УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 березня 2015 р. Справа № 876/1313/15
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Шинкар Т.І.,
суддів Ільчишин Н.В., Пліша М.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м.Калуші та Калуському районі Івано-Франківської області на постанову Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 12 січня 2015 року у справі №345/5397/14-а за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України у м.Калуші та Калуському районі про визнання дій неправомірними, -
В С Т А Н О В И В:
26.12.2014р. ОСОБА_2 звернулась в суд з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м.Калуші та Калуському районі Івано-Франківської області (далі - Управління), просила визнати дії Управління неправомірними щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії, зобов'язати Управління провести перерахунок пенсії з 28.03.2014р. та включити до заробітку, з якого визначалась пенсія суми матеріальної допомоги на оздоровлення, на вирішення соціально-побутових питань та індексації заробітної плати, які виплачувались на протязі 2013р.-2014р. та на які нараховувався та сплачувався єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 12.01.2015р. позовну заяву в частині вимог про перерахунок пенсії за період часу з 28 березня 2014 року по 25 червня 2014 року включно залишено без розгляду.
Постановою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 12.01.2015р. позов задоволено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Управління подало апеляційну скаргу, просить постанову Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 12.01.2015р. скасувати та постановити нове рішення, яким у задоволенні позові відмовити. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що матеріальна допомога на оздоровлення носить разовий характер та не є складовою частиною заробітної плати у розумінні ч.2 ст.33 Закону України «Про державну службу», а сам факт утримання із суми допомоги на оздоровлення збору на обов'язкове державне пенсійне страхування не є підставою для включення її до складу заробітної плати державного службовця та врахування при обчисленні розміру пенсії державного службовця. Такі виплати як матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, допомога на оздоровлення, індексація грошових доходів населення не включається до заробітної державного службовця при обчисленні пенсії. Отже, Управління не має законних підстав для проведення перерахунку призначеної позивачу пенсії.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання апеляційного суду не з'явилися, хоча належним чином повідомленні про місце та час розгляду справи, а тому на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін з наступних підстав.
Зі змісту ч.3 ст.23 Загальної Декларації прав людини, п.4 ч.1 Європейської Соціальної хартії та ч.3 ст.46 Конституції України випливає, що кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 з 28.03.2014р. перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в м.Калуші та Калуському районі Івано-Франківської області та отримує пенсію по віку відповідно до Закону України «Про державну службу».
05.12.2014р. позивач звернувся до Управління із заявою про проведення перерахунку призначеної пенсії із врахуванням до заробітку для обчислення пенсії сум виплаченої матеріальної допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, а також суми щомісячної індексації заробітної плати.
Листом Управління від 10.12.2014р. ОСОБА_2 повідомлено, що такі виплати як матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, допомога на оздоровлення, індексація грошових доходів населення не включаються до заробітної плати державного службовця при обчисленні пенсії (а.с.6).
Вказане стало підставою для звернення ОСОБА_2 із позовом до суду.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваної постанови суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Частиною першою статті 1 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995р. №108/95-ВР встановлено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Статтею 2 цього Закону визначено структуру заробітної плати, до якої входить: основна та додаткова заробітна плата, а також заохочувальні та компенсаційні виплати.
Додаткова заробітна плата - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.
До інші заохочувальних та компенсаційних виплат належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Відповідно до п.п.2.3.3. п.2.3 Розділу 2 «Фонд оплати праці» Інструкції зі статистики заробітної плати матеріальна допомога, що має систематичний характер, надана всім або більшості працівників належить до інших заохочувальних та компенсаційних виплат.
Частиною другою статті 33 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993р. №3723-XII передбачено, що заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок.
Згідно статті 37 Закону України «Про державну службу», в редакції, що діяла на час звернення про призначення пенсії, пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Відповідно до ч.2 ст.37-1 вказаного Закону України перерахунок пенсії здійснюється, виходячи із сум заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування працюючого державного службовця відповідної посади та рангу на момент виникнення права на перерахунок пенсії.
Аналіз наведених положень дає підстави колегії суддів для висновку, що матеріальна допомога на оздоровлення та на вирішення соціально-побутових питань, входять до системи оплати праці державного службовця.
Згідно ст. 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991р. №1282-XII, індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Об'єктом індексації грошових доходів населення є оплата праці (грошове забезпечення) як грошовий дохід громадян, одержаний ними в гривнях на території України і який не має разового характеру (частина перша статті 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», пункт 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078).
Суми виплат, пов'язаних з індексацією заробітної плати працівників, входять до складу фонду додаткової заробітної плати, згідно з підпунктом 2.2.7 пункту 2.2 Інструкції зі статистики заробітної плати.
Таким чином, індексація є складовою частиною заробітної плати, оскільки є додатковою заробітною платою та грошовим доходом населення, який згідно ст.66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991р. № 1788-XII враховуються при обчисленні пенсій.
Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. №1058-IV не містить визначення заробітної плати, на підставі якої здійснюється розрахунок пенсії, однак із змісту статті 40 цього Закону вбачається, що з середньої заробітної плати (доходу) повинні бути сплачені страхові внески.
Відповідно до ч.1 ст.66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).
Стаття 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначає виплати (доходи), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії. Так, зокрема до такого доходу (заробітної плати) враховуються: суми виплат, отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески; суми виплат, отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.
За змістом наведених норм отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати. Таким чином, допомога на оздоровлення, матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань та індексація входять до системи оплати праці державного службовця.
Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом України у постановах від 14.05.2013р. в справі № 21-125а13 та 28.05.2013р. у справі №21-97а13, які з врахуванням вимог ст.244-2 КАС України є обов'язковими для врахування судами при розгляді справ у подібних правовідносинах.
Наявною в матеріалах справи Довідкою про складові заробітної плати від 04.12.2014р., виданою Управлінням Пенсійного фонду України в м.Калуші та Калуському районі Івано-Франківської області, підтверджено, що ОСОБА_2 за період з 01.03.2012р. по 28.02.2014р. отримувала матеріальну допомогу та індексацію. На всі виплати, включені в довідку, нараховано внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а з 01.01.2011р. - єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (а.с.8).
Враховуючи вказане, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції щодо безпідставності неврахування Управлінням Пенсійного фонду України в м.Калуші та Калуському районі сум матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань та індексації заробітної плати як складової заробітної плати, а тому врахувавши дату звернення з даним позовом до суду - 26.12.2014р. та застосувавши вимоги ст.99 та ст.100 КАС України, до задоволення підлягають вимоги з 26.06.2014р.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м.Калуші та Калуському районі Івано-Франківської області залишити без задоволення, а постанову Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 12 січня 2015 року у справі №345/5397/14-а - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя Т.І. Шинкар
Судді Н.В. Ільчишин
М.А.Пліш