ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2015 року Справа № 44/249-б

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддівУдовиченка О.С., Міщенка П.К., Поліщука В.Ю.

розглянувши касаційну скаргу Ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Ланіт-IV СОМ" арбітражного керуючого Хоменка Олександра Анатолійовича

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.12.2014 року

у справі господарського суду за заявою №44/249-б міста Києва Товариства з обмеженою відповідальністю "Ланіт-IV СОМ"

про визнання банкрутом

За участю представників сторін: ПАТ "Дельта Банк"- Мехеда В.А.; арбітражного керуючого Хоменка О.А. та його представника - Захарка І.І.

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.02.2014 року (Суддя - Чеберяк П.П.) затверджено звіт ліквідатора, ліквідаційний баланс банкрута - Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Ланіт-IV СОМ" станом на 01.10.2013 року, ліквідовано банкрута як юридичну особу, визнано погашеними кредиторські вимоги публічного акціонерного товариства (далі - ПАТ) "Український Бізнес Банк", ТОВ "Система масових платежів України", ТОВ "Український промисловий банк", ПАТ "Дельта Банк", всього на загальну суму 26336024 (двадцять шість мільйонів триста тридцять шість тисяч двадцять чотири) грн. 60 коп., провадження у справі припинено, інше.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.12.2014 року у справі №44/249-б (Головуючий суддя - Верховець А.А., судді: Остапенко О.М., Шипко В.В.) апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства „Дельта Банк" та Публічного акціонерного товариства "Український Бізнес Банк" на ухвалу господарського суду міста Києва від 10.02.2014 року у справі №44/249-б задоволено. Ухвалу господарського суду міста Києва від 10.02.2014р. у справі № 44/249-б скасовано. Справу №44/249-б направлено до господарського суду міста Києва для подальшого розгляду на стадію ліквідації.

Не погодившись із цією постановою, ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю "Ланіт-IV СОМ" арбітражний керуючий Хоменко О.А. звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, з проханням скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.12.2014 року та залишити в силі ухвалу господарського суду міста Києва від 10.02.2014 року, посилаючись на порушення та невірне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 25, ч. 1 ст. 32, п. 6 ч. 1 ст. 40 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції, що діяла до 19.01.2013 року внесених змін) (Далі - Закон про банкрутство).

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з такого.

Під час розгляду даної справи судами встановлено наступні її обставини.

ТОВ "Ланіт-ІV СОМ" звернулось до господарського суду міста Києва з заявою про порушення провадження у справі про банкрутство вказаного товариства в порядку ст. 51 Закону про банкрутство.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.09.2011 року за вказаною заявою порушено провадження у справі №44/249-б.

Постановою господарського суду міста Києва від 19.09.2011 року боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором голову ліквідаційної комісії (ліквідатора) боржника Литвина І.О.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.05.2012 року затверджено реєстр вимог кредиторів ТОВ "Ланіт-ІV СОМ" на загальну суму 26336024,60 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.04.2013 року задоволено заяву Литвина І.О., припинено його повноваження ліквідатора банкрута, призначено ліквідатором ТОВ "Ланіт-ІV СОМ" арбітражного керуючого Хоменка О.А. та продовжено строк ліквідаційної процедури банкрута на шість місяців, до 03.10.2013 року.

02.10.2013 року до господарського суду міста Києва надійшли на затвердження звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута.

Господарським судом першої інстанції встановлено, що з метою виявлення майна чи інших активів банкрута ліквідатором були направлені запити до компетентних органів, зокрема до Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві, Головного управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації, Інспекції державного технічного нагляду Київської міської державної адміністрації, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Державної служби інтелектуальної власності, Інспекції головного державного реєстратора флоту, Державної митної служби України, Державної авіаційної служби України, Державної інспекції котлонагляду та підіймальних споруд, Державної архітектурно-будівельної інспекції України, Територіального управління державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України у Київській області та м. Києві, Управління державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у м. Києві, ДП "Інформаційно-ресурсний центр", Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, регіональні бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна.

Одержані ліквідатором відповіді від зазначених органів свідчать про відсутність у банкрута майнових активів, які належать йому на праві власності або повного господарського відання та які можуть бути включенні до ліквідаційної маси.

Згідно витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна у Державному реєстрі містяться чотири записи про обтяження рухомого майна банкрута.

Проте, в ході ліквідаційної процедури ліквідатором було виявлено акт від 17.03.2008 року про затоплення приміщень та псування майна, згідно якого обтяжене рухоме майно банкрута було зіпсоване.

Крім того, в результаті проведення інвентаризації майна банкрута, ліквідатором було виявлено дебіторську заборгованість на загальну суму 3 479 728,31 грн.

З метою стягнення виявленої дебіторської заборгованості ліквідатором були направлені претензії на адресу всіх дебіторів. Дебіторська заборгованість банкрута в розмірі 2694523,93 грн., на думку ліквідатора, є безнадійною у розумінні ст. 14.1.11 Податкового кодексу України та не може бути стягнута з дебіторів, у зв'язку зі спливом строку позовної давності.

Дебіторська заборгованість, за якою строк позовної давності не сплив, визнана дебіторами частково на суму 67 574,28 грн., проте, як зазначено ліквідатором, не може бути погашена у зв'язку із скрутним матеріальним становищем та відсутністю у дебіторів грошових коштів.

Ухвала суду першої інстанції про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу мотивована тим, що з поданого ліквідатором звіту та ліквідаційного балансу банкрута вбачається, що ліквідатором в ході ліквідаційної процедури були вжиті всі необхідні заходи щодо розшуку активів банкрута та включення їх до складу ліквідаційної маси для задоволення кредиторських вимог, проте, погашення вимог кредиторів не відбулось, у зв'язку із відсутністю активів ТОВ "Ланіт-IV СОМ".

Скасовуючи ухвалу про затвердження звіту ліквідатора і ліквідаційного балансу та припинення провадження у справі, суд апеляційної інстанції виходив, насамперед, з того, що ліквідатором ТОВ "Ланіт-IV СОМ" не в повному обсязі вжито заходи, передбачені ст. 25 Закону про банкрутство, зокрема, не вжито всіх заходів щодо виявлення майна чи інших активів банкрута; заходів, спрямованих повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб, пред'являння до третіх осіб вимог щодо повернення дебіторської заборгованості банкрута.

За сукупності встановлених обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції передчасно затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс, оскільки ліквідатором банкрута неповно вжито заходів щодо формування ліквідаційної маси.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується із висновками суду апеляційної інстанції, з огляду на наступне.

Згідно з п. 1 ст. 5 Закону про банкрутство провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, ГПК України та іншими законодавчими актами України.

Частиною другою ст. 4-1 ГПК України передбачено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство.

Відповідно до статті 1 Закону про банкрутство ліквідація - припинення діяльності суб'єкта підприємницької діяльності, визнаного господарським судом банкрутом, з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів шляхом продажу його майна.

Ліквідатор - фізична особа, яка відповідно до рішення господарського суду організовує здійснення ліквідаційної процедури боржника, визнаного банкрутом, та забезпечує задоволення визнаних судом вимог кредиторів у встановленому цим Законом порядку.

Згідно зі ст. 25 Закону про банкрутство ліквідатор з дня свого призначення, зокрема, приймає до свого відання майно боржника, вживає заходів по забезпеченню його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; здійснює інвентаризацію та оцінку майна банкрута згідно з законодавством; аналізує фінансове становище банкрута; виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута; очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу, з підстав, передбачених частиною 11 статті 17 цього Закону, подає до господарського суду заяви про визнання недійсними угод боржника та вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб; реалізує майно банкрута для задоволення вимог, включених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Законом, та здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Відповідно до приписів ч. 1, 2, 4 ст. 32 Закону про банкрутство, після завершення усіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс, до якого додаються: показники виявленої ліквідаційної маси (дані її інвентаризації); відомості про реалізацію об'єктів ліквідаційної маси з посиланням на укладені договори купівлі-продажу; копії договорів купівлі-продажу та акти приймання - передачі майна; реєстр вимог кредиторів з даними про розміри погашених вимог кредиторів; документи, які підтверджують погашення вимог кредиторів.

Якщо за результатами ліквідаційного балансу після задоволення вимог кредиторів не залишилося майна, господарський суд виносить ухвалу про ліквідацію юридичної особи - банкрута. Копія цієї ухвали направляється органу, який здійснив державну реєстрацію юридичної особи - банкрута, та органам державної статистики для виключення юридичної особи з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, а також власнику (органу, уповноваженому управляти майном), органам державної податкової служби за місцезнаходженням банкрута.

У разі, якщо господарський суд дійшов висновку, що ліквідатор не виявив або не реалізував усі наявні майнові активи ліквідаційної маси, необхідні для повного задоволення кредиторів, він виносить ухвалу про призначення нового ліквідатора. Новий ліквідатор очолює ліквідаційну комісію і діє згідно з вимогами цього Закону.

Отже, законодавцем передбачений обов'язковий перелік додатків до звіту ліквідатора, які подаються суду разом із звітом ліквідатора та є предметом дослідження в судовому засіданні за підсумками ліквідаційної процедури, яке проводиться за участю кредиторів (комітету кредиторів).

Як встановлено апеляційним господарським судом в оскаржуваній постанові, у звіті ліквідатора та у відзиві ліквідатора на апеляційну скаргу ПАТ "Український Бізнес Банк" арбітражний керуючий зазначав про те, що на спільній зустрічі кредиторів 15.08.2013 року останні висловились на користь тієї позиції, що стягнення дебіторської заборгованості є недоцільним і банківські установи не будуть фінансувати стягнення боргів.

Проте, твердження ліквідатора про недоцільність стягнення заборгованості із яким погодились кредитори не знайшли підтвердження ні у протоколі зборів кредиторів ТОВ "Ланіт-ІV СОМ" від 15.08.2013 року, ні у протоколі №1 комітету кредиторів від 15.08.2013 року.

Слід погодитись, із висновком апеляційного господарського суду про те, що нормами Закону про банкрутство не передбачено можливості списання дебіторської заборгованості боржника у процедурі банкрутства. Така заборгованість відповідно ст. 26 Закону про банкрутство підлягає включенню до складу ліквідаційної маси та, у випадку неможливості її повернення в межах ліквідаційної процедури, повинна бути реалізована ліквідатором у порядку ст. 30 Закону про банкрутство

У матеріалах справи відсутні докази звернення ліквідатора до суду із відповідними позовними заявами до дебіторів про стягнення боргу, також відсутні доказі реалізації вказаної дебіторської заборгованості ТОВ "Ланіт-ІV СОМ" згідно ст. 30 Закону про банкрутство.

Разом з тим, місцевим господарським судом встановлено, що згідно витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна в Державному реєстрі містяться чотири записи про обтяження рухомого майна банкрута.

Так, п. 2.1.4., 3.1.6., 3.1.11., 3.1.12. Договору застави товарів в обороті №246/Zкв-07 від 27.07.2007р. передбачено, що Заставодержатель має право Вимагати від Заставодавця вжиття всіх необхідних заходів для належного зберігання та охорони Предмета застави включаючи захист Предмета застави від незаконних посягань та вимог інших осіб, а у випадку загибелі, пошкодження, зіпсування, погіршення стану Предмета застави чи втрати його з інших причин - заміни його іншим рівноцінним майном, на вартість, не меншу вартості Предмета застави, що загинув, був пошкоджений чи втрачений. Заставодавець зобов'язаний не змінювати місцезнаходження Предмета застави без отримання попередньої письмової згоди Заставодержателя та укладення відповідного додаткового договору до цього Договору, а при загибелі, пошкодженні Предмету застави або його втрати з будь-якої причини протягом 24 годин письмово повідомити про це Заставодержателя і у 10 (десятиденний) строк передати в заставу інше рівноцінне майно, вартістю, не меншою заставної вартості Предмета застави, що загинув, був пошкоджений чи втрачений, яким Заставодавець володіє на праві власності або забезпечити передачу в заставу Заставодержателю рівноцінного майна, що належить третім особам, які дадуть згоду виступити майновими поручителями Позичальника або надати Заставодавцю інші засоби забезпечення виконання зобов'язань згідно з чинним законодавством України ті відшкодувати Заставодержателю збитки, завдані невиконанням та/або неналежним виконанням обов'язків Заставодавцем та/або Позичальником за цим та/або за Кредитним договором

Згідно ч. 1 ст. 587 Цивільного кодексу України особа, яка володіє предметом застави, зобов'язана, якщо інше не встановлено договором, вживати заходів, необхідних для збереження предмета застави; утримувати предмет застави належним чином; негайно повідомляти другу сторону договору застави про виникнення загрози знищення або пошкодження предмета застави. Заставодавець, який володіє предметом застави, у разі втрати, псування, пошкодження або знищення заставленого майна з його вини зобов'язаний замінити або відновити це майно, якщо інше не встановлено договором (ч. 2 ст. 587 Цивільного кодексу України).

Відповідно ст. 580 Цивільного кодексу України ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження предмета застави несе власник заставленого майна, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі випадкового знищення або випадкового пошкодження предмета застави заставодавець на вимогу заставодержателя зобов'язаний надати рівноцінний предмет або, якщо це можливо, відновити знищений або пошкоджений предмет застави.

Крім того, відповідно ст. 592 Цивільного кодексу України заставодержатель має право вимагати дострокового виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, у разі втрати предмета застави за обставин, за які заставодержатель не відповідає, якщо заставодавець не замінив або не відновив предмет застави.

Як вже зазначалось, в ході ліквідаційної процедури ліквідатором виявлено акт від 17.03.2008 року про затоплення приміщень та псування майна, згідно якого обтяжене рухоме майно банкрута було зіпсоване.

Проте, ліквідатором у звіті не встановлено, а місцевим господарським судом не перевірено, яка ступінь зіпсованості зазначеного майна боржника, що перебуває у заставі, чи здійснювались заставодавцем дії, передбачені договором застави щодо передачі у десятиденний строк в заставу іншого рівноцінного майна, а у разі неможливості відновити зіпсоване майно або не надання іншого рівноцінного майна чи порушувалось заставодержателем питання про дострокове виконання зобов'язання, забезпеченого заставою.

У оскаржуваній постанові суд апеляційної інстанції зазначив, що суд першої інстанції на наведені обставини уваги не звернув, обмежившись лише встановленням факту наявності акту від 17.03.2008 року, не дослідив та не проаналізував в повній мірі звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс боржника, а також не з'ясував, чи вчинив ліквідатор боржника всі передбачені законом заходи по пошуку майна, яке належить банкруту.

Суд касаційної інстанції погоджується із висновками суду апеляційної інстанції, що ухвала суду про затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу є за своєю правовою природою судовим рішенням, яке підсумовує хід ліквідаційної процедури, в якому необхідно повно відобразити обставини, що мають значення для даної справи (вчинення належних дій по виявленню активів та пасивів боржника, зокрема, виявлення ліквідатором кредиторів та дотримання їх процесуальних прав під час розгляду їх грошових вимог, доведення неможливості відновлення платоспроможності боржника внаслідок вжитих ліквідатором заходів, доведення неможливості задоволення визначених ліквідатором вимог кредиторів з наслідками його ліквідації), висновки суду про встановлені обставини і їх правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності та підтверджуватися достовірними доказам, дослідженими в судовому засіданні.

Ухвала господарського суду міста Києва від 10.02.2014 року, у даній справі, наведеним вимогам не відповідає.

Разом з тим, ухвала суду про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу є судовим актом, який не тільки встановлює обставини відсутності майна боржника для задоволення вимог кредиторів, дає оцінку повноті дій ліквідатора в ході ліквідаційної процедури, але також підсумовує хід процедури банкрутства та припиняє провадження у справі про банкрутство.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується із висновком апеляційного господарського суду про передчасність затвердження звіту, ліквідаційного балансу та припинення провадження у справі про банкрутство ТОВ "Ланіт-IV СОМ", оскільки господарським судом першої інстанції, в порушення приписів ст. ст. 33, 34, 43 ГПК України, ст. 25, 32 Закону про банкрутство належно не досліджено здійснення ліквідатором передбачених чинним законодавством заходів з ліквідації боржника.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків оскаржуваної постанови Київського апеляційного господарського суду від 09.12.2014 року у даній справі, підстави для її скасування відсутні.

На підставі наведеного та керуючись 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Ланіт-IV СОМ" арбітражного керуючого Хоменка Олександра Анатолійовича залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.12.2014 року у справі №44/249-б залишити без змін.

Головуючий О.С. Удовиченко

Судді П.К. Міщенко

В.Ю. Поліщук