ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

 1 червня 2006 року у м. Києві колегія суддів Вищого     адміністративного суду України в складі:

           головуючого-судді: Ліпського Д.В.,

     суддів:  Юрченка В.В., Амєліна С.Є., Гуріна М.І., Леонтович К.Г.,

 при секретарі - Проценко О.О.,          

 розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку касаційного провадження адміністративну справу за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність Дніпропетровської міжрайонної Державної податкової інспекції Дніпропетровської області та Державної податкової адміністрації України за касаційними скаргами Дніпропетровської міжрайонної Державної податкової інспекції Дніпропетровської області та ОСОБА_1 на  рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 12 травня 2004 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 жовтня 2004 року,

в с т а н о в и л а:

ОСОБА_1 в лютому 2004 року  звернувся до суду із скаргою на бездіяльність Дніпропетровської міжрайонної Державної податкової інспекції Дніпропетровської області, посилаючись на те, що в грудні 2003 року звернувся до суб”єкта оскарження із заявою про те, що він за своїми релігійними переконаннями відмовляється від примусового присвоєння йому  ідентифікаційного коду, а тому згідно частини 2 статті 1 Закону України “Про державний реєстр фізичних осіб , платників податків та інших обов”язкових платежів” Державна податкова інспекція повинна зробити відмітку про наявність у нього права на сплату податків за паспортними даними.  Дніпропетровська міжрайонна Державна податкова інспекція Дніпропетровської області такої відмітки в паспорт скаржника не внесла, посилаючись на відсутність механізму реалізації цього положення Закону.

 Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 12 травня 2004 року скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність Дніпропетровської міжрайонної Державної податкової інспекції Дніпропетровської області було задоволено.

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 жовтня 2004 року апеляційні скарги ОСОБА_1 та Дніпропетровської міжрайонної Державної податкової інспекції Дніпропетровської області на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 12 травня 2004 року були відхилені а рішення Дніпропетровського районного суду залишено без змін.

Не погоджуючись із зазначеними рішеннями ОСОБА_1 та Дніпропетровська міжрайонна Державна податкова інспекція Дніпропетровської області звернулися з касаційними скаргами на  рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 12 травня 2004 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 жовтня  2004 року.

 В касаційній скарзі Дніпропетровська міжрайонна Державна податкова інспекція Дніпропетровської області, вказуючи на допущені судами неповне з'ясування обставин, які мають значення у справі, та порушення норм чинного матеріального законодавства України, що призвело до неправильного вирішення даного спору, просять скасувати постановлені судами першої та апеляційної інстанції рішення.

ОСОБА_1 в своїй касаційній скарзі вказуючи на неправильне застосування  судом норм матеріального права, а саме ст. 5 Закону України “ Про  Державний реєстр фізичних осіб - платників податків та інших обов”язкових платежів” просить змінити рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 12 травня 2004 року та скасувати ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 жовтня 2004 року.

 Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційних скарг та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційні скарги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що в грудні 2003 році скаржник звернувся до Державної податкової інспекції із заявою про відмову від примусового присвоєння ідентифікаційного коду за своїми релігійними переконаннями, але отримав відмову.

Суд першої інстанції під час розгляду справи по суті правильно встановив, а апеляційний суд обґрунтовано погодився з тим, що  відповідно до  частини 2 статті 1 Закону України “Про державний реєстр фізичних осіб - платників податку та інших обов”язкових платежів” для осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовляються від прийняття індивідуального ідентифікаційного номера та офіційно повідомляють про це відповідним державним органам, зберігаються раніше встановлені форми обліку платників податків та інших обов”язкових платежів. У паспортах зазначених осіб робиться відмітка про наявність у них права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера. Тому відмова податкового органу внести відповідні зміни в паспорт скаржника не відповідає вимогам частини  2 статті 1 вищевказаного закону, яким на податкові органи покладено обов'язок  вносити такі записи.

Суди першої та апеляційної інстанцій правильно виходили з того, що доводи суб”єкта оскарження про відсутність механізму внесення відповідного запису в паспорт такого громадянина, не можуть бути підставою для невиконання вимог Закону податковим органам. Також Законом не передбачено обмежень застосування згаданої норми щодо осіб, яким ідентифікаційний номер вже було присвоєно.

Законом України “Про державний реєстр фізичних осіб - платників податку та інших обов”язкових платежів” не віднесено до компетенції суду встановлення форми та змісту запису, який вноситься до паспорта громадянина, статтею 1 зазначеного Закону таке право надано лише податковим органам.

Функція з контролю за дотриманням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків та інших обов”язкових платежів, а також обліку платників податків - фізичних осіб покладається на державні податкові органи.   

За таких обставин судові рішення першої та апеляційної інстанцій ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводами касаційних скарг висновки, викладені в судових рішеннях, не спростовуються, підстави для  скасування постановлених по справі судових рішень відсутні.

Керуючись ст.ст. 221, 223, 224, 230,231 КАС України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Касаційні скарги Дніпропетровської міжрайонної Державної податкової інспекції Дніпропетровської області та ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 12 травня 2004 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 жовтня 2004 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий-суддя:                                                   Ліпський Д.В.

Судді:                                                                           Юрченко В.В.

                                                                                       Амєлін С.Є.  

                                                                                        Гурін М.І.

                                                                                       Леонтович К.Г.

З оригіналом звірено:

Суддя:                                                                           Юрченко В.В.