ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2015 року Справа № 925/1291/14

Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:

Головуючого судді Кузьменка М.В.,

суддів Васищака І.М.,

Студенця В.І.,

розглянувши

касаційну скаргу Приватного підприємства "М.В.Будсервіс Стиль"

на рішення господарського суду Черкаської області від

01.09.2014 р. та постанову Київського апеляційного

господарського суду від 02.02.2015 р.

у справі № 925/1291/14 господарського суду Черкаської області

за позовом Приватного підприємства "М.В.Будсервіс Стиль"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мареллі"

про стягнення 170 424,69 грн.

за участю представників:

ПП "М.В.Будсервіс Стиль" - не з'явилися;

ТОВ "Мареллі" - не з'явилися;

в с т а н о в и л а :

Приватне підприємство "М.В.Будсервіс Стиль" звернулось до господарського суду Черкаської області з позовом та просило суд стягнути з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Мареллі" 162 823,30 грн. основної заборгованості та 7 601,39 грн. процентів річних, 16 282,33 грн. витрат на оплату послуг адвоката.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання за умовами додаткового договору № 20-11/12 від 20.11.2012 р. до договору № 26/06-12 від 26.06.2012 р. в частині повної та своєчасної оплати виконаних робіт (а.с.2-4).

Відповідач у справі - ТОВ "Мареллі" у відзиві на позов проти задоволення заявлених вимог заперечує, посилаючись на те, що відповідні роботи ним не замовлялись (а.с.36-39).

Рішенням господарського суду Черкаської області від 01.09.2014 р. у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні заявлених вимог, суд першої інстанції виходив з відсутності доказів виконання відповідних робіт позивачем (не надано оригіналів акта, довідки), а також, з відсутності підтвердження виконання позивачем робіт за замовленням відповідача (а.с.66-70).

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.02.2015 р. рішення господарського суду Черкаської області від 01.09.2014 р. залишено без змін (а.с.112-116).

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та просить їх скасувати, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Вимоги касаційної скарги мотивовані порушенням судами норм матеріального та процесуального права (а.с.121-123).

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Під час вирішення спору по суті та перегляду прийнятого рішення в апеляційному порядку, судами першої та апеляційної інстанцій встановлені наступні обставини.

Під час вирішення спору по суті та перегляду прийнятого рішення в апеляційному порядку, судами першої та апеляційної інстанцій встановлені наступні обставини.

20.11.2012 р. між сторонами у справі укладено додатковий договір № 20-11/12 до договору № 26/06-12 від 26.06.2012 р., за умовами якого підрядник зобов'язується виконати роботи з демонтажу технологічного обладнання стрічкового трьохроликового транспортеру, фільтру смоли, смоляної кухні, приводу стрічкового транспортеру на змішувачі, ДМ-8, ДС-7, по сушильному відділенню - катки, підп'ятники, шестерні, плаваючий механізм передній та задній.

Судами правильно визначено, що укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором підряду.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Зазначений договір, в силу ст. ст. 173-175 ГК України, є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань.

Предметом спору у даній справі є обов'язок відповідача оплатити виконані позивачем роботи за договором.

Відмовляючи у задоволенні заявлених вимог, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що в матеріалах справи відсутні докази виконання позивачем та прийняття відповідачем робіт вартістю 162 823,30 грн., оскільки позивачем надано копію додаткового договору № 20-11/12 від 20.11.2012 р., копію локального кошторису № 2-1-1, копію договірної ціни, копію довідки про вартість виконаних робіт за грудень 2012 року, копію акта приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2012 року, які є неналежними доказами.

Між тим, вказаний висновок зроблений без урахування наступних норм матеріального та процесуального права.

Так, в силу ч. 4 ст. 882 ЦК України, передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

При цьому, згідно ст. 36 ГПК України, письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

Враховуючи вказане, передчасним є висновок судів про те, що належним чином завірені копії наданих позивачем документів, у розумінні ст. ст. 33, 34, 36 ГПК України не є належними доказами виконання робіт.

Крім того, в силу ст. 43 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

В силу ч. 1 ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. 3 ст. 43 ГПК України, господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

В силу ст. 47 ГПК України, судове рішення приймається суддею за результатами обговорення усіх обставин справи.

Враховуючи вказане, для з'ясування питання фактичного виконання позивачем передбачених договором робіт суд першої інстанції не позбавлений можливості у відповідності зі ст. 41 ГПК України, призначити судову експертизу, доручивши її державній спеціалізованій установі з проведення судових експертиз у відповідності до Закону України "Про судову експертизу".

Вказані порушення норм процесуального права судом першої інстанції, які не усунуті апеляційною інстанцією, призвели до неповного з'ясування обставин справи, у зв'язку з чим, відсутні підстави вважати, що судом дана правильна юридична оцінка спірним правовідносинам та зроблений відповідаючий чинним нормам матеріального права висновок щодо прав і обов'язків сторін.

Зазначені порушення не можуть бути виправлені касаційною інстанцією, з огляду на межі перегляду справи в касаційній інстанції, встановлені ст. 1117 ГПК України.

Враховуючи наведене, прийняті судові рішення підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119- 11111 ГПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

1. Касаційну скаргу Приватного підприємства "М.В.Будсервіс Стиль" задовольнити частково.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.02.2015 р. та рішення господарського суду Черкаської області від 01.09.2014 р. у справі № 925/1291/14 скасувати.

3. Справу направити на новий розгляд до господарського суду Черкаської області.

Головуючий суддя Кузьменко М.В.

Судді Васищак І.М.

Студенець В.І.