ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2015 року Справа № Б-7/148-21/167-23/7

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Удовиченка О.С.,

суддів:Міщенка П.К., Поліщука В.Ю.

розглянувши касаційну скаргу на постанову та на ухвалу Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Львівського апеляційного господарського суду від 15.12.2014 року господарського суду Івано-Франківської області від 21.10.2014 року

у справі№ Б-7/148-21/167-23/7

господарського суду за заявою доІвано-Франківської області Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Українсько-угорської фірми "Протов ЛТД"

провизнання банкрутом

Представники сторін у судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 21.10.2014 року у справі № Б-7/148-21/167-23/7 (Суддя - Рочняк О.В.) частково задоволено заяву ДПІ у м. Івано-Франківську з поточними вимогами до боржника в розмірі 2720,00 грн.; визнано грошові вимоги ДПІ у м. Івано-Франківську до боржника у розмірі 1700,00 грн. як вимоги третьої черги; відхилено грошові вимоги ДПІ у м. Івано-Франківську до боржника у розмірі 1020,00 грн.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 15.12.2014 року у справі № Б-7/148-21/167-23/7 (Головуючий суддя - Михалюк О.В., судді: Галушко Н.А., Мельник Г.І.) апеляційну скаргу ДПІ у м. Івано-Франківську ГУМ у Івано-Франківській області залишено без задоволення. Ухвалу господарського суду Івано-Франківської області від 21.10.2014 року у справі № Б-7/148-21/167-23/7 залишено без змін.

Не погодившись із судовими актами попередніх інстанцій, ДПІ у м. Івано-Франківську звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, з проханням скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 15.12.2014 року, ухвалу господарського суду Івано-Франківської області, від 21.10.2014 року, посилаючись на порушення та невірне застосування судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 1, 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство).

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з такого.

Під час розгляду даної справи судами встановлено наступні її обставини.

Постановою господарського суду Івано-Франківської області від 12.08.2014 року боржника - Українсько-угорську фірму "Протов" ЛТД визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Череватого Любомира Богдановича.

13.08.2014 на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України розміщено повідомлення №7572 про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Відповідно до ч.1 ст.38 Закону про банкрутство вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури протягом двох місяців з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає. Кредитори, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними, а їх вимоги погашаються в шосту чергу в ліквідаційній процедурі.

У встановлений законом строк до суду звернулись наступні кредитори:

- Державна податкова інспекція у м. Івано-Франківську з заявою №1529/10/10-039/1145 від 12.09.2014 року про визнання поточних грошових вимог до Українсько-угорської фірми "Протов" ЛТД в розмірі 2720 грн.;

- Івано-Франківський обласний центр зайнятості з заявою №ОЦЗ-2885-13/0/19-л від 10.09.2014 року про визнання поточних грошових вимог до Українсько-угорської фірми "Протов" ЛТД в розмірі 1231 грн. 23коп;

- Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську з заявою №4316/04 від 08.10.2014 року про визнання поточних грошових вимог до Українсько-угорської фірми "Протов" ЛТД в розмірі 5879 грн.

Розглянувши заяву Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську, суд першої інстанції встановив, що Українсько-угорська фірма "Протов" ЛТД, як платник податків та зборів до бюджету, станом на 12.09.2014 року, має заборгованість у сумі 2720 грн. з яких: 1 020 грн. згідно податкового повідомлення-рішення №0010191501/0 від 10.06.2009; 680 грн. згідно податкового повідомлення-рішення №0010851501/0 від 27.05.2010 року; 1020 грн. згідно податкових повідомлень-рішень № 0011161501 від 16.04.2007 року та № 0020201501 від 20.03.2008 року.

Заявлені грошові вимоги ліквідатором Українсько-угорської фірма "Протов" ЛТД не визнані.

Суд першої інстанції, із рішенням якого погодився і апеляційний господарський суд, виходив з того, що грошові вимоги Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську до боржника у сумі 1700 грн. є обґрунтованими, документально підтвердженими належними доказами, що містяться у матеріалах справи, заявлені в строк, встановлений для їх подання, у зв'язку із чим підлягають визнанню та включенню до реєстру вимог кредиторів, як вимоги третьої черги (ч.1 п.3 ст.45 Закону про банкрутство).

Грошові вимоги в розмірі 1020 грн. відхилено, оскільки кредитором в порушення вимог ст. 33 ГПК України не подано суду належних доказів в обґрунтування заявлених вимог.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується із такими висновками, з огляду на таке.

Згідно ч. 1 ст. 2 Закону про банкрутство, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

В силу ст. 1 Закону про банкрутство, грошове зобов'язання - зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов'язань відносяться також зобов'язання щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування.

За загальним правилом, визначеним ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона належними засобами доказування повинна довести підстави своїх вимог.

Отже, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства, заявлені у справі про банкрутство грошові вимоги можуть підтверджуватися або первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт, тощо), що свідчить про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору.

Суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора.

В силу ст. 1 Закону про банкрутство, грошове зобов'язання - зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов'язань відносяться також зобов'язання щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування.

Відповідно до ч.1 ст.38 Закону про банкрутство вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури протягом двох місяців з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає. Кредитори, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними, а їх вимоги погашаються в шосту чергу в ліквідаційній процедурі.

Отже, кредитор ДПІ у м. Івано - Франківську при зверненні до суду із грошовими вимогами не дотримався приписів ст.33 ГПК України щодо подання належних доказів в обґрунтування заявлених грошових вимог, в зв'язку з чим судом першої інстанції, рішення якого підтримав суд другої інстанції, правомірно відмовлено у їх визнанні та включенні до реєстру вимог кредиторів у даній справі на суму 1020 грн.

Згідно зі ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення, залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.

З урахуванням встановлених ст. ст. 1115, 1117 ГПК України меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи апеляційним та місцевим господарськими судами її фактичні обставини були встановлені на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів в їх сукупності, висновки господарських судів попередніх інстанцій відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка, а доводи касаційної скарги ґрунтуються на довільному тлумаченні скаржником чинного законодавства, не спростовують обґрунтованості висновків господарських судів попередніх інстанцій, а тому відсутні підстави для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі наведеного та керуючись 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 15.12.2014 року та ухвалу господарського суду Івано-Франківської області від 21.10.2014 року у справі № Б-7/148-21/167-23/7 залишити без змін.

Головуючий О.С. Удовиченко

Судді П.К. Міщенко

В.Ю. Поліщук