Справа № 161/922/14-ц Головуючий у 1 інстанції: Кирилюк В.Ф.
Провадження № 22-ц/773/493/15 Категорія: 6 Доповідач: Киця С. І.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
20 березня 2015 року місто Луцьк
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі :
головуючого - судді Киці С.І.,
суддів - Данилюк В.А., Шевчук Л.Я.,
при секретарі Вергуну Т.С.,
за участю: представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2,
відповідача ОСОБА_3,
представника відповідача ОСОБА_4,
третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_3, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_5 про знесення самочинного будівництва за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_6 на рішення Луцького міськрайонного суду від 18 липня 2014 року,
В С Т А Н О В И Л А :
Рішенням Луцького міськрайонного суду від 18 липня 2014 року в задоволенні позову ОСОБА_6 до ОСОБА_3 про знесення самочинного будівництва відмовлено.
Позивач ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу на зазначене рішення суду. Вважає його незаконним, винесеним з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове про задоволення позовної заяви.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню.
Судом першої інстанції встановлено, що житловий будинок в АДРЕСА_1, складається з двох ізольованих квартир: квартири №1, власником якої є ОСОБА_6 та квартири № 2, яка належить ОСОБА_3 Рішенням Луцького міськрайонного суду від 15 жовтня 2013 року в справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальних збитків встановлено, що пошкодження квартири ¹1 у будинку АДРЕСА_1, утворилась внаслідок проведення відповідачем самочинно з порушенням будівельних норм реконструкції належної йому на праві власності суміжної частини даного будинку - квартири №2 і стягнуто з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_6 86568грн. вартості відновлювального ремонту.
Декларацією про готовність об'єкта до експлуатації, зареєстрованою 12 червня 2014 року в Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю за №ВЛ 143141630179 встановлено, що об'єкт - квартира ¹ 2 по АДРЕСА_1 є закінченим будівництвом та готовим до експлуатації.
Звертаючись з позовом про знесення самочинного будівництва, позивач посилається на ст.376 ЦК України та зазначає, що внаслідок реконструкції квартири №2 грубо порушуються її права на вільне та безпечне користування будинком. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем вже був обраний такий спосіб захисту своїх порушених прав як відшкодування матеріальних збитків особою, яка завдала шкоди майну та позивачем не доведено, що відповідач продовжує самочинне будівництво.
За правилами ч.1, 2 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Згідно із ч. 7 ст. 376 ЦК України у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.
Статтею 391 ЦК України встановлено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно ч.3 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Із матеріалів справи, а саме рішення Луцького міськрайонного суду від 15 жовтня 2013 року в справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальних збитків вбачається, що відповідач ОСОБА_3 в 2011 році провів капітальну реконструкцію належної йому квартири ¹2 по АДРЕСА_1 шляхом заміни всіх несучих конструкцій будівлі (стін, фундаментів, перекриття даху) з надбудовою мансардного поверху. Дана реконструкція була здійснення самочинно, без відповідного документу, що дає право виконувати будівельні роботи, затвердженого проекту. Робочий проект реконструкції квартири ¹2 будинку АДРЕСА_1 було виготовлено після завершення реконструкції - у 2012 році.
Стаття 376 ЦК України, на яку позивач посилається як на підставу своїх позовних вимог, передбачає можливість знесення самочинного будівництва за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування і лише в разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил, та в разі неможливості проведення відповідної перебудови або відмови особи, яка здійснює будівництво від її проведення. Знесення самочинного будівництва є крайньою мірою.
За позовом фізичної особи рішення про знесення самочинного будівництва може бути ухвалене на підставі ст.391 ЦК України в разі доведеності нею факту створення їй перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном при неможливості усунення перешкоди в інший спосіб.
Згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи від 25 травня 2014 року проведення робіт з ліквідації пошкоджень квартири ¹1 по АДРЕСА_1 із збереженням загальної площі квартири не є можливим, після проведення ремонтно-будівельних робіт буде зменшена на 1,1кв.м. Проте, цим висновком не встановлено неможливість проведення перебудови. А висновком попередньої судової будівельно-технічної експертизи №О-135 від 17 липня 2013 року визнано можливим проведення відновлювального ремонту для ліквідації пошкоджень в квартирі ¹1 по АДРЕСА_1 і визначено його вартість 86568грн. Дана сума коштів виплачена відповідачем позивачу по рішенню суду, що підтверджується постановою про закінчення виконавчого провадження державного виконавця першого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції від 25.12.14р.
Відповідно до державного акту про право власності на земельну ділянку від 31 травня 2011р. ОСОБА_3 є власником земельної ділянки площею 0,1729га по АДРЕСА_1. Земельна ділянка по АДРЕСА_1, а тому декларація про готовність об'єкта до експлуатації і видана на цю адресу, при цьому спір стосується саме будинку АДРЕСА_1, який знаходиться в м.Луцьку, тобто одного і того ж будинку.
Статтями 10, 60 ЦПК України визначено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Обов'язок доказування і подання доказів процесуальним Законом покладено на сторони. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
В судовому засіданні не доведено істотного відхилення відповідача від проекту реконструкції квартири №2 та не надано доказів, що відповідач відмовляється від проведення перебудови і продовжує будівельні роботи по реконструкції своєї квартири.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не має.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 314, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів,
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_6 відхилити.
Рішення Луцького міськрайонного суду від 18 липня 2014 року в даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий
Судді