ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2015 року Справа № 4/5025/1228/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддівУдовиченка О.С., Міщенка П.К., Поліщука В.Ю.

розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України"

на постанову та на ухвалуРівненського апеляційного господарського суду від 24.11.2014 року господарського суду Хмельницької області від 23.10.2014 року

у справі господарського суду за заявою до № 4/5025/1228/12 Хмельницької області Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Древсервіс"

про визнання банкрутом

За участю представників: ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" - Головіної О.І.; арбітражного керуючого Ігнатченка Ю.В.

В С Т А Н О В И В :

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 23.10.2014 року у справі № 4/5025/1228/12 клопотання ліквідатора - арбітражного керуючого Ігнатченко Ю.В. про надання згоди на продаж майна банкрута, яке знаходиться в заставі та іпотеці ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" задоволено. Надано згоду ліквідатору ТОВ "Компанія Древсервіс" на продаж майна боржника, що перебуває у заставі та іпотеці ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" згідно договору застави № 27108Z64 від 24.04.2008 року, іпотечного договору № 27108Z65 від 29.04.2008 року та договору застави №27109Z4 від 05.02.2009 року, в порядку, визначеному Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство).

Не погодившись із наведеною ухвалою, ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення місцевим господарським судом норм матеріального права, просив скасувати ухвалу господарського суду Хмельницької області від 23.10.2014 року у справі №4/5025/1228/12 в частині надання згоди на продаж заставного майна, що перебуває в іпотеці/заставі ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні клопотання ліквідатора ТОВ "Компанія "Древсервіс" про надання згоди на продаж майна банкрута, яке знаходиться в заставі/іпотеці ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України".

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 24.11.2014 року (колегія суддів: головуючий суддя - Огороднік К.М.; Демидюк О.О.; Бригинець Л.М.) апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду Хмельницької області від 23.10.2014 року у справі № 4/5025/1228/12 - без змін.

Не погодившись із наведеними судовими актами ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 24.11.2014 року, ухвалу господарського суду Харківської області суду від 09.10.2014 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні клопотання ліквідатора ТОВ "Компанія Древсервіс" Ігнатченка Ю.В. про надання згодо на продаж заставного майна банкрутоа, що перебуває в іпотеці та заставі ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" згідно з Договором застави №27108Z64 від 24. 04.2008, Іпотечним договором №27108Z65 від 29.04.2008 та Договором застави №27109Z4 від 05.02.2009, в порядку визначеному Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

В обґрунтування доводів касаційної скарги заявник касаційної скарги посилається на порушення судами попередніх інстанцій приписів ст.ст. 42, 57 Закону про банкрутство та наполягає на необхідності узгодження із ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" початкової вартості майна банкрута, яке знаходиться в заставі та іпотеці останнього.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на таке.

Під час розгляду справи судами попередніх інстанцій встановлено таке.

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 26.06.2013 року, якою затверджено реєстр вимог кредиторів у справі № 4/5025/1228/12, забезпеченим кредитором визнано ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" на загальну суму 6678883,69 грн.

У заставі та іпотеці у ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" згідно договору застави № 27108Z64 від 24.04.2008 року знаходяться майнові права за договорами на поставку виробничого обладнання; іпотечного договору № 27108Z65 від 20.04.2008 року - нежитлові приміщення, що розташовані за адресою: Київська область, Макарівський район, с. Лишня, вул. Набережна, 11-Д, загальною площею 8881,4 кв. м. згідно з переліком; договору застави № 27109Z4 від 05.02.2009 року - деревообробне обладнання в кількості 18 штук, яке знаходиться за адресою: Київська область, Макарівський район, с. Лишня, вул. Набережна, 11-Д.

Постановою господарського суду Хмельницької області суду від 25.07.2013 року ТОВ "Компанія Древсервіс" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру строком на дванадцять місяців - до 25.07.2014 року; ліквідатором ТОВ "Компанія Древсервіс" призначено арбітражного керуючого Ігнатченко Ю.В.

20.08.2013 року ліквідатор - арбітражний керуючий Ігнатченко Ю.В. звернувся листом № 29 до керуючого філією ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" у м. Києві, у якому просив надати письмову згоду на продаж заставленого майна банкрута ТОВ "Компанія Древсервіс", а саме: обладнання у кількості 18 одиниць та нежитлових приміщень загальною площею 8881,4 кв. м., що розташовані за адресою Київська область, Макарівський район, с. Лишня, вул. Набережна, 11Д за початковою ціною 753400,00 грн. шляхом проведення аукціону.

ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" листом № 040-02/6223 від 29.08.2013 року повідомив ліквідатора Ігнатченко Ю.В., що банк в повній мірі не погоджується з визначеною ліквідатором ТОВ "Компанія Древсервіс" початковою вартістю майна банкрута та, у зв'язку з цим, проведе оцінку всього заставного майна та після узгодження початкової вартості майна банкрута розгляне питання про надання згоди.

Ліквідатором Ігнатченко Ю.В. до суду подано клопотання від 19.12.2013 року № 12, у якому останній, у зв'язку із відмовою ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" на продаж заставного майна банкрута, просить господарський суд Хмельницької області надати згоду на реалізацію предмету іпотеки та предмета застави ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" за зазначеною початковою вартістю майна в розмірі 753400,00 грн. без врахування ПДВ.

ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" 23.12.2013 року звернувся до господарського суду Хмельницької області із клопотанням про проведення незалежної оцінки майна банкрута, оскільки відповідно до Звіту про оцінку майна від 12.09.2013 року, проведену ТОВ "ЕкспертЦентр" на замовлення ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України", вартість заставного майна боржника ТОВ "Компанія "Древсервіс" становить 3484695,86 грн. В той же час, ліквідатор просить надати згоду на продаж заставного майна за ціною 753400,00 грн.

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 31.03.2014 року призначено незалежну оцінку майна банкрута, яке знаходиться за адресою - Київська область, Макарівський район, с. Лишня, вул. Набережна, 11-Д, а саме: нежитлових приміщень загальною площею 8881,4кв.м, що розташовані за адресою: Київська область, Макарівський район, с. Лишня, вул. Набережна, 11-Д та перебувають в іпотеці ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України".

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 22.04.2014 року визнано організатора аукціону Товарну біржу "Універсальна товарна біржа "Придніпровська" учасником провадження у справі № 4/5025/1228/12 про банкрутство ТОВ "Компанія Древсервіс".

У зв'язку із непроведенням ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" незалежної оцінки заставного майна банкрута, призначеної ухвалою суду від 31.03.2014 року, ліквідатором самостійно замовлено проведення оцінки майна банкрута.

Згідно звіту від 01.07.2014 року про оцінку нежитлових приміщень загальною площею 8881,40 кв.м., розташованих за адресою: Київська область, Макарівський район, с. Лишня, буд. 11-Д та основних засобів, що значаться на балансі ТОВ "Компанія Древсервіс", розташовані за адресою: Київська область, Макарівський район, с. Лишня, вартість майна становить 1 000115,5 грн.

Заставним кредитором ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" проведено оцінку майна, призначену ухвалою суду від 31.03.2014 року та надано в матеріали справи звіт №А-219 ТОВ "Назарет" про незалежну оцінку майна ТзОВ "Компанія Древсервіс", яке знаходиться у заставі та іпотеці ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України". Згідно звіту, загальна вартість майна боржника, що перебуває в заставі та іпотеці ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" складає 3340959,00 грн.

ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" направив на адресу ліквідатора лист від 22.09.2014 року №040-02/4353, у якому зазначав, що надає свою згоду на продаж майна банкрута ТОВ "Компанія Древсервіс", проте, із початковою ціною, визначеною ТОВ "Назарет" на підставі звіту про оцінку майна.

Задовольняючи клопотання ліквідатора та надаючи згоду на продаж заставного майна, суд першої інстанції, висновок якого підтримав апеляційний господарський суд, виходив з того, що ліквідатором належним чином враховано вимоги ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" та належним чином здійснюються дії для їх задоволення, а надання судом відповідної згоди на продаж забезпеченого майна відповідає законодавчим положенням абз. 2 ч. 4 ст. 42 Закону про банкрутство.

Колегія суддів погоджується із такими висновками та вважає за необхідне відзначити таке.

У ч. 2 ст. 43 Закону про банкрутство передбачено, що майно, яке підлягає реалізації у ліквідаційній процедурі, оцінюється ліквідатором. Початковою вартістю цілісного майнового комплексу є сукупність визнаних у встановленому цим Законом порядку вимог кредиторів.

Ч. 1 ст. 44 Закону про банкрутство встановлено, що після проведення інвентаризації та оцінки майна ліквідатор здійснює продаж майна банкрута такими способами: проведення аукціону; продаж безпосередньо юридичній або фізичній особі. Вибір способів продажу активів здійснюється ліквідатором з метою забезпечення його відчуження за найвищою ціною.

Відповідно до ч. 5 ст. 44 Закону про банкрутство ліквідатор здійснює продаж майна боржника у вигляді цілісного майнового комплексу. У разі якщо продати майно боржника у вигляді цілісного майнового комплексу не вдалося, ліквідатор здійснює продаж майна боржника частинами.

Відповідно до ч. 4 ст. 42 Закону про банкрутство, майно банкрута, що є предметом забезпечення, не включається до складу ліквідаційної маси і використовується виключно для задоволення вимог кредитора за зобов'язаннями, які воно забезпечує. Продаж такого майна здійснюється в порядку, передбаченому Законом про банкрутство, але виключно за згодою кредитора, вимоги якого воно забезпечує, або суду.

З огляду на те, що в силу абз. 2 ч. 4 ст. 42 Закону про банкрутство суд наділений правом надавати згоду на продаж майна банкрута, що є предметом забезпечення, суд першої інстанції діючи в межах повноважень, з'ясувавши при цьому відповідність дій ліквідатора, який звертався за дозволом про продаж до заставного кредитора, надав ліквідатору ТОВ "Компанія Древсервіс" арбітражному керуючому Ігнатченко Ю.В. дозвіл на продаж майна боржника, що перебуває у заставі у ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України", без визначення початкової вартості заставного майна.

При цьому колегія суддів касаційної інстанції також погоджується із висновком суду першої інстанції, який погодив апеляційний господарський суд, що спір про початкову вартість майна банкрута, що підлягає реалізації на аукціоні, може виникнути в процедурі організації такого аукціону та після зазначення початкової ціни у договорі на проведення аукціону, однак не є предметом розгляду у справі про банкрутство під час надання судом згоди на продаж майна банкрута, що перебуває в заставі (іпотеці).

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають до застосування у спірних правовідносинах, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що оскаржувані судові акти не підлягають скасуванню з підстав зазначених у касаційній скарзі, оскільки згода забезпеченого кредитора не є єдиним способом для проведення продажу забезпеченого майна. У випадку не згоди заставного кредитора, в залежності від обставин конкретної справи, такий продаж може бути здійснено за згодою суду, що передбачено у абз. 2 ч. 4 ст. 42 Закону про банкрутство.

Доводи касаційної скарги відносно зловживань ліквідатора при здійсненні своїх обов'язків не обґрунтовані у тексті касаційної скарги, втім, у випадку наявності відповідних фактів та доказів на їх підтвердження, заявник касаційної скарги не позбавлений можливості звернутись із відповідною скаргою на дії ліквідатора до суду першої інстанції.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи заявника касаційної скарги про порушення і неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права при прийнятті оскаржених судових актів не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для їх скасування колегією суддів Вищого господарського суду України не вбачається.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" залишити без задоволення.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 24.11.2014 року та ухвалу господарського суду Хмельницької області від 23.10.2014 року у справі №4/5025/1228/12 залишити без змін.

Головуючий О.С. Удовиченко

Судді П.К. Міщенко

В.Ю. Поліщук