СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
| Справа № |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді ,
суддів ,
,
за участю представників сторін:
представник позивача, Нанаров Олексій Олександрович, довіреність № б/н від 27.01.09, Товариство з обмеженою відповідальністю "Чорноморський берег";
представник відповідача, не з'явився, Ялтинська міська рада;
представник відповідача, Пономаренко Олена Петрівна, довіреність № б/н від 21.01.08, Приватне підприємство "СМАК";
розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Чорноморський берег" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Толпиго В.І.) від 23 жовтня - 11 листопада 2008 року у справі № 2-2/8347-2008
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Чорноморський берег" (вул. Пушкіна, 11а, офіс 15, Сімферополь, 95000)
(вул. Лоцманська, 7-47, Севастополь, 99040)
до
1. Ялтинської міської ради (пл. Радянська, 1, Ялта, 98600)
2. приватного підприємства "СМАК" (вул. Чехова/Морська, 1/10, Ялта, 98600)
про визнання недійсним договору оренди та усунення перешкод у користуванні об'єктами нерухомості
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 23 жовтня - 11 листопада 2008 року у справі № 2-2/8347-2008 (суддя В.І. Толпиго) у задоволенні позову товариству з обмеженою відповідальністю "Чорноморський берег" відмовлено.
Не погодившись з постановленим судовим актом, товариство з обмеженою відповідальністю "Чорноморський берег" звернулось з апеляційною скаргою, просило скасувати рішення господарського суду першої інстанції, постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги з тих підстав, що рішення господарського суду Автономної Республіки Крим ґрунтується лише на доводах та доказах позивача, крім того, суд не прийняв до уваги і не дав оцінку обставинам, викладеним у рішенні господарського суду Автономної Республіки Крим від 07.06.2007 по справі № 2-13/5470-2007.
Заперечуючи проти апеляційної скарги, відповідач - приватне підприємство "СМАК" просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, посилаючись на те, що позивач не довів, що він є належним землекористувачем, та що у договорі купівлі-продажу не зазначені межі земельної ділянки, яка надається у користування позивачу.
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 04 грудня 2008 року апеляційна скарга прийнята до провадження суду та призначена до розгляду на 10 грудня 2008 року у складі колегії: головуючий суддя Прокопанич Г.К., судді Заплава Л.Н., Антонова І.В.
Розпорядженням першого заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 10.12.2008 року суддю Антонову І.В. було замінено на суддю Котлярову О.Л.
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 10.12.2008 року у зв’язку з неявкою представника відповідача – Ялтинської міської ради розгляд апеляційної скарги був відкладений на 28 січня 2009 року.
Розпорядженням виконуючого обов’язки заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 28.01.2009 року суддю Котлярову О.Л. було замінено на суддю Гонтаря В.І.
У судове засідання 28 січня 2009 року представник Ялтинської міської ради не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Оскільки явка учасників процесу обов’язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, підстави для відкладення розгляду справи відсутні.
З врахуванням вищенаведеного судова колегія визнала за можливе розглянути справу у відсутність представника відповідача.
Повторно розглянувши справу у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.
У липні 2008 року товариство з обмеженою відповідальністю "Чорноморський берег" звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Ялтинської міської ради; приватного підприємства "СМАК”, просило визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений 31.08.2007 року між відповідачами, зобов’язати приватне підприємство „Смак” усунути перешкоди в користуванні нерухомими об’єктами позивача, звільнити земельну ділянку площею 0,4701 га, що знаходиться за адресою: Автономна Республіка Крим, м. Ялта, вул. Дражинського.
Відповідач –приватне підприємство „Смак”, заперечуючи проти позову, зазначив, що рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 07.06.2007 року у справі № 2-13/5470-2007 визнано недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений 27.04.2006 року між Ялтинською міською радою та приватним підприємством „Смак”, але в подальшому 13.08.2007 року приватне підприємство „Смак” уклало новий договір з Ялтинською міською радою, відповідно до пункту 2.2 договору, на земельній ділянці будівлі та споруди відсутні (а.с. 93-94).
Оскаржене рішення мотивоване тим, що договір оренди від 31.08.2007 року жодним чином не порушує права позивача на користування своєю власністю.
Вивчивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія не вбачає підстав для скасування оскарженого рішення.
Згідно з пунктом 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
У відповідності з пунктом 1 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Підставою для визнання недійсним правочину позивач зазначив невідповідність договору вимогам статей 14, 15 Закону України „Про оренду землі”, нормам Земельного кодексу України.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Ялтинської міської ради № 43 від 08.10.2003 року приватному підприємству „Смак” була надана згода на розробку проекту відведення земельної ділянки площею 0,5 га для будівництва та обслуговування готелю сімейного типу за адресою: місто Ялта, вул. Дражинського.
Рішенням Ялтинської міської ради від 02.11.2005 року № 617 було затверджено проект землеустрою по відведенню земельної ділянки приватному підприємству "Смак" площею 0,401 га для будівництва та обслуговування готелю сімейного типу. Відповідно до акту від 06.02.2006 року на виконання рішення №617 від 02.11.2005 року були встановлені межі земельної ділянки у натурі. Рішенням Ялтинської міської ради № 96 від 02.02.2006 року “Про внесення змін до рішення Ялтинської міської ради №617” конкретизовано площу земельної ділянки, що передбачалась для передачі в оренду.
Згідно пункту 1 статті 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
Пунктом 1 статті 124 Земельного кодексу України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
Отже, оспорюваний правочин укладено на підставі вищезгаданих актів органу місцевого самоврядування.
Статтями 15, 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Позивач посилається на те, що договором оренди земельної ділянки від 31.08.2007 року порушується його право власності на об’єкти нерухомості, придбані ним за договорами купівлі –продажу від 09.09.2005 року та 22.09.2006 року, укладеними з ТОВ “Євроойл”, відповідно до яких він є власником наступного майна: основної частини літ. А площею 1282,0 кв. м., туалету літ. Б площею 75,9 кв. м, гаража літ. В площею 29,3кв.м.,бані літ. Г площею 18,8кв.м., навісу (прохідна) літ. Д площею 21,1 кв. м, волнолому морського IV з навісом літ. Ж площею 201,2кв.м., споруди з №1 по №29, розташованих на земельній ділянці за адресою: АР Крим, м. Ялта, вул. Дражинського, буд. 37 та автопавільйону пляжного комплексу санаторію - навісу літ. Е.
Позивач одночасно просить про усунення перешкод у користуванні придбаними об’єктами нерухомості.
У відповідності зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Як правильно зазначив суд першої інстанції, позивачем не надано суду належних доказів на підтвердження порушення оспорюваним правочином його права власності, у тому числі можливості користування майном.
Відповідно до статті 15 Закону України „Про оренду землі” (в редакції, що діяла на момент укладення договору оренди) істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін. Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.
З матеріалів справи вбачається, що укладений між відповідачами договір не суперечить вищенаведеній нормі закону.
Посилання позивача на відсутність у договорі будь яких обмежень (обтяжень) земельної ділянки не можуть бути підставою для визнання договору недійсним, оскільки позивач не надав суду доказів його звернення у встановленому порядку до відповідачів з вимогами про визнання або встановлення вищезгаданих обтяжень.
Також, згідно пункту 1.3 договору купівлі –продажу від 09.09.2005 року правовстановлюючі документи товариству з обмеженою відповідальністю „Євроойл” на земельну ділянку, на якій розташовані об’єкти продажу, не видавались (а.с. 41).
Аналогічний текст містить і пункт 1.3 договору купівлі –продажу від 22.09.2206 року (а.с.46-49).
З врахуванням вищенаведеного, доводи позивача про невідповідність типовому договору пункту 2.2, який констатує факт відсутності на земельній ділянці будівель та споруд не ґрунтується на матеріалах справи.
Безпідставними судова колегія вважає посилання позивача на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 07.06.2007 року по справі № 2-13/5470-2007, яким визнано недійсним договір оренди земельної ділянки площею 0,401 га, укладений між Ялтинською міською радою та приватним підприємством „Смак” 27.04.2006 року.
Згідно з частиною 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Вищенаведений факт не може бути преюдиціальним для вирішення справи № 2-2/8374-2008, оскільки предмет спору інший.
Оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам закону і матеріалам справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.
Керуючись статтями 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Чорноморський берег" залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 23 жовтня - 11 листопада 2008 року у справі № 2-2/8347-2008 залишити без змін.
Головуючий суддя
Судді