ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________________________________________________________________________________________________________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" березня 2015 р.Справа № 916/2690/14

Господарський суд Одеської області у складі:

судді Брагіної Я.В.

секретаря судового засідання Джелілової М.А.

за участю представників:

від позивача: не з'явився (був присутній в засіданні суду 04.03.15. Коваль К.П. згідно довіреності від 19.02.2015р. за №160);

від відповідача 1: Носенко І.П. згідно довіреності від 05.01.2015р.;

від відповідача 2: Малофеєв Ю.М. згідно довіреності від 01.08.2014р.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" (м. Київ);

до відповідачів: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство "Аквавінтекс" (смт. Великодолинське, Одеської обл.);

2. Приватного малого підприємства "Лоцмен" (м. Краматорськ, Донецької області);

про визнання правочину недійсним

Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський Акціонерний Банк" звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство "Аквавінтекс" та Приватного малого підприємства "Лоцмен" про визнання недійсним з моменту укладання договору про надання поворотної фінансової допомоги № ФИН-01 від 15.12.2011р.

Ухвалою суду від 09 липня 2014р. порушено провадження у справі № 916/2690/14 за позовом Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" до відповідачів: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство "Аквавінтекс"; 2. Приватного малого підприємства "Лоцмен" про визнання правочину недійсним, а саме: договору №ФИН-01 про надання поворотної фінансової допомоги, укладеного між відповідачами.

Ухвалою суду від 05.09.2014р. провадження у справі було зупинено до вирішення пов'язаної з нею справи №916/2714/14 (до набрання рішення законної сили) господарським судом Одеської області.

Ухвалою суду від 24.02.2015р. провадження у справі поновлено, строк розгляду спору був продовжений на 15 днів за клопотанням сторонни.

Представник позивача у попередніх судових засіданнях підтримав позов з підстав викладених у позові. У судове засідання 13.03.15. не з'явився, хоча про розгляд справи 13.03.15. був повідомлений належним чином, про що йому було оголошено в засіданні суду 04.03.15.

Представник першого відповідача просив відмовити у задоволенні позову та закінчити розгляд справи. Пояснив, що п.3.3 спірного договору, укладеного між відповідачами уже визнаний рішенням господарського суду Одеської області недійсним, а інші умови спірного договору ніяким чином не суперечать вимогам чинного законодавства та не порушують прав позивача.

Представник другого відповідача в судовому засіданні теж заперечував проти позову та просив закінчувати розгляд справи. Також пояснював, що спірний договір ніяким чином не порушує прав позивача, а п.3.3 уже визнано рішенням суду недійсним. Позивач не може втручатись у господарську діяльність відповідачів.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

31.03.2010р. між Відкритим акціонерним товариством "Всеукраїнський Акціонерний Банк", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський Акціонерний Банк" (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство "Аквавінтекс" (Позичальник) укладено кредитний договір № 196, за умовами якого банк зобов'язався надати позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти у сумі 11 320 673,28 грн., а останній прийняти ці грошові кошти та повернути їх Банку у строк до 01.08.2016р. включно.

Відповідно до пункту 1.3. кредитного договору в якості забезпечення виконання Позичальником своїх зобов'язань щодо повернення кредиту, сплати нарахованих процентів, комісій, можливих штрафних санкцій, а також інших витрат виступає іпотека, зокрема комплекс будівель та споруд, загальною площею 10 706,7 кв.м, розташованих за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, смт. Великодолинське, вул. Леніна, 126.

01.04.2010р. між Відкритим акціонерним товариством "Всеукраїнський Акціонерний Банк" (іпотекодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство "Аквавінтекс" (іпотекодавець) укладено іпотечний договір, за умовами якого іпотекодавець з метою забезпечення належного виконання зобов'язання, що випливає з кредитного договору передав банку в іпотеку нерухоме майно, а саме: цілісний майновий комплекс, загальною площею 10 706,7 кв.м, що знаходиться за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, смт. Великодолинське, вул. Леніна, 126, оціночною вартістю 14 590 260 грн., що знаходиться у власності ТОВ "Спільне підприємство "Аквавінтекс", на підставі свідоцтва ЯЯЯ №932451 про право власності на нерухоме майно, виданого виконкомом Великодолинської селищної ради Овідіопольського району Одеської області 16.12.2005р. на підставі рішення виконкому Великодолинської селищної ради Овідіопольського району Одеської області від 25.11.2005р. за № 500 та зареєстровано в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно 16.12.2005р. за реєстраційним № 1782582, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 9317165, виданим Овідіопольським районним бюро технічної інвентаризації 16.12.2005р., номер запису: 10 в книзі: 1.

Пунктом 3.1 іпотечного договору сторони передбачили, що ТОВ "Аквавінтекс" погоджується з тим, що протягом дії цього договору він не має права без письмової згоди банка вчиняти чи опосередковано сприяти вчиненню нижчезазначених дій (в тому числі укладати відповідні правочини): зводити, знищувати або проводити капітальний ремонт предмета іпотеки (зокрема, здійснювати перепланування) чи іншим способом змінювати цільове призначення (користування) предмета іпотеки; передавати предмет іпотеки в наступну іпотеку; відчужувати предмет іпотеки; передавати предмет іпотеки в спільну діяльність, лізинг, найм (оренду), користування.

Додатковими угодами № 1, № 2 від 06.04.2010р. до кредитного договору сторони визначили розмір кредиту, графік його погашення та остаточний термін повернення.

15.12.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство "Аквавінтекс" (Підприємство) і Приватним малим підприємством "Лоцмен" (Позикодавець) укладено договір про надання поворотної фінансової допомоги № ФИН-01, відповідно до умов якого Позикодавець надає Підприємству поворотну фінансову допомогу у розмірі 560 513 грн., а останній приймає її та зобов'язується повернути у термін до 30.04.2012р.

Пунктом 3.3. договору про надання поворотної фінансової допомоги передбачено, що у разі відмови Підприємства повернути Позикодавцю отриману фінансову допомогу в строк до 30.04.2012р., Підприємство повинно укласти з Позикодавцем договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу, належного Підприємству, на підставі свідоцтва на право власності ЯЯЯ № 932451 від 16.12.2005, за ціною отриманої Підприємством фінансової допомоги, тобто за ціною 560 513 грн.

Рішенням господарського суду Одеської області від 18.10.2013 у справі № 5017/2053/2012, стягнуто з ТОВ "Спільне підприємство "Аквавінтекс" на користь ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" 9 429 992,85 грн. - строкової заборгованості за кредитом, 870 000 грн. - простроченої заборгованості за кредитом, 1 423 974,06 грн. - боргу за процентами за користування кредитом, 29 352,61 грн. - пені за несвоєчасне погашення кредиту, 65 766,40 грн. - пені за несвоєчасну сплату процентів по кредиту, 7 741,99 грн. - 3% річних, 110 194,66 грн. - інфляційних витрат за несвоєчасне погашення кредиту, 35 736,24 грн. - інфляційних витрат за несвоєчасну сплату процентів.

Зазначені вище факти встановлені рішенням господарського суду Одеської області від 29.08.14. у справі №916/2714/14 залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 06.11.14., яка залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 22.01.15., яким визнано недійсним з моменту укладення пункт 3.3. спірного договору про надання поворотної фінансової допомоги №ФИН-01 від 15.12.11., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю „Спільне підприємство „Аквавінтекс" (відповідач -1) та Приватним малим підприємством „Лоцмен" (відповідач-2), оскільки пункт 3.3 договору про надання поворотної фінансової допомоги від 15.12.2011 суперечить частині 3 статті 9 Закону України "Про іпотеку", та порушує права і охоронювані законом інтереси Банку щодо повернення кредитних коштів за рахунок предмета іпотеки.

А згідно ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

Відповідно до п.2 ст.80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо є рішення господарського суду або іншого органу який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд припиняє провадження у справі в частині вимог позивача щодо визнання з моменту укладення п.3.3 договору ФИН-1 від 15.12.2011р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю „Спільне підприємство „Аквавінтекс" (відповідач -1) та Приватним малим підприємством „Лоцмен" (відповідач-2) на підставі п.2. ст. 80 ГПК України.

Разом з тим, суд відмовляє в решті позовних вимог, оскільки, як суд зазначав вище, Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський Акціонерний Банк" звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство "Аквавінтекс" та Приватного малого підприємства "Лоцмен" про визнання недійсним з моменту укладання договору про надання поворотної фінансової допомоги № ФИН-01 від 15.12.2011р. з тих підстав, що спірний договір впливає на інтереси Банку, а тому оспорюваний правочин укладено з недодержанням вимог ч.1 і ч.3, ст. 203, 215 та 1046 ЦК України, Закону України „Про іпотеку" враховуючи наступне.

Відповідно до статті 217 Цивільного кодексу України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Пункт 26 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" №9 від 06.11.2009 року роз'яснив, що особами, які беруть участь у справі про визнання правочину недійсним, є насамперед сторони правочину.

Оспорюваними є правочини, які ЦК України не визнає в імперативній формі недійсними, а лише допускає можливість визнання їх недійсними в судовому порядку за вимогою однієї зі сторін або іншої заінтересованої особи. Вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути пред'явлена тільки особами, визначеними у ЦК України й інших актах, що встановлюють оспорюваність правочинів - а саме, однією зі сторін, або заінтересованою особою, тобто права яких вже були порушені на момент звернення до суду. Істотне значення має з'ясування наявності у позивача суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, тобто встановлення чи є позивач заінтересованою особою у розумінні ч. 3 ст. 215 ЦК України, оскільки відсутність права на позов у матеріальному розумінні тягне за собою ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Позивач ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" не є стороною оспорюваного договору, останній укладався від імені юридичної особи - ТОВ "Спільне підприємство „АКВАВІНТЕКС" та Приватного малого підприємства „ЛОЦМЕН".

Правовідносини по спірному договору №ФИН-01 від 15.12.11. між сторонами, крім п.3.3 спірного договору, який рішенням суду визнано недійсним, підтверджується рішенням господарського суду Одеської області від 28.04.2014 року по справі № 916/1121/14, яким встановлено невиконання зобов'язань ТОВ „Спільне підприємство „АКВАВІНТЕКС" перед Приватним малим підприємством „ЛОЦМЕН" умов спірного договору №ФИН-1 від 15.12.11., а саме: не повернення коштів отриманих платіжними дорученнями №445 від 26.01.12., №545 від 31.01.12., №1116 від 17.02.12., яким і стягнуто із ТОВ „Спільне підприємство „Аквавінтекс" на користь Приватного малого підприємства „Лоцмен" борг в сумі 560513,00грн.

Положення ст. ст. 173, 193, 198, 199 Господарського кодексу України визначають, що господарськими зобов'язаннями, включаючи виконання грошових зобов'язань, визначаються зобов'язання, що виникають між суб'єктами господарювання та іншими учасниками відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, які можуть виникати безпосередньо із закону, іншого нормативно-правового акту, що регулює господарську діяльність договору. При цьому, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, у встановлений строк, відповідно до закону, інших правових актів, статуту, Цивільного кодексу України. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами, договорами, статутними та уставними документами. Зобов'язана сторона має право відмовитися від виконання зобов'язання в разі неналежного виконання другою стороною обов'язків, що є необхідною умовою виконання.

Господарський суд, вирішуючи спір зобов'язаний встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними. Недійсність правочину виникає через те, що дія схожа на правочин, але за своєю суттю не відповідає його характеристикам. Недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів:

- дефекти (незаконність) змісту правочину;

- дефекти (недотримання) форми;

- дефекти суб'єктного складу;

- дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Отже, відповідно до статті 33 ГПК України, позивач має подати докази стосовно того, що його права порушені, оскаржений договір не відповідає чинному законодавству, тобто наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання правочину недійсним і чим саме порушуються його інтереси під час виникнення у сторін господарських зобов'язань за спірним договором про надання поворотної фінансової допомоги.

Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Виходячи з викладеного, до загальних вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину, віднесено те, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства. Укладений між сторонами договір є договором позики, а тому в силу ст.203 Цивільного кодексу України його зміст має відповідати вимогам гл. 71, розділом "Позика" названого Кодексу.

Пунктом 7 постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06 листопада 2009 року „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" встановлено, що правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Постановою Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року № 11 „Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" передбачено, що правочин може бути визнаний недійсним з підстав, передбачених законом. Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статтями 215, 216 ЦК України, статтями 207, 208 ГК України. Правила, встановлені цими нормами, повинні застосовуватися господарськими судами в усіх випадках, коли правочин вчинений з порушенням загальних вимог частин першої-третьої, п'ятої статті 203 ЦК України.

В силу ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 638 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У відповідності до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Проте, позивач ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" не довів те, в чому саме відбулося порушення його права, при укладанні сторонами спірного договору та в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про порушення прав позивача при укладенні спірного договору, крім п.3.3 договору, який вже рішенням суду визнаний недійсним.

Також позивачем не наведено жодної норми, яка б суперечила змісту спірного договору, крім п.3.3. якого уже визнано рішенням суду недійсним.

Суд не приймає доводи позивача, викладені в позові, бо зазначені доводи стосуються п.3.3 спірного договору, які і були враховані господарським судом Одеської області при винесенні рішення у справі №916/2714/14.

Отже, позивач не довів тих обставин, на які посилався у позові.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На підставі ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 22, 33, 34, 35, 43, 44, 49, п.2 ст. 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Припинити провадження у справі в частині вимог щодо визнання п.3.3 договору №ФИН-1 про надання поворотної фінансової допомоги від 15.12.11., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство "Аквавінтекс" та Приватним малим підприємством "Лоцмен" недійсним, оскільки в цій частині є рішення господарського суду, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

2. В решті задоволення позову відмовити.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення підписано 18 березня 2015 року

Суддя Я.В. Брагіна