ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2015 року Справа № Б15/26/28/05

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді: суддів:Удовиченка О.С., Міщенка П.К., Поліщука В.Ю.

розглянувши касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області

на постанову та на ухвалуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.01.2015 року господарського суду Дніпропетровської області від 02.12.2014 року

у справі господарського суду за об'єднаною заявою до№ Б15/26/28/05 Дніпропетровської області працівників відкритого акціонерного товариства "Кривбасрудоремонт" відкритого акціонерного товариства "Кривбасрудоремонт"

про визнання банкрутом

Представники сторін у судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 02.12.2014 року у даній справі (суддя Примак С.А.) відхилені грошові вимоги управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Кривого Рогу в розмірі 25 632 150,12 грн., нарахованих зі сплати фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за списками №1,2 за період липень-вересень 2014 року, як такі, що заявлені в ліквідаційній процедурі, що виключає їх визнання, відповідно до положень ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Не погодившись із з ухвалою суду першої інстанції, Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Кривого Рогу звернулось до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 02.12.2014 року та визнати поточні кредиторські вимоги до боржника.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.01.2015 року (Головуючий суддя - Білецька Л.М., судді: Верхогляд Т.А., Парусніков Ю.Б.) ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 02.12.2014 року у справі № Б15/26/28/05 залишено без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Не погодившись із наведеними рішеннями попередніх судових інстанцій, Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення та невірне застосування норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.01.2015 року та ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 02.12.2014 року у справі №Б15/26/28/05.

Касаційна скарга мотивована неправильним застосуванням судами попередніх інстанцій норм матеріального права, зокрема, ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції, чинній до 19.01.2013, далі - Закон про банкрутство), Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". На думку кредитора, заявлені ним поточні грошові вимоги є зобов'язаннями боржника, що виникли після порушення провадження у справі про банкрутство, тому ці вимоги підлягають визнанню у повному обсязі.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 23 Закону про банкрутство з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав, а вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства (розпорядження майном та санації), можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури. Також, згідно положень зазначеної статті, у банкрута припиняється підприємницька діяльність та припиняються повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном, а також повноваження власника (власників) майна банкрута.

Системний аналіз норм статті 1, ч. 1 ст. 23, ч. 1 ст. 25 Закону про банкрутство, які є спеціальними, а отже пріоритетними у застосуванні відносно інших законодавчих актів України в правовідносинах банкрутства, свідчить, що поточні вимоги кредитора - це неоплачені боржником вимоги, які виникли в процедурах банкрутства, за період після порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство і до винесення постанови про визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури і призначення ліквідатора.

Отже, після визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури у боржника не виникає будь-яких нових поточних зобов'язань, у т.ч. зі сплати обов'язкових платежів, що можуть бути заявлені в порядку статті 23 Закону про банкрутство.

У ліквідаційній процедурі нові зобов'язання у банкрута в особі його органу управління - ліквідатора (ліквідаційної комісії) можуть виникати виключно у випадках, прямо передбачених у цьому Законі і порядок їх виконання визначений спеціальними нормами Закону про банкрутство.

Такими випадками є зобов'язання з оплати поточних комунальних і експлуатаційних витрат та інших витрат, пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури (ч. 9 ст. 30 Закону про банкрутство).

Що стосується платежів до Пенсійного фонду України, то відповідні нарахування боржнику можуть здійснюватись лише до моменту прийняття постанови про визнання останнього банкрутом та відкриття відносно нього ліквідаційної процедури.

Відповідна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 18.03.2014 у справі № 6/108-09, від 08.04.2014 у справі №10/Б-711 які згідно зі ст. 11128 Господарського процесуального кодексу України є обов'язковими для всіх судів України.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, заявлені у якості поточних грошові вимоги Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Кривого Рогу в розмірі 25 632 150,12 грн., становлять заборгованість боржника з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та з фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, нарахованих зі сплати фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за списками №1,2 за період липень-вересень 2014 року.

Отже, грошові вимоги кредитора не мають характеру поточних у розумінні статті 1 Закону про банкрутство, оскільки нараховані після визнання боржника банкрутом та введення ліквідаційної процедури.

Враховуючи вищевикладене, оскаржувані судові рішення про відмову Управлінню Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Кривого Рогу у визнанні поточних грошових вимог до боржника в загальній сумі 25 632 150,12 грн., підлягають залишенню без змін, як законні та обґрунтовані.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.01.2015 року та ухвала господарського суду Дніпропетровської області 02.12.2014 року у справі №Б15/26/28/05 винесені з дотриманням норм законодавства про банкрутство, а тому відсутні правові підстави для їх скасування.

Керуючись ст.ст. 14, 23, 25, 30 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111, 11128 ГПК України Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.01.2015 року та ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 02.12.2014 року у справі №Б15/26/28/05 залишити без змін.

Головуючий О.С. Удовиченко

Судді П.К. Міщенко

В.Ю. Поліщук