УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2015 р. Справа № 876/213/15

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Шинкар Т.І.,

суддів Ільчишин Н.В., Пліша М.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м.Луцьку Волинської області на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2014 року про залишення позовної заяви без розгляду в частині позовних вимог у справі №803/2343/14 за позовом Управління Пенсійного фонду України в м.Луцьку Волинської області до Відкритого акціонерного товариства «Луцький м'ясокомбінат» про стягнення заборгованості з відшкодування витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, -

В С Т А Н О В И В:

14.11.2014р. Управління Пенсійного фонду України в м.Луцьку Волинської області (далі - Управління) звернулося в суд з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Луцький м'ясокомбінат» (далі - Товариство), просило стягнути з відповідача заборгованість по збору на суми фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за січень-червень 2014 року в сумі 22 036,68 грн.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 28.11.2014р. позовну заяву Управління в частині позовних вимог про стягнення фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з січня 2014 року по квітень 2014 року включно у розмірі 14 691,12 грн. залишено без розгляду з покликанням на ст.99 та ст.100 КАС України.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, Управління подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 28.11.2014р. в частині залишення без розгляду позовних вимог і направити справу в цій частині для продовження розгляду до суду першої інстанції. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що строки позовної давності щодо стягнення заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до пп. «б»-«з» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за січень-червень 2014 року в сумі 22 036,68 грн. з відповідача в користь Управління не застосовуються. Згідно з п.2 ст.106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки визначені цим Законом, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (недоїмкою). Строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується. Таким чином, висновки суду першої інстанції про застосування шестимісячного строку позовної давності є помилковими.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання апеляційного суду не з'явилися, хоча належним чином повідомленні про місце та час розгляду справи, а тому на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи, доводи апеляційної скарги колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції, що ВАТ «Луцький м'ясокомбінат» є юридичною особою, перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в м.Луцьку як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування і сплачує його в порядку та розмірах, визначених ст.3-5 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування».

Заборгованість ВАТ «Луцький м'ясокомбінат» по відшкодуванню витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за січень-червень 2014 року, відповідно до довідки-розрахунку заборгованості, складає 22 036,68 грн.(а.с.6). Вказана сума не сплачена на час звернення з позовною заявою.

Залишаючи позовну заяву без розгляду в частині позовних вимог про стягнення фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з січня 2014 року по квітень 2014 року включно у розмірі 14 691,12 грн., суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущено встановлений ч. 2 ст. 99 КАС України шестимісячний строк звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

Колегія суддів не погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення передбачених законом вимог.

Спірні правовідносини виникли з приводу відшкодування ВАТ «Луцький м'ясокомбінат» витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за січень-червень 2014 року, а, відтак, врегульовані Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затверджена Постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1 (далі - Інструкція № 21-1), яка розроблена відповідно до Законів України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування».

Так, принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, а також регулювання порядку формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, визначається положеннями Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Статтею 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. № 1058-IV визначено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.

Пунктом 2 розділу XV Прикінцеві положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зокрема, передбачено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення». У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій.

На момент набрання чинності Законом № 1058-IV порядок відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій був врегульований Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26 червня 1997 року №400/97-ВР, який визначав порядок справляння та використання збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, відповідно до пункту 1 статті 1 якого, платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є: суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.

Відповідно до частини 1 статті 3, абзацу 2 пункту 1 статті 4 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», платники збору сплачують до Пенсійного фонду України збір у порядку, визначеному законодавством України; на обов'язкове державне пенсійне страхування встановлюються ставки збору у таких розмірах: 100 відсотків від об'єкта оподаткування, визначеного абзацом четвертим пункту 1 статті 2 цього Закону.

Абзацом четвертим пункту 1 статті 2 даного Закону встановлено, що для платників цього збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 Закону, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б»-«з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до досягнення працівниками пенсійного віку.

Процедуру добровільної участі осіб у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, стягнення заборгованості зі сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій та інших платежів до бюджету Пенсійного фонду України, нарахування і сплати фінансових санкцій та пені, а також відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах визначено Інструкцією № 21-1.

Розділ 6 Інструкції № 21-1 визначає порядок відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Відповідно до пункту 6.1 Інструкції №21-1 відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до частини другої Прикінцевих положень Закону України № 1058-IV.

Згідно з пунктом 6.8 Інструкції №21-1 підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Відшкодування сум і фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, здійснюється підприємством на рахунки органу Пенсійного фонду за місцем його реєстрації.

Таким чином, розрахунки Управління фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, які з моменту отримання є узгодженими і обов'язковими для виконання, оскільки такі розрахунки відповідач не оскаржив, а тому є обов'язковими для виконання, тобто підлягають сплаті.

Слід зауважити, що Пенсійний фонд вчасно і в повному обсязі виплачує пільгові пенсії і тому обов'язок підприємств - вчасно розрахуватися з Пенсійним фондом та не збільшувати борг. Адже від повної та своєчасної сплати внесків залежить наповнення бюджету Пенсійного фонду України, що прямо пов'язане із виплатами пенсій особам, які мають право на пенсійне забезпечення та дотримання їх конституційного права на соціальний захист.

Враховуючи те, що інших джерел на фінансування зазначених пенсій у бюджеті Пенсійного фонду не передбачено, у разі, якщо підприємство до 25-го числа відповідного місяця не вносить суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, з 26-го числа цього ж місяця в уповноваженого органу Пенсійного фонду України виникає право на стягнення цих витрат з підприємства. Розмір такого відшкодування визначається у відповідних розрахунках до 20 січня поточного року, або протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій.

У відповідності з ч.15 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.

Разом з тим, ч. 15 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не містить в собі посилань на те, що строки давності не застосовується з разі стягнення недоїмки виключно по сплаті страхових внесків.

Системний аналіз законодавчих положень, дозволяє колегії суддів дійти висновку, що сплата страхових внесків, витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, належать до платежів однієї категорії, облік надходження яких здійснює Пенсійний фонд, а тому до таких застосовується єдиний порядок стягнення.

Верховний Суд України щодо поданого у серпні 2009 року позову управління ПФУ про стягнення з Підприємства заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період жовтень - грудень 2008 року та січень - липень 2009 року в сумі 90 079,08 грн., призначених за списком №2 відповідно до пунктів «б» - «з» статті 13 Закону №1788, в Постанові від 30 травня 2011 року у справі №21-103а11 погодився з постановою Вищого адміністративного суду України, якою позов Управління задоволено та зазначив, що відповідно до ч. 6 ст. 106 Закону України від 9 липня 2003 року №1058 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» недоїмка зі сплати страхових внесків не підлягає списанню, крім випадків повної ліквідації юридичної особи. До дати внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи підприємство не звільнено від покладених на нього відповідно до зазначеного Закону обов'язків щодо відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій його працівникам. Частина 6 статті 106 Закону України від 9 липня 2003 року №1058 втратила чинність на підставі Закону №2464, частина 7 статті 25 якого містить ті самі положення що і частина 6 статті 106 Закону №1058.

Таким чином, з урахуванням того, що порядок стягнення недоїмки зі сплати страхових внесків застосовується також для відшкодування витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, підстав для застосування судом наслідків порушення строків звернення до адміністративного суду, передбачених ст. ст. 99, 100 КАС України в даному випадку не вбачається.

Враховуючи вказане, колегія суддів вважає помилковими висновок суду першої інстанції щодо залишення без розгляду позовних вимог в частині стягнення фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за січень-квітень 2014 року у зв'язку з пропуском шестимісячного строку звернення до адміністративного суду, встановленого ст.99 КАС України.

Згідно п.3 ч.1 ст.199 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до переконання, що приймаючи ухвалу про залишення позовної заяви в частині позовних вимог без розгляду, судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, що є наслідком задоволення апеляційної скарги, скасування оскаржуваної ухвали як такої, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направленню справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 99, 160, 195, 197, 199, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м.Луцьку Волинської області задовольнити.

Ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2014 року про залишення позовної заяви без розгляду в частині позовних вимог у справі №803/2343/14 скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення, є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Т.І. Шинкар

Судді Н.В. Ільчишин

М.А.Пліш