22-ц/775/283/2015(м)

0538/5792/2012

Головуючий в 1 інстанції: Костромітіна О.О.

Доповідач: Попова С.А.

Категорія 59

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

10 березня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого Попової С.А.,

суддів Кочегарової Л.М., Ігнатоля Т.Г

при секретарі Грішко С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі

цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, Маріупольської міської ради про скасування розпорядження Кабінету Міністрів України № 42-р від 13.01.2010р. та рішення виконкому Маріупольської міської ради № 19 від 20.01.2010р., треті особи - виконавчий комітет Маріупольської міської ради, голова Маріупольської міської ради, Донецька обласна адміністрація, Президент України, Генеральний прокурор України, Департамент соціального захисту інвалідів Міністерства соціальної політики України, Міністерство житлово-комунального господарства, Міське управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Маріуполі, Житлово-комунальне підприємство «Новий Східний», Уповноважений Верховної ради України з прав людини, прокурор Орджонікідзевського району міста Маріуполя, Управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзевського району міста Маріуполя, Управління міського майна, Служба безпеки України, -

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 23 грудня 2014 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Кабінету Міністрів України, Маріупольської міської ради, уточнивши і доповнивши редакцію позовної заяви в подальшому (т. 1 «а» а.с. 7-10, 20-22, т. 2 а.с.24, 5«д» а.с. 1-2), що зводиться до скасування розпорядження Кабінету Міністрів України від 13.01.2010р. № 42-р «Питання надання громадянам квартир, що придбані Державною іпотечною установою у місті Маріуполі», і ухваленого виконавчим комітетом Маріупольської міської ради рішення № 19 від 20.01.2010р., яким вирішено видати ордери на житлові приміщення громадянам згідно цього списку. Вважає розпорядження Кабінету Міністрів України № 42-р незаконним і таким, що порушує житлові права сім'ї позивача, оскільки воно було прийнято на підставі підроблених, завідомо неправдиво наданих документів та без урахування медичного висновку № 2762/3 про стан здоров'я його сина ОСОБА_2, внаслідок чого є незаконним і рішення виконавчого комітету Маріупольської міської ради № 19 від 20.01.2010р., прийняте на виконання розпорядження КМУ № 42-р.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 18 червня 2013 року провадження за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, Маріупольської міської ради в частині вимог щодо скасування розпорядження Кабінету Міністрів України № 42 від 13.01.2010 року та рішення виконкому Маріупольської міської ради № 19 від 20.01.2010р. закрито (т. 3 а.с. 23). Ухвалою апеляційного суду Донецької області від 13 листопада 2013 року ухвала суду першої інстанції скасована ( т.3 а.с. 250) з поверненням справи на новий розгляд в даній частині.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 23 грудня 2014 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, Маріупольської міської ради про скасування розпоряджень Кабінету Міністрів України № 42 від 13.01.2010р. та рішення Маріупольської міської ради № 19 від 20.01.2010р. - відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1, посилаючись на неповне з'ясування обставин по справі, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального закону, просить рішення скасувати і задовольнити його позов.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача ОСОБА_1, який підтримав доводи скарги, заперечення проти скарги представника прокуратури - Кліменкової А.В., розглянувши справу згідно із ч. 2 ст. 305 ЦПК України у відсутність повідомлених про дату і час розгляду справи представників відповідачів і залучених до участі в розгляді справи третіх осіб, дослідивши письмові матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, за таких підстав.

Згідно зі ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Як встановлено судом і це вбачається з матеріалів справи, сім'я ОСОБА_1 з квітня 2000 року перебувала на квартирному обліку Орджонікідзевської районної адміністрації Маріупольської міської ради. Враховуючи соціальний статус (інвалід війни 1 групи) та положення Закону України «Про внесення змін до Житлового кодексу Української РСР» від 29.06.2004 року за № 1925-1У, згідно з яким інвалідам Великої Вітчизняної війни надано право на позачергове отримання житла, - сім'я позивача переведена в чергу на позачергове отримання житла.

Сім'ю ОСОБА_1 у складі 5-ти осіб включено до попереднього списку з розподілу житла, яке було придбано Державною іпотечною установою у будинку АДРЕСА_3, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 23.09.2009р. № 1037 «Про розподіл квартир, що придбані Державною іпотечною установою» з подальшими змінами за постановою КМУ від 18.11.2009р. № 1300.

Цей поіменний список громадян, яким надаються квартири, що придбані Державною іпотечною установою у місті Маріуполі, направлений до Координаційної ради з питань розподілу квартир, що придбані Державною іпотечною установою, погоджений радою, що втілено в протокол засідання Координаційної ради від 11.01.2010р. № 20 (т. 1 а.с. 140), і затверджений розпорядженням Кабінету Міністрів України від 13.01.2010 р. № 42-р. «Питання надання громадянам квартир, що придбані Державною іпотечною установою у місті Маріуполі» (т. 1 а.с. 10-17, т. 5 а.с. 84).

Виконавчим комітетом Маріупольської міської ради прийнято рішення № 19 від 20.01.2010р. про видачу ордерів на житлові приміщення громадянам згідно із вищезазначеним поіменним списком, затвердженим розпорядженням Кабінету Міністрів України № 42-р. (т. 1 а.с. 18).

На підставі оскаржуваних позивачем в даній справі актів (розпорядження КМУ № 42-р і рішення виконкому міської ради № 19) родині ОСОБА_1 надано дві двокімнатні квартири у будинку АДРЕСА_2, а саме: двокімнатну квартиру АДРЕСА_4 житловою площею 27,8 кв.м., загальною площею 49,8 кв.м. - ОСОБА_5 і її онуку ОСОБА_6; двокімнатна квартира АДРЕСА_2 житловою площею 27,1 кв.м., загальною площею 48,8 кв.м. - ОСОБА_1 із дружиною ОСОБА_7 і сином ОСОБА_2 Загалом житлова площа обох квартир склала 54,9 кв.м., де на кожного члена родини припадає по 10,98 кв.м. житлової площі.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що факт підробки документів, на підставі яких ухвалювалось розпорядження Кабінету Міністрів України № 42-р і на його виконання приймалось рішення виконавчого комітету міської ради № 19, не доведений. За цим суд дійшов висновку, що оскаржуване розпорядження № 42 прийнято з дотриманням норм закону і є обґрунтованим, тому відсутні підстави для скасування як цього розпорядження, так і рішення виконкому.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами пункту 1 статті 50 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" Кабінет Міністрів на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України видає обов'язкові для виконання акти - постанови і розпорядження.

Порядок прийняття актів Кабінету Міністрів визначено статтею 52 Закону.

Згідно з пунктом 2 статті 53 Закону розпорядження Кабінету Міністрів України набирають чинності з моменту їх прийняття, якщо цими розпорядженнями не встановлено пізніший термін набрання ними чинності.

Як з'ясовано, розпорядження Кабінету Міністрів України № 42-р від 13.01.2010р. «Питання надання громадянам квартир, що придбані Державною іпотечною установою у місті Маріуполі», прийнято за наслідками рішення Координаційної ради з питань розподілу квартир, що придбані Державною іпотечною установою при Кабінеті Міністрів України (далі - Координаційна рада), що акумулювало документи, в тому числі з дослідженням спрямованих матеріалів облікової справи позивача № 2147, медичного висновку 2762/3 у відношенні сина позивача - ОСОБА_2, а також поіменних списків відповідно до п. 9 Порядку розподілу квартир, що придбані Державною іпотечною установою, затвердженого постановою КМУ № 1037 від 23.09.2009р., до якого була включена родина ОСОБА_2, як підтверджено змістом постанови Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 25.03.2014р. і додаткової постанови від 08.04.2014р. (т. 3 а.с. 135-138, т. 4 а.с. 184-187). В матеріалах справи мається опис облікової справи № 2147, складений безпосередньо позивачем (т. 2 а.с. 267-268), де ним засвідчено у п. 34 наявність медичного висновку № 2762 на ОСОБА_2 від 23.12.2003р. із зазначенням діагнозу і право останнього на додаткове житло, як відзначив ОСОБА_1

Тож, в ході апеляційного перегляду справи підтверджено, що Координаційною радою в дотримання п. 12 Порядку № 1037 (з подальшими змінами) вивчено попередні поіменні списки громадян, куди увійшла родина позивача, погоджено ці списки та подано на розгляд Кабінету Міністрів України, результатом чого стало винесення розпорядження № 42-р, про затвердження цих списків. При цьому неточностей або неправомірності складання списків Координаційна рада не виявила, до адміністрацій для доопрацювання не повертала. Рішення Координаційної Ради є чинним.

На базі розпорядження Кабінету Міністрів України № 42-р прийнято рішення виконавчого комітету Маріупольської міської ради № 19 від 20.01.2010р. про видачу ордерів громадянам за затвердженим списком розпорядженням КМУ № 42-р, яке стосувалось в тому числі і родини позивача.

Результатом прийняття таких рішення стало надання 22.01.2010р., як підтвердив в суді апеляційної інстанції позивач, сім'ї ОСОБА_1, за їх погодженням, двох двохкімнатних квартир, по яких відкриті особисті рахунки НОМЕР_1 і НОМЕР_2 - квартири АДРЕСА_2 і АДРЕСА_4, одна з яких АДРЕСА_2 житловою площею 27,1 кв.м., загальною площею 48,8 кв.м. (перша кімната - 12,9кв.м., друга кімната -14.2кв.м.) на: ОСОБА_1 із дружиною, що на час надання квартири перебували у зареєстрованому шлюбі до 19.06.2013р. (т. 4«г» а.с. 27зв.), і на сина ОСОБА_2, тобто із наділенням останнього окремою жилою кімнатою, що відповідає медичному висновку у його відношенні з приводу того, що він не може проживати разом з іншими членами в одній кімнаті (т. 3 а.с. 229), і з огляду на те, що на кожного члена сім'ї позивача припадає по 10,98кв.м. наданої житлової площі (з розрахунку загальної житлової площі двох квартир 54,9кв.м), - це узгоджується із положеннями п.п. 52, 53 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання житлових приміщень, затверджених Постановою Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 11.12.1984р. № 470, зі встановленим рівнем середньої забезпеченості громадян жилою площею в Донецькій області на одну особу в розмірі 9,0кв.м. (т. 1, а.с. 6-7, т. «в» а.с. 49).

Як в ході розгляду справи судом першої інстанції, так і в апеляційному суді не знайшли свого підтвердження доводи ОСОБА_1 про підробку документів або надання завідомо неправдивих відомостей задля мети відібрання в родини позивача квартири АДРЕСА_1.

Так, наявні у справі матеріали дослідчих перевірок, матеріали за зверненнями позивача до правоохоронних органів не містять рішень щодо притягнення будь-яких посадових осіб до кримінальної відповідальності та ухвалення відповідних обвинувальних вироків за фактами підробки або приховування документів, наданих на розгляд Координаційної ради при Кабінеті Міністрів України.

Зокрема, з обсягу здобутих матеріалів перевірок правоохоронними органами, органами прокуратури і судами (т. 3 а.с. 216-230) не вбачається прийняття рішення про притягнення до відповідальності посадових осіб Донецької облдержадміністрації, які згідно звернення ОСОБА_1 від 05.08.2013р. приховали медичний висновок № 2762/3 на ім'я ОСОБА_2, 1994р.н. (т. 3 а.с. 76, 213) від розподілу житлової площі. І винесена в подальшому ухвала слідчого судді Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 31.10.2013р. в порядку КПК про зобов'язання Орджонікідзевський РВ МГУ внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості по заяві ОСОБА_1 про притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб Донецької обласної державної адміністрації, які приховали медичний висновок, спричинивши заявникові шкоду (т. 3 а.с. 126-128) на даний час, як з'ясовано, не потягла притягнення посадових осіб до передбаченої законом відповідальності і ухвалення відповідного обвинувального вироку.

Також і за фактами підробки документів паспортистом ЖКП «Новий Східний», за злочинами, скоєними, як вказує ОСОБА_1, посадовими особами Маріупольської міської ради і виконавчого комітету, відділу приватизації Управління міського майна, правоохоронних органів, прокуратур тощо (т. 1 а.с. 194, 218, 220, 232, т. 2 а.с. 181-184, 199, 200-202, 226, 230-231, т. 3 а.с. 126-132, 221-226, т. 4 а.с. 177-179, 182, т. 5 а.. 2-7, 10, 18-20, 48, 49-50) - не притягнуті до відповідальності будь-які особи, про яких йдеться у зверненнях позивача.

На підставі викладеного суду дійшов вірного висновку про не доведення факту порушення житлових прав позивача прийнятими рішеннями, і не доведення їх ухвалення внаслідок підробки документів, чим було вмотивовано позов.

Колегія суддів схвалює висновки суду першої інстанції щодо відсутності ознак порушення норм закону і необґрунтованості ухвалення розпорядження Кабінету Міністрів України № 42 від 13.01.2010 року і прийнятого на його виконання рішення виконавчого комітету Маріупольської міської ради № 19, та, як наслідок, відсутності підстав для їх скасування.

Посилання в апеляційній скарзі позивача про необхідність скасування розпорядження Кабінету Міністрів України № 42 і рішення міської ради № 19 у взаємозв'язку з доводом ОСОБА_1 про незаконність виселення не є спроможними і спростовуються матеріалами справи, в тому числі судовими рішеннями щодо житлових прав родини позивача, оскільки законність виселення позивача з квартири № 126 і його переселення із іншими членами сім'ї до інших двох квартир доведена судами трьох інстанцій.

Так, рішенням Апеляційного суду Донецької області від 04.10.2011р., яким змінено рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 20.05.2011р., ОСОБА_7, ОСОБА_2 виселено з квартири АДРЕСА_1 і переселено їх до квартири АДРЕСА_2 (т. 1 а.с. 79). Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28.11.2011р. у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 було відмовлено.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя від 16.04.2013р., залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Донецької області від 13.11.2013р., позов виконкому Маріупольської міської ради задоволено: ОСОБА_1 і ОСОБА_5 переселено в надані квартири АДРЕСА_2 і АДРЕСА_4, зобов'язавши їх звільнити займану ними квартиру АДРЕСА_1. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1, ОСОБА_5 про визнання права користування спірною квартирою АДРЕСА_5 відмовлено (т. 2 а.с. 244-247, т. 3 а.с. 245-248). Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22.05.20014р. касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя від 16.04.2013р. і ухвалу апеляційного суду Донецької області від 13.11.2013р. залишено без змін (т. 4«г» а.с. 84-85).

Тож, доводи апеляційної скарги, що здебільшого стосуються незгоди з виселенням його і членів сім'ї з квартири АДРЕСА_1 і переселення до двох двокімнатних квартир АДРЕСА_2 і АДРЕСА_4, з приводу чого вже ухвалені вищезазначені судові рішення, які були перевірені судами кількох інстанцій, набули чинності та підвергнуті примусовому виконанню (т. 4 а.с. 152-155), - не спростовують правильності висновків суду про відсутність фактичного підґрунтя і правових підстав для скасування оскаржуваних розпоряджень КМУ № 42-р і рішення виконкому ради № 19 в частині, що стосуються позивача і членів його сім'ї.

Ніяких нових обставин чи доказів, які не були предметом розгляду судом першої інстанції та могли б вплинути на правильність висновків та рішення суду позивачем не надано і в суді апеляційної інстанції.

Колегією суддів не встановлено порушень норм процесуального права, які б могли призвести до неправильного вирішення справи, в тому числі на які посилається позивач: не вирішення судом першої інстанції його клопотань з допиту свідків, огляду місця проживання позивача по АДРЕСА_2, куди його вселили, для складення протоколу про неможливість його вселення в це помешкання, не дослідження матеріалів розслідувань по його зверненнях щодо злочинів; такі доводи не є обгрунтованими.

Враховуючи викладене, апеляційна скарга позивача ОСОБА_1 на підставі ст. 308 ЦПК України підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 23 грудня 2014 року залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий

Судді