УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 березня 2015 р. Справа № 876/1271/15
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Шинкар Т.І.,
суддів Ільчишин Н.В., Пліша М.А.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Любешівському районі Волинської області на постанову Любешівського районного суду від 23 грудня 2014 року у справі №162/1459/14-а за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Любешівському районі Волинської області про визнання дій відповідача протиправними, -
В С Т А Н О В И В:
01.12.2014р. ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Любешівському районі Волинської області (далі - Управління), просив визнати дії відповідача щодо не нарахування та невиплати додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 25% мінімальної пенсії за віком згідно ст.51 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», за період в межах строку позовної давності по 2 серпня 2014 року включно протиправними, зобов'язати Управління нарахувати додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 25% мінімальної пенсії за віком згідно ст.51 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», за період в межах строку позовної давності по 2 серпня 2014 року включно з урахуванням фактично виплачених коштів; стягнути з відповідача нараховану але невиплачену додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 25% мінімальної пенсії за віком згідно ст.51 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», за період в межах строку позовної давності по 2 серпня 2014 року включно з урахуванням фактично виплачених сум.
Постановою Любешівського районного суду Волинської області від 23.12.2014р., прийнятою в порядку скороченого провадження, позов задоволено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Управління подало апеляційну скаргу, просить скасувати постанову Любешівського районного суду Волинської області від 23.12.2014р. та відмовити позивачу в заявлених позовних вимогах повністю. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що Кабінету Міністрів України надано право встановлювати розміри соціальних виплат та здійснювати видатки на реалізацію положень Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в межах асигнувань, затверджених Верховною Радою України в Законі України «Про місцевий бюджет» на відповідний рік. Позивач отримує спірні виплати у розмірах визначних з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2014р. №112 із врахуванням змін внесених постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2014р. №112. Управління не може вийти за межі бюджетних призначень.
Враховуючи те, що постанова суду першої інстанції прийнята в порядку скороченого провадження, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 197 КАС України розгляд даної справи судом апеляційної інстанції здійснюється в порядку письмового провадження, за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні в справі матеріали та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, на основі наявних у справі доказів, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін з наступних підстав.
Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Любешівському районі Волинської області як працюючий пенсіонер, отримує пенсію по віку згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до Посвідчення НОМЕР_1, позивач є потерпілим внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 3 (а.с.5), постійно проживає в смт. Любешів Любешівського району Волинської області, що підтверджується доданою до позовної заяви копією паспорта (а.с.6).
Пенсійні виплати ОСОБА_1 як особі, яка постраждала від Чорнобильської катастрофи, Управлінням нараховано у розмірах, визначених Постановою Кабінету Міністрів України № 1210 від 23 листопада 2011 року «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з врахуванням змін внесених постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2014р. №112.
Протиправна бездіяльність відповідача щодо не проведення перерахунку та виплати додаткової пенсії та підвищення до пенсії стала підставою звернення до суду за захистом порушених прав.
Перевіряючи законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначено Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991р. №796-XII (далі - Закон № 796-XII) (в редакції, що діяла на момент звернення до суду).
Відповідно до положень ст.14 Закону № 796-XII до 3 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи віднесено громадян, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років.
Згідно з п.3 ч.2 ст.2 Закону № 796-XII зона гарантованого добровільного відселення - це територія з щільністю забруднення ґрунту понад доаварійний рівень ізотопами цезію від 5,0 до 15,0 Кі/км2, або стронцію від 0,15 до 3,0 Кі/км2, або плутонію від 0,01 до 0,1 Кі/км2, де розрахункова ефективна еквівалентна доза опромінення людини з урахуванням коефіцієнтів міграції радіонуклідів у рослини та інших факторів може перевищити 1,0 мЗв (0,1 бер) за рік понад дозу, яку вона одержувала у доаварійний період
Перелік населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення, затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.1991р. №106 «Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» та «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи».
Наявною в матеріалах справи копією паспорта ОСОБА_1 підтверджено, що місцем проживання позивача є смт.Любешів Любешівського району Волинської області (а.с.6).
Відповідно до затвердженого вказаною Постановою №106 Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок чорнобильської катастрофи смт.Любешів, Любешівського району, Волинської області віднесено до зони гарантованого добровільного відселення.
Згідно з ч.2 ст.51 Закону № 796-XII особам, віднесеним до категорії 3, додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається у розмірі 25 процентів мінімальної пенсії за віком.
Як вбачається з матеріалів справи, розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю виплачувалась у розмірах встановлених Постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011р. №1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», якою затверджено Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, якою встановлено розрахункові величини, з яких проводиться розрахунок пенсій, проте такі не відповідають розрахунковим величинам, визначеним Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Пунктом 13 Постанови Кабінету Міністрів України №1210 встановлено, що щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, що належать до категорії 3 виплачується у розмірі - 113,88 гривні.
Згідно з положеннями ч.4 ст.9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що при визначенні розміру додаткової пенсій позивачеві застосуванню підлягає ст.51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не постанова Кабінету Міністрів України, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.
Також колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що Управлінням не враховано, що Кабінету Міністрів України надавалось право встановлювати порядок та розмір пенсійних виплат, передбачених ст.51 Закону України №796-XII протягом 2011-2013 років, виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України, відповідно до положень Законів України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» від 23.12.2010р. № 2857-VI, «Про Державний бюджет України на 2012 рік» від 22.12.2011р. № 4282-VI, «Про Державний бюджет України на 2013 рік» від 06.12.2012р. № 5515-VI відповідно. Рішенням Конституційного Суду України № 20-рп/2011 від 26 грудня 2011 року таку законодавчу практику визнано такою, що відповідає Конституції України.
Однак, Законом України «Про Державний бюджет на 2014 рік» від 16.01.2014р. №719-VII такої норми не передбачено.
Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» від 31.07.2014р. № 1622-VII Прикінцеві положення Закону України №719-VII доповнено п.67 яким встановлено, зокрема, що норми і положення статті 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на 2014 рік. Вказаний Закон України набирав чинності з дня, наступного за днем його опублікування, тобто з 03.08.2014р.
Таким чином, в період з 01.01.2014р. по 02.08.2014р. при нарахуванні та виплаті додаткової пенсії у відповідності до ст.51 Закону №796-XII застосуванню підлягають положення вказаних статей, а не підзаконні нормативно-правові акти, якими керувалось Управління.
Вихідним критерієм розрахунку державної та додаткової пенсій виступає мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно з частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлюється в розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
При цьому, положення ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на переконання колегії суддів не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого крім передбаченого ч.1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком. Іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
Така правова позиція щодо застосування наведених норм права у спорах цієї категорії висловлена Верховним Судом України, зокрема, у постановах від 24 березня та 16 вересня 2009 року (№№ 21-2112во08, 21-1293во09 відповідно), 24 жовтня 2011 року (№ 21-28а11), 23 квітня 2012 року (№ 21-239а11).
Враховуючи вказане, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції що відповідач зобов'язаний був нарахувати та виплатити позивачу додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, як особі, постраждалій внаслідок Чорнобильської катастрофи 3 категорії, відповідно до ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком, відповідно до ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а тому врахувавши дату звернення з даним позовом до суду - 01.12.2014р. та застосувавши вимоги ст.99 та ст.100 КАС України, до задоволення підлягають вимоги з 02.06.2014р. по 02.08.2014р.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги в спосіб, визначений ст.162 КАС України. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст. 160, 183-2, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Любешівському районі Волинської області залишити без задоволення, а постанову Любешівського районного суду від 23 грудня 2014 року у справі №162/1459/14-а - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.
Ухвала остаточна і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Т.І. Шинкар
Судді Н.В. Ільчишин
М.А.Пліш