ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 березня 2015 року Справа № 904/6788/14
Вищий господарський суд України у складі: суддя Бенедисюк І.М. - головуючий (доповідач), судді Палій В.В., Харченко В.М.
розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ТРІО", м. Дніпропетровськ (далі - ТОВ "ТРІО"),
на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 04.11.2014
зі справи № 904/6788/14
за позовом ТОВ "ТРІО"
до відділу освіти Дніпропетровської районної державної адміністрації, смт Ювілейне Дніпропетровського району Дніпропетровської області (далі - Відділ освіти),
про стягнення 23 658, 58 грн.
Судове засідання проведено за участю представників:
ТОВ "ТРІО" - Матвійчука С.А.,
Відділ освіти - не з'яв.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України
ВСТАНОВИВ:
ТОВ "ТРІО" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Відділу освіти 20 120, 97 грн. за поставлений товар на підставі укладеного даними сторонами договору про закупівлю товарів за державні кошти від 02.04.2012 № 198 (далі - Договір), а також інфляційних втрат у сумі 2 533, 60 грн. та трьох процентів річних у сумі 1 004,11 грн. у зв'язку з простроченням зазначеного зобов'язання.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 04.11.2014 (суддя Васильєв О.Ю.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.01.2015 (колегія суддів у складі: суддя Бахмат Р.М. - головуючий, судді Кощеєв І.М., Кузнецов В.О.), у задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі ТОВ "ТРІО" просить рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову внаслідок порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Сторони відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду скарги.
Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм процесуального та матеріального права, заслухавши пояснення представника ТОВ "ТРІО", Вищий господарський суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги.
Господарськими судами встановлено, що позивач просить стягнути вартість поставленого за Договором товару згідно з поданими суду видатковими накладними протягом листопада-грудня 2012 року та застосувати наслідки прострочення виконання цього грошового зобов'язання, передбачені частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України.
За змістом Закону України "Про здійснення державних закупівель" у тому числі статті 1 цього Закону (тут і далі в редакції Закону, чинній на час підписання сторонами Договору, тобто станом 02.04.2012) договір про закупівлю укладається між замовником і учасником за результатами процедури закупівлі.
Згідно зі статтею 40 Закону України "Про здійснення державних закупівель" забороняється укладання договорів, які передбачають витрачання державних коштів до/без проведення процедур закупівель, крім випадків, передбачених цим Законом.
Частиною другою статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Статтею 42 Закону України "Про здійснення державних закупівель" визначено підстави недійсності договору про закупівлю.
Відповідно до цієї статті договір про закупівлю є нікчемним у разі його укладення в період оскарження процедури закупівлі відповідно до статті 18 цього Закону, а також у разі його укладення з порушенням строків, передбачених абзацами третім, четвертим частини другої статті 31, абзацом четвертим частини п'ятої статті 36 та абзацом першим частини третьої статті 39 цього Закону.
Зі змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що відмовляючи в задоволенні позову господарські суди виходили з того, що Договір є нікчемним в силу наведеного припису статті 40 Закону України "Про здійснення державних закупівель", тому відсутні підстави для визнання Договору недійсним судом, і сторони (в даному разі відповідач) не зобов'язані виконувати його умови.
Вищий господарський суд України з наведеними висновками погодитися не може, оскільки статтею 40 Закону України "Про здійснення державних закупівель" прямо не встановлено недійсність договору про закупівлю, на відміну від положення статті 42 цього Закону. При цьому умови нікчемності договору за статтею 42 Закону України "Про здійснення державних закупівель", господарськими судами не визначено.
З огляду на викладене у Вищого господарського суду України відсутні підстави для висновку щодо правильності застосування названими судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права.
Отже, внаслідок порушення господарськими судами норм матеріального права та неправильного застосування приписів частини першої статті 47 ГПК України, частини першої статті 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, відповідно до частини першої статті 11110 ГПК України наявні підстави для скасування судових рішень зі справи та передання справи на новий розгляд до суду першої інстанції. У такому розгляді суду необхідно встановити обставини, що мають значення для розгляду справи, дати їм та доводам сторін і поданим ними доказам належну правову оцінку та вирішити спір відповідно до закону.
Керуючись статтями 1117 - 11112 ГПК України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ТРІО" задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 04.11.2014 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.01.2015 у справі № 904/6788/14 скасувати.
3. Справу передати на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.
Суддя І. Бенедисюк
Суддя В. Палій
Суддя В. Харченко