АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 600/1327/14-цГоловуючий у 1-й інстанції Вирства М.М.

Провадження № 22-ц/789/134/15 Доповідач - Жолудько Л.Д.

Категорія - 52

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 березня 2015 р. колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Жолудько Л.Д.

суддів - Кузьма Р. М., Костів О. З.,

при секретарі - Баляс Т.І.

з участю ОСОБА_1, ОСОБА_2, представників осіб,які беруть участь у справі, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційними скаргами Козівської центральної районної комунальної лікарні на рішення Козівського районного суду від 03 грудня 2014 року та ОСОБА_1 на додаткове рішення Козівського районного суду від 10 лютого 2015 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Козівської центральної районної комунальної лікарні, третьої особи на стороні відповідача -головного лікаря Козівської центральної районної комунальної лікарні Дзордзя Юрія Павловича про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2014 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до Козівської ЦРКЛ, третьої особи на стороні відповідача -головного лікаря Козівської ЦРКЛ Дзордзя Ю.П. про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Козівського районного суду від 03 грудня 2014 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді лікаря - інфекціоніста Козівської ЦРКЛ з 14 жовтня 2014 року.

Зобов'язано Козівську ЦРКЛ виплатити ОСОБА_1 грошові кошти за час невиконання покладених на нього обов'язків лікаря-інфекціоніста Козівської ЦРКЛ.

Стягнуто з Козівської ЦРКЛ судовий збір в дохід держави в розмірі 243 грн. 60 коп.

Додатковим рішенням Козівського районного суду від 28 січня 2015 року доповнено резолютивну частину вищевказаного рішення таким абзацом: "Стягнути з Козівської ЦРКЛ на користь ОСОБА_1 грошові кошти за час невиконання покладених на нього обов'язків лікаря-інфекціоніста Козівської ЦРКЛ в сумі 6 312 грн. 20 коп. У частині позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди - відмовити".

Додатковим рішенням Козівського районного суду від 10 лютого 2015 року доповнено резолютивну частину рішення Козівського районного суду від 03.12.2014 року таким абзацом: "У решті позовних вимог відмовити".

12 грудня 2014 року Козівською ЦРКЛ подано апеляційну скаргу на рішення Козівського районного суду від 03 грудня 2014 року, у якій апелянт просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1

Апелянт зазначає, що звільнення позивача відбулось у відповідності до вимог чинного законодавства. Наголошує на тому, що факт відсутності ОСОБА_1 на робочому місці зафіксовано комісією. Вказує на те, що голова Козівської районної ради відпустив позивача лише на час спільного засідання комісії, а не до кінця робочого дня. Посилання позивача на загострення хвороби у його дружини не підтверджено належними та допустимими доказами в справі.

18 лютого 2015 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на додаткове рішення Козівського районного суду від 10 лютого 2015 року, у якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.

Апелянт зазначає, що судом безпідставно відмовлено в задоволенні його заяви від 29.01.2015 року про ухвалення додаткового рішення, у якій він просив задовольнити його вимоги про відшкодування моральної шкоди, заподіяної незаконним звільненням із займаної посади, за період з 03 грудня 2014 року до 28 січня 2015 року та за цей же період стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу, а також зобов'язати головного лікаря Козівської ЦРКЛ внести відповідні відомості в його трудову книжку.

У судовому засіданні представник Козівської ЦРКЛ підтримав апеляційну скаргу, зіславшись на доводи викладені в ній, просить її задовольнити, апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу Козівської ЦРКЛ відхилити, додаткове рішення Козівського районного суду від 10 лютого 2015 року скасувати та задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі.

Третя особа на стороні відповідача - Дзордзьо Ю.П. підтримав апеляційну скаргу Козівської РЦКЛ, просить її задовольнити, апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Судом установлено, що ОСОБА_1 працював на посаді лікаря-інфекціоніста Козівської РЦКЛ та є депутатом Козівської районної ради, головою постійної комісії з питань охорони здоров'я, материнства, дитинства та соціального захисту населення.

14 жовтня 2014 року ОСОБА_1 звільнено з роботи за прогул без поважних причин, учинений 17 вересня 2014 року, на підставі ст. 40, п. 4 КзпП України, що підтверджується наказом Козівської ЦРКЛ № 114-к від 14.10.2014 року.

17 вересня 2014 року ОСОБА_1 був відсутнім за місцем роботи, оскільки, як голова комісії, мав приймати участь у роботі постійної комісії районної ради. Однак, у цей день з дозволу голови районної ради він участі в засіданні комісії не приймав у зв'язку із загостренням хвороби його дружини, яка потребувала медичної допомоги.

Наведене стверджується листом за № 234/01-23 від 17.10.2014 року голови Козівської районної ради Тернопільської області (а.с. 6).

Дружина позивача-ОСОБА_7 є інвалідом I групи, потребує стороннього догляду, що підтверджується витягом № 23980 з медичної карти амбулаторного хворого Львівської обласної клінічної лікарні неврологічного відділення та довідкою до акту огляду МСЕК від 31.08.2012 року (а.с. 7-10).

Розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішень суду в межах доводів апеляційних скарг, заслухавши пояснення учасників апеляційного розгляду справи, колегія вважає, що апеляційні скарги Козівської ЦРКЛ та ОСОБА_1 слід відхилити.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відсутня правова підстава для звільнення позивача із посади лікаря-інфекціоніста, оскільки ОСОБА_1 допущено прогул з поважної причини.

Колегія суддів уважає, що з таким висновком суду слід погодитись, оскільки він відповідає встановленим обставинам і вимогам закону.

В силу вимог статей 11, 10, 60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 40,ч.1, п. 4 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Як роз'яснено у п. 24 постанови пленуму Верховного суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів" № 9 від 06.11.1992 року, при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за ст. 40, п. 4 КзпП України суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин.

Згідно зі ст. 32 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад" на час сесії чи засідання постійної комісії місцевої ради, а також для здійснення депутатських повноважень в інших передбачених законом випадках депутат місцевої ради звільняється від виконання виробничих або службових обов'язків.

У разі здійснення депутатських повноважень у робочий час депутату місцевої ради за основним місцем роботи відшкодовуються середній заробіток та інші витрати, пов'язані з депутатською діяльністю, за рахунок коштів відповідного місцевого бюджету.

Відповідно до ст. 119 КзпП України на час виконання державних або громадських обов'язків, якщо за чинним законодавством України ці обов'язки можуть здійснюватись у робочий час, працівникам гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку.

Виходячи із установлених обставин і наведених вимог закону, судом першої інстанції мотивовано поновлено ОСОБА_1 на посаді лікаря-інфекціоніста, оскільки позивач 17.09.2014 року був відсутній на роботі з поважних причин.

Доводи апеляційної скарги Козівської ЦРКЛ про те, що позивач не довів поважність причин прогулу колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони спростовується наявним в матеріалах справи повідомленням голови Козівської районної ради від 17.10.2014 року.

Відповідно до вимог ст. 235, ч.ч. 1, 2 КЗпП України в разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При ухваленні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Колегія суддів погоджується з визначеним судом першої інстанції розрахунком середнього заробітку за час вимушеного прогулу ОСОБА_1 у розмірі 6 312 грн. 20 коп. у відповідності до вимог Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995 року № 100 (зі змінами від 30.07.1999 року).

У додатковому рішенні від 10.02.2015 року, яке оскаржує ОСОБА_1, питання відмови в задоволенні його позовних вимог про стягнення моральної шкоди та грошових сум за період з 03.12.2014 року по 28.01.2015 року судом не вирішувалось.

Додаткові рішення Козівського районного суду від 28.01.2015 року та від 10.02.2015 року доповнюють основне, ухвалене 03.12.2014 року, у якому час вимушеного прогулу встановлений з 15.10.2014 року по 03.12.2014 року.

У зв'язку з цим безпідставними є вимоги апелянта про скасування додаткового рішення від 10.02.2015 року з наведених ним підстав.

Вимоги апелянта про стягнення моральної шкоди та грошових сум за період з 03.12.2014 року по 28.01.2015 року є новими і можуть бути вирішені в самостійному провадженні шляхом пред'явлення нового позову.

Колегія не приймає до уваги доводи апелянта про необґрунтовану відмову в задоволенні його вимог про зобов'язання головного лікаря Козівської ЦРКЛ внести відповідні відомості в трудову книжку, оскільки ці вимоги є передчасними, так як внесення відомостей в трудову книжку про поновлення працівника на роботі можливе після видання власником або уповноваженим органом про це наказу. А тому спір між сторонами може виникнути в разі відмови внести такі відомості, чого матеріалами справи не встановлено.

Таким чином, колегія вважає, що рішення Козівського районного суду від 03 грудня 2014 року та додаткове рішення Козівського районного суду від 10 лютого 2015 року ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, і підстав для їх скасування з мотивів, наведених в апеляційних скаргах, не вбачає.

Керуючись ст.ст. 307, ч. 1, п. 1; 308; 313; 314; 317; 319; 324; 325 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційні скарги Козівської центральної районної комунальної лікарні та ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Козівського районного суду від 03 грудня 2014 року та додаткове рішення Козівського районного суду від 10 лютого 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області Л.Д. Жолудько