УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2015 р. Справа № 876/52/15

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Шинкар Т.І.,

суддів Ільчишин Н.В.,

Пліша М.А.,

з участю секретаря судового засідання Малетич М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Сихівському районі м.Львова ГУ ДФС у Львівській області на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2014 року про залишення позовної заяви без розгляду у справі №2а-12597/10/1370 за позовом Державної податкової інспекції у Сихівському районі м.Львова ДПА України правонаступником якого є Державна податкова інспекція у Сихівському районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській області до ОСОБА_2 про стягнення податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів,-

В С Т А Н О В И В:

24.12.2010р. Державна податкова інспекція у Сихівському районі м.Львова ДПА України правонаступником якої є Державна податкова інспекція у Сихівському районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській області (далі - ДПІ) звернулась в суд з позовом до ОСОБА_2, просила стягнути з відповідача суму податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів у розмірі 34 622,00 грн.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 08.12.2014р. позовну заяву залишено без розгляду.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції ДПІ подало апеляційну скаргу, просить скасувати ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 08.12.2014р. та направити справу для продовження розгляду. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що станом на 10.06.2010р. у ДПІ не було підстав для звернення до суду з позовом про стягнення податку, оскільки лист Львівського ВРЕВ УДАІ ГУ МВС України у Львівській області від 09.06.2010р. містив лише інформацію щодо необхідності проведення перевірки сплати податків відповідачем, а не містив інформацію щодо їх не сплати. Листом від 27.07.2010р. №5949 ЗГРУ «Приватбанку» повідомлено, що платежі даної особи через рахунки банку по заданих реквізитах не знайдено. 27.07.2010р. ДПІ проведено перевірку за даними ДАІ та ДПА щодо повноти та своєчасності сплати податку з власників транспортних засобів відповідачем, за результатами якої складено довідку від 27.08.2010р. Тобто, днем виникнення права у ДПІ на звернення до суду з вказаним адміністративним позовом є 27.08.2010р., а тому позов подано в межах строків визначених ст.99 КАС України.

В судовому засіданні представник відповідача щодо апеляційної скарги заперечив, просив залишити без змін ухвалу суду першої інстанції. Позивач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, що у відповідності до ч.4 ст.196 КАС України не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи, доводи апеляційної скарги колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати та направити справу на продовження розгляду до суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно з ч.1 ст.6 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Реалізація порушеного чи оспорюваного права відбувається шляхом пред'явлення позову у формі позовної заяви до суду першої інстанції.

Згідно із ч. 1 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Зі змісту з ч. 2 ст. 99 КАС України випливає, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

З позовної заяви вбачається, що 24.12.2010р. ДПІ звернулось в суд з позовом до ОСОБА_2 у зв'язку з несплатою такою податку з власників транспортного засобу в розмірі 34 622,00 грн. та подала клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду (а.с.16).

Вказане клопотання обґрунтоване тим, що у зв'язку з необхідністю збору додаткових доказів у справі для перевірки сплати податку до бюджету та враховуючи, що відповідь з ЗГРУ Приватбанк про відсутність прийнятих платежів по відповідачу в базі даних банку надійшла до ДПІ із запізненням, строки звернення до суду пропущенні з поважних причин.

Залишаючи позовну заяву без розгляду суд першої інстанції виходив з того, що подане клопотання про поновлення строків звернення до суду задоволенню не підлягає, оскільки позивачу листом від Львівського ВРЕР УДАІ ГУ МВС України у Львівській області від 09.06.2010р. №9/2074 повідомлено інформацію щодо первинної реєстрації вантажних транспортних засобів в України, сплата податку по яких підлягає перевірці органами Державної податкової служби України, тому саме з цього часу виникли підстави, що дали позивачу, як суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення передбачених законом вимог до відповідача. Зі штампу на позовній заяві випливає, що така подана позивачем до суду 24.12.2010р., тобто з пропуском строку звернення, встановленого ч.2 ст.99 КАС України.

Проте з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не погоджується виходячи з наступного.

Згідно із ст.8 КАС України адміністративний суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визначаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно ч.2 ст.5 КАС України, провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

З матеріалів справи вбачається, що 09.06.2010р. листом ВРЕВ УДАІ ГУМВС України у Львівській області надано ДПІ інформацію про первинну реєстрацію ОСОБА_2 транспортних засобів в Україні та необхідність проведення перевірки сплати податків податковими органами (а.с.5-6).

18.06.2010р. позивачем скеровано запит щодо сплати податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів у Західне ГРУ «Приватбанк» та 21.07.2010р. через ДПА у Львівській області отримано лист-відповідь про відсутність платежів, проведених через рахунки Західного ГРУ «Приватбанку» по заданих реквізитах по платниках в Додатку 1, серед зазначено відповідача (а.с.12).

27.07.2010р. ДПІ проведено перевірку за даними ДАІ та ДПА щодо повноти та своєчасності сплати податку з власників транспортних засобів відповідачем, за результатами якої складено довідку від 27.08.2010р. №2063/17-1, якою підтверджено факт не сплати відповідачем податку з власників транспортних засобів (а.с.8-9).

Оскільки 09.06.2010р. ВРЕВ УДАІ ГУМВС України у Львівській області повідомляв ДПІ не про факт несплати податку з власників транспортних засобів, а лише інформував про первинну реєстрацію, в тому числі, ОСОБА_2, транспортних засобів в Україні та необхідність проведення перевірки сплати податків податковими органами, а тому на переконання колегії суддів помилковим є висновок суду першої інстанції про те, що 10.06.2010р. у ДПІ виникло право на звернення з даним позовом до суду.

Також, не взято судом першої інстанції до уваги і ту обставину, що з врахуванням вимог п.5 ч.4 ст.50 КАС України ДПІ, як суб'єкт владних повноважень, на реалізацію владних управлінських функцій на основі законодавства, має право подати позов до суду про стягнення сум заборгованості перед бюджетом. Проте, без встановлення факту наявності такої заборгованості, звернення з таким позовом можна розцінювати як зловживання правом на судовий захист, яке закріплене у ст.6 КАС України.

Колегія суддів вважає, що аналізуючи позовну заяву та додані до неї матеріали, клопотання про поновлення строку звернення до суду, суд першої інстанції не надав належну оцінку всім обставинам у справі та прийшов до помилкового висновку про пропуск позивачем строку звернення до адміністративного суду.

Так у справі Delcourt v. Belgium Європейський Суд з прав людини зазначив, що «у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення».

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що «стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».

Згідно п.3 ч.1 ст.199 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до переконання, що залишаючи позовну заяву без розгляду в порядку ст.99 та ст.100 КАС України, судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, що є наслідком задоволення апеляційної скарги, скасування оскаржуваної ухвали як такої, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направленню справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.160, 195, 196, 199, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Сихівському районі м.Львова ГУ ДФС у Львівській області задовольнити.

Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2014 року про залишення позовної заяви без розгляду у справі № 2а-12597/10/1370 скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Т.І. Шинкар

Судді: Н.В. Ільчишин

М.А. Пліш

Повний текст Ухвали виготовлено 20.03.2015р.