УХВАЛА
іменем України
27 травня 2008 року м. Севастополь
Колегія суддів військового апеляційного суду Військово-Морських Сил у складі:
головуючого Леся В.І.,
суддів Нікітіна Г.В., Моцного М. В.,
за участю прокурора відділу військової прокуратури Військово-Морських Сил України Дацюка Є.В. та засудженого ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок військового місцевого суду Сімферопольського гарнізону від 19 березня 2008 року, яким начальника Феодосійської КЕЧ району майора
ОСОБА_1, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Пам'яті 13 борців Жовтневого району Красноярського краю, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, на утриманні має 3 особи, раніше не судимого,
засуджено за ч. 1 ст. 185 КК України до штрафу в розмірі 850 грн. та відповідно п. "б" ст. 1 Закону України „Про амністію" від 19 квітня 2007 року звільнено від призначеного покарання.
ОСОБА_1 визнано винним в таємному викраденні чужого майна (крадіжці).
Як зазначено у вирокові, злочин скоєно за наступних обставин.
ОСОБА_1, з метою особистого збагачення, вирішив заволодіти будівельними матеріалами у вигляді крупнопиляних блоків вапняку альмінського кар'єру та фундаментних блоків, які знаходилися на земельній ділянці, що належить громадянину ОСОБА_2 і розташована АДРЕСА_1.
справа № 11- 33/2008
головуючий у суді 1-ї інстанції Гапонов Д.Ю.
З цією метою ОСОБА_1 наприкінці квітня 2007 року попросив громадянина ОСОБА_3 демонтувати фундаментні блоки та скласти їх для подальшого вивезення, завіривши, що земельна ділянка та будівельні матеріали знаходяться на балансі Феодосійської КЕЧ району.
Бажаючи уникнути матеріальних затрат, ОСОБА_1 запропонував ОСОБА_3 в якості оплати забрати 20 крупнопиляних блоків вапняку альмінського кар'єру, вартістю 2954 грн. 16 коп., з яких складалася незавершена будівля на цій земельній ділянці.
З пропозицією ОСОБА_1 ОСОБА_3 погодився і 3 травня 2007 року демонтував та вивіз блоки вапняку до свого домоволодіння. В подальшому він продовжив роботи по демонтажу фундаментних блоків, а 7 травня 2007 року його дії були припинені власником земельної ділянки громадянином ОСОБА_2
Після звернення ОСОБА_2 до правоохоронних органів, вивезені з земельної ділянки 20 блоків вапняку були повернуті йому ОСОБА_3
В апеляції засуджений ОСОБА_1 стверджує, що його винність у вчиненні інкримінованого злочину не доведена, оскільки у справі відсутні докази про його причетність до крадіжки, в зв'язку з чим просить вирок скасувати і повернути справу на новий розгляд в іншому складі суду.
В своїх доводах апелянт посилається на те, що судом першої інстанції не були з'ясовані обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, а саме: не задоволені його клопотання про виклик та допит в судовому засіданні працівників КЕЧ ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6; не перевірена правомірність набуття ОСОБА_2 права на земельну ділянку та на об'єкт незавершеного будівництва; не витребувано документи про розмір ділянки та погодження її меж з сусідніми землекористувачами; при вирішенні справи не враховано ту обставину, що дозволу на проведення будівельних робіт ОСОБА_2 не отримував; не досліджено обставин придбання потерпілим 20 крупнопиляних блоків вапняку альмінського кар'єру, оскільки він надав лише документи щодо їх транспортування на земельну ділянку; не призначено будівельно-технічну експертизу розчину бетону та блоків на об'єкті незавершеного будівництва на земельній ділянці АДРЕСА_1.
Окрім того, в апеляції вказується, що йому безпідставно інкриміновано вчинення таємного викрадення майна ОСОБА_2, оскільки в час коли блоки вапняку були вивезені ОСОБА_3 з земельної ділянки потерпілого, він, ОСОБА_1, знаходився у шпиталі та не міг приймати участі в цих діях, а покази свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_3, які були прийняті за основу обвинувачення, вважає неправдивими. Також апелянт зазначає, що судом не були прийняті до уваги його скарги на дії слідчого щодо вручення йому копій процесуальних документів по справі та по її оформленню, порушення вимог КПК України щодо порядку визнання громадянина ОСОБА_2 потерпілим у справі.
Заслухавши доповідь судді Модного М. В., пояснення засудженого ОСОБА_1 в підтримання апеляції, думку прокурора, який просив залишити вирок суду без зміни, а апеляцію засудженого без задоволення, а також перевіривши матеріали справи і доводи апеляції, колегія суддів військового апеляційного суду вважає, що апеляція задоволенню не підлягає з таких підстав.
Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні зазначеного у вироку злочину відповідають фактичним обставинам справи і ґрунтуються на досліджених в судовому засіданні доказах, які не викликають сумнівів у своїй достовірності.
Доводи засудженого про те, що його вина у інкримінованому злочині не доведена, досудове слідство і судовий розгляд проведено неповно, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, є безпідставними.
Як вбачається з матеріалів справи та вироку, ці доводи були предметом дослідження в судовому засіданні.
Свідок ОСОБА_7 послідовно показував, що наприкінці квітня 2007 року ОСОБА_1 попросив його підшукати осіб, які проведуть демонтаж залишків будівництва на земельній ділянці АДРЕСА_1, при цьому повідомив, що ця земельна ділянка та будівельні матеріали знаходяться на балансі Феодосійської КЕЧ району. Виконуючи це прохання, ОСОБА_7 познайомив ОСОБА_1 з громадянином ОСОБА_3, який погодився провести демонтаж фундаментних блоків. В рахунок оплати за проведену роботу ОСОБА_1 запропонував ОСОБА_3 забрати собі 20 крупнопиляних блоків вапняку альмінського кар'єру, які знаходилися на земельній ділянці, після чого ОСОБА_3 приступив до виконання домовленості. 7 травня 2007 року йому зателефонував ОСОБА_3 та повідомив, що в час розбирання фундаменту на земельну ділянку прибув ОСОБА_2 та зупинив проведення робіт, мотивуючи тим, що земельна ділянка та будівельні матеріали належать йому.
Відповідно до показів свідка ОСОБА_3, наприкінці квітня 2007 року ОСОБА_7 запропонував демонтувати будівельні матеріали, показавши місце проведення робіт АДРЕСА_1, та познайомив його з начальником Феодосійської КЕЧ району ОСОБА_1 В розмові ОСОБА_1 підтвердив прохання про проведення робіт, завіривши, що земельна ділянка, залишки фундаменту та блоки вапняку знаходяться на балансі КЕЧ. В якості оплати за проведену роботу ОСОБА_1 сказав йому забрати 20 крупнопиляних блоків вапняку альмінського кар'єру з яких складалася споруда на ділянці, на що він погодився. В подальшому ОСОБА_3 розібрав цю споруду з блоків вапняку, 3 травня 2007 року перевіз їх до місця свого помешкання та продовжував проводити демонтаж фундаментних блоків. 7 травня 2007 року на ділянку прибув ОСОБА_2 та повідомив, що ця земельна ділянка та будівельні
матеріали належить йому. В послідуючому він, ОСОБА_3, повернув ОСОБА_2 вивезені 20 блоків вапняку.
З матеріалів справи вбачається, що згідно рішення Феодосійської міської ради від 19 грудня 2003 року №1153 громадянину ОСОБА_2 у приватну власність передано земельну ділянку загальною площею 0, 0957 га, яка знаходиться АДРЕСА_1, для будівництва та обслуговування житлового будинку, а 24 червня 2004 року йому виданий відповідний державний акт на право власності серії KM № 092000.
Відповідно до повідомлень начальника Феодосійської КЕЧ району від 22 вересня 2003 року №856 та від 19 березня 2008 року №428, земельна ділянка, розташована АДРЕСА_1 та залишки фундаменту незавершеного будівництва, що на ній знаходяться, на балансі Феодосійської КЕЧ району не перебувають.
Згідно показів потерпілого ОСОБА_2, на вказану земельну ділянку в березні 2003 року він завіз 20 крупнопиляних блоків вапняку альмінського кар'єру, які придбав в 1987 році та зберігав на місці розташування свого гаражу. З цих блоків він розпочав будівництво підсобного приміщення, яке планував використовувати під час будівництво житлового будинку. 7 травня 2007 року він прибув на свою земельну ділянку та виявив, що споруда підсобного приміщення розібрана, а блоки вапняку відсутні. В цей час там знаходився громадянин ОСОБА_3, який проводив демонтаж фундаментних блоків з фундаменту незавершеного будівництва. ОСОБА_3 повідомив його, що роботи по розбору фундаменту проводяться за вказівкою начальника Феодосійської КЕЧ району ОСОБА_1 Після телефонного дзвінка ОСОБА_3 до місця події прибув ОСОБА_7 та став пояснювати, що роботи проводяться на прохання ОСОБА_1 у якого є документи про належність земельної ділянки Феодосійській КЕЧ району. 10 травня 2007 року він, ОСОБА_2, зустрівся з ОСОБА_1 та надав документи про належність земельної ділянки, на що ОСОБА_1 запропонував продати всі будівельні матеріали з ділянки, а гроші поділити порівну. Після цього він звернувся до правоохоронних органів та в подальшому 20 блоків вапняку були йому повернуті ОСОБА_3
Згідно товарного чеку від 22 травня 2003 року №5 потерпілим ОСОБА_2 було проведено оплату автопослуг по перевезенню бувших у використанні альмінських блоків.
Вказані вище обставини справи підтверджуються протоколами огляду місця події, відтворення обстановки та обставин події, проведеними за участю свідків ОСОБА_7, ОСОБА_3, потерпілого ОСОБА_2 та іншими доказами, яким суд дав належну оцінку.
Доводи апелянта про наявність факту його обмови цими свідками та потерпілим досліджувалися судом першої інстанції і з цього питання
зроблені правильні висновки про відсутність обставин можливої обмови засудженого зі сторони названих осіб.
Враховуючи те, що ОСОБА_1 на власний розсуд, за відсутності потерпілого, розпорядився 20 крупнопиляними блоками вапняку альмінського кар'єру, що належали та перебували на земельній ділянці громадянина ОСОБА_2, дії засудженого за ч. 1 ст. 185 КК України кваліфіковані судом першої інстанції правильно.
Твердження засудженого про те, судом не задоволені його клопотання про виклик та допит в судовому засіданні працівників КЕЧ ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, покази яких сприяли б встановленню істини у справі є необгрунтованими, оскільки з матеріалів справи вбачається, що вказані особи не були очевидцями інкримінованого ОСОБА_1 злочину, а його клопотання не містили в собі інформації щодо обставин справи, які могли підтвердити вказані особи.
Посилання в апеляції на те, що судом не перевірена правомірність набуття потерпілим права на земельну ділянку та об'єкт незавершеного будівництва, не витребувані документи про розмір ділянки та погодження її меж з сусідніми землекористувачами є також необгрунтованими, оскільки в суді було з'ясовано, що відповідно до правовстановлюючих документів власником земельної ділянки є ОСОБА_2, а з'ясування обставин її отримання потерпілим виходило б за межі питань, що підлягають встановленню по даній кримінальній справі.
Безпідставними являються посилання апелянта на те, що судом першої інстанції при прийнятті рішення у справі не враховано ту обставину, що дозволу на проведення будівельних робіт ОСОБА_2 не отримував, так як дослідження подібних доводів виходить за межі пред'явленого ОСОБА_1 обвинувачення.
Також є необгрунтованою заява апелянта про те, що суд не призначив за його клопотанням будівельно-технічну експертизу розчину бетону та будівельних блоків на об'єкті незавершеного будівництва, розташованих на земельній ділянці АДРЕСА_1 щодо визначення їх походження, стану та часу виготовлення.
Згідно вимог Науково-технічних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 8 жовтня 1998 року №53/5, основними завданнями будівельно-технічної експертизи є визначення вартості будівель, споруд і будівельних робіт, встановлення факту відповідності будівель проекту та вимогам будівельних норм і стандартів, встановлення правильності складання державної звітності про виконання будівельних робіт визначення технічного стану будівель, розробка варіантів поділу будинків та інші подібні питання.
Таким чином питання поставлені ОСОБА_1 для вирішення даної експертизи не відносяться до предмету судового дослідження по
пред'явленому йому обвинуваченню у таємному викраденні чужого майна.
Окрім того, не являються обґрунтованими заяви ОСОБА_1, що судом не були прийняті до уваги його скарги на дії слідчого щодо вручення йому копій процесуальних документів по справі та по її оформленню, порушення вимог КПК України щодо порядку визнання громадянина ОСОБА_2 потерпілим у справі.
Як вбачається з матеріалів справи вказані заяви перевірялися судом першої інстанції та порушень кримінально-процесуального закону в діях органів досудового слідства щодо права ОСОБА_1 на захист не встановлено. Також; з матеріалів справи видно, що ці заяви засудженого не могли вплинути на правильність та об'єктивність прийнятого судом рішення у справі.
За таких обставин вирок суду першої інстанції є законним та обґрунтованим і підстав для його скасування, про що просив у своїй апеляції засуджений, не має.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 365, 366, 377 КПК України, колегія суддів військового апеляційного суду
ухвалила:
Вирок військового місцевого суду Сімферопольського гарнізону від 19 березня 2008 року відносно ОСОБА_1 залишити без зміни, а апеляцію засудженого - без задоволення.