Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

судова палата з розгляду цивільних справ

________

Україна, 69005,м.Запоріжжя, пр.Леніна,162

Суддя 1-ї інстанції Кучеренко В.В. Суддя доповідач Бондар М.С

Є.у.№ 320/11953/13-ц

24 березня 2015 року Справа № 22ц/778/1584/15

У Х В А Л А

Іменем України

Коллегія судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючий - суддя: Бондар М.С., судді: Подліянова Г.С., Кримська О.М.

секретар - Мельник З.П.

при участі: прокурора - адвоката -

____________________________________________________________________________________________

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за

апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 18.02.2014 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, Приватного підприємства "Фенікс Плюс", ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и л а :

У вересні 2013 року Публічне акціонерне товариство "Універсал Банк" (далі-Банк) звернулося до суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі-Підприємець), Приватного підприємства "Фенікс Плюс" (далі-Підприємство), ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, стверджуючи, що за договором надання кредитних послуг № BL13756 від 28.05.2012 року та Додаткових угодам до нього за номерами BL13756/К-1 і BL13999/К-2 від 28.05.2012 року Підприємець одержав у Банку грошові кошти у розмірі 890 000 грн. з виплатою 21% річних терміном до 01.05.2015 року та 01.05.2017 року. Про те свої зобов'язання щодо своєчасного повернення кредиту та відсотків за користування кредитом не виконує. У зв'язку з цим станом на 27.02.2013 року за Додатковою угодою № BL13756/К-1 виникла заборгованість на загальну суму 798187 грн.,34 коп., із яких: заборгованість за кредитом - 627 514 грн. 91 коп., заборгованість за відсотками - 76352 грн. 19 коп., пеня - 4320 грн. 24 коп.. За додатковою угодою № BL13999/К-2 зобов'язання не виконані на суму - 244 908 грн. 85 коп, із яких: заборгованість за кредитом - 219 428 грн. 57 коп., заборгованість за відсотками - 23882 грн. 45 коп., пеня - 1597 грн. 45 коп.. Загальна сума несплачених коштів у зобов'язаннях за угодами - 1 153 484 грн. 66 коп.. Відповідачі Приватне підприємство "Фенікс Плюс", ОСОБА_2 й ОСОБА_3 за окремим договорами є поручителями боржника. Посилаючись на викладене заявник прохав солідарно стягнути з відповідачів на користь Банку зазначену заборгованість.

Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 18.02.2014 року вимоги задоволені частково. Суд присудив на користь банку з Підприємця несплачені кошти за договором кредитної послуги - 1 153 484 грн. 66 коп. Вирішив питання щодо відшкодування судових витрат. В задоволені решті заявлених вимог було відмовлено.

В апеляційній скарзі Банк наполягав на скасуванні ухваленого рішення в частині відмови щодо присудження заборгованості з поручителів, оскільки, суд неправильно з'ясував обставини справи неправильно визначився з нормами матеріального права, які регулюють підстави та строки припинення поруки.

Заслухавши пояснення представника Банку, вивчивши матеріали справи, колегія суддів судової палаті з розгляду цивільних справ апеляційного суду дійшла до висновку, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст.308 ЦПК суд апеляційної інстанції відхиляє скаргу, якщо встановлює, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

Матеріали справи свідчать, що за договором надання кредитних послуг № BL13756 від 28.05.2012 року та Додаткових угод до нього за номерами BL13756/К-1 і BL13999/К-2 від 28.05.2012 року Підприємець одержав у Банку грошові кошти у розмірі 890 000 грн. з виплатою 21% річних терміном до 01.05.2015 року та 01.05.2017 року (а.с.35,38,43).

Підприємець не сумлінно виконував прийняті зобов'язання, в зв'язку з чим станом на 27.02.2013 року за Додатковою угодою № BL13756/К-1 виникла заборгованість на загальну суму 798187 грн.,34 коп., із яких: заборгованість за кредитом - 627 514 грн. 91 коп., заборгованість за відсотками - 76352 грн. 19 коп., пеня - 4320 грн. 24 коп.. За додатковою угодою № BL13999/К-2 зобов'язання не виконані на суму - 244 908 грн. 85 коп., із яких: заборгованість за кредитом - 219 428 грн. 57 коп., заборгованість за відсотками - 23882 грн. 45 коп., пеня - 1597 грн. 45 коп.. Загальна сума несплачених коштів у зобов'язаннях за угодами - 1 153 484 грн. 66 коп. (а.с.12,13).

Наявність кредитної заборгованості Боржником не спростована.

У ст.526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За нормами ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Таким чином, за правилами ст.1050 ЦК боржник зобов'язаний мав би сплатити позивачу всі нараховані і несплачені суми за умовами договору.

Відповідачі Приватне підприємство "Фенікс Плюс", ОСОБА_2 й ОСОБА_3, кожен окремо, поручилися перед Банком за виконання боржником свого обов'язку (договори поруки № BL13756/П1, № BL13756/П2, № BL13756/П3 від 28.05.2012 року (а.с.14,21,28).

Судом першої інстанції встановлено, що 23.01.2013 року Банк направив Підприємцю та Поручителям окремі повідомлення (претензію), у зв'язку з порушенням порядку сплати кредитних коштів. Проінформував про розмір заборгованості та вимагав сплатити її. Повідомлення боржниками отримані (а.с.50,51,52,53).

Зобов'язання виникають із підстав, передбачених статтею 11 ЦК України, зокрема договорів.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України).

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником (частина перша статті 553 ЦК України).

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частини перша, друга статті 554 ЦК України).

Порука є спеціальним додатковим заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов'язання.

Підставою для поруки є договір, що встановлює зобов'язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов'язання боржника, та кредитором боржника.

Обсяг зобов'язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель (частини перша, друга статті 553 ЦК України).

За змістом пунктів,1.1, 1.3 договорів поруки поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що й позичальник, у тому числі за повернення основної суми боргу, процентів, комісій за користування кредитом, відшкодування можливих збитків, за сплату пені та інших штрафних санкцій, зазначених у кредитному договорі.

Відповідно до пункту 1.4 договорів поруки відповідальність поручителя й боржника є солідарною.

При цьому умовами договорів поруки не передбачено солідарної відповідальності поручителів між собою.

Пунктом 2.1 договорів поруки встановлено право кредитора у разі невиконання боржником своїх зобов'язань за основним договором пред'явити свої вимоги безпосередньо до поручителя, які є обов'язковими до виконання.

Висновки судів попередніх інстанцій про наявність безумовних підстав для задоволення позову в межах заявлених позовних вимог, а саме стягнення солідарно з поручителів суму заборгованості за кредитним договором, у цьому разі не узгоджуються з вимогами статті 554 ЦК України та умовами договорів поруки.

Норми закону, якими врегульована порука, не містять положень щодо солідарної відповідальності поручителів за різними договорами, якщо договорами поруки не передбачено іншого.

У справі, яка переглядається, предметом спору є різні самостійні договори поруки, за якими кожен із поручителів поручився відповідати перед кредитором разом із позичальником як солідарні боржники. Також умовами договорів поруки передбачено право кредитора пред'явити свої вимоги безпосередньо до поручителя.

Ураховуючи викладене, а також те, що ні нормами закону, ні умовами договорів поруки не встановлена солідарна відповідальність поручителів, підстави для солідарного стягнення з поручителів кредитної заборгованості згідно з вимогами частини третьої статті 554 ЦК України відсутні.

Тому, аргументи скарги з цього питання не є виправданими.

Спостерігається, що Боржник Підприємець (а відтак і поручитель) первинно взяли на себе зобов'язання повернути суму кредиту до 01.05.2015 року та 01.05.2017 року, сплачуючи її частинами (визначеними щомісячними платежами) згідно з графіком платежів (а.с.17,37,41).

Отже, поряд з установленням строку дії договору сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору.

Строк виконання боржником кожного щомісячного зобов'язання згідно з частиною третьою статті 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку.

У зв'язку з порушенням боржником графіка погашення платежів та виникненням заборгованості за кредитним договором кредитор використав передбачене частиною другою статті 1050 ЦК України та пунктом 3.1.2 Договору (п.2.1 Договору поруки), право на односторонню зміну умов кредитного договору, надіславши 23 січня 2013 року вимогу, у тому числі поручителям, про негайне погашення заборгованості та пов'язаних з нею платежів (а.с.50,51,52,53).

Отже, у разі зміни кредитором на підставі частини другої статті 1050 ЦК України строку виконання зобов'язання передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України шестимісячний строк підлягає обрахуванню з цієї дати.

В такому разі, заборгованість, з приводу якої заявлений позов у справі, виникла станом на 23.01.2013 року у зв'язку з несплатою боржником поточних щомісячних платежів із погашення кредиту та процентів за користування ним.

Суд наголошує, що якщо умовами договору кредиту передбачені окремі самостійні зобов'язання боржника про повернення боргу щомісяця частинами та встановлено самостійну відповідальність боржника за невиконання цього обов'язку, то у разі неналежного виконання позичальником цих зобов'язань позовна давність за вимогами кредитора до нього про повернення заборгованих коштів повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Оскільки відповідно до статті 554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому самому обсязі, що й боржник, то зазначені правила (з урахуванням положень частини четвертої статті 559 ЦК України) повинні застосовуватись і до поручителя.

Таким чином, суд дійшов правильного висновку про те, що у разі неналежного виконання боржником зобов'язань за кредитним договором передбачений ч.4 ст.559 ЦК України строк пред'явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно з умовами договору визначено періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Як убачається з графіка погашення кредиту, чергові платежі боржник повинен був здійснювати не пізніше Першого числа кожного місяця, тому з часу несплати кожного з платежів відповідно до статті 261 ЦК України починається перебіг позовної давності для вимог до боржника та обрахування встановленого частиною четвертою статті 559 ЦК України шестимісячного строку для пред'явлення вимог до поручителя.

У разі пред'явлення банком вимог до поручителя більше ніж через шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов'язання в силу положень частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється в частині певних щомісячних зобов'язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку.

У справі Банк звернувся до суду у вересні 2013 року, що за межами строків згаданих судом.

В аспекті викладеного, суд першої інстанції прийшов до правильних висновків у справі.

Керуючись ст.307,308,313,314,315,317 ЦПК України, судова колегія, -

У х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" відхилити.

Рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 18.02.2014 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала судової колегії може бути оскаржена безпосередньо до Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий: Судді: