Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

12 березня 2015 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі : головуючого - Власова С.О.,

суддів - Дроботі В.В., Бисаги Т.Ю.,

при секретарі - Чучка Н.В.,

з участю : представника позивача - Жила Д.Б.,

відповідача-ОСОБА_3. та його представника-ОСОБА_2.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 на рішення Берегівського районного суду від 17 грудня 2014 року у справі за позовом ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Закарпатське обласне управління ПАТ «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИЛА:

В жовтні 2014 року ПАТ «Державний ощадний банк України» пред'явив до ОСОБА_3 позов про стягнення заборгованості за кредитним договором. в якому зазначав, що 05.11.2010 року між Банком та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір №1021, на підставі якого останній отримав кредит в розмірі 300 000,00 грн., зі сплатою 22% річних, строком на 5 років, з кінцевим терміном погашення кредиту - 04.11.2015 року. Однак, взяті на себе зобов»язання ОСОБА_3 належним чином не виконував і станом на 06.10.2014 року його заборгованість перед Банком становить 565 519, 30 грн. Посилаючись на вказані обставини, просив суд стягнути з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» 565 519, 30 грн. заборгованості за кредитним договором.

Рішенням Берегівського районного суду від 17.12.2014 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» заборгованість за кредитним договором №1021 від 05.11.2010 року у розмірі 565 519,30 грн., а також 3 654,00 грн. судового збору.

Не погодившись із рішенням суду, представник ОСОБА_3 - ОСОБА_2. подав апеляційну скаргу, посилаючись на незаконність рішення та порушення судом норм матеріального і процесуального права. Вказує на те, що суд ухвалив рішення у відсутності позивача, та що в кінці листопада 2014 року апелянт (відповідач ) домовився з позивачем про можливість реструктуризації боргу , на що отримав усне погодження , яке в подальшому було письмово підтверджено листом позивача № 13/552-826 від 08.12.2014 року.

З цих підстав апелянт (відповідач) просить рішення суду першої інстанції скасувати та залишити позовну заяву без розгляду.

У судовому засіданні відповідач та його представник апеляційну скаргу підтримали, просили суд її задовольнити, посилаючись на доводи, викладені в ній.

Представник ПАТ «Державний ощадний банк України» в судовому засіданні доводи апеляційної скарги не визнав, просив рішення суду залишити без змін, посилаючись на законність та обгрунтованть судового рішення.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення відповідача та його представника, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та надані сторонами додаткові докази, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду зміні з таких підстав.

Є доведеним, що 05.11.2010 року між ВАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір №1021, на підставі якого останній отримав кредит в розмірі 300 000,00 грн., зі сплатою 22% річних, строком на 5 років, з кінцевим терміном погашення кредиту - 04.11.2015 року(а.с.14-16).

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов»язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та законодавства.

Взяті на себе зобов»язання за кредитним договором ОСОБА_3 належним чином не виконував і станом на 06.10.2014 року його заборгованість перед Банком становить 565 519, 30 грн., з яких:

289 797,22 грн. - заборгованість по тілу кредиту;

49 821, 30 грн. -нарахована пеня за несвоєчасне погашення кредиту;

17 153, 81 грн. -3% річних за несвоєчасне погашення кредиту;

38 742, 15 грн. - інфляційні втрати за несвоєчасне погашення кредиту;

124 437, 63 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом;

21 383, 71 грн. - нарахована пеня за несвоєчасне погашення відсотків по кредиту;

7 615, 02 грн. - 3% річних за несвоєчасне погашення відсотків по кредиту;

16 568, 46 грн. - інфляційні втрати за несвоєчасне погашення відсотків по кредиту, що стверджується розрахунком заборгованості, наявним у матеріалах справи (а.с.9-13).

Інших розрахунків кредитного боргу, якщо такі є відмінними від розрахунків наданих позивачем відповідач суду не надав.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов»язання, на вимогу кредитора зобов»язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частиною 2 статті 1050 ЦК України передбачено: якщо договором встановлений обов»язок позичальника повернути позику частинами ( з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 цього Кодексу.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про обґрунтованість та під ставність позовних вимог.

Разом з тим, листом ПАТ «Державний ощадний банк України» за №13/552-826 від 08.12.2014 року направленого на ім»я ОСОБА_3 підтверджується факт домовленості сторін щодо розстрочення виконання рішення Берегівського районного суду від 18.12.2012 року, про звернення стягнення на предмет іпотеки - нежитлової будівлі (склад і земельної ділянки ) терміном на 24 місяці. Також цим листом визначено графік погашення заборгованості (а.с.68), однак такий, як за твердженням позивача, відповідачем не виконується, тому позивач звернуся до суду з даним позовом.

Апеляційним судом також встановлено, що згідно квитанцій,наданих ОСОБА_3

при поданні апеляційної скарги, в погашення кредитного боргу ним було внесено на рахунок Банку: 01.12.2014- 10 000 грн.; 08.12.2014 - 10 000 грн. (а.с.70), які місцевим судом при ухваленні судового рішенні не були враховані, однак такі слід врахувати, оскільки вони сплаченні до ухвалення судового рішення .

Враховуючи наведене, колегія приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції в частині розміру стягнутих грошових сум підлягає зміні, а саме: зменшенню в тому розмірі, який вже був сплачений відповідачем Банку, тобто з врахуванням сплачених сум - 20000,00 грн.

У зв'язку з цим підлягає зменшенню і розмір стягнутого судом першої інстанції судового збору (3654 -243,60 =3410 грн.40 коп.).

Відповідно до положень ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Правових підстав для скасування рішення суду першої інстанції та закриття провадження у справі, як цього в апеляційній скарзі просить апелянт, колегія не вбачає, тому задовольняє скаргу частково.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.3, 309 ч.1 п. 4, 316, 317,319 ЦПК України, колегія суддів, -

Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Рішення Берегівського районного суду від 17 грудня 2014 року змінити, стягнувши з ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1) на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Закарпатське обласне управління ПАТ «Державний ощадний банк України» заборгованість за кредитним договором №1021 від 05.11.2010 року у розмірі 545 519, 30 грн. (п'ятсот сорок п'ять тисяч п'ятсот дев'ятнадцять грн. 30 коп.), а також 3410,40 грн. (три тисячі чотириста десять грн. 40 коп.) судового збору.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено на протязі двадцяти днів з дня набрання ним законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий:

Судді :