ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
05.02.2015р. м. Київ К/800/16006/14
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:
Винокурова К.С.
Кочана В.М.
Пасічник С.С.
розглянувши в порядку письмового провадження справу за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на ухвалу Київського районного суду м. Полтави від 04 травня 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2014 року у справі за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області до Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області про скасування постанови про стягнення виконавчого збору та постанови про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій,-
в с т а н о в и л а:
У травні 2012 року Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області звернулося до суду з позовом, в якому просить скасувати постанову про стягнення виконавчого збору від 25 листопада 2011 року ВП № 28406221 та постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 24 листопада 2011 року ВП № 28406221.
Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 04 травня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2014 року, позов залишено без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до адміністративного суду.
У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить рішення судів скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач оскаржує до суду постанову державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 25 листопада 2011 року (ВП № 28406221) та постанову державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області про стягнення з боржника виконавчого збору від 25 листопада 2011 року (ВП № 28406221) (а.с.6-7).
03 травня 2012 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області подано позов до Київського районного суду м. Полтави. Позивач просить поновити пропущений строк звернення до суду. Зазначає, що своєчасному зверненню до Київського районного суду м. Полтави із даним позовом завадив факт оскарження вказаних постанов ВП № 28406221 в порядку адміністративного судочинства до Полтавського окружного адміністративного суду та в подальшому до Харківського апеляційного адміністративного суду (справа № 2а-1670/10363/11).
У зв'язку з тим, що за наслідком розгляду справи № 2а-1670/10363/11, ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2012 року, позовна заява Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області була повернута позивачу у зв'язку з непідсудністю даного спору Полтавському окружному адміністративному суду, останній звернувся до Київського районного суду м. Полтави з тотожним позовом.
Приймаючи рішення про залишення позову без розгляду, суди першої та апеляційної інстанції виходили з того, що відповідно до ст. ч. 1 ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними. Підстави пропуску процесуального строку на звернення до суду визнано неповажними.
Колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, виходячи з наступного.
Згідно з частинами 1, 2 статті 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення передбачених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень.
Зважаючи на викладені норми, строк звернення до суду може бути загальним або спеціальним. Загальний строк встановлено у статті 99 КАС України і він складає шість місяців. Спеціальні строки звернення до суду встановлюються КАС або іншими законами.
Так, статтею 181 КАС України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
При цьому позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачу стало відомо про зміст оскаржуваних постанов у ВП № 28406221 у грудні 2011 року, проте, із позовом про їх скасування до Київського районного суду м. Полтави він звернувся лише 03 травня 2012 року.
Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо неповажності причин пропуску строку на звернення до суду з позовом, оскільки факт оскарження позивачем постанов у ВП № 28406221 від 25 листопада 2011 року вперше до Полтавського окружного адміністративного суду судом взято до уваги, однак зазначено, що частиною четвертою статті 82 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ.
Також, за змістом ч. 6 ст.181 КАС України адміністративні справи з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень судів у справах, передбачених пунктами 1 - 4 частини першої статті 18 цього Кодексу, розглядаються місцевим загальним судом як адміністративним судом, який видав виконавчий лист.
При цьому, місцевим загальним судам як адміністративним судам також предметно підсудні адміністративні справи з приводу оскарження постанов державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та накладення штрафу в ході виконання ними ухвалених цими судами рішень.
Зазначений висновок ґрунтується на роз'ясненнях, викладених у абзаці 2 пункту 9 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 21 травня 2012 року № 5 Про внесення змін до постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13 грудня 2010 року № 3 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби».
Проте, незнання позивачем вимог зазначеного Закону щодо необхідності оскарження постанов державного виконавця до суду, який видав виконавчий документ, не може свідчити про недотримання чи порушення судом першої інстанції норм процесуального права під час розгляду даної справи.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанції щодо обґрунтованості залишення позову без розгляду, зважаючи на відсутність підстав для поновлення процесуального строку для звернення з адміністративним позовом до суду.
Доводи касаційної скарги зазначених висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують і не дають підстав вважати, що судами при розгляді справи порушено норми матеріального та процесуального права.
Суд касаційної інстанції залишає без задоволення касаційну скаргу, а рішення - без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись ст. ст. 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України,-
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області залишити без задоволення, а ухвалу Київського районного суду м. Полтави від 04 травня 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2014 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає крім, як в строки, з підстав та в порядку, передбаченому главою 3 розділу IV КАС України.
Судді: К.С. Винокуров
В.М. Кочан
С.С. Пасічник