№22- ц-871/09р. Головуючий 1 інстанції -
Категорія: житлові Гайдук Л.П.
Доповідач - Гальянова І.Г.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 лютого 2009 року судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:
Головуючого-судді: Міненкової Н. О.
суддів: Гальянової І.Г.
Ларенка В.І.
при секретарі: Григоренко К.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 17 грудня 2008 року по справі за позовом ОСОБА_2 як в своїх інтересах так і в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 до ОСОБА_1, треті особи у справі: державне підприємство „48 завод залізничної техніки”, служба у справах неповнолітніх Дзержинської районної у м. Харкові ради про поновлення порушеного права, усунення перешкод у користуванні кімнатою та вселення та по зустрічному позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, неповнолітньої ОСОБА_3 , державного підприємства „48 завод залізничної техніки”, третя особа у справі : служба у справах неповнолітніх Державної районної у м. Харкові ради про визнання ордеру недійсним та визнання права користування побутовим приміщенням ,-
ВСТАНОВИЛА :
27 лютого 2008 року 2007 ОСОБА_2 звернувся у суд з позовом ,як в своїх інтересах , так і в інтересах неповнолітньої дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та просив поновити їх порушене право, вселивши їх в кімнату № 206 - а площею 25.95 кв.м. гуртожитку, яке належить ДП „48 завод залізничної техніки”, розташованому у м. Харкові по вул. Заводу „Комсомолець” 36, зобов”язавши ОСОБА_1 не чинити перешкод у їх проживанні в зазначеній кімнаті.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що на підставі рішення адміністрації та профспілкового комітету зазначеного вище державного підприємства , йому на склад сім”ї із 2-х осіб: його та дочки ,25.10.2007 року був виданий ордер на заселення у зазначену вище кімнату. Однак до теперішнього часу вони з дочкою там мешкати не можуть, у зв”язку з тим, що 31.10.2007 року ОСОБА_1 виламавши замки та поставивши свій замок , став використовувати вказане приміщення без будь-яких на те підстав.
ОСОБА_1 позовні вимоги ОСОБА_2 не визнав звернувся у суд з зустрічним позовом, в якому просив визнати недійсним вказаний вище ордер та визнати за ним право на користування побутовим приміщенням , розташованим замість холу другого поверху вказаного гуртожитку.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що виданий ОСОБА_2 ордер на не житлове приміщення , а саме хол другого поверху гуртожитку, не відповідає вимогам Постанови КМ Української СРСР від 03.06.1986 року та житловому законодавству. У лютому 2007 року хол 2-го поверху, на якому він проживає, був закладений цеглою, у зв”язку з чим він був позбавлений доступу до балкону. Також на 2-му поверсі не стало й кухні. На його неодноразові звернення до адміністрації ДП „” 48-й завод залізничної техніки про виділення вказаної площі , йому було відмовлено. Вважав, що зазначене побутове приміщення повинно бути надане йому та його сім”ї в якості кухні. Також зазначав на те, що відповідно до рішення суду від15.11.2007 року при розірванні шлюбу між ОСОБА_2 та його дружиною, неповнолітня дочка залишена проживати з матір”ю ОСОБА_4.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 17 грудня 2008 року , позовні вимоги ОСОБА_2 та ОСОБА_3. задоволені. Вони вселені до кімнати „ 206-а площею 25.95 кв.м., а ОСОБА_1 зобов”язано не перешкоджати їм у користуванні даною кімнатою. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1, відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати вказане рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_2 в задоволенні позовних вимог та задовольнити його зустрічний позов. Доводи апеляційної скарги обґрунтовує порушенням судом першої інстанції норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.
В запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_2, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення першої інстанції, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу, без задоволення.
Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з”явились, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та заперечень на апеляційну скаргу, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав :
Задовольняючи позов ОСОБА_2 та вселяючи його та неповнолітню ОСОБА_3 у кімнату НОМЕР_1, а також зобов”язуючи ОСОБА_1 не перешкоджати їм в користуванні зазначеною кімнатою, суд першої інстанції виходив з наявності відповідаючого ст. 128 ЖК України ордеру на житлову кімнатуНОМЕР_1 площею 25,95 кв.м., виданого ОСОБА_2 та самовільного зайняття вказаної кімнати ОСОБА_1.
Відмовляючи ОСОБА_1 в задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції виходив з ненадання ним доказів , які б підтверджували , як порушення його прав при видачі зазначеного ордеру балансоутримувачем ДП „48 завод залізничної техніки” ,так наявность у нього прав на користування спірним приміщенням.
Однак з такими висновками суду погодитись не можна, оскільки вони зроблені с порушенням норм матеріального права та не відповідають обставинам справи.
В ст.ст. 128, 129 ЖК України встановлено порядок надання та видачу ордеру на зайняття саме жилої площі у гуртожитку.
Із матеріалів справи вбачається та сторонами у справі не заперечується та обставина, що жилої кімнати НОМЕР_1 в зазначеному вище гуртожитку не існує .
Вказане приміщення самовільно було переобладнано із холу 2-го поверху гуртожитку та на час вирішення питання щодо надання його як жилої кімнати ОСОБА_2, на нього була відсутня, як проектна документація , так і дозвіл на її переобладнання з приміщення загального користування на житлове приміщення.
Зазначене підтверджується наданими ДП „48 завод залізничної техніки”, запереченнями на зустрічний позов ОСОБА_1 ( а.с.39), копією заяви ОСОБА_2 на ім”я його начальника ,поданої ним після отримання ордеру, щодо дозволу на реконструкцію кімнатиНОМЕР_1 , після оформлення проектної документації ( а.с.46), поверховим планом з характеристикою розташованих на 2-му поверсі вказаного гуртожитку житлових та побутових приміщень ( а.с.91-95).
Вказані докази свідчать про те, що ОСОБА_2, разом з його неповнолітньою дочкою, в порушення вимог ст.ст.128,129 ЖК України було видано ордер на право вселення в не житлову кімнату.
При ухваленні рішення, суд першої інстанції на вказані обставини справи та вимоги зазначених норм матеріального права, уваги не звернув, вселивши ОСОБА_2 , разом з неповнолітньою дочкою в не житлове приміщення.
Крім того, судом встановлено, підтверджено наявними у справі доказами та сторонами не заперечується , що на 2-му поверху зазначеного гуртожитку, в кімнатах НОМЕР_2 та НОМЕР_3 з 1989 року з сім”єю проживає ОСОБА_1 ( а.с.47).
Як вбачається із поверхового плату, ці кімнати розташовані біля спірного холу з виходом на балкон (а.с.92), який до самовільного його переобладнання знаходився в загальному користуванні всіх мешканців гуртожитку.
За таких обставин, висновок суду щодо відсутності доказів, які б свідчили про порушення з боку ДП „48 завод залізничної техніки” прав ОСОБА_1, при видачі ордеру ОСОБА_2 на самочинно перебудоване з холу нежиле приміщення, не відповідає обставинам справи та наданим доказам.
З огляду на наведене, судова колегія вважає ,що ухвалене у справі рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 та часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 з таких підстав.
Згідно до ст. 59 ЖК України, ордер на жиле приміщення може бути визнано недійсним у судовому порядку у випадках порушення прав інших громадян, а також в інших випадках порушення порядку і умов надання жилих приміщень.
Судовою колегією встановлено та підтверджено зазначеними вище доказами, що ордер №84 серії А від 25.10.2007 року на право вселення ОСОБА_2 разом з неповнолітньою дочкою ОСОБА_3 ,був виданий йому на самочинно перебудовану нежилу кімнату НОМЕР_1 , тобто з порушенням вимог ст.ст. 128, 129 ЖК України.
Видача такого ордеру порушує права ОСОБА_1 щодо користування приміщеннями загального користування гуртожитку, а тому на підставі ст. 59 ЖК України, він підлягає визнанню недійсним.
Враховуючи ж той факт, що відповідно до ст. 129 ЖК України, єдиною підставою для вселення на надану жилу площу, є ордер, який підлягає визнанню недійним ,а також ту обставину ,що згідно рішення Дзержинського районного суду м .Харкова від 15.11.2007 року, яке набрало законної сили, неповнолітня ОСОБА_3 ,після розірвання шлюбу між ОСОБА_2 та ОСОБА_4., залишена проживати з матір”ю( а.с.8) ,то підстав вважати, що право на користування нежилим приміщенням АДРЕСА_1 позивача за основним позовом та його неповнолітньої дочки порушено, судова колегія не вбачає .
Між тим, судова колегія не вбачає підстав для визнання за ОСОБА_1 права на користування побутовим приміщенням , розташованим замість холу другого поверху вказаного гуртожитку, оскільки таке приміщення було самовільно перебудоване з холу другого поверху, самовільно ним зайняте, хоча вказаний хол до його перебудови знаходився в загальному користуванні всіх мешканців 2-го поверху гуртожитку, а тому права на його користування, ОСОБА_1 не набув.
З огляду на наведене, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити .
Керуючись ст. 303. п.п.3, 4 ч.1 ст. 309,ст.ст.НОМЕР_3, 316, 317,319, 209, 218 ЦПК України 128,129 , 59 ЖК України, судова колегія ,-
ВИРІШИЛА :
апеляційну скаргу ОСОБА_1, задовольнити частково.
Скасувати рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 17 грудня 2008 року.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 , як в своїх інтересах, так і в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3, відмовити.
Зустрічний позов ОСОБА_1, задовольнити частково .
Визнати недійсним виданий на підставі спільного рішення адміністрації та профспілкового комітету державного підприємства „48 завод залізничної техніки” від 25.10.2007 року на ім”я ОСОБА_2 ордер № 84 .
В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1, відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.
Головуючий, суддя:
Судді: