№ 4-91
ПОСТАНОВА
16 травня 2008 року місто Київ
Військовий місцевий суд Київського гарнізону у складі:
· головуючого підполковника юстиції Василенка Я.М.,
· при секретарях Качані Т.І. та Коваленко О.І.,
за участю прокурора відділу військової прокуратури Центрального регіону України старшого лейтенанта юстиції Миколайчука А.Б., прокурора відділу ГУВП Генеральної прокуратури України радника юстиції Пластуна О.В., заявника ОСОБА_1 та його представника - адвоката ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні військового місцевого суду скаргу ОСОБА_1 на постанову старшого прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність та дізнання, слідчого управління Головного управління військових прокуратур Генеральної прокуратури України старшого радника юстиції Шевченка О.В. від 7 квітня 2008 року про порушення кримінальної справи, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на постанову про порушення кримінальної справи стосовно нього від 07 квітня 2008 року, за фактом заволодіння та привласнення ним у період з 1 січня 2006 року по 31 серпня 2007 року, із зловживанням службовим становищем та шляхом шахрайства, військового майна - грошового забезпечення на загальну суму 25214 грн. 93 коп., за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.410 КК України. В обґрунтування вимоги про скасування постанови заявник посилається на її невідповідність вимогам кримінально-процесуального кодексу України.
В судовому засіданні представник заявника - адвокат ОСОБА_2. підтримав вимоги скарги ОСОБА_1 і просив суд її задовольнити та скасувати вказану постанову про порушення кримінальної справи як незаконну. При цьому адвокат ОСОБА_2. пояснив, що порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_1 відбулося не тільки без достатніх на це підстав, а й з порушенням порядку, передбаченого кримінально-процесуальним кодексом України, що свідчить про порушення прав та законних інтересів заявника.
Старший лейтенант юстиції Миколайчук А.Б. та радник юстиції Пластун О.В. скаргу не визнали і вважали, що постанова про порушення кримінальної справи стосовно ОСОБА_1 винесена в порядку, передбаченому ст. 94 КПК України. Приводом для порушення кримінальної справи стало повідомлення Управління внутрішньої безпеки Служби безпеки України, у якому зазначено, що співробітник Управління Служби безпеки України у м. Києві полковник ОСОБА_1 внаслідок зловживання своїм службовим становищем та шляхом шахрайства не виконав вимогу пункту 1.14 Інструкції про грошове забезпечення військовослужбовців Служби безпеки України (наказ Голови СБ України №425/ДСК від 5.12.2002
року) в частині подання довідок або розрахункових листів про заробітну плату (включаючи всі види премій, разові допомоги та інші виплати у тому числі разового характеру), яка отримувалась ним у період з 1 січня 2006 року по 31 серпня 2007 року у ВАТ «Генеральне агентство по туризму «ІНТУРС-КИЇВ», дані яких відповідали б сумам коштів, фактично отриманих у ВАТ, що в наступному призвело до незаконного отримання ним у фінансовому відділі Управління Служби безпеки України в м. Києві грошового забезпечення на загальну суму 25214 грн. 93 коп. та до його заволодіння і привласнення. Також приводом для порушення кримінальної справи стало безпосереднє виявлення прокурором у ході перевірки ознак злочину, передбаченого ст. 410, ч. 2 КК України. Підставою ж для порушення кримінальної справи стали достатні дані, які вказують на наявність в діях військової службової особи Управління Служби безпеки України у м. Києві ОСОБА_1 ознак злочину, передбаченого ч.2 ст.410 КК України.
Заслухавши пояснення заявника, його представника та прокурорів, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про те, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Вичерпний перелік приводів і підстав до порушення кримінальної справи викладений у ч. 1 ст.94 КПК України. Частина 2 ст. 94 КПК України передбачає, що справа може бути порушена тільки в тих випадках, коли є достатні дані, які вказують на наявність ознак злочину.
Як зазначено у постанові приводами до порушення кримінальної справи за фактом заволодіння та привласнення військовою службовою особою Управління Служби безпеки України полковником ОСОБА_1. із зловживанням службовим становищем та шляхом шахрайства військового майна стали: повідомлення установи - Управління внутрішньої безпеки Служби безпеки України, а також безпосереднє виявлення прокурором у ході перевірки ознак злочину, передбаченого ст. 410, ч. 2 КК України. Підставою для порушення кримінальної справи зазначено те, що є достатні дані, які вказують на наявність в діях ОСОБА_1 ознак злочину, передбаченого ч.2 ст.410 КК України. Але, крім формального повторення тих обставин, з якими закон пов'язує можливість порушення кримінальної справи в постанові не зазначено будь яких фактичних даних, які вказують на наявність в діях ОСОБА_1 ознак інкримінованого злочину.
Згідно ст. 97 КПК України прокурор, слідчий, орган дізнання зобов'язані приймати заяви і повідомлення про вчинені або підготовлювані злочини, в тому числі і в справах, які не підлягають їх віданню, але ч. 3 ст. 97 КПК України передбачає, що коли необхідно перевірити заяву або повідомлення про злочин до порушення справи, така перевірка здійснюється прокурором, слідчим або органом дізнання в строк не більше десяти днів шляхом відібрання пояснень від окремих громадян чи посадових осіб або витребування необхідних документів.
Згідно із ст.6 КПК України кримінальну справу не може бути порушено, а порушена справа підлягає закриттю за відсутністю події злочину.
В постанові про порушення кримінальної справи є посилання на порушення ОСОБА_1. вимог тільки одного пункту Інструкції про грошове забезпечення військовослужбовців Служби безпеки України - 1.14 в частині подання довідок або розрахункових листів про заробітну плату (включаючи всі види премії, разові допомоги та інші виплати у тому числі разового характеру).
Як встановлено у судовому засіданні пункт 1.14 Інструкції визначає, що військовослужбовцям, зарахованим в діючий резерв СБ України і направленим для роботи на штатних посадах в установи, підприємства та організації за ініціативою цих установ (ОСОБА_1 саме таким порядком був направлений для роботи у ВАТ «Генеральне агентство по туризму «ШТУРС-КИЇВ», про що безпосередньо вказано в постанові про порушення кримінальної справи стосовно останнього), заробітна плата виплачується за місцем роботи, на підставах, встановлених для їх працівників.
У випадках, коли заробітна плата офіцера діючого резерву в установі, організації за місяць більша за грошове забезпечення, ця різниця здається в доход держави через фінансовий підрозділ Служби безпеки України. Виходячи з умов праці та результатів роботи офіцерів діючого резерву, Голова Служби, за мотивованим рапортом зацікавленого підрозділу, може залишити різницю або певну її частину для виплати співробітнику. Виплата різниці здійснюється фінансовими підрозділами СБ України за місцем проходження служби військовослужбовцем в якості офіцера діючого резерву. Для визначення розміру різниці офіцери діючого резерву подають довідки або розрахункові листки про заробітну плату (включаючи всі види премії, разові допомоги та інші виплати у тому числі разового характеру), що отримують в установах, підприємствах і організаціях.
Інструкція не зобов'язує офіцера діючого резерву СБ України подавати вказані довідки щомісяця.
В судовому засіданні встановлено, що заробітна плата ОСОБА_1 у ВАТ «Генеральне агентство по туризму «ШТУРС-КИЇВ» була меншою за грошове забезпечення в Управлінні Служби безпеки України в м. Києві.
Вказаний в постанові пункт 1.14 Інструкції взагалі не передбачає порядку розрахунку грошового забезпечення офіцеру діючого резерву в такому випадку.
Крім того, Інструкція не передбачає процедури розрахунку грошового забезпечення військовослужбовця діючого резерву при знаходженні його на лікарняному, а в судовому засіданні документально встановлено, що ОСОБА_1 з грудня 2006 року по вересень 2007 року знаходився на лікуванні.
В судовому засіданні поясненнями ОСОБА_1 та іншими доказами встановлено, що останній щомісяця надавав у фінансовий відділ Управління СБ України в м. Києві довідку про нараховану йому у ВАТ «Генеральне агентство по туризму «ШТУРС-КИЇВ» заробітну плату крім періоду, коли він знаходився на лікуванні. В цей час, вказані довідки отримував співробітник Управління СБ України в м. Києві. Про отримані
інші матеріальні заохочення ОСОБА_1 повідомляв начальника фінансового відділу Управління СБ України в м. Києві. У зв'язку з тим, що ці виплати проводилися не системно і не регулярно, за згодою начальника фінансового відділу було прийняте рішення про можливість надання цих довідок в кінці року. З 05.12.2006 по 22.12.2006 року ОСОБА_1 знаходився на лікуванні у лікарні, а з 23.12.2006 по 07.02.2007 року він знаходився у відпустці, але продовжував лікування у шпиталі і проходження військово-лікарняної комісії перед звільненням з військової служби. З 02.02.2007 року він потрапив у реанімацію лікарні, близько місяця знаходився у непритомному стані, а лікування проходив до 10.09.2007 року.
27 грудня 2007 року бухгалтерією ВАТ «Генеральне агентство по туризму «ШТУРС-КИЇВ» на вимогу ОСОБА_1 була підготовлена довідка про нараховану заробітну плату, включаючи всі види премії, разові допомоги та інші виплати. Ця довідка була передана ним у фінансову службу Управління Служби безпеки України в м. Києві. Після перерахування нарахованої заробітної плати у ВАТ «Генеральне агентство по туризму «ШТУРС-КИЇВ» і отриманого грошового забезпечення в Управлінні СБ України в м. Києві було підраховано залишок, який ОСОБА_1 повинен був внести у касу Управління СБ України в м. Києві. 30 січня 2008 року відповідно до прибуткового касового ордеру №54 він вніс в касу Управління СБ України в м. Києві 16119 грн. 84 коп. Суму ж 9095 грн. 09 коп. від нього ніхто не вимагав вносити в касу Управління СБ України в м. Києві, оскільки, як пояснив ОСОБА_1, він особисто ці кошти як заробітну плату через касу ВАТ «Генеральне агентство по туризму «ШТУРС-КИЇВ» не отримував, так як знаходився на стаціонарному лікуванні. Під час лікування його дружині декілька раз привозились з ВАТ кошти всього близько тисячі гривень, однак не як заробітну плату, а як товариську допомогу на ліки.
Відповідно до статті 64 КПК України у кримінальній справі підлягають обов'язковому встановленню та доказуванню наступні обставини: подія злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину); винність обвинуваченого у вчиненні злочину і мотиви злочину; обставини, що характеризують особу; характер і розмір шкоди, завданої злочином.
У справах про зловживання службовим становищем необхідно встановлювати й аналізувати мотив, мету та фактичні обставини вчиненого діяння, наявність причинного зв'язку між зловживанням службовою особою своїми обов'язками та настанням конкретних шкідливих наслідків. Зокрема, під зловживанням владою слід розуміти умисне використання військовою службовою особою всупереч інтересам служби своїх прав щодо пред'явлення владних вимог та прийняття рішень, які є обов'язковими для інших осіб. Заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм, службовим становищем має місце тоді, коли службова особа незаконно обертає чуже майно на свою користь, використовуючи при цьому своє службове становище.
В постанові про порушення кримінальної справи не зазначено яким чином ОСОБА_1 використовував своє службове становище для незаконного заволодіння грошовими коштами. Про переплату заробітної
плати та інших виплат, яка отримувалась ним з 1 січня 2006 року по 31 серпня 2007 року у ВАТ «Генеральне агентство по туризму «ІНТУРС-КИЇВ» він особисто надав довідку у фінансовий відділ Управління Служби безпеки України в м. Києві і потім добровільно вніс в касу Управління СБ України суму переплати. Умислу на незаконне отримання у фінансовому відділі Управління Служби безпеки України в м. Києві грошового забезпечення, заволодіння ним та привласнення зі слів ОСОБА_1 він не мав, а іншого в ході перевірки встановлено не було.
Згідно ст.11 КК України злочином є передбачене цим кодексом суспільно небезпечне, винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом злочину.
За вищевказаних обставин постанова старшого прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність та дізнання, слідчого управління Головного управління військових прокуратур Генеральної прокуратури України від 7 квітня 2008 року про порушення кримінальної справи стосовно ОСОБА_1 за ч.2 ст.410 КК України є незаконною, оскільки вона винесена за відсутності достатніх даних, які вказують на наявність ознак вищезазначеного злочину, тобто без передбачених законом підстав, і підлягає скасуванню, як така, що не відповідає вимогам ч. 2 ст. 94 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 236-7, 236-8 КПК України, військовий суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову старшого прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність та дізнання, слідчого управління Головного управління військових прокуратур Генеральної прокуратури України Шевченка О.В. від 7 квітня 2008 року про порушення кримінальної справи стосовно ОСОБА_1 за ч.2 ст.410 КК України скасувати.
Відмовити в порушенні кримінальної справи за фактом заволодіння та привласнення ОСОБА_1. у період з 1 січня 2006 року по 31 серпня 2007 року, із зловживанням службовим становищем та шляхом шахрайства, військового майна - грошового забезпечення на загальну суму 25214 грн. 93 коп., за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.410 КК України.
Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до військового апеляційного суду Центрального регіону України протягом 7 діб з дня її винесення.