ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2015 року Справа № 9/107-11

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Карабаня В.Я.,

суддів Ємельянова А.С. (доповідач у справі),

Ковтонюк Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засідання касаційну скаргуПершого заступника прокурора Київської області

на рішеннягосподарського суду Київської області від 18.09.2014 р. (судді: Антонова В.М., Бацуца В.М., Заєць Д.Г.)

та на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 21.01.2015 р. (судді: Зубець Л.П., Мартюк А.І., Іоннікова І.А.)

у справі№9/107-11 господарського суду Київської області

за позовомПрокурора міста Ірпеня Київської області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України

до1. Виконавчого комітету Ірпінської міської ради, 2. Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця"

треті особи1. Комунальне підприємство "Ірпінське бюро технічної інвентаризації", 2. Дочірнє підприємство "Санаторій для батьків з дітьми "Дубки" Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", 3. Федерація професійних спілок України

проскасування рішення, визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння

за участю представників:

від прокуратуриРоманов Р.О., прокурор відділу ГПУ, посвідчення №014714 від 21.01.2013 р.

від позивача Федоровський Владислав Георгійович, довіреність №243 від 17.09.2014 р.

від відповідачів 1. не з'явились 2. не з'явились

від третіх осіб 1. не з'явились 2. не з'явились 3. не з'явились

В С Т А Н О В И В :

Прокурор міста Ірпеня Київської області звернувся до господарського суду Київської області з позовом в інтересах держави в особі Фонду державного майна України (далі - ФДМУ) до Виконавчого комітету Ірпінської міської ради, Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" (далі - ПрАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця"), за участю третіх осіб: Комунального підприємства "Ірпінське бюро технічної інвентаризації" (далі - КП "Ірпінське бюро технічної інвентаризації"), Дочірнього підприємства "Санаторій для батьків з дітьми "Дубки" Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" (далі - ДП "Санаторій для батьків з дітьми "Дубки" ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця"), Федерації професійних спілок України.

У вказаному позові прокурором заявлено наступні позовні вимоги:

- визнати незаконним та скасувати рішення відповідача 1 №207/4 від 25.07.2000 р. "Про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна дочірнього підприємства дитячого пансіонату з лікування "Дубки" за ПрАТ "Укрпрофздоровниця";

- визнати право власності держави в особі позивача на будівлі та споруди, а саме: адмінкорпус площею 489,5 кв. м., головний корпус площею 881,6 кв. м., столова площею 310,5 кв. м., гараж-майстерня площею 283,7 кв. м., котельня-басейн площею 315,0 кв. м., конюшня, сарай, вбиральня, водонапірна вежа, бензосклад, сарай, вбиральня, №1-5 огорожа, I замощення за адресою м. Ірпінь, вул. Мінеральна, 2;

- витребувати із чужого незаконного володіння ДП "Санаторій для батьків з дітьми "Дубки" ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" вищевказане нерухоме майно.

Свої позовні вимоги прокурор обґрунтовує тим, що спірний об'єкт нерухомого майна вибув із володіння держави без згоди власника в особі уповноваженого органу.

Рішенням господарського суду Київської області від 18.09.2014 р. у справі №9/107-11, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.01.2015 р., відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Підставою прийняття такого рішення місцевим господарським судом, з яким погодився господарський суд апеляційної інстанції, стало те, що в силу змін, які відбулися в законодавчих актах України з регулювання правовідносин володіння, користування та розпорядження майном, власність всіх юридичних осіб приватного права, в тому числі і профспілок, була визнана приватною, тому нерухоме майно ДП "Санаторій для батьків з дітьми "Дубки" ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" набуто відповідачем 2 на праві власності за наявності достатніх правових підстав.

Крім того, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відсутність підстав для застосування позовної давності, з огляду на недоведеність наявності у позивача порушеного права (охоронюваного законом інтересу) і, як наслідок, необхідністю відмови в позові у зв'язку з необґрунтованістю останнього.

Не погодившись з прийнятими судовими рішеннями, перший заступник прокурора Київської області звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.01.2015 р., рішення господарського суду Київської області від 18.09.2014 р. у справі №9/107-11 та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга мотивована неправильним застосуванням господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Скаржник, зокрема, вважає, що місцевим та апеляційним господарськими судами безпідставно ототожнена передача майна у відання з переданням майна у власність, з огляду на різне правове значення та юридичні наслідки реалізації даних форм управління майном.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 04.03.2015р. касаційну скаргу першого заступника прокурора Київської області прийнято до провадження. Розгляд справи призначено на 16.03.2015 р.

В судове засідання 16.03.2015 р. з'явились представники прокуратури та позивача.

Представники відповідачів та третіх осіб в судове засідання не з'явились, причини неявки суду не повідомили.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, сторони зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

З врахуванням вищенаведеного, судова колегія приходить до висновку про можливість розгляду касаційної скарги без участі представників відповідачів та третіх осіб.

Представники прокуратури та позивача в судовому засіданні підтримали доводи, викладені в касаційній скарзі, просили скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.01.2015 р., рішення господарського суду Київської області від 18.09.2014 р. у справі №9/107-11 та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Перевіривши повноту встановлення місцевим та апеляційним господарськими судами обставин справи, правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, Українській республіканській раді профспілок передано усі діючі госпрозрахункові санаторії, будинки відпочинку та пансіонати Міністерства охорони здоров'я. Вказане здійснено на підставі Постанови Ради Міністрів УРСР "Про передачу профспілкам санаторіїв і будинків відпочинку Міністерства охорони здоров'я УРСР" №606 від 23.04.1960 р.

Згідно з даною Постановою Ради Міністрів УРСР передачу курортних установ, санаторіїв, будинків відпочинку та інших підприємств і організацій зобов'язано здійснити у відання профспілкових органів безоплатно, з усім обладнанням, транспортом, допоміжними підприємствами і підсобними господарствами, спорудами, жилими будинками, земельними ділянками, парками станом на 01.01.1960 р., а також асигнуваннями на їх утримання, планами з праці, фондами персональних надбавок, капіталовкладеннями, фондами на всі види матеріалів і лімітами на проектування за планом на 1960 рік, невикористаними централізованими коштами курортного збору і амортизаційного фонду та іншими коштами за балансом на 01.01.1960 р.

В подальшому, на XV з'їзд профспілок України прийнято Декларацію про утворення Федерації незалежних профспілок України та Положення про Федерацію незалежних профспілок України.

З наведених актів вбачається, що Рада Федерації незалежних профспілок України є правонаступником Укрпрофради.

22 листопада 1991 року Президією ради Федерації незалежних професійних спілок України прийнято Постанову "Про створення Акціонерного товариства лікувально-оздоровчих установ профспілок України "Укрпрофоздоровниця" №11-1-1 від 22.11.1991 р., на підставі якої Федерацією незалежних профспілок України та Фондом соціального страхування України з тимчасової втрати працездатності укладено установчий договір про створення Акціонерного товариства "Укрпрофоздоровниця" від 04.12.1991 р.

За таких обставин, рішенням Виконавчого комітету Ленінської райради міста Києва №971 від 23.12.1991 р. зареєстровано Закрите акціонерне товариство "Укрпрофоздоровниця", яке створено на майні його засновників (Федерації професійних спілок України та Фонду соціального страхування України з тимчасової втрати працездатності). Вкладом Федерації професійних спілок України стали основні фонди та оборотні кошти санаторно-курортних закладів, підприємств і організацій профспілок загальною вартістю 751 234 350 грн. 00 коп., що становить 92,92% розміру статутного фонду.

Надалі, виконавчим комітетом Ірпінської міської ради прийнято рішення "Про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна дочірнього підприємства дитячого пансіонату з лікування "Дубки" за Закритим акціонерним товариством "Укрпрофоздоровниця" №207/4 від 25.07.2000 р., яким визнано за відповідачем 2 право власності на об'єкти нерухомого майна ДП "Санаторій для батьків з дітьми "Дубки", що знаходяться за адресою: м. Ірпінь, вул. Мінеральна, 2, а також доручено КП "Ірпінське бюро технічної інвентаризації" оформити та видати правовстановлюючі документи на наступні будівлі: літера "А" адмінкорпус площею 489,5 кв.м., літера "В" головний корпус площею 881,6 кв.м., літера "Г" столова площею 310,5 кв.м., літера "З" гараж-майстерня площею 283,7 кв.м., літера "И" котельня-басейн площею 315,0 кв.м., літера "Д" конюшня, літера "Е" сарай, літера "Ж" вбиральня, літера "Л" водонапірна вежа, літера "К" бензосклад, літера "М" сарай, літера "Н" сарай, літера "П" вбиральня, №1-5 огорожа, І замощення, розташовані за адресою: м. Ірпінь, вул. Мінеральна, 2.

На підставі вказаного рішення 14.09.2000 р. відповідачу 2 видано свідоцтво на будівлі та споруди дитячого санаторію "Дубки", про що внесено відповідний запис у реєстрову книгу №1-4 за реєстровим №4.

На думку прокурора, у зв'язку з вищенаведеними обставинами державне майно вибуло з володіння держави без її волі та згоди, оскільки дане майно було передано у відання, а передання його у власність належить до виключної компетенції ФДМУ та може бути реалізовано лише шляхом приватизації.

Враховуючи вищевикладене, при здійсненні касаційного перегляду судових актів у справі №9/107-11 колегія суддів Вищого господарського суду України виходила з наступного.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Конституції України, держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Частина 1 статті 316 Цивільного кодексу України визначає, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

В ч. 1 ст. 321 Цивільного кодекс України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Вказане закріплено в ст. 328 Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст. 392 цього кодексу власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Витребування майна передбачено ст. ст. 387 - 389 Цивільного кодексу України як спосіб захисту прав власника, а також особи, визначеної у ст. 396 Цивільного кодексу України.

При цьому, положеннями ст. 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Аналогічне положення також закріплено в ст. 1 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, відповідно до норм чинного законодавства особи, які мають певне право на майно, а саме право власності або інше речове право, можуть звернутись з позовом про витребування такого майна.

Відповідно до ст. 386 Цивільного кодексу України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (ст. 387 Цивільного кодексу України).

В процесі судового розгляду справи місцевий та апеляційний господарські суди прийшли до висновку, що згідно з положеннями ст. 325 Цивільного кодексу України власність всіх юридичних осіб приватного права, в тому числі і профспілок, була визнана приватною, тому є підстави вважати, що право власності на спірне нерухоме майно ДП "Санаторій для батьків з дітьми "Дубки" було визнано за відповідачем 2 за наявності достатніх правових підстав.

Колегія суддів Вищого господарського суду України з наведеними висновками господарських судів попередніх інстанцій не погоджується, у зв'язку з чим вважає прийняті ними судові рішення передчасними та необґрунтованими.

Так, Постановою Верховної Ради Української PCP "Про захист суверенних прав власності Української PCP" №506 від 29.11.1990 р. введено на території республіки мораторій на будь-які зміни форми власності та власника державного майна до введення у дію Закону Української PCP про роздержавлення майна.

Указом Президії Верховної Ради України "Про передачу підприємств, установ та організацій союзного підпорядкування, розташованих на території України, у власність держави" №1452-ХІІ від 30.08.1991 р. та Законом України "Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України" №1540-ХІІ від 10.09.1991 р. встановлено, що майно та фінансові ресурси підприємств, установ, організацій та інших об'єктів союзного підпорядкування, розташовані на території України, є державною власністю України.

Одночасно, Постановою Верховної Ради України"Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього СРСР, розташовані на території України" від 10.04.1992 р. передбачено, що майно та фінансові ресурси розташованих на території України підприємств, установ та об'єктів, що перебували у віданні центральних органів цих організацій, до визначення правонаступників загальносоюзних громадських організацій колишнього СРСР, передані тимчасово Фонду державного майна України.

За змістом постанови Верховної Ради України "Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього СРСР" від 04.02.1994 р. тимчасово, до законодавчого визначення суб'єктів права власності майна загальносоюзних громадських організацій колишнього СРСР, розташованого на території України, зазначене майно є загальнодержавною власністю.

Таким чином, з огляду на зміст наведених правових норм, судова колегія Вищого господарського суду України вважає, що господарськими судами попередніх інстанцій не було повно та всебічно досліджено всі обставини передачі спірного майна у відання Української республіканської ради профспілок, правонаступником якої стала рада Федерації незалежних профспілок України, а у подальшому - Федерація професійних спілок України.

В судових рішеннях господарських судів попередніх інстанцій таким обставинам також не було надано належної правової оцінки, з врахуванням чинних на той час норм законодавства, які регулювали порядок зміни форми власності нерухомого майна.

Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція не вправі встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, а лише на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Враховуючи, що місцевим та апеляційним господарським судом встановлено не всі обставини, які мають значення для вирішення по суті спору у даній справі, суд касаційної інстанції вважає за необхідне скасувати попередні судові рішення у справі №9/107-11 та передати вказану справу на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Першого заступника прокурора Київської області задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.01.2015 р. та рішення господарського суду Київської області від 18.09.2014 р. у справі №9/107-11 скасувати.

Справу №9/107-11 передати на новий розгляд до господарського суду Київської області в іншому складі суду.

Головуючий суддя В.Я. Карабань

Судді: А.С. Ємельянов

Л.В. Ковтонюк