УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 березня 2015 року Справа № 876/11378/14
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Шинкар Т.І.,
суддів Ільчишин Н.В.,
Пліша М.А.,
з участю секретаря судового засідання Малетич М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівська ізоляція» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2014 року у справі №813/6188/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівська ізоляція» до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області правонаступником якого є Державна податкова інспекція у Сихівському районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-
В С Т А Н О В И В:
09.09.2014р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Львівська ізоляція» (далі - Товариство) звернулось в суд з позовом до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі - ДПІ), правонаступником якого є Державна податкова інспекція у Сихівському районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській області, просило скасувати податкове повідомлення-рішення від 07.05.2014р. № 0001392201, яким Товариству збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 31 164,00 грн., та податкове повідомлення-рішення від 21.07.2014рю № 002052201, яким Товариству збільшено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 33 873,75 грн., в тому числі 6 774,75 грн. штрафних (фінансових) санкцій.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 30.10.2014р. у задоволенні позову відмовлено. Стягнуто з Товариства з на користь Державного бюджету України решту суми судового збору в сумі 1 644,30грн.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Товариство подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30.10.2014р. та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що при прийняті рішення судом першої інстанції не досліджено подані Товариством на підтвердження здійснення факту поставки товару вантажно-митні декларації, міжнародні товаро-транспортні накладні, картки рахунку, оборотно-сальдові відомості. Здійсненні Товариством поставки товару не були предметом перевірок ДПІ у м.Херсоні стосовно ПП «Алексгрупп», висновками яких керувався суд першої інстанції при прийнятті рішення. Подані Товариством документи підтверджують здійснення господарських операцій з ПП «Алексгрупп» як звичайним контрагентом, який діє у межах правового поля України. Крім того, судом першої інстанції не взято до уваги пояснення директора Товариства та заступника директора Товариства, які безпосередньо отримували товар і підписали видаткові накладні. Також не досліджено чи необхідні складські приміщення, транспортні засоби, висококваліфікований персонал при поставці трьох партій труб стальних, бувших у використанні.
На адресу суду апеляційної інстанції сторонами подано заяви, в яких зазначено прохання про закриття провадження у справі у зв'язку з досягненням податкового компромісу відповідно до положень підрозділу 9-2 «Особливості уточнення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість під час застосування податкового компромісу» розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, про що подано відповідне рішення ДПІ та платіжні доручення про сплату 5 відсотків суми заниженого податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість.
В судовому засіданні представники сторін заяви підтримали.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи, доводи апеляційної скарги, заяви сторін, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з наступних підстав, задовольнивши заяви.
Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при здійсненні фінансово-господарських відносин з ПП «Алексгрупп» за період з 22.03.2010р. по 01.01.2013р, за наслідком якої встановлено порушення п.44.1 ст.44, п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України (надалі - ПУ України), що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 31 164,00 грн за 3-й квартал 2011 року та п.198.1, п.198.2, п.198.3, п198.6 ст.198 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість (далі-ПДВ), що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 27 099,00 грн, в тому числі за липень 2011 року в сумі 9 642,00 грн, за серпень 2011 року в сумі 8 333,00 грн, за вересень 2011 року в сумі 9 124,00, що викладено в акті перевірки №349 13-50-22-01-17/22360905 від 15.04.2014р.
На підставі Акта та за наслідком апеляційного узгодження ДПІ винесено податкові повідомлення-рішення: №0001392201 від 07.05.2014р., згідно з яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств за основним платежем на суму 31 164,00 грн, та від 21.07.2014р. №002052201 за платежем податок на додану вартість на суму 33 873,75 грн, в тому числі 6 774,75 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), не погоджуючись з якими позивач оскаржив такі в судовому порядку.
Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції колегія суддів виходить з наступного.
Згідно пункту 138.2. статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Згідно підпункту 139.1.9. пункту 139.1 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, а саме: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Відповідно до пункту 198.1. статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Пунктом 198.6. статті 198 Податкового кодексу встановлено заборону віднесення до податкового кредиту сум податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, які не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV), яка кореспондує п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Судом першої інстанції встановлено, що 11.07.2011р. між ТзОВ «Львівська ізоляція» (надалі - Покупець) та ПП «Алексгрупп» (надалі - Постачальник) укладено договір поставки №78 (надалі - Договір), відповідно до п.1 якого Постачальник зобов'язується поставити Покупцеві труби сталеві спіралешовні і прямо шовні, ззовні та всередині очищені від іржі та ізоляції, довжиною 9-13 мм в кількості 15,76 т за ціною 3670,00 грн за 1 т з ПДВ. На підтвердження виконання умов Договору ПП «Алексгрупп» надало Товариству видаткові та податкові накладні на загальну суму 162 592,34 грн, в тому числі ПДВ - 27 098,72 грн та докази подальшої реалізації товару.
Проте, судом також встановлено, що перевірка Товариства проводилась в межах постанови від 15.02.2014р. старшого слідчого УМВС України у Херсонській області старшого лейтенанта міліції Боляновського Д.І. в межах кримінального провадження №12013230240000141 за ч.2 ст.205 КК України за фактом фіктивного підприємництва шляхом придбання посадовою особою ПП «Алексгрупп» Кулаковим С.А. ряду суб'єктів господарської діяльності з метою прикриття незаконної діяльності, пов'язаної із переведенням безготівкових грошових коштів у готівку, не маючи при цьому намірів здійснювати законну господарську діяльність.
При проведенні перевірки Товариства ДПІ також використано акти податкових перевірок, якими не встановлено місцезнаходження ПП «Алексгрупп», а також відсутність офісних, складських або інших приміщень, які б належали ПП «Алексгрупп», відсутність відповідного персоналу, транспортних засобів, матеріальних ресурсів, при значних обсягах купівлі та реалізації товарів (робіт, послуг).
Позивачем, в свою чергу, не надано достатніх та належних доказів, які б спростовували вказані вище висновки ДПІ у м. Херсоні та пояснення свідка у досудовому розслідуванні - директора ПП «Алексгруп» стосовно неможливості фактичного здійснення ПП «Алексгруп» господарських операцій, а представлені документи (видаткові накладні) формально відповідають вимогам, встановленим Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» до первинних документів, які з урахуванням усіх обставин справи, не підтверджують фактичність здійснення господарських операцій з контрагентами.
У відповідності до правової позиції Верховного Суду України, викладеною в постанові від 21.01.2011 у справі за позовом ТОВ «СІБ» до ДПІ у Жовтневому районі м.Луганська про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, неналежним чином оформлена (підписана не уповноваженою особою) податкова накладна не може бути підставою для нарахування податкового кредиту за наявності фактів, що ставлять під сумнів реальність наданої послуги, що є наслідком вважати, що виписані посадовою особою ПП «Алексгруп» податкові накладні не може бути підставою для нарахування податкового кредиту та формування валових витрат.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість податкової вигоди одержаної Товариством за дослідженими судом господарськими операціями, що є наслідком оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 07.05.2014р. №0001392201 та від 21.07.2014р. №002052201, винесені податковим органом, вважати правомірними.
З врахуванням вимог ст.94 КАС України, сплати судового збору у відповідності до вимог ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» (182,70 грн тобто 10% розміру ставки судового збору), відмови у задоволенні позову, вірним є висновок суду про стягнення з Товариства до Державного бюджету України з врахуванням вимог ч.2 ст. 4 Закону, решти суми судового збору в розмірі 1 644,30 грн.
Згідно з положенням ст. 194 КАС України позивач може відмовитися від адміністративного позову, а сторони можуть примиритися у будь-який час до закінчення апеляційного розгляду. У разі відмови від адміністративного позову або примирення сторін суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу відповідно до вимог статей 112 і 113 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 112 КАС України позивач може відмовитися від адміністративного позову повністю або частково, а відповідач - визнати адміністративний позов повністю або частково. Відмова від адміністративного позову чи визнання адміністративного позову під час підготовчого провадження мають бути викладені в адресованій суду письмовій заяві, яка приєднується до справи. Про прийняття відмови від адміністративного позову суд постановляє ухвалу, якою закриває провадження у справі.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 157 КАС України суд закриває провадження у справі якщо сторони досягли примирення.
Частиною 2 ст. 203 КАС України встановлено, що якщо судом першої інстанції ухвалено законне та обґрунтоване судове рішення, а обставини, які стали підставою для закриття провадження у справі, виникли після його ухвалення, суд апеляційної інстанції визнає таке рішення нечинним і закриває провадження у справі.
Колегією суддів встановлено, що 20.01.2015р. Товариство звернулося до ДПІ із заявою про намір досягнення податкового компромісу як режиму звільнення від юридичної відповідальності платників податків та/або їх посадових (службових) осіб за заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість за будь-які податкові періоди до 1 квітня 2014 року з урахуванням строків давності, встановлених статтею 102 цього Кодексу.
Згідно п.2 підрозділу 9-2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, сума заниженого податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість сплачується в розмірі 5 відсотків такої суми. При цьому 95 відсотків суми заниженого податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість вважаються погашеними, штрафні санкції не застосовуються, пеня не нараховується.
В силу п.7 підрозділу 9-2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, процедура податкового компромісу, встановлена цим підрозділом, поширюється також на неузгоджені суми податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, визначені у податкових повідомленнях-рішеннях, щодо яких триває процедура судового та/або адміністративного оскарження, а також на випадки, коли платник податків отримав податкове повідомлення-рішення, за яким податкові зобов'язання не узгоджені відповідно до норм цього Кодексу. Досягнення податкового компромісу у такому разі здійснюється за заявою платника податків у письмовій формі до контролюючого органу про намір досягнення податкового компромісу. У таких випадках днем узгодження платником податків податкових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні, є день подання такої заяви до відповідного контролюючого органу. У разі несплати платником податків такого податкового зобов'язання у сумі, визначеній пунктом 2 цього підрозділу, таке податкове зобов'язання вважається неузгодженим.
Згідно п.8 підрозділу 9-2 Розділу XX «Перехідних положень» ПК України, податковий компроміс вважається досягнутим після сплати платником податків узгоджених сум податкових зобов'язань.
Відповідно до пункту 11-2 розділу VIII «Прикінцевих та перехідних положень» КАС України, підставою для примирення сторін на будь-якій стадії процесу є досягнення податкового компромісу щодо сплати податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств, відповідно до підрозділу 9.2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України.
30.01.2015р. за наслідком розгляду заяви, сплати 5 відсотків суми заниженого податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та ПДВ платіжними дорученнями №113 та №114 від 29.01.2015р., податковим органом прийнято Рішення про погодження застосування податкового компромісу відповідно до підрозділу 9-2 «Особливості уточнення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість під час застосування податкового компромісу» розділу XX «Перехідні положення» ПК України.
На підставі вищевикладеного та враховуючи те, що Товариством сплачено суму податкового зобов'язання, що визначено податковими повідомленнями-рішеннями від 07.05.2014р. №0001392201 та від 21.07.2014 року №002052201 у розмірах, встановлених законодавством, прийняттям 30.01.2015р. податковим органом Рішення про погодження застосування податкового компромісу, подання сторонами заяв про закриття провадження у справі у зв'язку з примиренням внаслідок досягнення податкового компромісу, колегія суддів суду апеляційної інстанції з врахуванням ч.3 ст.51 КАС України, п.3 ч.1 ст.157 КАС України, пункту 11-2 розділу VIII «Прикінцевих та перехідних положень» КАС України вважає, що такі заяви підлягають до задоволення, що є наслідком визнання рішення суду першої інстанції нечинним та закриття провадження у справі у зв'язку з примиренням сторін внаслідок досягнення податкового компромісу.
Керуючись ст. ст. 157, 160, 195, 197, 198, 203, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівська ізоляція» задовольнити частково.
Заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівська ізоляція» та Державної податкової інспекції у Сихівському районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській області про закриття провадження у справі у зв'язку з примиренням сторін внаслідок досягнення податкового компромісу - задовольнити.
Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2014 року у справі №813/6188/14 визнати нечинною та провадження у справі закрити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя Т.І. Шинкар
Судді Н.В. Ільчишин
М.А.Пліш
Повний текст Ухвали виготовлено 18.03.2015р.