БЕРЕЗАНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

07540, вул. Леніна, 32, м. Березань, Київська обл.

№ провадження 2/356/37/15

Справа № 356/1665/14-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.03.2015 Березанський міський суд Київської області у складі:

головуючого Капшученко І.О.,

при секретарі судового засідання Мамей Н.І.

за участю позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

представника третьої особи Дідик Т.П.

розглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, за участі третьої особи Виконавчого комітету Березанської міської ради в особі органу опіки і піклування про надання дозволу на тимчасовий виїзд за кордон неповнолітньої дитини без згоди батька

В С Т А Н О В И В :

У грудні до Березанського міського суду з позовом звернулась ОСОБА_1 до ОСОБА_2, за участю третьої особи Виконавчого комітету Березанської міської ради в особі органу опіки та піклування про надання дозволу на оформлення всіх пов'язаних із перетинанням державного кордону України документів для виїзду за кордон та надання дозволу на тимчасовий виїзд за межі України неповнолітнього сина ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 без згоди та супроводу батька ОСОБА_2 до Республіки Казахстан у супроводі матері ОСОБА_1.

Свої вимоги обґрунтувала тим, що перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 з 20.11.1999 по 08.01.2014, від якого мають спільного сина ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1. Після розірвання шлюбу син проживає з позивачем, та знаходиться на її утриманні. У сина є дід та бабуся, що проживають у м.Усть - Каменогорськ, Республіка Казахстан і син кожного року їздив до них на канікули, але з погіршенням відносин з ОСОБА_2, останній безпідставно не дає згоди на виїзд дитини. Відповідач зловживає своїми правами і його позиція не сприяє всебічному, гармонійному розвитку

дитини.

Посилаючись на ч.2 ст.4 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадянами України» за відсутності згоди одного з батьків виїзд неповнолітнього громадянина України за кордон може бути дозволено на підставі рішення суду.

Позивач подала заяву про збільшення позовних вимог, але заява фактично її позовні вимоги уточнює, у якій вона просить про надання дозволу на оформлення всіх пов'язаних із перетинанням державного кордону України документів для виїзду за кордон та надання дозволу на тимчасовий виїзд за межі України неповнолітнього сина ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 без згоди та супроводу батька ОСОБА_2 до Республіки Казахстан строком до 81 дня перебування з 01.06.2015 по 20.08.2015 у супроводі матері ОСОБА_1

Відповідач та його представник проти позову заперечували, подали письмові заперечення, у яких зазначалось, що ОСОБА_5 є малолітнім, а не повнолітнім відповідно до ст.6 СК України. І зазначали, що позивач може поїхати не повернутися в Україну.

В судовому засіданні представник третьої особи позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити.

Всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об'єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом, суд дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 08.01.2014 рішенням Березанського міського суду Київської області шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано ( а.с. 7).

Від даного шлюбу народився син ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1, батьками якого вказано ОСОБА_2 та ОСОБА_1, згідно свідоцтва про народження виданого Відділом реєстрації актів громадянського стану Березанського міського управління юстиції Київської області від 30 травня 2002 року серії НОМЕР_3 ( а.с. 6).

Відповідно до наданих суду доказів вбачається що позивач зверталась до відповідача з проханням - вимогою надати згоду на оформлення проїзних документів та виїзд до Казахстану до дідуся та бабусі. Дідусь та бабуся надсилали телеграму, у якій просили дочку та онука на канікули приїхати ( а.с.8-9; а.с.59). Відповідач залишив прохання - вимогу поза увагою.

Таким чином встановлено, що у позасудовому порядку згоду на виїзд дитини за кордон у супроводі матері відповідач не надав, його що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Позивач надала документи, що її мати та батько дійсно проживають у Республіці Казахстан, про свідчить копії документів, що посвідчують особу матері позивача ОСОБА_6, батька ОСОБА_7, адресних довідок та документів, що свідчать про те, що останні на психіатричному обліку не перебувають.(а.с.43-52). А також копії документів, з яких вбачається, що батьками позивача є ОСОБА_6, та ОСОБА_7 і дівоче прізвище «ОСОБА_1» позивач змінила після одруження на «ОСОБА_1» (а.с.53-54).

Відповідач та його представник стверджували, що позивачка поїде з сином до Республіки Казахстан та не повернеться, але доказів припущень своїх не надали.

Натомість позивачка надала копію свого закордонного паспорта, та стверджувала, що у Казахстан до батьків їздила неодноразово з сином ОСОБА_5 так і без нього, та постійно поверталася в Україну (а.с.61-65).

Правовідносини, що виникли між сторонами регулюються нормами Цивільного кодексу України та Законом України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадяни України».

Відповідно до ст. 313 ЦК України фізична особа, яка не досягла шістнадцяти років, має право на виїзд за межі України лише за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальників та в їхньому супроводі або в супроводі осіб, які уповноважені ними. Водночас фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України.

Виходячи з наведеної норми для безперешкодного виїзду неповнолітнього ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 за кордон до Республіки Казахстан, протягом відповідного терміну з урахуванням уточнень з 01.06.2015 по 20.08.2015 необхідний дозвіл батька.

Відповідач дозвіл на виїзд дитини за кордон в добровільному порядку не надає, чим фактично позбавляє дитину права на відпочинок та спілкування з бабусею, дідусем та іншими родичами.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

Згідно п.1 ст.12 «Конвенції про права дитини», ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 року держави - учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляді, право вільно висловлювати ці погляді з усіх питань, що торкаються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага з її віком і зрілістю. Згідно п. 2 з цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою в ході будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що торкається дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства.

У відповідності до вимог ст. 18 Конвенції про права дитини, батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Принципом 6 Декларації прав дитини передбачено, що дитина для повного та гармонійного розвитку його особистості потребує любові та розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою та відповідальністю своїх батьків і в будь-якому випадку в атмосфері кохання та морального і матеріального забезпечення; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена з матір'ю.

В ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» зазначено, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватись про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Стаття 12 Закону України «Про охорону дитинства» встановлює права, обов'язки та відповідальність батьків за виховання та розвиток дитини.

У відповідності до ст. 150 СК України, батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Згідно з ч. 1 ст. 155 Сімейного кодексу України, здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Відповідно до ч. 2 ст. 155 Сімейного кодексу України, батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Відповідно до ч.1ст.257 СК України баба, дід, прабаба, прадід мають право спілкуватися зі своїми внуками, правнуками, брати участь у їх вихованні.

Порядок виїзду за кордон дітей громадян України визначено Законом України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадяни України» від 21.01.1994 року № 3857-ХІІ, постановою КМУ від 27.01.1995 № 57 «Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України», Правилами оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документа дитини, їх тимчасового затримання та вилучення, затверджених постановою КМУ від 31.03.1995 № 231 (із змінами).

У відповідності до абз.2 ч.2 ст. 4 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзд в Україну громадян України»від 21.01.1994 року, за відсутності згоди одного з батьків, виїзд неповнолітнього громадянина України за кордон може бути дозволено на підставі рішення суду.

Правила перетинання державного кордону громадянами України, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 р. № 57 із змінами і доповненнями, передбачають, що перетинання державного кордону для виїзду за межі України громадянами, які не досягли 16-річного віку, здійснюються лише за згодою обох батьків (усиновлювачів) та в їх супроводі або в супроводі осіб, уповноважених ними, які на момент виїзду з України досягли 18-річного віку.

Правилами оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документа дитини, їх тимчасового затримання та вилучення, затверджених постановою КМУ від 31.03.1995 № 231 (із змінами) визначено зокрема, що виїзд неповнолітніх громадян України за межі території України здійснюється за одним із таких документів: паспорт громадянина України для виїзду за кордон, виданий дітям - громадянам України згідно з цими правилами; проїзний документ дитини, виданий відповідно до Правил; паспорт громадянина України для виїзду за кордон одного з батьків, у який, відповідно до Правил, записано дитину, яка прямує у його супроводі через державний кордон.

Статтею 18 цих Правил передбачено, що оформлення паспорта/проїзного документа здійснюється на підставі заяви батьків (законних представників батьків чи дітей), а у разі, коли батьки не перебувають у шлюбі між собою, - того з них, з ким проживає дитина, справжність підпису яких засвідчено нотаріально. За наявності заперечень одного з батьків документ може бути оформлено на підставі рішення суду.

Враховуючи наведене суд приходить до висновку, що відповідачем не спростовано обставин на які позивач посилається як на підставу своїх вимог про надання дозволу їй, як матері на короткостроковий виїзд, з урахуванням уточнень з 01.06.2015 по 20.08.2015 до Республіки Казахстан з дитиною ОСОБА_5 без дозволу батька ОСОБА_2

Відповідачем не надано доказів про те, що дозвіл на виїзд дитини до дідуся і бабусі у Республіку Казахстан у супроводі матері, не відповідає інтересам дитини і буде порушувати права дитини та батька.

Посилання представника відповідача на те, що ОСОБА_5 є малолітнім, а не повнолітнім не приймається до уваги, у зв'язку з тим що поняття неповнолітнього охоплює поняття малолітнього.

Відповідач в порушення вимог ст. 60 ЦПК України не надав суду доказів, які б спростовували позовні вимоги, тому суд приходить до висновку про їх задоволення.

На підставі викладеного, ст.155 СК України, ст. 313 ЦК України, Законом України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», та керуючись ст. ст.10, 60, 88, 179, 209, 212, 214, 294 ЦПК України,

ВИРІШИВ

Позов задовольнити.

Надати дозвіл на оформлення всіх пов'язаних із перетинанням державного кордону України документів для виїзду за кордон неповнолітнього ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 без згоди батька ОСОБА_2, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 паспорт серії НОМЕР_4 виданий Березанським МВ ГУ МВС України в Київській області 06.07.1999.

Надати дозвіл на тимчасовий виїзд за кордон неповнолітньому ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 без згоди батька та супроводу ОСОБА_2, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 паспорт серії НОМЕР_4 виданий Березанським МВ ГУ МВС України в Київській області 06.07.1999 до Республіки Казахстан строком 81 день на період з 01.06.2015 по 20.08.2015 у супроводі матері ОСОБА_1, тимчасова посвідка на постійне проживання серії НОМЕР_5 від 05.03.2007 (безстроково), проживаючої за адресою АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_2, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 паспорт серії НОМЕР_4 виданий Березанським МВ ГУ МВС України в Київській області 06.07.1999, ідентифікаційний код НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 тимчасова посвідка на постійне проживання серії НОМЕР_5 від 05.03.2007 проживаючої за адресою АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_2 судовий збір у розмірі 243 (двісті сорок три) гривні 60 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційному суду міста Києва через Березанський міський суд Київської області, який ухвалив оскаржуване рішення.

Суддя І. О. Капшученко