УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.03.2015 р.Справа № 524/11139/14-а

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: П'янової Я.В.

Суддів: Зеленського В.В. , Чалого І.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 13.02.2015р. по справі № 524/11139/14-а

за позовом ОСОБА_1

до Виконавчого комітету Автозаводської районної ради м. Кременчука Полтавської області

про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати розрахункових сум при звільненні,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач), звернувся до Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області з позовом до Виконавчого комітету Автозаводської районної ради м. Кременчука Полтавської області (далі - відповідач), в якому просив суд зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити середній заробіток за час затримки виплати розрахункових сум при звільненні з 19 лютого 2013 року до 01 грудня 2014 року, а також надати звіт про виконання судового рішення.

В подальшому позивач змінив позовні вимоги та просив остаточно стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час затримки виплати розрахункових сум при звільненні з 19 лютого 2013 року до 16 січня 2015 року.

Ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 13 лютого 2015 року закрито провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1, оскільки справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Позивач, не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу від 13.02.2015 року, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм процесуального права. Вказує, що закриваючи провадження по справі, суд дійшов помилкового висновку про те, що даний спір належить розглядати в порядку цивільного судочинства.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу відповідно до ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Як вбачається з матеріалів справи, позивача 20.06.2011 року було прийнято на посаду спеціалістом 1 категорії відділу з благоустрою та екології Виконавчого комітету Автозаводської районної ради м. Кременчука Полтавської області. 19.02.2013 р. позивач був звільнений з займаної посади.

Не погоджуючись з правомірністю нарахування та виплати відповідачем в 2012 році матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, ОСОБА_1 звернувся до суду.

Постановою Автозаводського районного суду м. Кременчука від 03 вересня 2014 року по справі за № 524/3421/14-а було частково задоволено його адміністративний позов щодо зобов'язання відповідача по здійсненню нарахувань та виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2012 рік, яка набрала законної сили, та відповідачем є невиконаною.

Враховуючи наявність підтверджених судовим рішенням фактичних обставин невиплати відповідачем належних позивачу при звільненні сум, останній звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідача на його користь середнього заробітку за час затримки виплати розрахункових сум при звільненні з 19 лютого 2013 року до 16 січня 2015 року.

Закриваючи провадження по справі, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами існує трудовий спір, який належить розглядати в порядку цивільного судочинства.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень(п.1.ч.1ст.3 КАС України).

Згідно з ч. 2 ст. 4 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

При визначенні юрисдикції справи, необхідно виходити з характеру спірних правовідносин, прав та інтересів, за захистом яких звернувся позивач, суб'єктного складу сторін, предмету спірних правовідносин.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Згідно з п.15 ч. 1 ст. 3 КАС України, публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Колегія суддів зазначає, що складовим елементом правового статусу осіб публічної служби є вступ на публічну службу, умови та порядок її проходження, звільнення з публічної служби, соціальний статус осіб публічної служби.

Відповідно до положень ч.1 ст. 5 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" № 280/97-ВР від 21.05.1997 р. система місцевого самоврядування включає: територіальну громаду; сільську, селищну, міську раду; сільського, селищного, міського голову; виконавчі органи сільської, селищної, міської ради; районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст; органи самоорганізації населення.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору є правомірність нарахування та виплати позивачу середнього заробітку за час затримки виплати розрахункових сум при звільненні з органів місцевого самоврядування.

Колегія суддів зауважує, що правова позиція з приводу застосування спеціального законодавства у відносинах публічної служби висловлена у постанові колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України від 13.03.2007 р. № 21-1627во06, згідно з якою закріплено, що наявність спеціальних законів не виключає можливості застосування до правовідносин, пов'язаних із проходженням громадянами публічної служби та її припиненням, окремих норм трудового законодавства у випадках, передбачених спеціальними законами.

Враховуючи наведе, колегія суддів дійшла висновку, що спірні правовідносини щодо нарахування та виплатити середнього заробітку за час затримки виплати розрахункових сум при звільненні фактично пов'язані із проходженням позивачем публічної служби в органах місцевого самоврядування, тобто підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства України.

Таким чином, закриваючи провадження по справі, суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про те, що вказаний спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотримання норм процесуального права.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 199 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду.

З урахуванням встановлених обставин у справі та допущених судом першої інстанції порушень норм процесуального права, колегія суддів вважає, що ухвала Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 13.02.2015р. по справі не відповідає вимогам ст.159 КАС України, а тому відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 199 КАС України, підлягає скасуванню з прийняттям нової, про направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 199,п. 4 ч.1 ст. 204, ст.ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 13.02.2015р. по справі № 524/11139/14-а скасувати.

Справу за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Автозаводської районної ради м. Кременчука Полтавської області про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати розрахункових сум при звільненні направити до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та в силу ст. 211 КАС України оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя П’янова Я.В.

Судді Зеленський В.В. Чалий І.С.