1-64

ВИРОК

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2008 року                                                                                                  місто Київ

Військовий місцевий суд Київського гарнізону у відкритому судовому засіданні в розташуванні військової частини А-1414, у складі: головуючого підполковника юстиції РИМАРА Є.П., при секретарі ЛОЗІ К.А., за участю державного обвинувача - військового прокурора Деснянського гарнізону підполковника юстиції КОЗАКЕВИЧА С.В., потерпілого ОСОБА_2, розглянувши кримінальну справу по обвинуваченню військовослужбовця військової частини А-1414, заступника командира З навчального взводу молодшого сержанта

ОСОБА_1, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Райгородка Новоайдарського району Луганської обл., українця, громадянина України, неодруженого, з середньою освітою, не судимого, призваного на військову службу в квітні 2007 року, -

в скоєні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 424, КК України.

Судовим слідством військовий суд

ВСТАНОВИВ:

Молодший сержант ОСОБА_1, проходячи військову службу на посаді головного сержанта навчальної роти снайперів - заступника командира взводу у військовій частині А-1414, діючи в порушення вимог ст.ст. 11, 49, 50, 59, 123 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, які зобов'язують його проявляти чуйність та бути уважним до підлеглих, бути ввічливим і справедливим у ставленні до них, не принижувати їх честь і гідність, дотримуватись вимог Конституції України, Законів України, 21 березня 2008 року біля 21 години, біля входу в казарму № 7, застосовував, з метою підкорення та виховання до солдата ОСОБА_2 фізичне насильство за те, що останній своєчасно не виконав команду щодо шикування і наніс потерпілому один удар правим коліном в пахову ділянку, спричинивши останньому закриту травму калитки у формі крововиливів під оболонку лівого яєчка, заподіявши тим самим ОСОБА_2 легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.

Допитаний у судовому засіданні ОСОБА_1 винним себе у вчиненні вказаних злочинних дій визнав повністю і про обставини скоєного дав покази цілком відповідні викладеному вище, пояснивши, що 21 березня 2008 року біля 21 години, біля входу в казарму № 7, він обурився тим, що солдат ОСОБА_2 не виконав команду щодо шикування, а зауваження з цього приводу проігнорував та посміхався. Вважаючи, що така поведінка підлеглого підриває його авторитет як начальника, він, бажаючи негайно добитися виконання команди, застосовував до нього фізичне насильство з метою його виховання, вдаривши ОСОБА_2 коліном в пах. Особистих рахунків з потерпілим він до того не мав. Більше ніяких ударів йому не наносив.

Крім особистого визнання, вина підсудного ОСОБА_1 в скоєному злочині підтверджується добутими під час досудового слідства та розглянутими у судовому засіданні іншими доказами, які не викликають у суду сумнівів у своїй достовірності, підсудним та іншими учасниками процесу не заперечуються і підтверджуються в повному обсязі.  За клопотанням підсудного, яке підтримали інші учасники процесу, судове слідство судом проведено у відповідності до вимог ч. 3 ст.299 КПК України. При цьому судом їм роз'яснено, що в цьому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини справи та розмір цивільного позову в апеляційному порядку.

Таким чином, оскільки ОСОБА_1, являючись військовою службовою особою, застосував щодо підлеглого фізичне насильство, то суд такі дії ОСОБА_1 кваліфікує за ч.2 ст. 424 КК України.

При призначенні покарання підсудному суд визнає і враховує, як обставини, що пом'якшують його відповідальність, те, що ОСОБА_1, сприяв розкриттю злочину, щиро розкаявся у вчиненому злочині, по службі характеризується виключно позитивно, за весь час служби неодноразово заохочувався керівництвом, відшкодував збитки, заподіяні злочином в повному обсязі. При цьому суд

враховує і те, що підсудний після застосування насильства до потерпілого надавав допомогу під час лікування останнього.

З урахуванням обставин справи, вищевказаних пом'якшуючих обставин, особи винного, а також того, що потерпілий пробачив підсудного і просив суворо його не карати та не застосовувати до позбавлення волі, що в сукупності істотно знижує ступінь тяжкості вчиненого злочину, то суд, за таких обставин знаходить можливим перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не передбаченого санкцією ст. 424, ч. 2 КК України, та замість позбавлення волі застосувати до підсудного покарання у вигляді направлення в дисциплінарний батальйон, тобто застосувати до нього ст.ст. 69, 62 КК України оскільки вважає, що його виправлення можливе без ізоляції від суспільства в умовах військового колективу і саме такий вид покарання на думку суду є справедливим, а також необхідним і достатнім для його виправлення.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 299, 323, 324, 328, 332 КПК України, військовий суд, -

З А С У Д И В :

ОСОБА_1 визнати винним у скоєні злочину, передбаченого ч.2 ст. 424 КК України, на підставі якої, з застосуванням ст.ст. 69, 62 КК України, призначити йому покарання у вигляді направлення в дисциплінарний батальйон строком на 8 (вісім) місяців.

Міру запобіжного заходу щодо ОСОБА_1 - нагляд командування - скасувати, і до вступу вироку в законну силу утримувати ОСОБА_1 на гауптвахті Військової служби правопорядку по місту Києву та Київській області.

Початок відбування покарання засудженому ОСОБА_1У рахувати з 22 травня 2008 року.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку у військовий апеляційний суд Центрального регіону України через військовий місцевий суд Київського гарнізону протягом 15 діб з моменту його проголошення, а засудженим протягом того ж строку, з моменту вручення йому копії вироку.