ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2015 р. Справа № 804/20404/14

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЗахарчук-Борисенко Н. В.

при секретаріЗоідзе Т.А.

за участю:

представника позивача представника відповідача третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_6 до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору Генеральний штаб Збройних сил України, Міністерство оборони України про визнання бездіяльності протиправною, -

ВСТАНОВИВ:

09 грудня 2015 року ОСОБА_6 (далі - позивач, ОСОБА_6.) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Квартирно - експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська (далі - відповідач, КЕВ м. Дніпропетровська), за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просить:

- визнати протиправними дії КЕВ м. Дніпропетровська щодо відмови в передачі в приватну власність квартири, яку ОСОБА_6 займає разом з членами його родини на підставі ордеру №35 від 23 жовтня 2009 року на території відкритого військового містечка за адресою: смт. Черкаське, новомосковського району, АДРЕСА_1, визначені в рішенні №111 від 12.01.2015 р. згідно з Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду» та згідно процедури, передбаченої «Положенням про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого наказом МЖКГ №396 від 16.12.2009 р.;

- визнати протиправним та скасувати рішення КЕВ м. Дніпропетровська №111 від 12.01.2015 р. щодо відмови в передачі в приватну власність квартири, яку ОСОБА_6 займає разом з членами його родини на підставі ордеру №35 від 23 жовтня 2009 року на території відкритого військового містечка за адресою: смт. Черкаське, новомосковського району, АДРЕСА_1, визначені в рішенні №111 від 12.01.2015 р. згідно з Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду» та згідно процедури, передбаченої «Положенням про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого наказом МЖКГ №396 від 16.12.2009 р.;

- зобов'язати Квартирно - експлуатаційний відділ м. Дніпропетровська, як орган приватизації, вжити належних та достатніх заходів щодо розгляду питання про приватизацію квартири, яка використовується ОСОБА_6 та членами його родини на умовах найму на підставі ордеру № 35 від 23 жовтня 2009 року згідно Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та «Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян», яке затверджене Наказом МЖКГ №396 від 16.12.2009 р., в відкритому військовому містечку за адресою: АДРЕСА_1.

В обґрунтування позову ОСОБА_6 зазначає, що керуючись ст. ст. 40, 47 Конституції України, ст. ст. 1, 2, 6 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", Наказом Міністра оборони України №1 від 03.01.1993 р, Наказом Міністра оборони України №569 від 15.09.2011 р. "Про безоплатну передачу військового майна в комунальну власність територіальних громад", звернувся з заявою до КЕВ м. Дніпропетровська,, що є уповноваженим органом з приватизації в смт. Черкаське про передачу в приватну власність квартири, в якій він проживає разом з членами своєї родини на підставі ордеру №35 від 23 жовтня 2009 року, проте заява начальником КЕВ м. Дніпропетровська не розглядалась, а робилась лише відписка.

Представник позивача у судове засідання з'явився, адміністративний позов підтримав в повному обсязі та просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, просив в задоволенні позову відмовити. В обґрунтування своєї позиції зазначив наступне.

Згідно до п.2.4 Положення 448 КЕВ (КЕЧ) здійснює безпосереднє квартирно - експлуатаційне забезпечення військових частин, дислокованих у межах відповідальності.

КЕВ підпорядковується КЕУ за територіальним за територіальним принципом. З питань використання фондів і територій військових містечок виконує накази (розпорядження) начальника гарнізону.

З огляду на вищезазначене, КЕВ м. Дніпропетровська може діяти лише в межах своїх повноважень.

Відповідно до Положення №448 передача у приватну власність квартири не належить до компетенції КЕВ м. Дніпропетровська.

За наявності належних підстав, враховуючи Наказ Міністра оборони України №569, за умови дотримання вимог чинного законодавства, в тому числі вимог Закону України «Про Збройні сили України» №1934-ХІІ від 06.12.1991 р., Постанови Кабінету - Міністрів України від 29.08.2002 року № 1282 «Про затвердження Порядку вилучення і передачі військового майна Збройних Сил», ч. 9. ст.8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», Закону України «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності», вжиття заходів щодо приватизації квартири, яка використовується ОСОБА_6 та членами його родини на умовах найму на підставі ордеру №35 від23 жовтня 2009 р. згідно Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та згідно процедури, передбаченої «Положенням про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян», затвердженого Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України №396 від 16.12.2009р., у військовому містечку за адресою: АДРЕСА_1, повинно буде здійснюватись органами місцевої державної адміністрації та місцевого самоврядування, в нашому випадку Черкаською селищною радою.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи та проаналізувавши чинне законодавство, суд частково задовольняє адміністративний позов, виходячи з наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що гр. ОСОБА_6 разом з членами своєї родини проживає за адресою АДРЕСА_1.

Вселення в квартиру відбулося на підставі ордеру №35 від 23.10.2009 р., виданого Гвардійською КЕЧ району.

Також встановлено, що не зважаючи на неодноразові звернення гр. ОСОБА_6 до начальника органу приватизації КЕВ м. Дніпропетровська з проханням оформити передачу в приватну власність квартиру, що він займає разом з членами своєї сім'ї, йому відмовлено. Відмову мотивовано тим, що згідно Листа Головного квартирно - експлуатаційного управління ЗС України №303/22/1/850 від 05.09.2013 р. житловий фонд в смт. Черкаському, Новомосковського району Дніпропетровської області не переданий до комунальної власності, військове містечко смт. Черкаське включено до числа «закритих», квартири в яких не підлягають приватизації.

Згідно із ст. 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Правовий режим власності визначається виключно законами (п. 7 ч. 1 ст. 92 Конституції України).

Правові основи приватизації житла, що знаходиться в державній власності, визначені у Законі України «Про приватизацію державного житлового фонду", який прийнято 19.06.1992 р. за №2482-XXII (далі - Закон України №2482-XXII).

Закон України №2482-XXII передбачає порядок набуття права власності на житло громадянами України, які користуються державним житловим фондом на законних підставах, з обмеженням на приватизацію, визначеним п. 2 ст. 2 цього Закону.

Згідно п. 2 ст. 2 Закону України №2482-XXII не підлягають приватизації: квартири-музеї; квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, розташовані на територіях закритих військових поселень.

Судом встановлено, що в законодавстві України відсутнє визначення "закрите військове містечко", тому суд керуючись частиною сьомою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАСУ) виходить із конституційних принципів і загальних засад права.

Відповідно до частини сьомої статті 9 КАСУ суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).

На підтвердження відкритості військового містечка смт. Черкаське представник позивача звертав увагу на Наказ Міністра оборони України №569 від 15.09.2011 р. "Про безоплатну передачу військового майна в комунальну власність територіальних громад".

Також представник позивача стверджував, що частину об'єктів нерухомого майна військового містечка №1, №2, №3, №4 передано в комунальну власність с.м.т. Гвардійське та с.м.т. Черкаське, тому військове містечко не може бути закритим, адже статус закритого виключає можливість перебування на території містечка цивільних громадян.

Відповідно до частини четвертої статті 11 КАСУ суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

В зв'язку з тим, що Перелік від 19.08.2013 р. суперечить Наказу Міністра оборони України №569 від 15.09.2011 р. "Про безоплатну передачу військового майна в комунальну власність територіальних громад", який має вищу юридичну силу, а Головним КЕУ Збройних Сил України не надано відповідь щодо втрати чинності наведеного наказу, суд ухвалою від 10.09.2013 р. повторно витребував у Міноборони підтвердження щодо чинності Наказу Міністра оборони України №569 від 15.09.2011 р. "Про безоплатну передачу військового майна в комунальну власність територіальних громад", а в разі втрати чинності інформацію на підставі якого наказу.

Листом №280/1107 від 18.10.2013 р. (бланк №000560) Департаменту правового забезпечення Міністерства оборони України повідомлено суд, що Наказ Міністра оборони України №569 від 15.09.2011 р. «Про безоплатну передачу військового майна в комунальну власність територіальних громад» - чинний.

Відповідно до частини четвертої статті 9 КАСУ суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого у разі не відповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Враховуючи, що Наказ Міністра оборони України №569 від 15.09.2011 р. "Про безоплатну передачу військового майна в комунальну власність територіальних громад" має вищу юридичну силу та є чинним, суд не застосовує Перелік закритих військових містечок, які мають у своєму складі житловий фонд від 03.09.2013 р. до якого увійшло військове містечко смт. Черкаське Новомосковського району та який затверджено Начальником Генерального штабу - Головнокомадувачем Збройних Сил України. Тому суд приймає, зазначений наказ, як належний доказ відкритості військового містечка.

З метою повного та всебічного розгляду справи, додатково судом досліджено визначення правового режиму майна закріпленого за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, і повноваження органів військового управління та посадових осіб щодо управління цим майном, які закріпленні в Законі України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України".

Згідно ст. 1 зазначеного Закону, військове майно - це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України (далі - військові частини). До військового майна належать будинки, споруди, передавальні пристрої, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, пально-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне майно, майно зв'язку тощо.

Однак процедуру вилучення військового майна з оперативного управління військових частин, закладів, установ та організацій Збройних Сил (далі - військові частини), та його безоплатної передачі до сфери управління центральних або місцевих органів виконавчої влади, інших органів, уповноважених управляти державним майном (далі - органи, уповноважені управляти державним майном), самоврядним установам і організаціям, які провадять свою діяльність в інтересах національної безпеки і оборони (далі - самоврядні установи і організації), та у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст або у їх спільну власність регулює Порядок вилучення і передачі військового майна Збройних Сил України, який затверджено Постановою Кабінету Міністрів України №1282 від 29.08.2002 р. (далі - Порядок). Лише в зазначеному Порядку є визначення військового містечка.

Згідно абз. 3 п. 2 Порядку військове містечко - майновий комплекс будівель, споруд, іншого нерухомого військового майна разом із житловим фондом, об'єктами соціальної та інженерної інфраструктури, які використовуються для його обслуговування, розміщений на відокремленій земельній ділянці, яка належить до категорії земель оборони.

Відповідно до 2-1 Порядку об'єктами передачі згідно з цим Порядком є:

1) військові містечка, що вивільняються в процесі реформування Збройних Сил і не плануються до використання за цільовим призначенням;

2) нерухоме майно (будівлі, споруди, об'єкти незавершеного будівництва, приміщення, інше нерухоме майно);

3) інше окреме індивідуально визначене (рухоме) майно;

4) житловий фонд, інші об'єкти соціальної та інженерної інфраструктури, що перебувають в оперативному управлінні військових частин і передаються не у складі майнових комплексів.

Повноваження для передачі військового майна передбачено пунктом 4 Порядку згідно до якого передача військового майна органам, уповноваженим управляти державним майном, самоврядним установам і організаціям та у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст або у їх спільну власність проводиться за рішенням:

1) Кабінету Міністрів України - щодо об'єктів, визначених у підпунктах 1 і 2 пункту 2-1 цього Порядку;

2) Міноборони - щодо об'єктів, визначених у підпунктах 3 і 4 пункту 2-1 цього Порядку.

Отже право передати житловий фонд, інші об'єкти соціальної та інженерної інфраструктури (смт. Черкаське) в комунальну власність має Міноборони.

Крім того, суд звертає увагу, на той факт, що відповідно до ухвали Вищого адміністративного суду України від 02.12.2014 р. по справі №К/800/51588/14 органи приватизації, органи місцевого самоврядування не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у приватизації займаного ними житла, крім випадків, передбаченим законом. Аналіз даної норми свідчить про те, що орган приватизації зобов'язаний не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина прийняти рішення про передачу у власність або про відмову у передачу квартири у власність.

Твердження відповідача про те, що оскільки квартира, в якій проживає позивач , знаходиться на території закритого військового поселення, у зв'язку з чим не може бути об'єктом приватизації, не заслуговують на увагу, оскільки вказані обставини не звільняють відповідача від обов'язків розглянути заяву позивача у порядку, визначеному Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Також, суд звертає увагу, що відповідно до абз. 4 п. 9 Положення про Міністерство оборони України, затвердженого Указом Президента України №406/2011 від 06.04.2011 р. Міністр у межах повноважень, на основі та на виконання Конституції та законів України, актів і доручень Президента України, актів Кабінету Міністрів України видає накази, організовує і контролює їх виконання.

Накази Міноборони України, прийняті в межах його повноважень, обов'язкові для виконання центральними органами виконавчої влади, їх територіальними органами та місцевими державними адміністраціями, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями всіх форм власності і громадянами.

З огляду на зазначену норму Наказ Міністра оборони України №569 від 15.09.2011 р. "Про безоплатну передачу військового майна в комунальну власність територіальних громад" та Додаток №1 яким затверджено Перелік військового майна (військове містечко смт. Черкаське), що безоплатно передається в комунальну власність територіальної громади смт. Черкаське Новомосковського району Дніпропетровської області, є обов'язковим для виконання КЕВ м. Дніпропетровська, тому суд вважає затягування питання щодо приватизації житла з посиланням на не визначеність статусу військового містечка протиправним.

Щодо позовних вимог позивача про визнання протиправними дій КЕВ м. Дніпропетровська щодо відмови в передачі в приватну власність квартири, яку ОСОБА_6 та визнати протиправним та скасувати рішення КЕВ м. Дніпропетровська №111 від 12.01.2015 р. щодо відмови в передачі в приватну власність вищезазначеної квартири, суд відмовляє у задоволенні даних позовних вимог, оскільки не вбачає в діях КЕВ м. Дніпропетровська бездіяльності, протиправності та протизаконності та вважає, що відповідач діяв відповідно до вимог чинного законодавства, а саме: начальником КЕВ м. Дніпропетровська була надана відповідь на звернення ОСОБА_6 листом №3570 від 26.11.2014 р. та прийнято рішення №111 від 12.01.2015 р. щодо відмови в переді в приватну власність квартири, яку ОСОБА_6 займає разом з членами його родини.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач діяв відповідно до вимог чинного законодавства та своїх обов'язків, а тому позовні вимоги у цій частині не підлягають задоволенню.

Керуючись частиною 2 статті 11 КАСУ суд виходять за межі позовних вимог, так як це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів гр. ОСОБА_6 та зобов'язує Квартирно - експлуатаційний відділ м. Дніпропетровська, як орган приватизації, вжити належних та достатніх заходів щодо розгляду питання про приватизацію квартири, яка використовується ОСОБА_6 та членами його родини на умовах найму на підставі ордеру № 35 від 23 жовтня 2009 року згідно Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та «Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян», яке затверджене Наказом МЖКГ №396 від 16.12.2009 р., в відкритому військовому містечку за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 КАСУ доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Водночас, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ст. 86 КАСУ).

Повноваження суду при вирішенні адміністративної справи встановлено ст. 162 КАСУ згідно до якої у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язати вичинити певні дії, а також суд може прийняти й іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Враховуючи викладене, суд зобов'язує Квартирно - експлуатаційний відділ м. Дніпропетровська, як орган приватизації, вжити належних та достатніх заходів щодо розгляду питання про приватизацію квартири, яка використовується ОСОБА_6 та членами його родини на умовах найму на підставі ордеру № 35 від 23 жовтня 2009 року згідно Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та «Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян», яке затверджене Наказом МЖКГ №396 від 16.12.2009 р., в відкритому військовому містечку за адресою: АДРЕСА_1.

Крім того, Конституцією України встановлено, що судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України та відповідальність за не виконання рішення суду, яке набрало законної сили, передбачено ст. 382 Кримінального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 11, 14, 69, 71, 86, 153-163, 267 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_6 до Квартирно - експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору Генеральний штаб Збройних сил України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору Генеральний штаб Збройних сил України, Міністерство оборони України про визнання бездіяльності протиправною - задовольнити частково.

Зобов'язати Квартирно - експлуатаційний відділ м. Дніпропетровська, як орган приватизації, вжити належних та достатніх заходів щодо розгляду питання про приватизацію квартири, яка використовується ОСОБА_6 та членами його родини на умовах найму на підставі ордеру № 35 від 23 жовтня 2009 року згідно Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та «Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян», яке затверджене Наказом МЖКГ №396 від 16.12.2009 р., в відкритому військовому містечку за адресою: АДРЕСА_1.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Присудити з Державного бюджету України на користь ОСОБА_6 судові витрати у розмірі 24, 36 грн.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 02 березня 2015 року

Суддя Н.В. Захарчук-Борисенко