Справа № 2-115/2009 р.                                                                                                               

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2009 року  Зарічний районний суд м. Суми в складі:

                                                                        головуючого - судді Бурда Б.В.

                                                                        при секретарі - Богуш Н.В.                                      

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми справу за позовом  ТОВ "Сумизовніштранс" до ОСОБА_1 про стягнення коштів за договором, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач  свої вимоги мотивує тим, що на підставі договору комісії від 02.08.2007 року укладеного між позивачем та ПФ «ІкарВМЗ Сервіс»,останній продав від імені позивача відповідачу автомобіль ЗАЗ-ДЕУ Ланос за 21843 грн. Даний автомобіль був переданий відповідачу і зареєстрований останнім в органах ДАІ. В той же час, відповідач, незважаючи на неодноразові вимоги, не сплатив позивачу вартість автомобіля до цього часу. Тому просять стягнути з відповідача 21843 грн. вартості автомобіля, інфляційні збитки в розмірі 3369,84 грн. та 3 % річних в сумі 592, 20 грн. Також просять стягнути з відповідача понесені по справі судові витрати.

В судовому засіданні представники позивача позов підтримали в повному обсязі.

Відповідач та його представник позов не визнала і пояснили, що вказаний автомобіль був переданий відповідачу у власність на підставі договору дарування, укладеного між позивачем та відповідачем. Договір комісії між позивачем та ПФ «ІкарВМЗ Сервіс» на продаж автомобіля, довідка рахунок видана на підставі цього договору комісії були оформлені у зв'язку з неможливістю перереєструвати право власності на спірний автомобіль за відповідачем. Вважають, що між відповідачем, позивачем та ПФ «ІкарВМЗ Сервіс»  не укладався договір купівлі-продажу в розумінні положень ЦК України, а тому просять відмовити у задоволенні позову за його необґрунтованістю.

 Суд, заслухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши фактичні обставини справи та перевіривши їх доказами поданими сторонами, вважає, що позов не обґрунтований виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 02 серпня 2007 року між позивачем та відповідачем було укладено у простій письмовій формі договір дарування за яким позивач подарував відповідачу автомобіль ЗАЗ ДЕУ Ланос д/н НОМЕР_1 (2003 року випуску). Даний договір від імені позивачу був підписаний директором ТОВ "Сумизовніштранс" на підставі рішення зборів засновників ТОВ "Сумизовніштранс" № 9 від 27.06.2007 року. (а.с. 44, 68)

В  подальшому відповідач намагався на підставі даного договору дарування провести перереєстрацію права власності на спірний автомобіль на своє ім'я в органах ДАІ, однак це виявилося неможливим. У зв'язку з чим, з метою створення умов відповідачу для реєстрації спірного автомобіля між позивачем та ПФ «ІкарВМЗ Сервіс»  в цей же днь (02.08.2007 року) було укладено договір комісії (а.с. 13)  за яким позивач доручив ПФ «ІкарВМЗ Сервіс»  укласти договір купівлі-продажу спірного автомобіля з відповідачем. В подальшому, ПФ «ІкарВМЗ Сервіс»  видало 02.08.2007 року відповідачу довідку-рахунок (а.с. 14), яка стала підставою для реєстрації спірного автомобіля в органах ДАІ на ім'я відповідача. Вказані факти зазначені сторонами у судовому засіданні і доказуванню не підлягають.  

З наведеного вбачається, що фактично між сторонами було укладено договір дарування спірного автомобіля, а договір комісії та довідка-рахунок укладалися з метою приховування фактично укладеного договору дарування, якій відповідачем не міг бути реалізований. Дані висновки суду підтверджуються послідовністю дій сторін. Зокрема, спочатку на загальних зборах засновників ТОВ "Сумизовніштранс" були прийняте рішення (оформлене протоколом № 8 від 26.06.2007 року) про реалізацію автомобілів, в тому числі і спірного; в подальшому рішенням засновників ТОВ "Сумизовніштранс" (оформлене протоколом № 9 від 27.06.2007 року) був уточнений механізм реалізації вказаних автомобілів шляхом дарування їх. Зокрема спірний автомобіль мав бути подарований відповідачу. (а.с. 68) . Після прийняття вказаних рішень 02.08.2007 року між сторонами було укладено договір дарування і в цей же день договір комісії та видана довідка-рахунок.

Факт укладення саме договору дарування підтверджується також тим, що 02.08.2007 року позивач перерахував до бюджету податок з доходів фізичних осіб за вказаною угодою (а.с. 69)

У зв'язку з викладеним суд вважає, що договір купівлі-продажу (укладений ПФ «ІкарВМЗ Сервіс»  за договором комісії від імені позивача з відповідачем) є удаваним, якій спрямований на приховування фактично укладеного договору дарування.

Відповідно до ч. 2 ст. 235 ЦК України - якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховування іншого правочину, якій вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, якій сторони насправді вчинили.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 717 ЦК України - за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдарованому) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Також судом встановлено, що в супереч вимогам ч. 5 ст. 719 ЦК України договір дарування укладений сторонами не був нотаріально посвідченим, однак вимоги про визнання договору недійсним позивачем не заявлялося, а суд вирішує справу лише у межах заявлених позовних вимог та на підставі доказів поданих сторонами.

Правовідносини о виникли між сторонами є цивільними і врегульовані ст. 717, 720, 722 ЦК України.

За таких обставин, суд вважає що з урахуванням фактичних правовідносин, що виникли між сторонами - а саме укладення договору дарування, відповідач не має обов'язку проводити оплату вартості подарованої йому речі, оскільки договір дарування є безоплатним, а тому у задоволенні позову суд вважає за необхідне відмовити за необґрунтованістю вимог. Також суд вважає за необхідне зауважити, що в разі коли позивач вважає що укладенням договору дарування були порушені права підприємства, він не позбавлений можливості захисти свої права у іншій спосіб.

          Керуючись ст. ст. 717, 720, 722 ЦК України, Договором дарування від 02.08.2007 року, ст.ст. 10, 11, 57-60, 88, 212-215  ЦПК України,  суд -

В И Р І Ш И В :

Відмовити у задоволенні позову за необґрунтованістю вимог.

Сторони протягом десяти днів з дня проголошення рішення можуть подати заяву до Зарічного районного суду м. Суми про його апеляційне оскарження. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не буде подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається апеляційному суду Сумської області через Зарічний районний суд м. Суми протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо буде подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не буде подана в двадцятиденний строк, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя