УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №280/134/14-к Головуючий у 1-й інст. Пасічний Т. З.

Категорія ст. 286 ч. 1 КК України Доповідач Фомін Ю. В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2015 року Апеляційний суд Житомирської області

в складі: головуючого Фоміна Ю.В.,

суддів: Михайловського В.І. та Широкопояса Ю.В.,

з участю: секретаря Велідчук І.М.,

прокурора Магалецької Т.В.,

захисника ОСОБА_1,

обвинуваченого ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі кримінальне провадження за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_2 та цивільного відповідача - ПАТ страхова група «ТАС» на вирок Коростишівського районного суду Житомирської області від 22 грудня 2014 року, -

в с т а н о в и в:

Цим вироком

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Покришів Брусилівського району Житомирської області, українця, громадянина України, з середньою освітою, не працюючого, не одруженого, утриманців немає, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимого,-

засуджено за ст. 286 ч. 1 КК України на 1 рік обмеження волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнено обвинуваченого ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання з іспитовим строком 1 рік.

У відповідності із ст. 76 КК України покладено на обвинуваченого ОСОБА_2 обов'язки протягом іспитового строку не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти зазначену інспекцію про зміну місця проживання та періодично з'являтися для реєстрації до кримінально-виконавчої інспекції.

Стягнуто з обвинуваченого ОСОБА_2: - на користь фінансового управління Коростишівської районної державної адміністрації витрати на лікування в сумі 2082 грн. 32 коп.; - на користь потерпілого ОСОБА_3 заподіяну матеріальну шкоду в сумі 510 грн. та моральну шкоду в сумі 5000 грн.; - на користь держави витрати на залучення експертів в сумі 1564 грн. 80 коп.

Стягнуто з ПАТ страхової групи «ТАС» на користь потерпілого ОСОБА_3 заподіяну матеріальну шкоду в сумі 7173 грн. та моральну шкоду в сумі 5000 грн.

Згідно вироку суду, 06 листопада 2013 року близько 15 години 48 хвилин ОСОБА_2 керував технічно справним автомобілем Ford Tranzit, д/н НОМЕР_5, який належить ОСОБА_4, по вул. Більшовицькій в м. Коростишіві Житомирської області зі сторони м. Житомира в напрямку центра м. Коростишева.

Рухаючись вказаним транспортним засобом на перехресті вул. Більшовицька-Грибоєдова, яке регулюється світлофором, водій ОСОБА_2, в порушення вимог п. 2.3 б) Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306, проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, а в порушення вимог п. 12.3 вказаних Правил при виникненні небезпеки для руху або перешкоди, яку він об'єктивно спроможний був виявити, не вжив негайних заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу та передньою частиною, допустив зіткнення з лівою частиною автомобіля ВАЗ-2121, д/н НОМЕР_6, під керуванням ОСОБА_5, який здійснював поворот з вул. Грибоєдова на вул. Більшовицька в напрямку м. Житомира.

Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди пасажиру автомобіля ВАЗ-2121, д/н НОМЕР_6, ОСОБА_3 заподіяні тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової та лицевої травми у вигляді забійної рани на волосистій частині голови (в тім'яній ділянці), 2-ох різаних ран на обличчі, дрібно вогнищевого геморагічного забою головного мозку, пластинчастої субдуральної (скопичення крові під твердою мозковою оболонкою) гематоми в тім'яно-потиличній ділянці зліва та по намету мозочка зліва, субарахноїдального крововиливу (крововилив в м'які мозкові оболонки), вдавлених переломів кісток передньої та верхньої стінки правої гайморової пазухи, передньої стінки лобної пазухи зліва із гематосинусом в правій гайморовій пазусі та в передніх комірках решітчастої кістки, перелому кісток носу, закриту тупу травму грудної клітки у вигляді переломів 4-9 ребер зліва по задньо-пахвинній лінії, забою лівої легені та серця, лівобічного гідротораксу (наявність рідини в плевральній порожнині), які відносяться до тілесного ушкодження середнього ступеню тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров'я.

В апеляційних скаргах:

- обвинувачений ОСОБА_2 просить скасувати вирок суду, закрити кримінальне провадження відносно нього за відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення. Вважає вирок суду незаконним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки при розгляді справи судом була допущена неповнота судового розгляду, висновки суду, які викладені у судовому рішенні не відповідають фактичним обставинам справи, судом першої інстанції було істотно порушено вимоги кримінального процесуального закону та неправильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність. Вказує, що висновки суду спростовуються дослідженими в судовому засіданні доказами, зокрема показаннями свідків та дослідженими записами відео реєстраторів. Крім того, надає клопотання про проведення слідчих дій, а саме:

· повторного огляду записів відео реєстраторів, що наявні у матеріалах кримінального провадження для встановлення часу, який пройшов з моменту виїзду автомобіля ВАЗ-2121, д.н. НОМЕР_6, на смугу руху автомобіля Форд, д.н. НОМЕР_4, тобто моменту виникнення небезпеки, до моменту зіткнення з останнім;

· провести відтворення (слідчий експеримент) з водієм автомобіля ВАЗ-2121, д.н НОМЕР_6, ОСОБА_5, під час якого з'ясувати питання виїзду його на перехрестя вул. Більшовицька-Грибоєдова на червоний колір, відстані, яку він подолав під час руху, часу виїзду на смугу руху по якій рухався ОСОБА_2 до моменту зіткнення, обставин ДТП;

· провести відтворення обстановки та обставин події за участю обвинуваченого ОСОБА_2 під час якого з'ясувати питання проїзду ним перехрестя, обмеження видимості цього перехрестя, обставин ДТП;

· 

· цивільний відповідач - ПАТ страхова група «ТАС», просить скасувати вирок суду в частині стягнення з ПАТ страхова група «ТАС» на користь ОСОБА_3 7173 грн. матеріальної та 5000 грн. моральної шкоди, ухвалити новий вирок, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з вказаного ПАТ матеріальної та моральної шкоди. Вважає вирок у вказаній частині незаконним та необґрунтованим.

В запереченні прокурора на апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_2 йдеться про залишення її без задоволення, а вироку суду без зміни.

Заслухавши доповідача, пояснення обвинуваченого ОСОБА_2 та захисника ОСОБА_1, які підтримали апеляційні скарги з наведених в них мотивів, міркування прокурора Магалецької Т.В. в заперечення апеляційної скарги обвинуваченого та в часткове задоволення апеляційної скарги цивільного відповідача, а саме скасування вироку суду в частині вирішення цивільного позову потерпілого та повернення провадження в цій частині на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства, обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши матеріали кримінального провадження в межах доводів апеляційних скарг, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_2 задоволенню не підлягає, апеляційна скарга цивільного відповідача підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Висновок суду про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_2 у порушенні Правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження, відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, обґрунтований сукупністю розглянутих у судовому засіданні й наведених у вироку доказів, яким суд дав належну оцінку. Дії обвинуваченого ОСОБА_2 за ст. 286 ч. 1 КК України судом кваліфіковані правильно.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, обвинувачений ОСОБА_2 в судовому засіданні місцевого суду свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 ч. 1 КК України, не визнав та надав показання, що 06.11.2013 року рухався на автомобілі «Форд» зі сторони м. Житомира в напрямку м. Коростишева. Під'їжджаючи до світлофора при в'їзді до м. Коростишева на перехресті вулиць Більшовицька-Грибоєдова побачив, що на червоний сигнал світлофору зупинився автомобіль «Нива», він в свою чергу продовжив рух на зелений сигнал світлофора, а водій автомобіля «Нива» раптово поїхав на червоний сигнал. Не зважаючи на гальмування, уникнути зіткнення не вдалося, оскільки водій автомобіля «Нива» поїхав на заборонений сигнал світлофора.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 показав суду, що 06 листопада 2013 року він разом з ОСОБА_3 та знайомим на ім'я ОСОБА_9 приїхали в м. Коростишів на АЗС «КЛО», що розташована на початку міста. Під'їжджаючи до світлофору, для нього був ввімкнений червоний сигнал, він призупинився, подивився по сторонам, автомобілів не було, тому повільно виїжджав на перехрестя. Коли вже був на перехресті, то загорівся жовтий сигнал світлофору і в цей час він почав робити маневр лівого повороту та побачив на значній відстані автомобіль «Форд Транзіт», який рухався зі сторони м. Житомира в напрямку м. Коростишева та в цей момент загорівся зелений сигнал світлофору, тому він не зупинявся, а продовжував виконувати поворот ліворуч. Водій зустрічного автомобіля на дорогу не дивився, а постійно поглядав на світлофор, чи встигне проїхати перехрестя, при цьому зупинятися наміру не мав, в результаті чого відбулося зіткнення. ОСОБА_3 викинуло з автомобіля, він опинився на передньому пасажирському сидінні, приїхала швидка допомога та забрала їх до лікарні.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 показав, що 06 листопада 2013 року разом з дружиною та дитиною рухався з м. Житомира до м. Коростишева, перед ним було два транспортних засоби «Тойота Рав 4» та «Форд Транзіт», під'їжджаючи до надпису «Коростишів», за метрів 200 до перехрестя, побачив зіткнення двох транспортних засобів, як воно відбулося не помітив. Одну людину викинуло з автомобіля, іншу вийняли, після чого приїхала швидка допомога. Водію автомобіля «Форд Транзіт» залишив контактний телефон, оскільки в автомобілі був відео реєстратор, який міг зафіксувати обставини ДТП. Через деякий час зателефонував водій автомобіля «Тойота Рав 4» та попросив передати відео реєстратор, що він і зробив, а вже після цього його викликали в міліцію на допит.

Свідок ОСОБА_7 показала, що в день аварії рухалася з м. Житомира в напрямку м. Коростишів на автомобілі марки «Тойота Рав 4». Перед її автомобілем рухався транспортний засіб «Форд Транзіт», за кермом якого був працівник підприємства, яке належить її чоловікові. Під'їжджаючи до перехрестя на початку м. Коростишів вже почав мигати зелений сигнал світлофора, але автомобіль «Форд Транзіт» в'їхав на перехрестя, тому хотів завершити проїзд, як в цей час виїхав автомобіль, з яким відбулося зіткнення. Автомобіль, який робив маневр повороту, виїхав на червоний сигнал світлофору. Постраждалих забрала швидка допомога, а водій автомобіля, який рухався за нею, залишив контактний телефон водію «Форд Транзіт», так як у нього в автомобілі влаштований відео реєстратор. Її чоловік їздив робити копію з відео реєстратора.

Свідок ОСОБА_8 показав, що в той день, коли сталася ДТП, він заїхав на АЗС «Окко» заправити автомобіль. Після цього виїхав на вул. Грибоєдова та рухався в напрямку до перехрестя з вул. Більшовицька. Коли під'їхав до перехрестя, горів червоний сигнал світлофора, зупинився і чекав зеленого сигналу світлофору, попереду також були два автомобіля. Помітив автомобіль ВАЗ-2121, який почав виїжджати на трасу та хотів здійснити маневр ліворуч. Через мить сталося зіткнення вказаного автомобіля та транспортного засобу «Форд Транзіт», який рухався зі сторони м. Житомира на великій швидкості та намагався проскочити перехрестя на мигаючий зелений сигнал світлофора. Він вийшов з автомобіля та викликав швидку, а через кілька днів поїхав до райвідділу міліції та надав відео з відео реєстратора.

Апеляційний суд критично ставиться до показань свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в частині того, що водій ОСОБА_2 намагався проскочити перехрестя на мигаючий зелений сигнал світлофора, оскільки свідок ОСОБА_6 показав, що не помітив, як відбулось зіткнення автомобілів; в момент зіткнення автомобілів перед свідком ОСОБА_8 на перехресті знаходились, ще два автомобілі; свідок ОСОБА_7 знає обвинуваченого, оскільки є дружиною власника підприємства на якому він працює. Зазначені показання також спростовуються даними переглядів записів з двох відео реєстраторів, які були переглянуті в засіданні апеляційного суду, з яких вбачається, що обвинувачений ОСОБА_2 в'їхав на вказане регульоване перехрестя на забороняючий - жовтий сигнал світлофора.

Навіть пояснення обвинуваченого ОСОБА_2 в засіданні суду апеляційної інстанції, які він надав після перегляду вище вказаних записів, про те, що на момент перетинання ним умовної лінії світлофора зі швидкістю 65 км/год. горів зелений мигаючий сигнал світлофора неможливо прийняти до уваги, оскільки вони спростовуються даними протоколу огляду відеозаписів з відео реєстраторів, яке проводилося за участю обох водіїв транспортних засобів від 29.11.2013 року (а.к.п. 71-77), який був досліджений апеляційним судом, про те, що, після загорання жовтого сигналу світлофора до зіткнення транспортних засобів пройшло чотири секунди, тобто він повинен був проїхати 72 м. (за 1 хвил. - 18 м., за 4 хвил. - 72 м.). Як вбачається з проглянутого відеозапису, в момент загорання червоного сигналу світлофора, автомобіль під його керуванням ще не почав перетинати зону перехрестя.

Вина ОСОБА_2 підтверджується також висновком експерта № 3/964 від 10.10.2014 року з якого вбачається, що з технічної точки зору водій автомобіля «Форд Транзіт», д/н НОМЕР_4, ОСОБА_2 мав технічну можливість уникнути зіткнення з автомобілем ВАЗ-2121, д/н НОМЕР_6, шляхом застосування термінового гальмування з моменту виникнення небезпеки для руху. У даній дорожній обстановці водію «ФордТранзіт», д/н НОМЕР_4, ОСОБА_2 необхідно було діяти у відповідності до вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху України. З технічної точки зору в діях водія автомобіля «Форд Транзіт», д/н НОМЕР_4, ОСОБА_2 вбачається невідповідність вимозі п. 12.3 ПДР України. У даній дорожній обстановці водію автомобіля ВАЗ-2121, д/н НОМЕР_6, ОСОБА_5 необхідно було діяти у відповідності до вимог п. 8.7.3 (г, д, е) ПДР України. З технічної точки зору в діях водія вбачається невідповідність вимозі п. 8.7.3 (е) ПДР України. З технічної точки зору в причинному зв'язку з створенням аварійної обстановки та виникнення даної ДТП, враховуючи результати дослідження, є невідповідність дій водія автомобіля «Форд Транзіт», д/н НОМЕР_4, ОСОБА_2 вимозі п. 12.3 ПДР України. З матеріалів кримінального провадження вбачається, що експерту були надані все провадження, в тому числі і вище вказаний протокол перегляду записів з двох відео реєстраторів та відповідний диск.

Апеляційний суд відмічає, що відповідно п. 12.3 ПДР України, у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди, тобто не допускається збільшення швидкості автомобіля з метою проскочити повз або перед рухомим об'єктом який створив перешкоду або небезпеку для руху. Крім того, відповідно п. 8.7.3 (ґ) ПДР України, жовтий сигнал світлофору забороняє рух і попереджає про наступну зміну сигналів.

Як вбачається з частково проведеного апеляційним судом судового слідства, а саме дослідження протоколу про перегляд відеозаписів з відео реєстраторів, які також були відтворені апеляційним судом, автомобіль «Форд Транзіт», під керуванням ОСОБА_2 виїхав на перехрестя на жовтий сигнал світлофору, грубо порушивши вище зазначений пункт ПДР України.

Щодо клопотання обвинуваченого ОСОБА_2 про проведення певних слідчих дій, то апеляційний суд розглянув його в судовому засіданні, частково задовольнив, а саме щодо перегляду відеозаписів з відео реєстраторів, в решті вважав його безпідставним, оскільки в ході досудового слідства, в тому числі і протоколом огляду відеозаписів з відео реєстраторів, яке проводилося за участю обох водіїв транспортних засобів, встановлено всі необхідні вихідні дані, які необхідно для проведення експертизи механізму та обставин скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

В ході досудового слідства та судового розгляду встановлено, що на момент ДТП була світла пора доби, і, відповідно до п. 2.3 б) ПДР України, водій повинен стежити за дорожньою обстановкою та її змінами, а тому водій ОСОБА_2, виконуючи вказані вимоги ПДР України, фактично мав побачити а/м ВАЗ-2121 у момент його зупинки та початку руху на «червоний» сигнал світлофору.

Вказане клопотання заявлялось обвинуваченим ОСОБА_2 в ході досудового розслідування та судового розгляду в місцевому суді та було відмовлено в його задоволення з аналогічних підстав.

Відповідно до вище викладеного, апеляційний суд вважає вину обвинуваченого ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 ч. 1 КК України, повністю доведеною та не вбачає підстав для скасування вироку в цій частині, чим спростовуються доводи апеляційної скарги обвинуваченого про необхідність скасування вироку суду та закриття кримінального провадження відносно нього за відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення.

Відповідно до ст. 337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею, тобто нею визначені межі судового розгляду.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_5 не було висунуто обвинувачення.

Діючими нормами КПК України не передбачено право суду давати оцінку та ставити питання про притягнення до кримінальної відповідальності ще і інших осіб.

Згідно з ч. 4 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції не має права розглядати обвинувачення, що не було висунуте в суді першої інстанції.

Разом з тим, заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги цивільного відповідача - ПАТ страхової групи «ТАС», щодо невірного вирішення судом цивільного позову потерпілого ОСОБА_3 про відшкодування завданої йому матеріальної та моральної шкоди.

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи заявлений цивільний позов потерпілого ОСОБА_3 не в повній мірі дотримався вимоги діючого законодавства, що регулює питання відшкодування шкоди, допустив суттєву неповноту та однобічність, не дотримався вимог кримінального процесуального законодавства та матеріального закону, який регулює порядок та правила розв'язання заявленого потерпілим цивільного позову.

При вирішенні цивільного позову потерпілого ОСОБА_3 до ПАТ страхова група «ТАС» та до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди допущена неповнота судового розгляду, яка відповідно до ст.ст. 409, 410 КПК України є підставою для скасування вироку суду в частині вирішення заявленого цивільного позову. Під час судового розгляду залишилися недослідженими обставини, з'ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення.

В матеріалах кримінального провадження відсутні дані про те, що цивільний позивач - потерпілий ОСОБА_3 надав місцевому суду необхідні докази щодо звернення ним до вказаної страхової компанії в порядку, передбаченому Законом України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", тобто не дотримався порядку відшкодування шкоди, згідно страхового полісу. Тому апеляційний суд погоджується з доводами апеляційної скарги цивільного відповідача - ПАТ страхової групи «ТАС», що, відповідно до п. 35.1 ст. 35 вище вказаного Закону України для отримання страхового відшкодування цивільному позивачу необхідно було звернутися до вказаного ПАТ та надати відповідні документи для визначення розміру шкоди. Лише після прийняття відповідного рішення по його заяві, він був вправі звернутися до суду. На це не звернув уваги суд першої інстанції.

Крім того, як вбачається з матеріалів кримінального провадження, потерпілим ОСОБА_3 в обґрунтування розміру матеріальної шкоди були надані певні докази, які потребують відповідного дослідження та оцінки, з урахуванням того, що апелянт оспорює розмір витрат на лікування потерпілого, вважаючи, що слід прийняти до уваги лише витрати, що документально-підтверджені медичним закладом; розмір шкоди, що була завдана третій особі, тобто позивачу.

Апеляційний суд відмічає, що питання правовідносин, які випливають з договірних стосунків із страховими компаніями потребують ретельного дослідження, включаючи правильне визначення суб'єктивного складу сторін у спорі такої категорії, проведення складних розрахунків цивільно-правового характеру, з урахуванням франшизи, тощо. Що не притаманно кримінальному процесу з урахуванням його специфіки та термінів судового розгляду.

Апеляційний суд не наділений законодавцем, а саме діючим КПК України, повноваженнями постановлення в кримінальному провадженні нового рішення в частині вирішення цивільного позову.

Згідно ч. 5 ст. 128 КПК України, цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими КПК України. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, КПК України не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального законодавства.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 408 КПК України, апеляційний суд змінює вирок у разі зменшення сум, які підлягають стягненню, або збільшення цих сум, якщо таке збільшення не впливає на обсяг обвинувачення і правову кваліфікацію правопорушення.

Таким чином, процесуальні відносини, які виникли у зв'язку з цивільним позовом, не врегульовані КПК України, а норми ЦПК України суперечать засадам кримінального судочинства і не дають апеляційному суду повноважень при вирішенні цивільного позову більших, ніж визначені п. 3 ч. 1 ст. 408 КПК України.

На підставі вищенаведеного, апеляційний суд вважає, що вирок суду в частині вирішення цивільного позову потерпілого ОСОБА_3 до ПАТ страхова група «ТАС» та ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди підлягає скасуванню, а кримінальне провадження у цій частині - направленню на новий судовий розгляд до суду першої інстанції в порядку цивільного судочинства.

Під час повторного судового розгляду справи в порядку цивільного судочинства суду першої інстанції необхідно, з урахуванням зібраних по справі доказів та досліджених фактичних обставин, у відповідності з вимогами чинного законодавства слід дослідити всі надані цивільним позивачем - потерпілим ОСОБА_3 докази щодо фактичних спричинених матеріальних збитків, у тому числі, у разі необхідності й шляхом витребування необхідних документів та доказів, з приводу здійснення потерпілому певних виплат, преревірити дотримання ним порядку відшкодування завданої шкоди, розглянуті всі доводи апеляційної скарги ПАТ страхова група «ТАС» та, в залежності від встановленого, прийняти законне та обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_2 залишити без задоволення. Апеляційну скаргу цивільного відповідача - ПАТ страхова група «ТАС» задовольнити частково.

Вирок Коростишівського районного суду Житомирської області від 22 грудня 2014 року щодо ОСОБА_2 в частині вирішення цивільного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 та ПАТ страхова група «ТАС» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди скасувати, а кримінальне провадження у цій частині направити на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства в той же суд, в іншому складі.

В решті вказаний вирок залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Судді: