УХВАЛА                                  

                                                  ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2009 року лютого " 26 " дня колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Сумської області в складі :

 

головуючої - Пархоменко О.М.     

суддів - Демченка М.О., Забари І.К.                       

з участю прокурора - Савостьянової Л.В. 

                                       засуджених -  ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3

          

розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Суми кримінальну справу за апеляціями: засудженого  ОСОБА_1 та прокурора, який затвердив обвинувальний висновок ОСОБА_4 на вирок Тростянецького районного суду  Сумської області від 12 грудня 2008 року, яким:

 

ОСОБА_1 

ІНФОРМАЦІЯ_1,

відповідно ст. 89 КК України - не судимий.

 

Засуджений     за ч.3 ст. 187 КК України з застосуванням ст. 69 КК України на чотири роки позбавлення волі, без конфіскації майна.

ОСОБА_2

ІНФОРМАЦІЯ_2

Судимий 01.07.2007 року за ч.3 ст. 185 КК України на три роки позбавлення волі. В

Відповідно до ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання на іспитовий строк один рік.

Засуджений  за ч.3 ст. ст. 185 КК України за вчинення до злочинів вчинених до постановлення вироку від 07.11..2007 року на три роки позбавлення волі.

На підставі ч.4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання покарань призначено покарання у виді трьох років шести місяців позбавлення волі.

                         за ч.3 ст. 186 КК України на чотири роки позбавлення волі.

                         за ч.3 ст. 187 КК України з застосуванням ст. 69 КК України на п'ять років позбавлення волі без конфіскації майна.

На підставі ст. 70 ч.1 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено покарання у виді п'яти років позбавлення волі.

На підставі ст. 71 ч.1 КК України частково приєднано покарання у виді  6 місяців позбавлення волі з не відбутої частини за вироком від 07.11.2007 року  і остаточно до відбуття призначено покарання у виді п'яти років шести місяців.

 

                         

           

ОСОБА_5

                                                 ІНФОРМАЦІЯ_3 судимий,

1). 15.06.1999 р. за ч.3 ст. 81 КК України (1960 р.) на один рік позбавлення волі з відстрочкою виконання вироку відповідно до ст. 46 -1 КК України на один рік з стягненням штрафу 200 грн.

2). 22.11.1999 за ч.2. ст.206, ч.1 ст. 215-3 КК України (1960 р.) на один рік два місяці позбавлення волі.

3) 31.01.2002 року за ч.3 ст. 185 КК України на один рік шість місяців позбавлення волі.

4). 28.04.2004 р. за ч.1 ст. 213 КК України до 100 год громадських робіт.

5). 14.12.2006 р. за ч.2 ст. 185 КК України на один рік шість місяців позбавлення волі згідно ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання на іспитовий строк два роки.

 

Засуджений за ст. 198 КК України на один рік позбавлення волі.

На підставі ч.4 ст. 70 КК України шляхом часткового складання покарань за цей злочин і за вироком від 14.12.2006 року призначити покарання у виді двох років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням на іспитовій строк два роки.

Відповідно до ст. 76 КК України доведені відповідні обмеження.

 

ОСОБА_3

ІНФОРМАЦІЯ_4.

Судимий 12.07.2006 року за ч.2 ст. 185 КК України на один рік обмеження волі згідно ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання на один рік.

Звільнений постановою суду 26.12.2007 року.

Засуджений за ч.3 ст. 185 КК України з застосуванням ст. 69 КК України на два роки шість місяців позбавлення волі.

 

Постановлено стягнути  з  засудженого ОСОБА_2 на користь потерпілих ОСОБА_6  4000 тис. гривен і ОСОБА_7 - 200 грн. за спричинення матеріальної шкоди, а на користь потерпілих ОСОБА_8, і ОСОБА_9 1300 грн. з засуджений ОСОБА_2 і ОСОБА_1 в солідарному порядку за спричинення матеріальних збитків.

Доля речових доказів вирішена в порядку вимог ст. 81 КПК України.

 

 За вироком суду ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 визнані винними у вчинені корисних злочинів, а ОСОБА_5 за збут майна отриманого злочинним шляхом.

В ніч на 23 листопада 2006 року в с. Боромля Тростянецького району Сумського області ОСОБА_2 разом з ОСОБА_3 проникли в приміщення складу  СЗАТ « Маяк » і вчинили крадіжку чужого майна вартістю 1320 грн.

Після цього вони разом з ОСОБА_5 , якому стало відомо про те, що майно викрадене, реалізували його.

В перід часу з 26 вересня по 2 жовтня 2007 року ОСОБА_2 разом з ОСОБА_3 в с. Жигайлівка Тростянецького району проникли до складу зернотоку №3  колишнього ТОВ «Вікторія»  звідки викрали чуже майно вартістю 3327 грн.42 коп.

21 січня 2008 року близько 23 години ОСОБА_2 в с. Гапонівка Краснопільського району Сумської області проник у будинок  ОСОБА_6 та  з застосуванням погроз та насильства відкрито заволодів грошима в сумі 1800 грн.

25 січня 2008 року  між 23 та 24 годинами проник в будинок ОСОБА_10 де застосувавши засоби маскування у присутності потерпілої заволодів грошима в сумі 150 грн.

26 січня 2008 року близько 3 години  30 хв. ОСОБА_2 проник до будинку престарілої  ОСОБА_7 розташований в АДРЕСА_1  де застосувавши погрози і фізичне насильство , що було небезпечним для життя і здоров'я потерпілої  відкрито заволодів грошима в сумі 200 грн.

26 січня 2008 року приблизно в 23 години ОСОБА_1 перебуваючи в нетверезому стані за попередньою змовою з ОСОБА_2 проникли до буд АДРЕСА_2 де проживали пристарілі ОСОБА_8. та ОСОБА_9.

 

ОСОБА_2 перебуваючи в кімнаті, де знаходилась ОСОБА_11 відкрито заволодів  грошима в сумі 50 грн., в цей час ОСОБА_1,  зайшовши до кімнати ОСОБА_8 відкрито заволодів грошима в сумі 50 грн.,  які лежали  в кімнаті на столі. Під скатертиною. ОСОБА_8 під впливом погроз застосування насильства, яке було б небезпечним для її життя та здоров'я  в момент застосування, віддала ОСОБА_1,  гроші в сумі 1200 грн., після цього він схопив ОСОБА_8 за шию та почав душити, вимагаючи при цьому віддати гроші, тим самим застосував насильство, яке було небезпечне для життя та здоров'я потерпілої в момент заподіяння.

 

На вирок суду засуджений ОСОБА_1 подав апеляцію в якій заперечує свою причетність до вчинення злочину посилаючись на те, що  суд неналежним чином оцінив добуті органами досудового слідства докази. Він просить постановити стосовно нього виправдувальний вирок.

Прокурор, який затвердив обвинувальний висновок в ОСОБА_4 в поданій апеляції просить вирок стосовно ОСОБА_1  скасувати із за невідповідності призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину, його наслідкам. Задана шкода невідшкодована, потерпілі похилого віку, вину не визнав.

Засуджений ОСОБА_3, звернувся з письмовою заявою про застосування до нього Закону Україні «Про амністію» від 12 грудня 2008 року. посилаючись на те що  у нього на утриманні є неповнолітня дитина

Заслухавши доповідь судді, прокурора СавостьяновуЛ.В., яка підтримала апеляцію прокурора і заперечувала проти задоволення апеляції засудженого ОСОБА_1, засудженого ОСОБА_1, який підтримав свою апеляцію і заперечував проти задоволення апеляції прокурора, заяву ОСОБА_3 щодо застосування Закону України «Про амністію», перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи викладені в апеляціях колегія суддів не знаходить законних підстав до їх задоволення.

 

Суд провівши судове слідство по справі дослідив зібрані органами досудового слідства докази, дав їм належну оцінку і обгрунтовано прийшов до висновку щодо визнання вини засудженого ОСОБА_1 у вчиненні злочину передбаченого ч.3 ст.187 КК України.

Що стосується заперечення засудженого стосовно його невинуватості у вчиненні злочину то воно, на думку колегії суддів, є безпідставним.

Суд цілком законно послався у вироку на покази потерпілих ОСОБА_8 і ОСОБА_2, які стверджували те, що вечором 26 січня 2008 року до них у будинок проникло двоє невідомих і вимагали віддати гроші. При цьому один із них піж час вимагання душив потерпілу ОСОБА_8.

Під час досудового слідства сам ОСОБА_1 визнавав себе винним у вчиненні цього злочину разом з засудженим ОСОБА_2, який в свою чергу давав такі ж покази. Лише під час судового слідства вони поміняли покази, ОСОБА_1 взагалі заперечував свою причетність до вчиненого злочину, а ОСОБА_2 стверджував, що злочин вчинив сам.

Незважаючи на це вина ОСОБА_1 у вчиненні злочину стверджується і іншими доказами по справі. А саме протоколом відтворення обстановки і обставин події на місці, під час проведення якого ОСОБА_1 вказав на місце вчинення розбійного нападу, орієнтувався в будинку, де було вчинено злочин, і вказав на місце, де зберігались гроші у потерпілої, якими він заволодів.

Таким чином колегія суддів вважає. Що суд цілком обгрунтовано і законно прийшов до висновку щодо доведеності вини засудженого ОСОБА_1 у вчиненні злочину за обставин зазначених у вироку і вірно кваліфікував його дії за ч.3 ст. 187 КК України, а тим самим визнає апеляцію засудженого необгрунтованою  і не знаходить підстав до її задоволення.

Що стосується призначеного судом покарання у виді позбавлення волі на визначений у вироку строк з застосуванням ст. 69 КК України, то воно, на думку колегії суддів відповідає вимогам ст. 65 КК України.

При цьому судом було враховано ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного, та обставини що пом`якшують покарання, а саме те, що він позитивно характеризується за місцем проживання і за місцем попередньої роботи, і з урахуванням цього суд прийшов до висновку про можливість призначити покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті, за якою він визнаний винним. Таке покарання, на думку колегії суддів буде необхідне і достатнє, для виправлення особи та попередження вчиненню нею нових злочинів.

Таким чином колегія суддів не знаходить підстав до задоволення апеляції прокурора, щодо скасування вироку із  за м`якості призначеного покарання.

Не підлягає до задоволення і заява  ОСОБА_3 щодо звільнення його від покарання згідно Закону України «  Про амністію », тому що санкцією ч.3 ст. 185 КК України, за якою він визнаний винним передбачено покарання до шести років позбавлення волі, цей злочин відноситься до тяжких злочинів, а до осіб, які вчинили тяжкі злочини, незважаючи не те, що у них на утриманні є неповнолітні діти Закон України « Про амністію » від 12 грудня 2008 року не застосовується.

На підставі викладеного і керуючись ст. 362, 366, 367 КПК України колегія суддів,-

 

                                      У  Х  В  А  Л  И  Л  А:

 

Вирок Тростянецького районного суду Сумської області від 12 грудня 2008 року стосовно ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 залишити без зміни, а його апеляцію, а апеляцію прокурора, який затвердив обвинувальний висновок ОСОБА_4 , - Без задоволення.

 

 

О.М.Пархоменко                         М.О.Демченко                   І.К.Забара.