П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 530/266/15-а

Номер провадження 2-а/530/14/15

10.03.2015

10 березня 2015 року Зіньківський районний суд Полтавської області у складі головуючого-судді Дігтяр М.І. при секретарі Бедюх Н.І. за участю позивача ОСОБА_1, його представника адвоката ОСОБА_2, відповідача Беседа В.В., представника відповідача Гаркавенка Р.М. розглянувши заяву за адміністративним позовом ОСОБА_1 про визнання незаконним протоколу №6 про вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією по ст..172-7 КУпАП,-

ВСТАНОВИВ:

У заяві вказується, що 17 лютого 2015 року старший уповноважений 1-го сектору відділу БКОЗ УСБУ в Полтавській області старший лейтенант Беседа В.В. склав відносно позивача протокол №6 про вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією по ст..172-7 КУпАП, мотивуючи це тим, що він перебуваючи на посаді голови районної ради, всупереч службовим повноваженням та нормам Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції», не повідомив депутатів районної ради про наявний особистий інтерес і виніс 25 березня 2014 року на розгляд сесії районної ради питання про преміювання голови районної ради та особисто виносив на розгляд сесій районної ради від 31 липня 2014 року, від 31 жовтня 2014 року та від 19 грудня 2014 року питання щодо затвердження розпоряджень про його преміювання. Тобто, на думку відповідача, він фактично легалізував отримані грошові кошти у вигляді премії, які попередньо отримав, видавши розпорядження.

Позивач вважає, що даний протокол є незаконним і таким, що підлягає скасуванню.

Так, частиною 2 ст. 21 Закону України від 07.06.01 р. № 2493-ІІІ «Про службу в органах місцевого самоврядування» передбачено, що умови оплати праці посадових осіб місцевого самоврядування визначаються Кабінетом Міністрів України.

Згідно з абзацом 2 пункту 6 Постанови № 268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» преміювання сільських, селищних і міських голів, голів районних і районних у містах рад, їх заступників, встановлення їм надбавок, надання матеріальної допомоги здійснюється у порядку та розмірах, установлених цією постановою, у межах затверджених видатків на оплату праці. Рішення про зазначені виплати приймається відповідною радою.

Відповідно до пункту 1 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень, а відповідно до пункту 10 статті 59 згаданого закону акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Твердження стосовно того, що він, тобто ОСОБА_1 всупереч нормам Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» не повідомив депутатів районної ради про наявний особистий інтерес і виніс 25.03.2014 року на розгляд сесії районної ради питання щодо преміювання голови районної ради вважає надуманим, оскільки 25 березня 2014 року на розгляд районної ради виносилось питання «про оплату праці голови районної ради», що передбачено Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування».Тобто був розроблений порядок оплати його праці, де одним із пунктів визначено порядок виплати премії, а не власне виплата премії. Відповідно до пункту д) частини 1 рішення двадцять сьомої сесії шостого скликання районної ради від 25.03.2014 року «Про оплату праці» преміювання голови районної ради проводиться щомісячно в розмірі до 50% посадового окладу в межах фонду оплати праці. При наявності економії фонду оплати праці голові дозволяється виплачувати премію за особистий вклад в загальні результати роботи, розмір якої підлягає затвердженню на сесії районної ради. Відповідно до частини 2 зазначеного рішення передбачається, що вказані виплати здійснюються в межах затвердженого фонду оплати праці працівників виконавчого апарату районної ради. Зазначене рішення прийнято колегіально на сесії районної ради і на сьогоднішній день є чинним.

Фонд оплати праці виконавчого апарату районної ради був затверджений рішенням двадцять п'ятої (позачергової) сесії районної ради шостого скликання від 28 січня 2014 року «Про районний бюджет на 2014 рік».

Статтею 2 Закону України від 24.03.95 р. № 108/95-ВР «Про оплату праці» встановлено, що винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи, яка включає доплати, надбавки, гарантії і компенсації виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій, входить у структуру заробітної плати, такі премії є складовою заробітної плати.

Відповідно до ст..13 Закону № 108 оплата праці працівників установ і організацій, що фінансується з бюджету, здійснюється на підставі актів КМУ в межах бюджетних асигнувань. Обсяги витрат на оплату праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, затверджується одночасно з бюджетом.

Згідно з Бюджетним Кодексом України здійснення видатків, тобто взяття певних бюджетних зобов'язань помісячно відбувається в межах затвердженого річного кошторису, тобто у рамках бюджетних асигнувань.

Видатки на оплату праці апарату районної ради здійснюються за рахунок загального фонду місцевого бюджету. Відповідно до п.6 Постанови №228 для здійснення програм та заходів, які проводяться за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. Розпорядники бюджетних коштів - бюджетні установи в особі їх керівників, уповноважені на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов'язань та здійснення витрат з бюджету. Як встановлено пунктом 11 ч.6 ст.55 Закону України від 21 травня 1997 р. № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні», голова районної ради є розпорядником коштів, передбачених на утримання ради та її виконавчого апарату. Відповідно до пункту 18 частини 6 статті 55 Закону №280 голова ради вирішує питання, доручені йому радою. Відповідно до пункту 5 статті 102 Регламенту районної ради, голова ради у межах своїх повноважень видає розпорядження, в тому числі в міжсесійний період розпорядження про преміювання голови районної ради, заступника голови районної ради при наявності економії фонду оплати праці, яке підлягає послідуючому затвердженню на черговій сесії районної ради. А відповідно до статті 3 Регламенту районної ради, Регламент районної ради - це нормативно-правовий документ, який визначає порядок діяльності ради.

Отже, керівник районної ради, як розпорядник коштів, має право самостійно щомісяця брати бюджетні зобов'язання, у тому числі і на оплату праці працівників апарату ради, за умови, що такі зобов'язання взяті у межах бюджетних асигнувань. Зазначені бюджетні зобов'язання в подальшому були затверджені рішеннями сесій районної ради.

Твердження відповідача стосовно того, що він, тобто ОСОБА_1 мав право преміювати себе, як голову районної ради, в розмірі лише 1551,5 грн. в місяць являється хибним, оскільки відповідно до згаданого рішення двадцять сьомої сесії шостого скликання районної ради від 25.03.2014 року «Про оплату праці» преміювання голови районної ради проводиться щомісячно в розмірі до 50 % посадового окладу в межах фонду оплати праці (1551,5 грн.). При наявності економії фонду оплати праці голові дозволяється виплачувати премію за особистий вклад в загальні результати роботи. А наведені в протоколі №6 суми саме і виплачувалися при наявності економії фонду оплати праці, про що зазначено у відповідних розпорядженнях. Зазначає що економія фонду оплати праці склалася внаслідок того, що до цього часу не обрано заступника голови районної ради. Відповідно до пункту е) даного рішення голова ради має також право отримувати матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та допомоги на оздоровлення, що здійснюється в розмірі середньомісячної заробітної плати.

Відносно особистого винесення до розгляду на сесії районної ради від 31.07.2014 року, від 31.10.2014 року та від 19.12.2014 року питань щодо затвердження розпоряджень про преміювання виконавчого апарату районної ради, пояснює, що всі питання, які розглядались на сесіях районної ради, виносилися до розгляду на сесію президією районної ради. Окрім того, вказує, що пунктом 12 статті 46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що пропозиції щодо питань на розгляд ради можуть вноситися сільським, селищним, міським головою,постійними комісіями, депутатами, виконавчим комітетом ради, головою місцевої державної адміністрації, обласної ради, загальними зборами громадян, а також головою районної ради.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 1 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції», конфлікт інтересів - суперечність між особистими майновими, немайновими інтересами особи чи близьких їй осіб та її службовими повноваженнями, наявність якої може вплинути на об'єктивність або на упередженість прийняття рішень, а також на вчинення чи не вчинення дій під час виконання наданих їй службових повноважень, голова районної ради має право виносити на розгляд сесії розпорядження стосовно свого преміювання.

Відносно твердження, що голова районної ради не мав права голосувати на сесії щодо затвердження зазначених розпоряджень, вказує, що відповідно до пункту 18 частини 6 статті 55 Закону №280 голова ради вирішує питання, доручені йому радою. Голова районної ради являється депутатом районної ради. Відповідно до статті 94 Регламенту районної ради. Депутат районної ради має право пропонувати питання до розгляду на засіданні районної ради. Статтею 96 Регламенту передбачено, що депутат ради бере безпосередньо участь у підготовці питань для розгляду на сесіях ради.

Окрім того, зазначає, що відповідно до статті 50 Регламенту ради депутат ради повинен голосувати особисто по питаннях, що розглядаються на сесії ради. Оскільки в розпорядженні про преміювання виконавчого апарату районної ради йдеться мова не тільки про преміювання голови районної ради, а й про преміювання працівників районної ради та у зв'язку із відсутністю заступника голови районної ради, голова ради зобов'язаний голосувати по даному питанню, так як преміювання працівників виконавчого апарату районної ради також передбачене згаданими нормативними документами.

Вказані обставини свідчать про недобросовісність відповідача у використанні владних повноважень, так, як в його діях події і склад адміністративного правопорушення, відсутні.

Під час судового розгляду позивач та його представник підтримуючи заявлені вимоги додали, що дії старшого уповноваженого 1-го сектору відділу БКОЗ УСБУ в Полтавській області Беседа В.В. по складенню протоколу №6 від 17 лютого 2015 року відносно ОСОБА_1 у вчинення адміністративного правопорушення по ст..172-7 КУпАП, являються неправомірними і просять скасувати даний протокол і провадження про адміністративне правопорушення закрити.

Відповідач по справі Беседа В.В. та представник УСБУ в Полтавській області Гаркавенко Р.М. заявлені вимоги не визнали, пояснюючи, що дії старшого уповноваженого відділу БКОЗ УСБУ в Полтавській області по виявленню адміністративного правопорушення головою Зіньківської районної ради ОСОБА_1 корупційного діяння являються правомірними, а дана справа підлягає закриттю.

Під час розгляду встановлено, що 19 лютого 2015 року до Зіньківського районного суду Полтавської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 про визнання незаконним протоколу №6 про вчинення ним адміністративного правопорушення пов'язаного з корупцією по ст..172-7 КУпАП на підставі якої відкрито провадження по справі в порядку чинного законодавства по КАС України.

24 лютого 2015 року даним судом зареєстрований сам протокол складений старшим уповноваженим 1-го відділу БКОЗ УСБУ України в Полтавській області 17 лютого 2015 року Беседа В.В. про вчинення головою Зіньківської районної ради ОСОБА_1 адміністративного правопорушення на підставі якого відкрите адміністративне провадження по ст.. 172-7 КУпАП яке перебуває в провадженні іншого складу даного суду, але тимчасово залучене до даної справи, в порядку заявленого клопотання про його огляд.

Із змісту протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що ОСОБА_1 перебуваючи на посаді голови Зіньківської районної ради в супереч нормам Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», закону України «Про засади запобігання і протидії корупції" не повідомивши депутатів районної ради про наявний особистий інтерес понад з іншими питаннями виніс 25 березня 2014 року на рішення 27 сесії Зіньківської районної ради шостого скликання питання щодо преміювання голови районної ради в розмірі 50% посадового окладу в межах фонду оплати праці і в той же час нарахування по преміюванню перевищувало даний розмір та затверджувалось на чергових сесіях після його отримання.

В той же час із показів свідків: ОСОБА_5, ОСОБА_6, які являються депутатами Зіньківської районної ради вбачається, що дані питання виносились на чергові сесії та підтримувались депутатами фактично одноголосно.

Під час з'ясування досліджуваних обставин в судовому засіданні слід відзначити, що протокол складався в двох екземплярах і підписувався, як особою, яка його складала, так і особою відносно якої він складався.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частина 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.3КАС України, справа адміністративної юрисдикції це публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч.1 ст.17 КАС України, компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень, а також спори, які виникають з приводу укладення та виконання адміністративних договорів: спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом; спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.

З аналізу вказаних норм вбачається, що акти ненормативного характеру (індивідуальні акти), породжують права і обов'язки тільки у того суб'єкта, якому вони адресовані. Під актом же державного чи іншого органу слід розуміти юридичну форму рішень цих органів - офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Проаналізувавши зміст позовних вимог позивача та наявного в матеріалах справи протоколу про адміністративне правопорушення, передбаченого ст..172-7 КУпАП відносно ОСОБА_1, суд вважає, що позивач фактично не погоджується з викладеними в протоколі обставинами скоєння правопорушення та зробленими відповідачем висновками щодо наявності в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст..172-7 КУпАП.

Відповідно до ст..254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається у двох екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Враховуючи, що порушень норм законодавства передбачених КУпАП відповідачем під час складання вище згаданого протоколу не встановлено заявлені вимоги позивача підлягають відхиленню.

Керуючись ст..ст.158,160,167 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Заявлені вимоги ОСОБА_1 про визнання протоколу №6 від 17 лютого 2015 року незаконним та його скасування відхилити.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Зіньківський районний суд Полтавської області на протязі 10 днів.

СуддяМ. І. Дігтяр