ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" березня 2015 р. Справа № 908/4247/14

колегія суддів у складі:

головуючий суддя Шепітько І.І., суддя Бондаренко В.П., суддя Медуниця О.Є.

при секретарі Новиковій Ю.В.

за участю представників:

позивача - Єфременко О.О. за дорученням № 14-88 від 18.04.2014 року

відповідача - Нікітенко М.О. за дорученням № 17/247 від 18.03.2015 року, Харитонова М.І. за дорученням № 17/10 від 11.02.2013 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. № 1274 З/1-32) на рішення господарського суду Запорізької області від 29 січня 2015 року у справі

за позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ

до Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь», м. Краматорськ, Донецька обл.

про стягнення 50674818,17 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 29 січня 2015 року (суддя Попова І.А.) позов задоволено частково. В частині позовних вимог про стягнення основного боргу в сумі 41922021 грн. 40 коп. провадження по справі припинити. Стягнуто з ПАТ "Енергомашспецсталь" на користь ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 795692 грн. 95 коп. пені, 1865411 грн. 14 коп. втрат від інфляції грошових коштів, 264245 грн. 59 коп. річних процентів, 1957270 грн. 75 коп. штрафу, 71475 грн. 24 коп. судового збору. В іншій частині позову відмовлено (а.с.110-113).

Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Запорізької області від 29 січня 2015 року скасувати в частині зменшення розміру пені на 837647,06 грн. та зменшення розміру штрафу на 1957270,75 грн. та прийняти в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити. В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається на те, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального права. Вказує на те, що господарським судом першої інстанції при зменшенні розміру стягуємої пені не з'ясовувалось, чи були заподіяні позивачу збитки неналежним виконанням відповідачем зобов'язань та не оцінено їх розмір (а.с.121-128).

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу зазначив, що оскаржене рішення прийняте при повному та всебічному з'ясуванні обставин справи, воно є обґрунтованим і відповідає як фактичним обставинам, так і вимогам чинного законодавства, просить рішення господарського суду Запорізької області від 29 січня 2015 року залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення. Вказує на те, що господарський суд обґрунтовано зменшив розмір штрафу та пені на 50%, оскільки м. Краматорськ Донецької області входило до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, що значною мірою утруднювало діяльність підприємства. Крім того, судом прийнятий до уваги факт повної оплати основного боргу за спожитий природній газ, що свідчить про намагання підприємства виконувати свої зобов'язання, вести господарську діяльність та зберегти робочі місця.

Розглянувши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин та докази на їх підтвердження, юридичну оцінку, правильність застосування господарським судом Харківської області норм матеріального та процесуального права та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів встановила наступне.

Як встановлено господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 18.12.2013 року між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз" (продавець) та ПАТ "Енергомашспецсталь" (покупець) укладено Договір № 055/14-ПР купівлі-продажу природного газу (а.с.13-18).

Відповідно до п.1.1 Договору продавець зобов'язується передати у власність Покупцю у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити природний газ, на умовах цього договору.

Згідно п. 2.1 Договору сторони погодили обсяги газу, що планується передати за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року..

У п. 3.3 Договору сторони визначили, що приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця.

Відповідно до п. 3.4 Договору не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, Покупець зобов'язується надати Продавцеві підписані та скріплені печатками Покупця та газотранспортного підприємства три примірника акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути Покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами. Ціна газу визначена сторонами в розділі 5 договору (з урахуванням змін, внесених додатковими угодами № 1 від 27.01.2014 р., № 2 від 15.04.2014 р., № 3 від 22.05.2014 р., № 4 від 10.06.2014р.).

Згідно пункту 6.1 Договору, оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами в такому порядку: оплата в розмірі 30% від вартості запланованих місячних обсягів проводить не пізніше, ніж за 5 банківських днів до початку місяця поставки газу; оплата в розмірі 35% ввід вартості запланованих місячних обсягів проводиться до 5 числа та до 15 числа поточного місяця поставки; остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа (включно) місяця, наступного за місцем поставки газу.

Відповідно до п. 11.1 Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення їх підписів печатками Сторін, діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2014 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

З Актів приймання-передачі природного газу від 31.01.2014 року, від 28.02.2014 року, від 31.03.2014 року, від 30.04.2014 року, від 31.05.2014 року вбачається, що на виконання умов Договору № 055/14-ПР позивач передав відповідачу протягом січня - травня 2014 року імпортований природний газ на загальну суму 93835575 грн. 07 коп. (а.с.23-27).

З наданого позивачем Розрахунку вбачається, що отриманий газ відповідач оплатив частково і на час звернення з даним позовом до суду його заборгованість перед позивачем склала 41922021 грн. 40 коп. за період січень-травень 2014 року (а.с.28,29).

Надаючи правову кваліфікацію обставинам справи та наданим доказам, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України. Вказані норми чинного законодавства передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

У ст. ст. 216, 217, 218 Господарського кодексу України зазначено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Як вбачається з матеріалів справи, на час звернення з даним позовом до суду, відповідач в порушення умов Договору оплату за поставлений газ не здійснив.

З наданих позивачем платіжних доручень та банківських виписок вбачається, що після порушення судом провадження по даній справі відповідач здійснено оплату заявленої до стягнення заборгованості за природний газ в розмірі 41922014 грн. 40 коп. за період січень - травень 2014 року (а. с. 78,79,86,103,104).

Відповідно до п. 1-1 ст.80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі якщо відсутній предмет спору.

Приймаючи до уваги викладене, колегія суддів вважає, що у зв'язку з врегулюванням спору в частині стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 41922014,40 грн. господарський суд вірно припинив провадження у справі.

Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 1675294 грн. пені, нарахованої за період з 14.02.2014 р. до 15.07.2014 р. та 3914541 грн. 50 коп. штрафу, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п. 7.2 Договору у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 відсотків від суми простроченого платежу.

Ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Згідно із ч. 1 та ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

З наданого позивачем розрахунку суми заявленої до стягнення пені, вбачається, що нарахування пені здійснено на день фактичної оплати та не враховано, що за умовою договору остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа (включно) місяця, наступного за місцем поставки газу, тобто нарахування штрафних санкцій має починатися з 15 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу (а.с.10,11).

Відповідно до постанови Пленуму ВГС України № 14 від 17.12.2013 р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

За таких обставин, розмір пені складає 1591385,90 грн. за період з 15.02.2014 року по 14.07.2014 року.

Розрахунок суми штрафу в розмірі 3914541,50 грн., заявленого до стягнення, є вірним (а.с.10,11).

Відповідно до ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Також, згідно з ч.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, суд, приймаючи рішення має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно з п. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

У Постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України № 1053-р від 30 жовтня 2014 року м.Краматорськ Донецької області, де розташовується ПАТ "Енергомашспецсталь", входить до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Вказані обставини значно утруднювали діяльність підприємств, що знаходяться в зоні проведення Антитерористичної операції.

З Висновоку Донецької торгово-промислової палати від 19.06.2014 року, вбачається, що невиконання зобов'язань виникло в період дії антитерористичної операції на території Донецької області, при наявності фактів збройних сутичок на вказаній території, відсутності можливості вільного та безпечного пересування та здійснення поставок на територію Донецької області, блокування органів влади, збройного захвату території аеропорту та т.д та по своєму характеру не залежало від волевиявлення ПАТ "ЕМСС", інших сторін та третіх осіб, обставини можуть бути форс-мажорними, тобто непередбачуваними, знаходяться поза зоною контролю та перешкоджають своєчасному виконанню договірних зобов'язань.

Колегія суддів також приймає до уваги посилання у судовому засіданні апеляційної інстанції представника відповідача на те, що підприємство продовжує вести господарську діяльність та при отриманні коштів сплатив суму боргу за спожитий природний газ у повному обсязі.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції щодо можливості у відповідності до п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України зменшити на 50% розмір пені та штрафу та задовольнити позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі 795692,95 грн. та штрафу в розмірі 1957270,75 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 279670,62 грн. та інфляційних втрат у розмірі 2882744,55 грн. колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що Інфляційні нарахування на суму боргу та 3% річних, сплата яких передбачена ст.625 ЦК України не є штрафними санкціями, а виступають відповідно способом захисту майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок заявленої до стягнення суми річних процентів в розмірі 279670,62 грн. за період з 14.02.2014 року по 15.07.2014 року, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, що за період з 15.02.2014 року по 14.07.2014 року вірною є сума річних процентів в розмірі 264245,59 грн. (а.с.10,11).

Щодо розрахунку втрат від інфляції грошових коштів за період з лютого 2014 року по червень 2014 року в розмірі 2882744,55 грн., колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальністю за порушення грошових зобов'язань" розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою, за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць, у якому мала місце інфляція.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем допускалися порушення строку оплати за отриманий природний газ, але в певні періоди на останній день місяця, в якому мав бути здійснений платіж, заборгованості не існувало або заборгованість була частково сплачена, що не враховано позивачем при здійсненні розрахунку втрат від інфляції грошових коштів.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок відповідно до рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених в листі Верховного суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, що розмір втрат від інфляції грошових коштів складає 1865411,14 грн.

Приймаючи до уваги викладене, колегія суддів також погоджується з висновком господарського суду про стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних у сумі 264245,59 грн. та інфляційних витрат у сумі 1865411,14 грн.

Таким чином, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення в рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що місцевий господарський суд розглянув всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, належним чином проаналізував правовідносини, що виникли між сторонами, та вірно застосував норми матеріального та процесуального права.

Доводи позивача про порушення і неправильне застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження.

На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що прийняте господарським судом рішення відповідає статтям 43, 85 Господарського процесуального кодексу України, вимогам щодо законності та обґрунтованості, підстав для його скасування з мотивів, наведених в апеляційних скаргах не вбачається.

За таких обставин, рішення господарського суду Запорізької області від 29 січня 2015 року підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 29 січня 2015 року у справі № 908/4247/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили

Повна постанова складена 23.03.2015 року.

Головуючий суддя Шепітько І.І.

Суддя Бондаренко В.П.

Суддя Медуниця О.Є.