5.9. Узгодженою сторонами редакції пункту 6.5.9 закріплено, що в разі перерахування відповідачем грошових коштів в якості оплати за цим договором в розмірі 50000грн. на місяць, позивач виплачує відповідачу 3 % від фактично отриманої суми на свій поточний рахунок. Але в узгодженій сторонами редакції пункту 6.5.9 договору не передбачено того, що позивач дає відповідачеві будь-яке доручення на укладення будь-яких правочинів від свого імені за рахунок позивача (а.с.67, том 1).
При таких обставинах, розцінювати погоджену редакцію пункту 6.5.9 договору, як умову договору комісії не обгрунтовано, оскільки вона передбачених статтею 1016 Цивільного кодексу України, умов договору комісії не містить.
На підставі викладеного, можна зробити висновок, що вищезазначений договір на водопостачання та водовідведення не є договором комісії згідно статті 1011 Цивільного кодексу України, а є договором на надання послуг водопостачання та водовідведення згідно статті 901 Цивільного кодексу України, оскільки послуга з відчищання, транспортування води по мережам позивача до мереж відповідача, а також приймання стоків до каналізаційних мереж позивача споживається в процесі їх надання.
Як вбачається з матеріалів справи, сторонами вищевказаного договору (пункт 1.1) на водопостачання та водовідведення є виключно два суб'єкта господарської діяльності - юридичні особі . Ніяких інших суб'єктів - фізичних осіб ( населення ГРЕС) в якості сторін цього договору не існує, він такими особами не підписаний. Відповідач лише споживає воду для власних потреб та для потреб для подальшого надання послуг .
Посилання відповідача в апеляційній скарзі на порушення судом норм процесуального права, а саме статті 79 Господарського процесуального кодексу України , які виразились в тому, що господарським судом не була призначена техніко - економічна експертиза, не приймаються до уваги судовою колегією.
Судова колегія звертає увагу на те, що питання про призначення експертизи господарський суд вирішує за своєю ініціативою. В даному випадку, спір виник у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором, для вирішення вказаного питання не потребується спеціальних знань.
Виходячи із вищенаведеного, приймаючи до уваги надані сторонами докази, колегія суддів не знаходить підстав для скасування рішення суду першої інстанції.
Керуючись статтями 101, 103 (пункт 1), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Кримські генеруючи системи" залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 02.12.2008 року у справі № 2-18/617-2008 залишити без змін.
Головуючий суддя
Судді
З оригіналом згідно
Помічник судді М.Є. Пекарнікова