Справа № 367/8593/13-к Головуючий у І інстанції Шумко В.А.

Провадження № 11/780/41/15 Доповідач у 2 інстанції Гриненко

Категорія 23 18.03.2015

УХВАЛА

Іменем України

18 березня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого - судді Гриненка О.І.

суддів - Зіміної В.Б., Колокольнікової Н.М.

за участю:

прокурора - Денисюка А.В.

захисника - ОСОБА_2

засудженого - ОСОБА_3

представника цивільного позивача - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_3 на вирок Ірпінського міського суду Київської області від 05 грудня 2014 року, яким

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, українця, громадянина України, з вищою освітою, пенсіонера, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, не судимого,

· визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.191 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік з позбавленням права обіймати посади пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на підприємствах, в установах, організаціях усіх форм власності на 1 рік. На підставі ст.75 КК України, ОСОБА_3 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням та встановленням іспитового строку тривалістю 1 (один) рік, з покладенням на нього обов'язків, передбачених п.п.2,3,4 ч.1 ст.76 КК України, а також вирішено питання щодо цивільного позову та речових доказів, -

ВСТАНОВИЛА:

Згідно вироку суду, ОСОБА_3, працюючи на посаді спеціаліста з питань адміністративно-господарської діяльності Управління логістики та матеріально-технічного забезпечення «Консорціуму «Військово-будівельна індустрія», в період з 06 червня 2011 року по 30 січня 2012 року, зловживаючи своїм службовим становищем, допустив розтрату майна зазначеного підприємства на загальну суму 68 290 гривень, яке було передане на баланс Консорціуму фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 в рахунок погашення дебіторської заборгованості.

Не погоджуючись із вироком суду, засуджений ОСОБА_3 подав апеляцію, в якій просить вирок Ірпінського міського суду Київської області від 05 грудня 2014 року, постановлений відносно нього скасувати, а справу направити до суду першої інстанції на новий судовий розгляд, вважаючи його незаконним, постановленим з істотним порушенням вимог кримінально - процесуального закону. Зокрема, апелянт зазначає, що судом першої інстанції, в порушення вимог статті 334 КПК України (в редакції 1960 року) в мотивувальній частині оскаржуваного вироку не викладено формулювання обвинувачення ОСОБА_3, визнаного судом доведеним, а лише є посилання на обставини, які встановлені органом досудового слідства. Крім того, як зазначає засуджений в своїй апеляції, судом першої інстанції фактично не встановлено розмір матеріальної шкоди, яку він ніби - то спричинив Консорціуму. Сума матеріальної шкоди підприємству органом досудового слідства, з чим погодився і суд першої інстанції, визначена на підставі акту інвентаризації майна філії Біличанської МТЗ ДГО Консорціуму № 35/1 від 30.01.2012, який спростовується наявним в матеріалах справи висновком спеціаліста-економіста № 7-11/12 від 27.11.2012, згідно якого вартість прийнятого філією ББ МТЗ Консорціуму товару на відповідальне зберігання згідно накладної № 6- 0000001 від 06.06.2011 документально та нормативно не підтверджується; виявлена нестача товарно-матеріальних цінностей, отриманих за накладною № 6-0000001 від 06.06.2011, актом інвентаризації майна філії Біличанської бази ДГО Консорціуму № 35/1 від 30.01.2012 - документально та нормативно не підтверджується. Однак суд зазначений висновок спеціаліста залишив поза увагою не надавши йому правової оцінки.

На переконання апелянта, поза увагою суду першої інстанції залишилася та обставина, що майно фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 йому фактично не ввірялось, а було прийняте на відповідальне зберігання завідуючою сховища ОСОБА_6, що само по собі виключає його відповідальність за розтрату майна. Крім того, засуджений ОСОБА_3 зазначає в своїй апеляції, що суд першої інстанції, вказуючи в оскаржуваному вироку про вчинення ним злочину в якості службової особи, не встановив та не зазначив його функціональні обов'язки як службової особи та докази на їх підтвердження.

Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого ОСОБА_3 та його захисника, які повністю підтримали подану апеляцію зі змінами, пояснення прокурора та представника цивільного позивача, які заперечували проти апеляції засудженого, провівши судові дебати, вислухавши останнє слово засудженого, перевіривши матеріали кримінальної справи, та обговоривши доводи, викладені в апеляції колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до статті 323 КПК України (в редакції 1960 року), вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно статті 327 КПК України (в редакції 1960 року), обвинувальний вирок і виправдувальний вирок повинні бути судом мотивовані. Крім того, у відповідності до статті 334 КПК України (в редакції 1960 року), мотивувальна частина обвинувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, з зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини і мотивів злочину.

Однак, суд першої інстанції при постановленні вироку відносно ОСОБА_3 зазначених вимог закону не дотримався, що вплинуло на його законність та обґрунтованість. Як вбачається з оскаржуваного вироку, суд першої інстанції, в порушення вимог статті 334 КПК України (в редакції 1960 року) в мотивувальній частині вироку не зазначив формулювання обвинувачення ОСОБА_3 визнаного судом доведеним, а вказав лише, в чому обвинувачується ОСОБА_3 органом досудового слідства.

Зазначене порушення норми процесуального закону є істотним, так як перешкодило суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законний та обґрунтований вирок і тягне за собою безумовне скасування вироку суду першої інстанції.

Невстановлення судом фактичних обставин справи позбавляє суд апеляційної інстанції постановити свій вирок, а тому кримінальна справа підлягає поверненню до районного суду на новий судовий розгляд. Відповідно до ч.3 ст.374 КПК України (в редакції 1960 року), скасовуючи вирок апеляційний суд не вправі вирішувати наперед питання про доведеність чи недоведеність обвинувачення, достовірність або недостовірність доказів, переваги одних доказів над іншими, застосування судом першої інстанції того чи іншого кримінального закону та покарання, а тому при новому розгляді справи суду першої інстанції необхідно встановити фактичні обставини справи, належним чином дати оцінку доказам, наявним в матеріалах кримінальної справи, ретельно перевірити доводи підсудного, в тому числі і ті, що зазначені в його апеляції зі змінами, дати їм оцінку в сукупності з іншими доказами та в залежності від встановленого прийняти законне та обґрунтоване рішення.

Керуючись ст. ст. 365, 366, 374 КПК України (в редакції 1960 року), колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляцію засудженого ОСОБА_3 - задовольнити.

Вирок Ірпінського міського суду Київської області від 05 грудня 2014 року, постановлений відносно ОСОБА_3 - скасувати, а кримінальну справу повернути у той самий суд на новий судовий розгляд в іншому складі суддів.

Судді:

_______________ _________________ ___________________

Гриненко О.І. Зіміна В.Б. Колокольнікова Н.М.