ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 березня 2015 року Справа № 876/10795/14
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі :
головуючої судді Хобор Р.Б.,
суддів: Попка Я.С., Сеника Р.П.,
з участю секретаря судового засідання Мартинишина Р.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління юстиції у Тернопільській області на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 30.10.2014р. у справі № 819/2059/14-а за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, Фонду державного майна України, Міністерства фінансів України, Національного Банку України, ПАТ "Державний ощадний банк України" про визнання дій незаконними та зобов"язання вчинити певні дії,-
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 (позивач) звернувся до суду з позовом до Кабінету Міністрів України, Фонду державного майна України, Міністерства фінансів України, Національного банку України, Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (надалі - відповідачі) про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що на підставі Закону України "Про доступ до публічної інформації" 04.08.2014 він звернувся до Секретаріату Кабінету Міністрів України із запитами про надання інформації. Отримавши вказані запити, Секретаріат Кабінету Міністрів України спрямував їх для розгляду до Фонду державного майна, Національного банку України, Міністерства фінансів України та АТ "Ощадбанк", які, на думку позивача, надали відповіді не по суті запитів, що відповідно до ч.2 ст.22 Закону України "Про доступ до публічної інформації" вважається неправомірною відмовою в наданні інформації.
На підставі викладеного, позивач просить визнати незаконними відмови відповідачів у наданні інформації за запитами, а також, просить зобов'язати Кабінет Міністрів України, Національний Банк України, Міністерство фінансів України та АТ "Ощадбанк" надати відповіді на вказані запити по суті поставлених питань.
Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 30.10.2014р. позов задоволено частково. Зобов'язано Кабінет Міністрів України та Національний Банк України надати відповідь ОСОБА_1 на запити від 04 серпня 2014 року № ВСВ/1961-09-28/17-"П" та № ВСВ/1961-09-28/18-"П" в повному обсязі. Зобов'язати Кабінет Міністрів України надати відповідь ОСОБА_1 на запит від 04 серпня 2014 року №ВСВ/1961-09-28/19-"П" в повному обсязі. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що запитувана інформація надана не в повному обсязі, зокрема, не вказано, у який строк та які конкретно дії вчинено (не вчинено) Кабінетом Міністрів України та Національним банком України на виконання пунктів 2 і 3 постанови Верховної ради України від 6 березня 1992 року №2174-XII "Про введення в дію Закону України "Про приватизаційні папери"".
Не погодившись із вказаною постановою суду, її оскаржив відповідач - Кабінет Міністрів України в особі Головного управління юстиції в Тернопільській області, який покликаючись на те, що висновки суду не відповідають обставинам справи та зроблені судом з порушенням норм матеріального права, просить постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 30.10.2014р. скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування апеляційних вимог покликається на те, що Секретаріат Кабінету Міністрів України не є розпорядником інформації за запитами стосовно інформації інших державних органів України, а також щодо інформації, яка може бути отримана шляхом узагальнення, аналітичної обробки даних або яка потребує створення в інший спосіб.
Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, а постанова суду першої інстанції скасуванню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено те, що ОСОБА_1, в порядку, встановленому Законом України «Про доступ до публічної інформації», направлено до Секретаріату Кабінету Міністрів України чотири запити про надання інформації від 04 серпня 2014 року, а саме:
- № ВСВ/1961-09-28/17-"П": Чи подав Кабінет Міністрів України разом із Національним банком України до 15 квітня 1992 року Верховній Раді України пропозиції про внесення до чинних законодавчих актів України змін і доповнень, що випливають із Закону України "Про приватизаційні папери". Якщо такі пропозиції подавались, то коли, чим це підтверджується?; (а.с.11).
- № ВСВ/1961-09-28/18-"П": Чи було Кабінетом Міністрів України разом із Національним банком України в строк до 15 квітня 1992 року розроблено та затверджено порядок видачі громадянам України приватизаційних сертифікатів?; (а.с.12).
- № ВСВ/1961-09-28/19-"П": Чи було Кабінетом Міністрів України в строк до 1 травня 1992 року визначено на період приватизації порядок конвертування різних видів приватизаційних паперів, і чи було в цей же строк (до 1 травня 1992 року) розроблено коефіцієнти конверсії різних видів приватизаційних паперів і подано на затвердження Верховній Раді України?; (а.с.13).
- № ВСВ/1961-09-28/20-"П": Чи було забезпечено Кабінетом Міністрів України разом із Міністерством фінансів України, Ощадним банком України в строк до 1 червня 1992 року місцеві відділення Ощадного банку України бланками приватизаційних паперів. (а.с.14).
Опрацювавши вказані запити, Секретаріатом Кабінету Міністрів України:
- листом від 12.08.2014 за №10723/0/2-14 надіслано чотири запити на інформацію ОСОБА_1 від 04.08.2014 за № ВСВ/1961-09-28/17-"П", №ВСВ/1961-09-28/18-"П", № ВСВ/1961-09-28/19-"П", № ВСВ/1961-09-28/20-"П" до Фонду державного майна України для розгляду та надання інформації;
- листом від 13.08.2014 за № 10799/0/2-14 надіслано два запита на інформацію ОСОБА_1 від 04.08.2014 за № ВСВ/1961-09-28/17-"П" та №ВСВ/1961-09-28/18-"П" до Національного банку України для розгляду та надання інформації;
- листом від 13.08.2014 за № 10801/0/2-14 надіслано запит на інформацію ОСОБА_1 від 04.08.2014 за №ВСВ/1961-09-28/20-"П" до Міністерства фінансів України та АТ "Ощадбанк" для розгляду та надання інформації.
Про надіслання запитів ОСОБА_1 іншим особам для розгляду та надання інформації Секретаріат Кабінету Міністрів України повідомив позивача листами від 13.08.2014 №№17-14/926, 17-14/924, 17-14/918, 17-14/925. (а.с.15-21).
Відповідно до ст.1 Закону України "Про Кабінет Міністрів України", Кабінет Міністрів України (Уряд України) є вищим органом у системі органів виконавчої влади. Кабінет Міністрів України здійснює виконавчу владу безпосередньо та через міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Раду міністрів Автономної Республіки Крим та місцеві державні адміністрації, спрямовує, координує та контролює діяльність цих органів.
Відповідно до ч.3 ст.22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов'язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником.
Враховуючи викладене, а також те, що частина запитуваної інформації стосувалась діяльності інших державних органів і установ, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про відсутність ознак протиправності в діях Секретаріату Кабінету Міністрів України щодо направлення запитів позивача до Фонду державного майна України, Міністерства фінансів України, Національного банку України та Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" для розгляду та надання запитуваної інформації.
Приймаючи постанову у справі, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що на запит позивача від 04.08.2014 №ВСВ/1961-09-28/20-"П" надано повні та вичерпні відповіді Міністерством фінансів України (лист від 21.08.2014 №31-14030-10/28-315/321) та Публічним акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" (лист від 22.08.2014 №13/1-11/09/9603) /а.с.64, 67/ щодо підстав, порядку і строків введення в обіг приватизаційних майнових сертифікатів в готівковій формі та забезпечення установ Ощадного банку України бланками приватизаційних паперів. Відтак судом першої інстанції в цій частині обґрунтовано відмовлено в задоволенні позовних вимог.
Проте, суд першої інстанції вважав, що на три інші запити позивача (від 04.08.2014 №ВСВ/1961-09-28/17-"П", №ВСВ/1961-09-28/18-"П", №ВСВ/1961-09-28/19-"П") інформація надана не в повному обсязі, а тому існували підстави для зобов»язання Кабінету Міністрів України та Національного банку України надати відповіді на вказані запити в повному обсязі.
Однак, колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої з наступних міркувань.
Згідно з ст. 9 Закону України від 02 жовтня 1992 року №2657-ХІІ «Про інформацію» всі громадяни України, юридичні особи і державні органи мають право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення та зберігання відомостей, необхідних їм для реалізації ними своїх прав, свобод і законних інтересів, здійснення завдань і функцій.
Законом України «Про доступ до публічної інформації» від 13 січня 2011 року №2939-VI (далі - Закон №2939-VI) визначено порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес.
Відповідно до частини 1 статті 1 вказаного Закону публічна інформація - відображена та задокументована будь - якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом; публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
Згідно з ст. 5 Закону №2939-VІ доступ до інформації забезпечується шляхом: систематичного та оперативного оприлюднення інформації: в офіційних друкованих виданнях, на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет, на інформаційних стендах, будь-яким іншим способом, а також надання інформації за запитами на інформацію.
Згідно зі статтею 12 Закону №2939-VІ суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень; розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у статті 13 цього Закону; структурний підрозділ або відповідальна особа з питань запитів на інформацію розпорядників інформації.
Пунктом 1 частини 1 статті 13 Закону №2939-VI встановлено, що розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання.
Відповідно до частин 1 - 3 статті 19 Закону №2939-VI запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні; запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту; запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним; запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача.
Частинами 1 та 4 статті 20 Закону № 2939-VI передбачено, що розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту; у разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження; про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
Згідно із частиною 3 статті 22 Закону №2939-VI розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов'язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача; у такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником.
Апеляційним судом встановлено, що листами від 13.08.2014 №№17-14/926, 17-14/924, 17-14/918, 17-14/925 (а.с.15-21) Кабінет Міністрів України повідомив позивача про те, що розпорядниками витребуваної інформації є Фонд державного майна України, Міністерство фінансів України, Національний банк України та Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України", на адресу яких було надіслано запити позивача.
Отже, в межах своєї компетенції Секретаріат Кабінету Міністрів України опрацював запити на інформацію ОСОБА_1 від 04.08.2014 року та повідомив позивача про їх скерування за належністю.
Одночасно колегія суддів зазначає, що згідно з позовними вимогами, позивач загалом не погоджується зі змістом наданих йому відповідей, що, на переконання колегії суддів, не є підставою для зобов»язання повторно розглянути його звернення.
Крім того, апеляційний суд зазначає, що позивач до розпорядників інформації в частині, що є йому не зрозумілою не звертався, відповідних запитів до них не подавав.
З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, через що постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови, якою в задоволенні позовних вимог слід відмовити з вищевикладених мотивів.
Керуючись ст. 160 ч.3, ст.ст. 195, 196, ст. 198, ст. 202, ст. 205, ст.ст. 207, 254 КАС України, суд, -
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу Головного управління юстиції у Тернопільській області задовольнити.
Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 30.10.2014р. у справі № 819/2059/14-а скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, Фонду державного майна України, Міністерства фінансів України, Національного Банку України, ПАТ "Державний ощадний банк України" про визнання дій незаконними та зобов"язання вчинити певні дії відмовити повністю.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили.
Головуюча суддя Р.Б. Хобор
суддя Я.С. Попко
суддя Р.П. Сеник
Повний текст постанови виготовлений 18.03.2015р