СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
05 лютого 2009 року | Справа № 2-8/16008.1-2007 |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Голика В.С.,
суддів Борисової Ю.В.,
Лисенко В.А.,
за участю представників сторін:
позивача: Твердюков Євген Миколайович, довіреність від 10.12.2007, товариство з обмеженою відповідальністю "Кримські зорі"
відповідачів : не з'явились
розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Кримські зорі" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Чумаченко С.А.) від 18.09.2008 у справі №2-8/16008.1-2007
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Кримські зорі" (вул. Октябрьська, 5,Алушта,98500)
до Кримського республіканського підприємства "Сімферопольське міжрайоннебюро реєстрації та технічної інвентаризації" (вул. Некрасова, 11,Сімферополь,95000)
Алуштинської міської ради (пл. Радянська, 1,Алушта,98500)
виконавчого комітета Алуштинської міської ради (пл. Радянська, 1,Алушта,98500)
про визнання права власності
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 18 вересня 2008 року у справі №2-8/16008.1-2007 (суддя С.А. Чумаченко) у задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Кримські зорі" до Сімферопольського міжрайонного бюро реєстрації та технічної інвентаризації, Алуштинської міської ради, виконавчого комітету Алуштинської міської ради відмовлено.
При прийнятті рішення суд виходив із того, що нерухоме майно: будівля грального павільйону з мансардою, будівлі атракціону "Веселі гірки" з операторською, кафе "Ретро" з літним майданчиком вважаються самочинним будівництвом у розумінні статті 376 Цивільного кодексу України, оскільки в даному випадку мають місце порушення прав органів місцевого самоврядування - Алуштинської міської ради та її виконавчого комітету.
Не погодившись з рішенням господарського суду, товариство з обмеженою відповідальністю "Кримські зорі" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду та постановити нове, якім позов задовольнити .
Сторона посилається на те, що господарським судом при прийнятті рішення, було невірно застосовано норми матеріального та процесуального права, а саме статті 42,43 Господарського процесуального кодексу України, стаття 376 Цивільного кодексу України, а також на те, що рішення постановлено при неповному з'ясуванні обставин справи.
Так, позивач вважає, що згідно зі статтею 328 Цивільного кодексу України, право власності на майно набуто позивачем на підставах, які передбачені законом.
Доводи позивача більш детально викладені безпосередньо у апеляційній скарзі.
Розпорядженням В.о. голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 05.02.2009 року у складі судової колегії було здійснено заміну судді Сотула В.В. на суддю Борисову Ю.В.
У судове засідання, призначене на 05 лютого 2009 року, представники відповідачів не з’явилися, належним чином були повідомлені про час і місце розгляду апеляційної скарги.
Враховуючи те, що явка представників не визнавалась обов'язковою та є правом, а не обов'язком учасників судового процесу, а також те, що в матеріалах справи достатньо доказів для розгляду апеляційної скарги, судова колегія вважає можливим розглянути справу за їх відсутністю, за наявними в матеріалах справи доказами.
Розглянувши справу в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, за договором купівлі-продажу від 28 березня 2001 року, позивачем - товариством з обмеженою відповідальністю "Кримські Зорі" було придбано майно - павільйон "Гральні автомати", розташований у місті Алушта, по вулиці Паркова, 6, загальною площею 69,0 кв.м., який складається з літ "А"- основне приміщення та літ "Б"- навіс.
За договором оренди від 18.06.2002, земельна ділянка, на якому розташований спірний павільйон по вулиці Паркова, 6 у Приморському парку у місті Алушта, передана в оренду товариству з обмеженою відповідальністю "Кримські Зорі" строком до 31 березня 2007 року.
17.10.2002 року між Алуштинською міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю укладений договір оренди земельної ділянки для використання в комерційних цілях, під розміщення атракціонів крупної форми у місті Алушта, Приморський парк, на строк до 31 березня 2007 року.
04.03.2004 року Алуштинською міською радою прийнято рішення №16/16Д "Про внесення змін в рішення 10 сесії 24 скликання "Про надання ТОВ "Кримські зорі" дозволу на складення проекту відводу", а саме вирішено дозволити товариству складення проекту відводу земельної ділянки за рахунок земель загального користування міської ради під розміщення буфету з літним майданчиком "Ретро", прилеглою к кафе "Чебурашка" по вулиці Парковій у місті Алушта.
Відмова Сімферопольського МБРТІ в реєстрації права власності на нерухоме майно - будівлю грального павільйону з мансардою; будівлі атракціону "Веселі гірки" з операторською; кафе "Ретро" з літним майданчиком, стала приводом для звернення позивача з позовом до суду.
Судова колегія розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційну скаргу визнає такою, що не підлягає задоволенню.
Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права. Позов про визнання права власності є речово-правовим, вимоги якого звернені до суду, який повинен підтвердити наявність у позивача права власності на спірне майно.
Об’єктом цього позову є усунення невизначеності відносин права власності позивача щодо індивідуально визначеного майна. Підставою ж позову є обставини, які підтверджують право власності позивача на це майно. Умовами задоволення позову про визнання права власності на майно є наявність у позивача певних доказів на підтвердження в судовому порядку факту приналежності йому спірного майна на праві власності. Статтею 328 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності набувається на підставах, не заборонених законом, зокрема із правочинів, та вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Вирішуючи по суті переданий на розгляд спір, господарський суд встановив, зокрема, факт відведення заявнику земельної ділянки в користування для зазначених цілей.
Відповідно до пункту 1 статті 125 Земельного кодексу України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.
Право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами .
Судовою колегією встановлено, що вказаний акт у позивача відсутній, а отже, відсутні будь-які правові підстави для визнання права власності.
Крім того, будь-які будівельні роботи повинні проводитися виключно із дотриманням Положення про порядок надання дозволу на виробництво будівельних робіт, затвердженого наказом Держбуду України від 05.12.2000 року за № 273, яким встановлено порядок і умови надання дозволу на здійснення будівельних робіт та є обов'язковим для застосування всіма суб'єктами будівництва.
Відповідно до ч. З ст. 22 Закону України "Про основи містобудування" забу дова земельних ділянок, що надаються для містобудівних потреб, здійснюється пі сля виникнення права власності чи права користування земельною ділянкою у по рядку, передбаченому законом, та отримання дозволу на виконання будівельних робіт. Право на забудову (будівництво) виникає щодо земельних ділянок, визначе них для містобудівних потреб містобудівною документацією, місцевими правила ми забудови. Право на забудову (будівництво) полягає у можливості власника, ко ристувача земельної ділянки здійснювати на ній у порядку, встановленому зако ном, будівництво об'єктів містобудування, перебудову або знесення будинків та споруд.
Згідно ст. 18 вказаного Закону будівництво об'єктів містобудування незале жно від форм власності здійснюється з дозволу відповідних рад. Це право ради можуть делегувати відповідним виконавчим органам.
Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого май на, не набуває права власності на нього.
Суд першої інстанції, обгрунтовано врахував, що земельну ділянку надано позива чу в оренду для розміщення атракціону "Веселі гірки", кафе "Чебурашка" та павільйону "Гральні автомати", під розміщення атракціонів крупної форми а також що об'єкт нерухо мості було збудовано без будь якого дозволу, проекту.
Крім того, згідно із частиною 3 статті 18 Закону України "Про основи містобудування" від 16.11.1992 № 2780-12, закінчені будівництвом об'єкти підлягають прийняттю в експлуатацію в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Експлуатація не прийнятих у встановленому законодавством порядку об'єктів забороняється.
Відповідно до статті 376 Цивільного кодексу України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Відповідно до роз’яснень, викладених у пунктах 1, 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 року № 11 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Керуючись статтями 101, 103 (пункт 1), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Кримські зорі" залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 18.09.2008 року у справі № 2-8/16008.1-2007 залишити без змін.
Головуючий суддя В.С. Голик
Судді Ю.В. Борисова
В.А. Лисенко
З оригіналом згідно
Помічник судді М.Є. Пекарнікова